Рішення № 14926879, 15.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 31/6815.04.11 За позовом          Державного підприємства “Придніпровська залізниця”, м. Дніпропетровськ До                    Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрспецметсервіс”, м. Київ

Про                    стягнення штрафу в сумі 40 890 грн.

Суддя Качан Н.І.

Представники:

Від позивача          Коваленко Ю.М. - пред. по довір.

Від відповідача          не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення штрафу в сумі 40890 грн. за неправильне зазначення у накладній маси вантажу.

Ухвалою Господарського суду Київської області № 9/01-11 від 13.12.2010р. (суддя Л.В. Сокуренко) було порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд на 13.01.2011р.

Ухвалою Господарського суду Київської області № 9/01-11 від 13.01.2011р. розгляд справи було відкладено на 03.02.2011 р.

Ухвалою Господарського суду Київської області № 9/01-11 від 03.02.2011р. матеріали даної справи надіслані за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2011р. справі № 9/01-11 було присвоєно номер № 31/68 та призначено судовий розгляд на 09.03.2011р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.03.2011р. розгляд справи було відкладено на 24.03.2011р., у зв’язку з неявкою представників сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2011р. розгляд справи було відкладено на 14.04.2011р., у зв’язку з неявкою представників відповідача та задоволенням клопотання про відкладення.

В судовому засіданні 14.04.2011р. було оголошено перерву до 15.04.2011р., відповідно до ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі.

Відповідач, який був належним чином повідомлений про час та місце судового процесу, представників у судове засідання не направив, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав, позовну вимогу по суті і розміру у будь-який інший процесуальний спосіб не заперечив.

Представник позивача заявив клопотання, відповідно до ст. 75 ГПК України, про розгляд справи у відсутності відповідача, посилаючись на неявку його до суду та ухилення від існуючого порядку врегулювання спору.

Особи, які беруть участь у справі визнаються повідомленими про судовий розгляд господарського спору оскільки ухвала про порушення провадження у справі та ухвала про відкладення розгляду справи надсилалась за юридичною адресою сторін і зокрема відповідача.

Відповідач клопотань про відкладення розгляду спору та наявність у нього поважних причини щодо неявки у судове засідання не повідомив, що дає підстави визнати причини його неявки до суду неповажними.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд визнав клопотання представника позивача обґрунтованим, задовольнив його та вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача за наявними у справі доказами та матеріалами.

В судовому засіданні 15.04.2011р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.06.2010 року зі ст. Бориспіль Південно-Західної залізниці за залізничною накладною № 33622216 в залізничному вагоні № 67661256 (напіввагон) на станцію Запоріжжя Ліве Придніпровської залізниці на адресу ВАТ „Запоріжсталь" було відправлено вантаж брухт чорних металів вид 16, відправник Товариство з обмеженою відповідальністю „Укрспецметсервіс" (відповідач).

07.06.2010 року на ст. Знаменка Одеської залізниці на підставі актів загальної форми № 15191 та № 15201 від 06.06.2010 року було проведено контрольний огляд та зважування вагону № 67661256.

В результаті проведеного огляду та зважування, було встановлено що маса вантажу, вказана відправником в залізничній накладній № 33622216 у графі „маса вантажу в кг, визначена відправником" не відповідає масі вантажу встановленій на станції Знаменка. Так, маса нетто по накладній становить –55500 кг., а маса нетто при перевірці –45 300 кг. Таким чином, різниця склала –10 200 кг.

Переважування проводилось на 150-тоних вагонних вагах ст. Знамянка, повірених 05.03.2010 року. В технічному відношенні вагон справний, двері та люки закриті, люки щільно закриті та укручені дротом. В комерційному відношенні завантаження у вагоні нижче рівня бортів на 150 мм., вантаж пакетований металобрухт, маркований білою водоімульсіонною фарбою. Маркування не порушено. Слідів крадіжки та втрати вантажу не виявлено.

Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України та п. 4 „Правил складання актів", затверджених наказом Міністерства транспорту від 28.05.2002 року № 334, було складено комерційний акт АА № 054930/475/304 від 07.06.2010 року.

09.06.2010 року залізничний вагон № 67661256 прибув на станцію Запоріжжя Ліве Придніпровської залізниці.

