Рішення № 14926675, 04.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 33/20204.04.11

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Райффайзен Лізинг Аваль”

до відкритого акціонерного товариства “Національна страхова компанія

“Оранта”

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

товариство з обмеженою відповідальністю “Трансфорт-експедиція”

про стягнення 530 681,15 грн.

Представники:

від позивача не з’явився

від відповідача Кучма О.Л. - представник за довіреністю № 08-03-28/308-10

від 16.06.2010року.

від третьої особи не з’явився

встановив :

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»до відкритого акціонерного товариства «Національна страхова компанія «Оранта», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю «Трансфорт-експедиція»про стягнення 530681,15 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 04.09.2009 року між відкритим акціонерним товариством “Національна страхова компанія «Оранта» та товариством з обмеженою відповідальністю «Трансфорт-експедиція»укладено договір добровільного страхування № 557680 (далі - договір страхування). Вигодонабувачем відповідно до преамбули договору страхування є товариство з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль».

Договір страхування укладено товариством з обмеженою відповідальністю «Трансфорт-експедиція»на виконання вимог договору фінансового лізингу від 14.03.2008 року № L2083-03/08 між товариством з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»та товариством з обмеженою відповідальністю «Трансфорт-експедиція» (далі –договір фінансового лізингу) щодо страхування переданого у користування лізингоодержувача - товариства з обмеженою відповідальністю «Трансофорт-Ексредицція», предмета лізингу, зокрема, вантажного транспортного засобу.

Відповідно до положень зазначеного договору страхування було визначено, що на момент його укладення (04.09.2009 року) дійсна вартість застрахованого транспортного засобу становить 525 115,00 грн., страхова сума також дорівнює 525 115,00 грн., а страховий платіж розраховується у відсотках від страхової суми та становить 11 899,11 грн. (2,299% від страхової суми).

21.09.2009 року стався страховий випадок, про що товариство з обмеженою відповідальністю «Трансфорт-експедиція»належним чином повідомило відкрите акціонерне товариство «Національна страхова компанія «Оранта»з представленням повного пакету документів, передбачених п.п. 2.11.2 договору страхування. Відкритим акціонерним товариством «Національна страхова компанія «Оранта»було відкрито страхову справу за № 11526.

Відповідно до розділу 2.13 (п.п. 2.13.1-2.13.3) договору страхування, встановлено, що виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком на підставі заяви страхувальника про страхову виплату та страхового акту. Датою виплати страхового відшкодування вважається списання коштів з поточного рахунку страховика або виплати їх готівкою. Якщо страхувальником призначений вигодонабувач страховик сплачує страхове відшкодування вигодонабувачу.

26.10.2009 року товариство з обмеженою відповідальністю «Райффайзен лізинг Аваль»як вигодонабувач з метою визначення граничних строків сплати страхового відшкодування звернувся до відкритого акціонерного товариства «Національна страхова компанія «Оранта», який повідомив, про відмову в повному обсязі виплати страхового відшкодування (в межах страхової суми та заявленої в договорі страхування дійсної вартості предмета) при повному знищенні застрахованого предмета, було запропоновано лише 240 000, 00 грн. (50% від страхової суми та дійсної вартості).

З метою досудового врегулювання спору товариство з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»звернулося до відкритого акціонерного товариства «Національна страхова компанія «Оранта»з листом від 09.11.2009 року № 2399-11/09 про виплату страхового відшкодування, проте зазначений лист було залишено відповідачем без розгляду та задоволення.

Відповідно до п. 2.12.8 договору страхування, розмір страхового відшкодування не може перевищувати розміру страхової суми, визначеної цим договором, та/або дійсної вартості застрахованого транспортного засобу на день настання страхового випадку.

Дійсна вартість зазначена у договорі страхування станом на момент його укладення 04.09.2009 року та становить 525 115,00 грн., страхова сума також становить 525 115,00 грн., а тому позивач вважає необґрунтованим зменшення дійсної вартості предмета, майже на 50%, протягом незначного проміжку часу в 13 днів (проміжок часу між датою набрання чинності договором страхування та настанням страхового випадку за ним).

Таким чином, відповідно до вищевикладеного товариство з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»звернулось до суду з вимогою про стягнення з відкритого акціонерного товариства «Національна страхова компанія «Оранта»суми страхового відшкодування в розмірі 525115,00 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 21.04.2010 року порушено провадження у справі № 33/202, розгляд справи призначено на 01.06.2010 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 01.06.2010 року зупинено провадження у справі № 33/202 та призначено судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

