Рішення № 14926726, 30.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/8030.03.11 За позовомЗакритого акціонерного товариства «Уралтрак-Дніпро»

До відповідачаПриватного підприємства «Оріон-транс»

Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

Простягнення 104109,72 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

Від позивачаПохитун А.Я. (за дов.)

Від відповідача-1Ткач В.Д. (за дов.)

Біленька В.А. (директор)

Від відповідача-2ОСОБА_2 (за дов.)

Обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулося закрите акціонерне товариство «Уралтрак-Дніпро»з позовом про стягнення з приватного підприємства «Оріон-транс»(відповідача-1) та фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідача-2) 104109,72 грн. збитків, завданих пошкодженням та нестачею вантажу, що перевозився за договором-доручення на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 05.10.2010 р. № 05/10/10.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час здійснення перевезення вантаж було знищено, а тому позивач вказує на обовязок відповідачів відшкодувати завдані збитки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2011 р. порушено провадження у справі № 17/80 та призначено останню до розгляду на 07.02.2011 р..

Представник відповідача-1 надав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти вимог про стягнення збитків з відповідача-1, оскільки пошкодження вантажу сталося не з вини відповідача-1, а в результаті виникнення пожежі з причини несправності автомобіля відповідача-2.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2011 р. розгляд справи відкладався на 21.02.2011 р., у звязку з неявкою представників відповідача-2 та неподанням витребуваних доказів.

Позивач у судових засіданнях надав письмове обґрунтування позовних вимог щодо розміру збитків та солідарної відповідальності відповідачів за втрату вантажу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.02.2011 р. розгляд справи відкладався на 07.03.2011 р., у звязку з неявкою представників відповідачів та необхідністю витребування доказів.

07.03.2011 р. позивач надав письмове пояснення щодо оплати ним податку на додану вартість при розмитнені імпортованого товару згідно з вантажно-митною декларацією.

Крім того, позивачем надано клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідачів у звязку з ухиленням останніх від виконання вимог суду щодо явки в судові засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.03.2011 р. за заявою відповідача-1 судом було продовжено строк вирішення спору на підставі ст. 69 ГПК України та відкладено розгляд справи до 14.03.2011 р., у звязку з неявкою представників відповідача-2 та неподанням витребуваних доказів.

Відповідач-2 через канцелярію суду 14.03.2011 р. надав заяву про розстрочення виплати заборгованості на шість місяців.

Ухвалою від 14.03.2011 р. судом було відкладено розгляд справи до 30.03.2011 р. у звязку з необхідністю витребування доказів шляхом направлення судового запиту до Київської регіональної митниці.

На запит суду було надано відповідь Київської регіональної митниці щодо нарахування та оплати позивачем податку на додану вартість.

Відповідачем-2 надано відзив на позовну заяву, в якому він відхилив позовні вимоги та зазначив, що втрата вантажу внаслідок загорання автомашини сталася з вини відповідача-1 у звязку з перевантаженням транспорту.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи та матеріали, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

05.10.2010 р. між приватним підприємством «Оріон-транс»(експедитором) та закритим акціонерним товариством «Уралтрак-Дніпро»(замовником) було укладено договір № 05/10/10 про надання транспортних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом (далі Договір-1).

Відповідно до умов Договору-1 (п. 1.1.) предметом останнього є надання експедитором послуг по організації перевезення вантажів замовника в міжміських і міжнародних сполученнях шляхом посередництва транспортних послуг перевізника, тобто організовує перевезення вантажу найманим транспортом за маршрутом, вказаним у разовій заявці.

Згідно з п. 2.5. Договору-1 експедитор зобовязаний надавати замовнику під завантаження справний рухомий склад стандартних технічних характеристик.

Згідно зі статями 316 Господарського кодексу України та 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобовязується за плату та за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.

Статтею 932 Цивільного кодексу України встановлено, що експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

16.04.2008 р. між приватним підприємством «Оріон-транс»(експедитор) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (перевізник) було укладено договір № 16/04/08 про надання транспортних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом (Договір-2).

Відповідно до пункту 1.2. Договору-2 перевізник зобовязується доставити наданий йому експедитором вантаж, зазначений в накладній, до місця призначення та видати вантажоотримувачу, а експедитор зобов?язується оплатити перевезення вантажу з коштів, отриманих від замовника.

Згідно з пунктом 2.1. Договору-1 експедитор та перевізник діють від свого імені та за дорученням організацій, з якими вони мають прямі договори.

Автомобіль відповідача-2 прибув для завантаження в м. Челябінськ та був 12.10.2010 р. завантажений, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) № 0031608.

У зазначеній накладній одержувачем та місцем розвантаження товару визначено закрите акціонерне товариство «Уралтрак-Дніпро», м. Київ, а також зазначено найменування товару, контракт № 804/51496379/10013 від 15.02.2010 р., за яким відправляється товар одержувачу, вартість товару та рахунки-фактури, які додаються до накладної.

