Рішення № 14926740, 11.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 10/7211.04.11

За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАНТА ПЛЮС»

до           Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ЦЕНТРЕНЕРГОБУД»

про           стягнення заборгованості та штрафних санкцій

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Белаш Л.П.

Представники сторін:

від позивача: Дитинчук В.М., довіреність від 14.12.2010 року;

від відповідача: не з’явились;

11.04.2011 року в судовому засіданні, у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АВАНТА ПЛЮС»(надалі ТОВ «АВАНТА ПЛЮС», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ЦЕНТРЕНЕРГОБУД»(надалі ТОВ «ВБК «ЦЕНТРЕНЕРГОБУД», відповідач) 11381,34 грн. основного боргу, 6887,29 грн. пені, 1024,71 грн. 3% річних, 2952,04 грн. інфляційних, всього 22245,38 грн.

Згідно з поданою заявою від 17.03.2011 року позивачем повідомлено про здійснення часткової сплати боргу в розмірі 2000,00 грн., у зв’язку з чим заборгованість відповідача становила 9 381,34 грн.

На вимоги суду позивачем надано розрахунок суми пені, який здійснений з урахуванням обмежень по строку нарахування встановлених ч. 6 ст. 232 ГК України та складає 2927,96 грн.

Зазначений розрахунок судом розцінюється як заява про уточнення позовних вимог в частині розміру пені у зв’язку з чим зменшенню підлягає сума заборгованості заявлена до стягнення за поданим позовом, що відповідає позиції Вищого господарського суду України викладеній у п. 5 Інформаційного листа від 14.08.2007 № 01-8/675.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем за укладеним договором поставки № 26/01 від 26.01.2009 року зобов’язання щодо оплати поставленого товару виконані не у повному обсязі та з допущеними простроченнями. Також з урахуванням вимог Цивільного кодексу України заявлено до стягнення суму пені, інфляційних збитків та 3 процентів річних.

Відповідач в судове засідання не з’явився, відзиву на позов не надав та не надіслав. 11.04.2011 року, через канцелярію господарського суду міста Києва, від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обгрунтоване неможливістю з’явлення уповноваженого представника товариства у судовове засідання.

Клопотання відповідача визнано необґрунтованим, причини неявки до суду –неповажними. Відповідачем у справі являється товариство (ТОВ «ВИРОБНИЧО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ЦЕНТРЕНЕРГОБУД»), а не конкретний представник. Господарським процесуальним кодексом України передбачено ведення справи через представника, що надає можливість направити на розгляд справи іншу уповноважену особу.

Згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відповідно до ч. 1 статті 69 ГПК України, спір має бути вирішено у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви (позовну заяву одержано 17.02.2011 року).

Провадження у справі порушено ухвалою від 21.02.2011 року, що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши наявні у справі докази, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

26 січня 2009 року між ТОВ «АВАНТА ПЛЮС»та ТОВ «ВИРОБНИЧО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ЦЕНТРЕНЕРГОБУД»укладено договір поставки № 26/01 за умовами якого виконавець (позивач у справі) зобов’язувався в порядку та на умовах, визначених цим договором, виготовити та поставити у власність замовника замовлений бетон та залізобетонні вироби, а замовник зобов’язується своєчасно прийняти та оплатити товар на умовах цього договору.

Згідно з п. 1.3 договору, кількість товарів, що підлягають виготовленню та поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами визначаються у заявках замовника, рахунках-фактурах та накладних (товарно-транспортних, фактичних або видаткових).

Видаткові накладні, з приводу оплати яких виник спір у даній справі, у належним чином засвідчених копіях містяться в матеріалах справи, перелік наведено у позовній заяві та саме такі підтверджують виконання договірних зобов’язань позивачем. Зазначений у накладних товар, відповідачем отримано на підставі довіреностей, які в належним чином засвідчених копіях містяться в матеріалах справи.

Відповідно до положень п. 6.1 договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2009 року.

Відповідно до положень п. 2.3, 2.4, 2.6 договору оплата здійснюється замовником на підставі цього договору та рахунків-фактур, виставлених виконавцем на вартість партії товару; форма оплати –100% попередня оплата «банківським переказом»в гривнях; виконавець має право, на власний розсуд, виконувати поставку товару в тому випадку, якщо замовник не здійснив передбачену даним договором попередню оплату; в цьому випадку замовник зобов’язаний здійснити оплату впродовж 3 банківських днів з моменту отримання товару або виставленого виконавцем рахунку.

Предметом заявленого позову, є заборгованість відповідача, що виникла за договором поставки № 26/01 від 26.01.2009 року в розмірі 11381,34 грн. за виготовлений та поставлений у періоді з 31.01.2009 року по 24.04.2009 року товар, а згідно наданих суду пояснень позивача у зв’язку з частковою сплатою заборгованості в розмірі 2000,00 грн. сума боргу зменшилась і складала 9381,34 грн.