27.09.2010 року до відділу діловодства господарського суду м. Києва надійшли матеріали справи № 33/202 та висновок №5009/10-18 судової автотоварознавчої експертизи від 06.09.2010 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 30.09.2010 року поновлено провадження у справі № 33/202, призначено судове засідання на 12.10.2010 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.10.2010 року розгляд справи відкладено до 01.11.2010 року, у зв'язку із неявкою представників позивача та третьої особи.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 01.11.2010 року розгляд справи відкладено до 15.11.2010 року, у зв'язку з неявкою представника третьої особи та задоволенням клопотання представника позивача.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в судових засіданнях 15.11.2010 року та 23.11.2010 року судом оголошено перерви до 23.11.2010 року та до 21.12.2010 року відповідно.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 21.12.2010 року провадження у справі № 33/202 зупинено та призначено додаткову судову автотоварознавчу експертизу, яку доручено провести Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України

21.03.2011 року до відділу діловодства господарського суду м. Києва надійшли матеріали справи № 33/202 та висновок № 89/11-16 судової автотоварознавчої експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.03.2011 року поновлено провадження у справі № 33/202, призначено судове засідання на 04.04.2011 року.

В судове засідання 04.04.2011 року з’явився представник відповідача та надав додаткові письмові пояснення по суті справи, відповідно до яких визнає заявлені позовні вимоги в частині 119675,25 грн.

Представники позивача та третьої особи в судове засідання не з’явились, про поважні причини неявки повноважних представників позивача та третьої особи суд не повідомлений.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

14.03.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»(далі –позивач, лізингодавець за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «Трансфорт Експедиція»(далі-третя особа, лізингоодержувач за договором) укладено договір оренди (фінансовий лізинг) № L2083-03/08, відповідно до умов якого, лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу придбав у свою власність і передав на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, а саме Сідельний тягач МАN 26,463 (2002 р.в.), а лізингоодержувач прийняв предмет лізингу та зобов’язався сплачувати лізингові платежі. Вартість предмета лізингу становить 371293,37 грн. в тому числі ПДВ (п. 3.1. договору).

Згідно ч.1 статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

У відповідності до ст. 13 Закону України «Про фінансовий лізинг»встановлено, що з моменту передачі предмета лізингу у володіння лізингоодержувачу ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета лізингу переходить до лізингоодержувача, якщо інше не встановлено договором. Предмет лізингу та/або пов'язані із виконанням лізингових договорів ризики підлягають страхуванню, у разі якщо їх обов'язковість встановлена законом або договором. Витрати на страхування за договором лізингу несе лізингоодержувач, якщо інше не встановлено договором.

Згідно розділу 7 додатку № 4 до договору оренди (фінансовий лізинг) № L2083-03/08 від 14.03.2008 року, лізингоодержувач протягом строку лізингу за свій рахунок забезпечує страхування предмета лізингу в страховій компанії згідно визначеного лізингодавцем переліку на випадок: знищення (загибелі), розкрадання (викрадення), пошкодження (псування) предмета лізингу та на всі випадки, передбачені Правилами страхування страховика (АВТОКАСКО/повний пакет). Вигодонабувачем по всіх страхових ризиках є лізингодавець. Лізингоодержувач зобов’язався дотримуватись умов договору страхування (полісу) і Правил страхування, встановлених страховиком.

Предмет лізингу підлягає страхуванню на суму не менше вартості предмета лізингу, визначену за правилами договору.

На виконання положень розділу 7 додатку № 4 до договору оренди (фінансовий лізинг) № L2083-03/08 від 14.03.2008 року, між товариством з обмеженою відповідальністю «Трансфорт Експедиція»(страхувальник) та відкритим акціонерним товариством «національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(страховик) укладено договір добровільного страхування транспортного засобу від 04.09.2009 року форми № 83 серії УБ № 55780, відповідно до умов якого застраховані майнові інтереси, що не суперечать чинному законодавству України, пов’язані з володінням, користуванням або розпорядженням транспортним засобом МАN 26.463, реєстраційний номер АА1282НС, дійсної вартості 525115,00 грн.

Згідно з ч.1 статті 16 Закону України “Про страхування” договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

У відповідності до положень п. 1.10 договору страхування встановлені страхова сума в розмірі 525115,00 грн., страховий тариф в розмірі 2,266 % та страховий платіж розмірі 11899,11 грн.

Згідно п 1.12 договору страхування сторони погодили, що розмір страхового платежу здійснюється двома частинами: 1-ша частина повинна бути здійснена в розмірі 5949,55 грн. до 28.09.2009 року з періодом дії договору в частині зобов’язань страховика з 09.09.2009 року по 08.03.2010 року; 2-га частина повинна бути здійснена в розмірі 5949,55 грн. по 09.03.2009 року, з періодом дії договору в частині зобов’язань страховика з 09.03.2010 року по 08.09.2010 року.

Судом встановлено, що 08.09.2009 року товариство з обмеженою відповідальністю «Трансфорт Експедиція»здійснило страховий платіж за договором добровільного страхування в розмірі 5949,55 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 535.

21.09.2009 року стався страховий випадок, про що товариство з обмеженою відповідальністю «Трансфорт-експедиція»належним чином повідомило відкрите акціонерне товариство «Національна страхова компанія «Оранта» з представленням повного пакету документів, передбачених п.п. 2.11.2 договору страхування.