Тобто між сторонами виникли правовідносини, повязані з міжнародним перевезення вантажу, в яких позивач є замовником, відповідач-1 експедитором, а відповідач-2 перевізником.

Оскільки спір виник з правовідносин надання послуг з міжнародного автомобільного перевезення вантажу, останні регулюються положеннями Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів (далі - КДПВ) від 19.05.1956 р., яка для України вступила в силу 17.05.2007 р., за приписами якої дана Конвенція застосовується до всякого договору дорожнього перевезення вантажів за винагороду за допомогою автомобілів, коли зазначені в договорі місце прийняття до перевезення вантажу і місце, передбачене для здачі вантажу, знаходяться на території двох різних країн, з яких, принаймні, одна є учасником Конвенції (ст. 1 глави 1 Конвенції), договір перевезення встановлюється накладною (ст. 4 Конвенції), при цьому, саме транспортер (перевізник) відповідає як за власні дії, так і за дії своїх агентів та інших осіб, коли вони виконують покладені на них обов'язки (ст. 3 Конвенції), а накладна є доказом умов договору та засвідчує прийняття вантажу транспортером (п. 1 ст. 9 Конвенції).

19.10.2010 р. в автомобілі ДАФ, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить відповідачу-2, сталася пожежа. Актом про пожежу, складеним 20.10.2010 р., зафіксовано, що займання виникло у моторному відділі двигуна, імовірною причиною пожежі було несправність вузлів та агрегатів автомобіля.

Внаслідок пожежі автомобіля ДАФ, реєстраційний номер НОМЕР_1, в якому знаходився адресований позивачу вантаж, виявився непридатним до використання та реалізації.

За участю представників вантажоотримувача, експедитора та перевізника 05.11.2010 р. був складений акт приймання-передачі продукції, відповідно до якого вантаж, отримувач якого був позивач за накладною СМR № 0031608, виявився в зіпсованому та непридатному для подальшої реалізації та експлуатації стані.

Факт доставки пошкодженого та непридатного для подальшого використання товару підтверджується експертним висновком № 1-3802 від 08.11.2010 р. Київської торгово-промислової палати (з якого також вбачається, що на 136 штук запасних частин для трактору виникли дефекти, внаслідок чого вони не можуть бути використані за призначенням, а на 1862 штук виробів виявлені пошкодження, що призвели до втрати товарного вигляду).

За змістом пункту 4.7. Договору-1 повну відповідальність за збереження вантажу несе перевізник і експедитор. У випадку пошкодження або втрати вантажу перевізник і експедитор відшкодовують вартість втраченого замовнику.

Відповідно до пункту 4.1. Договору-2 перевізник несе відповідальність за збереження вантажу перед експедитором з моменту приймання його від вантажовідправника та до передачі його вантажоотримувачу через митні органи.

Пунктом 4.2. Договору-2 передбачено, що перевізник у випадку пошкодження або втрати вантажу зобовязаний сплатити експедитору вартість втраченого (пошкодженого) вантажу на підставі відповідного акту.

У пункті 4.3. Договору-2 передбачено, що у випадку пошкодження або втрати вантажу, а також у випадку розбіжностей між перевізником, експедитором та замовником (вантажоотримувачем) при передачі вантажу підписується акт Торгово-промислової палати, який є підставою для матеріальної відповідальності.

Відповідно до пункту 1 ст. 7 та п. 4 ст. 23 КДПВ перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, та зобов?язаний відшкодувати оплату за перевезення, митні збори, інші витрати у пропорції, що відповідає розміру збитків у випадку часткової втрати.

За змістом ч. 3 ст. 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Положеннями ч. 2 ст. 932 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Згідно з пунктом 1 статті 17 Конвенції транспортер несе відповідальність за повну чи часткову втрату та пошкодження вантажу в проміжок часу між прийняттям вантажу до перевезення і його здачею.

Пунктами 1 та 2 статті 23 КДПВ передбачено, що перевізник зобовязаний відшкодувати збитки, спричинений повною або частковою втратою вантажу в розмірі, що визначається на підставі вартості вантажу в місці та під час його прийняття для перевезення. Вартість вантажу визначається на підставі ринкової вартості, а у випадку відсутності останньої - на підставі звичайної вартості товару того ж роду та якості.

Відповідно до пункту 1 статті 25 КДПВ у випадку пошкодження вантажу транспортер повинен виплатити суму, що відповідає знеціненню вантажу, виходячи з вартості вантажу, яка визначається відповідно до пунктів 1, 2 и 4 статті 23 КДПВ.

Позивач, як власник вантажу згідно з контракту № 804/51496379/10013 від 15.02.2010 р., звернувся до відповідачів з вимогою про відшкодування збитків, завданих знищенням та пошкодженням вантажу.