Сплата зазначених коштів підтверджена матеріалами справи, що відповідно свідчить про відсутність спору між сторонами в цій частині.

У відповідності до п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Станом на час прийняття рішення у справі спору між сторонами в частині стягнення заборгованості в розмірі сплачених коштів не існує, провадження в цій частині підлягає припиненню.

Факт здійсненої оплати, що підтверджується залученими до справи банківськими виписками свідчить про прийняття виконаного за договором, однак остаточний розрахунок з позивачем за виготовлений та поставлений товар по договору поставки № 26/01 від 26.01.2009 року відповідачем не здійснено. Загальна заборгованість станом на час вирішення спору складає 9 381,34 грн., доказів які б спростовували визначену суму заборгованості відповідачем не представлено.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Положення ч. 1 ст. 174 ГК України, а також п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України, якою закріплений принцип свободи договору, передбачають можливість існування змішаного типу договору, тобто такого договору, який опосередковує різнорідні відносини та поєднує умови, які є необхідними для формування певного виду зобов'язання.

Договір укладений між сторонами містить в собі елементи як договору підряду, так і договору поставки. Відносини сторін що виникають по договору з приводу поставки обладнання регулюються положеннями параграфу 3 глави 54 ЦК України, у главі 61 визначені положення які регулюють відносини що виникають з підряду (виконання робіт).

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно положень ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною другою статті 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін; у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару (ст. 692 ЦК України).

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням положень п. 2.6 договору замовник був зобов’язаний здійснити оплату впродовж 3 банківських днів з моменту отримання товару, відповідно строк виконання зобов’язань щодо оплати товару переданого згідно видаткових накладних зазначених у позовній заяві станом на час вирішення спору є таким, що настав.

Враховуючи відсутність доказів повної оплати поставленої продукції згідно зазначених видаткових накладних, вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 9381,34 грн. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Згідно п. 7.3 договору за прострочення платежу замовник сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення з дня поставки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, встановленої на цей період.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Сума пені, що підлягає стягненню з відповідача розрахована позивачем станом на 03.10.2009 року (за період прострочення 6 місяців) за обліковими ставками встановленими Постановою НБУ від 21.04.2008 року № 107 (12,00%), Листом НБУ від 16.02.2009 року № 14-011/778-2395, Постановою НБУ від 12.06.2009 року № 343 (11,00%), Постановою НБУ від 10.08.2009 року № 468 (10,25%), з урахуванням настання строку платежу та у відношенні суми заборгованості у відповідному періоді та складає 2927,96 грн. (розрахунок суми пені із зазначенням періоду прострочення наявний у матеріалах справи).

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене та наявність станом на час вирішення спору заборгованості у відповідача перед позивачем, суд погоджується з розрахунком суми інфляційних збитків у розмірі 2952,04 грн., та з розрахунком 3% річних у розмірі 1024,71 грн. наданими позивачем і вважає такі обгрунтованими.

Заявлені позовні вимоги відповідачем не спростовані, контррозрахунку суми штрафних санкцій, відзиву на позов та документів на підтвердження своїх заперечень, на вимоги ухвал суду не надано, доказів здійснення розрахунків за договором поставки № 26/01 від 26.01.2009 року у відповідності з положеннями та у строки встановлені договором суду не представлено, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача 9381,34 грн. основного боргу, 2927,96 грн. пені, 2952,04 грн. інфляційних збитків, 1024,71 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита в розмірі 182,86 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно частини другої п. 5 Інформаційного листа 01-8/453 від 26.06.1995р. «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів»якщо відповідач сплатив борг після звернення кредитора з позовом, витрати, пов'язані зі сплатою державного мита позивачем, покладаються на відповідача на підставі статті 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Припинити провадження в частині заявлених вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ЦЕНТРЕНЕРГОБУД»2000,00 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ЦЕНТРЕНЕРГОБУД»(04073, м. Київ, вул. Сирецька, 27-А, п/р 26008007611001 в АБ «АвтоЗАЗбанк», МФО 320940, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 34294252) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАНТА ПЛЮС»(04073, м. Київ, проспект Московський, 20, офіс 3, р/р 2600453685 в ВАТ «Райффайзен банк Аваль»м. Київ, МФО 380805, ідент. код 34293285) 9381,34 грн. (дев’ять тисяч триста вісімдесят одну гривню 34 копійки) основного боргу, 2927,96 грн. (дві тисячі дев’ятсот двадцять сім гривень 96 копійок) пені, 2952,04 грн. (дві тисячі дев’ятсот п’ятдесят дві гривні 04 копійки) інфляційних збитків, 1024,71 грн. (одну тисячу двадцять чотири гривні 71 копійку) 3% річних, 182,86 грн. (сто вісімдесят дві гривні 86 копійок) витрат по сплаті державного мита, 236 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Котков

дата підписання повного тексту рішення 14.04.2011р.