На станції призначення, на підставі комерційного акту АА № 054930/475/304 від 07.06.2010 року складеного ст. Знаменка, було здійснено видача вантажу з перевіркою маси вантажу на електронних вагонних вагах вантажоодержувача.

Під час видачі встановлено що маса вантажу, вказана відправником в залізничній накладній № 33622216 у графі «маса вантажу в кг, визначена відправником»не відповідає масі вантажу встановленій на станції призначення. Так, маса нетто по накладній –55500кг., а маса нетто при перевірці –45600 кг., різниця склала – 9 900 кг.

Переважування проводилось на електронних вагонних вагах вантажоодержувача № 39/2Е, повірених 08.04.2010 року. В технічному відношенні вагон справний, двері та люки закриті, люки укручені дротом. В комерційному відношенні завантаження у вагоні нижче рівня бортів на 150 мм., вантаж пакетований металобрухт, маркований білою водоімульсіонною фарбою. Маркування не порушено. При повторному переважуванні результат зважування не змінилися.

В зв'язку з вищенаведеним, у відповідності до п. 12 „Правил складання актів", затверджених наказом Міністерства транспорту від 28.05.2002 року № 334, на станції призначення було складено комерційний акт АА № 018878/305 від 09.06.2010 року підписаний представником станції та уповноваженим представником вантажоодержувача.

До матеріалів справи, долучена копія листа відповідача № 11/1 від 11.06.2010р., в якому відповідач підтвердив невідповідність маси вантажу та погодився з тим, що крадіжки вантажу з вагону не було.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України „Про залізничний транспорт" від 04.07.1996 року, законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

Частиною 2 вищезазначеної статті передбачено, що нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Згідно з ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Ст. 2 Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

В ст. 5 Статут залізниць України зазначено, що на підставі цього Статуту Мінтранс стверджує Правила перевезення вантажів(далі Правила) та інші нормативні документи. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Відповідно до ст. 6 Статут залізниць України накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Ст. 23 Статут залізниць України та „Правилами перевезень вантажів" затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 року, а саме „Правилами оформлення перевізних документів", передбачено що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Згідно з п. 2.1. та 2.2. розділу 2 „Правил оформлення перевізних документів", графи „Маса вантажу в кг. визначена відправником" та „Спосіб визначення маси" заповнюються відправником.

Відповідно до ст. 37 Статут залізниць України та п. 5 „Правил приймання вантажів до перевезення", маса вантажу визначається відправником.

Як передбачено п. 2.3. „Правил оформлення перевізних документів", правильність внесених в накладну відомостей своїм підписом засвідчує представник відправника.

Пунктом 28 „Правил приймання вантажів до перевезення" передбачено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Статут залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Ч. 2 ст. 24 Статут залізниць України передбачає, що залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Ст. 129 Статуту передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення «відповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Відповідно до ст. 10 Закону України „Про залізничний транспорт", розрахунки відправників і одержувачів вантажу, вантажобагажу і пошти з підприємствами залізничного транспорту загального користування за перевезення, додаткові збори за вантажні операції і користування рухомим складом, а також за штрафи, пеню, неустойки здійснюються в порядку, передбаченому Статутом залізниць України, іншими актами законодавства України та міжнародним договорами.

Згідно з ст. 122 Статуту, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Ст. 118 Статуту залізниць України передбачає, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Підставою для накладання на відправника відповідальності за неправильне визначення ним відомостей про масу вантажу є комерційний акт, складений у випадках передбачених ст. 129 Статуту.

Згідно з накладною № 33622216, загальна сума провізної плати нарахованої відправнику по станції відправлення складає 8 178 грн. Таким чином, розмір нарахованого штрафу згідно з розрахунком складає 40 890 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача (ст. 49 ГПК України).

Керуючись Статутом залізниць України, ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрспецметсервіс" (поштова адреса: 03083, м. Київ, пр-т Науки, 119Б, код ЄДРПОУ 36284293) на користь Державного підприємства «Придніпровська залізниця»(49600, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108, код ЄДРПОУ 01073828), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, штраф у розмірі –40890 (сорок тисяч вісімсот дев’яносто) грн., 408 (чотириста вісім) грн. 90 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                                              Н. І. Качан

Повне рішення складено 15 квітня 2011 року.