Розмір збитків, заявлених позивачем до стягнення з відповідачів, визначений з розрахунку вартості пошкодженого товару, придбаного позивачем за контрактом № 804/51496379/10013 від 15.02.2010 р., з урахуванням курсу НБУ станом на 05.11.2010 р..

Загальна вартість втраченого та пошкодженого вантажу становить 102093,72 грн., що підтверджується актом приймання продукції від 05.11.10 р. та експертним висновком Київської торгово-промислової палати № 1-3802 від 08.11.2010 р..

До загальної суми збитків позивачем відповідно до положень пункту 4 статті 23 КДПВ було також включено суму податку на додану вартість, яка була сплачена позивачем при розмитненні імпортованого товару згідно з вантажно-митною декларацією, що підтверджується наданими на запит суду та залученими до матеріалів справи доказами.

Також позивачем здійснено сплату за експертизу якості вказаного товару на рахунок Київської Торгово-промислової палати у розмірі 2016,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1378 від 10.11.2010 р..

Таким чином, загальний розмір збитків складає 104109,72 грн., які підлягають до стягненню з відповідачів виходячи з наступного.

Відповідно до статті 540 ЦК України, якщо у зобовязанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний з кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов'язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

За змістом статті 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов?язання.

Відповідно до пункту 1 статті 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно з пунктом 2 статті 17 КДПВ транспортер звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу або його пошкодження сталися з вини правомочної по договору особи, будь-яким дефектом самого вантажу або обставинами, запобігти яким транспортер не міг і наслідки яких він не міг передбачити, при цьому, саме на перевізнику лежить тягар доказування, що втрата чи пошкодження вантажу викликані обставинами, зазначеними в п. 2 ст. 17 (п. 1 ст. 18 Конвенції).

Однак, відповідач-2 не довів за допомогою належних і допустимих доказів відсутності своєї вини у пошкодженні товару під час перевезення і до моменту його здачі позивачеві, оскільки не надав доказів дефектного навантаження товару постачальником.

Доводи позивача є належними та обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи.

Виходячи з вищевикладеного, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 7 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобовязання, має відшкодувати кредиторові завдані збитки.

Статтею 225 ГК України визначено склад та розмір відшкодування збитків, а саме, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Згідно зі ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобовязання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

З вказаних норм чинного законодавства вбачається, що обовязковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, наявність порушення з боку цієї особи, причинного звязку між діями особи та збитками, які складають обєктивну сторону правопорушення та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки - це обєктивне зменшення будь-яких майнових благ особи, що обмежує його інтереси, як учасника певних відносин і проявляється у витратах, зроблених особою, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних особою доходів, які б вона одержала при умові правомірної поведінки особи.

Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється субєктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

З урахуванням викладеного позов підлягає задоволенню.

У задоволенні наданої позивачем заяви про забезпечення позову судом відмовлено, оскільки позивачем не зазначено, яким саме чином неприйняття таких заходів до забезпечення позову може вплинути на майбутнє виконання рішення у цій справі та не подано відповідних доказів.

Розглянувши надану 14.03.2011 р. через канцелярію суду заяву відповідача-2 про розстрочення виплати заборгованості на шість місяців, суд відхилив останню. Відповідно до статті 83 ГПК України суд має право, приймаючи рішення, відстрочити або розстрочити виконання рішення з урахуванням матеріальних інтересів сторін, їх фінансового стану, ступеню вини відповідачів у виникненні спору, наявності інфляційних процесів у економіці держави та інші обставин справи. Однак, відповідачем-2 суду не надано доказів в підтвердження викладених в заяві про розстрочення виплати заборгованості обставин.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідачів.

За таких обставин та керуючись ст.ст. 33, 49, 66, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з приватного підприємства «Оріон-транс»(02105, м. Київ, пр-т. Миру, 4, оф. 204, рахунок 26001032000040 в КМФ ПАТ «Укрсоцбанк» МФО 322012, код 33054571) та фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, рахунок 26003330371091 у БФ АКБ СР «Укрсоцбанк», МФО 313010, код 2626315127) на користь закритого акціонерного товариства «Уралтрак-Дніпро»(02091, м. Київ, вул. Вербицького, 1, рахунок 26000037375600 в АТ «Укрсиббанк»м. Харкова, МФО 351005, код 32769108) 104109 (сто чотири тисячі сто дев?ять) грн. 72 коп. збитків, 1041 (одну тисячу сорок одну) грн. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Повернути закритому акціонерному товариству «Уралтрак-Дніпро»(02091, м. Київ, вул. Вербицького, 1, рахунок 26000037375600 в АТ «Укрсиббанк»м. Харкова, МФО 351005, код 32769108) 235 (двісті тридцять п?ять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу зайво сплачених платіжним дорученням № 1468 від 29.12.2010 р..

СуддяО.Г. Удалова

Рішення підписано 14.04.2011 р.