Відповідно до положень п.п. 2.13.1-2.13.3 договору страхування, встановлено, що виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком на підставі заяви страхувальника про страхову виплату та страхового акту. Датою виплати страхового відшкодування вважається списання коштів з поточного рахунку страховика або виплати їх готівкою. Якщо страхувальником призначений вигодонабувач страховик сплачує страхове відшкодування вигодонабувачу.

Згідно статті 20 Закону України “Про страхування”, страховик зобов’язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

26.10.2009 року товариство з обмеженою відповідальністю «Райффайзен лізинг Аваль»як вигодонабувач з метою визначення граничних строків сплати страхового відшкодування звернувся до відкритого акціонерного товариства «Національна страхова компанія «Оранта», який повідомив, про відмову в повному обсязі виплатити страхове відшкодування (в межах страхової суми та заявленої в договорі страхування дійсної вартості предмета) при повному знищенні застрахованого предмета, було запропоновано лише 240 000, 00 грн. (50% від страхової суми та дійсної вартості).

Згідно положень розділу 2.12. договору страхування, встановлено, що розмір страхового відшкодування за шкоду, заподіяну застрахованому транспортному засобу, визначається виходячи з вартості його відновлювального ремонту. Вартість відновлювального ремонту визначається за 1 варіантом, а саме на підставі висновків аварійного комісара або спеціаліста узгодженої зі страховиком експертної організації, виконаних відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки огорожних транспортних засобів.

Розмір страхового відшкодування не може перевищувати розміру страхової суми, визначеної даним договором та/або дійсної вартості застрахованого транспортного засобу на день настання страхового випадку.

Відповідно до висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 5009/10-18 від 06.09.2010 року дійсна вартість неушкодженого уживаного ТЗ становить 298 402,81 грн., дійсна вартість ТЗ з урахуванням пошкоджень (залишкова вартість) отриманих внаслідок ДТП, яка відбулася 20.09.2009 року складає 146 217,38 грн.

Згідно висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 89/11-16 судової автотоварознавчої експертизи від 16.03.2011 року (що призначена ухвалою господарського суду міста Києва від 21.12.2010 року) дійсна вартість автомобіля МАN 26.463, реєстраційний номер АА1282НС на момент укладання договору добровільного страхування транспортного засобу № 460 від 04.06.2009 року, складає 300648,43 грн., а також вартість матеріального збитку (шкоди) завданого власнику автомобіля при настанні 20.09.2009 року страхового випадку, складає 300648,43 грн.

Відповідно ч. 1, 5 ст. 41 ГПК України висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок подається господарському суду в письмовій формі, і копія його надсилається сторонам.

Висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Стаття 43 передбачає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до положень п. 2.12.11. договору страхування, якщо страхова сума, встановлена даним договором для транспортного засобу, відповідає його дійсній вартості на момент укладення договору, а вартість відновлення ТЗ перевищує 75% його страхової суми, то страховик має право провести розрахунок та виплату страхового відшкодування в межах страхової суми відповідно до пп.2.12.11.1 чи пп.2.12.11.2 договору.

Відповідно до письмових пояснень у справі від 04.04.2011 року відкрите акціонерне товариство «HACK «Оранта»(страховик) обрало варіант п.2.12.11.2, відповідно до якого страхове відшкодування обчислюється як різниця між дійсною вартістю ТЗ до пошкодження (на дату настання страхового випадку) і дійсною вартістю пошкодженого внаслідок настання страхового випадку ТЗ, розміром безумовної франшизи та сумою інших відрахувань відповідно до умов цього договору.

Згідно ст. 25 Закону України «Про страхування»здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Як вбачається з п. 1.3. договору страхування розмір франшизи дорівнює 0,5 % страхової суми.

Відповідно п. 2.7.5. договору страхування, при сплаті страхового платежу частинами страховик несе зобов’язання по виплаті страхового відшкодування тільки за тими подіями, що мають ознаки страхового випадку, що трапились в період дії договору в частині зобов’язань страховика, за який сплачена частина страхового платежу відповідно до п. 1.12. договору.

Відповідно до п. 2.7.9 договору страхувальник, якщо інше не передбачено п. 1.9 договору втрачає право на сплату страхового платежу частинами, якщо до сплати чергової частини відбувся страховий випадок. У цьому випадку страхувальник повинен достроково сплатити частину страхового платежу, що залишилась. До сплати страхового платежу за договором у повному обсязі, страхові виплати за договором не проводяться.

Оскільки товариство з обмеженою відповідальністю “Трансфорт-експедиція” не сплатило другу частину страхового платежу у розмірі 5 949,55 грн., то дана сума підлягає відрахуванню з суми страхового відшкодування (за погодженням з товариством з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»та товариством з обмеженою відповідальністю “Трансфорт-експедиція”, оскільки у разі їх незгоди і несплати частини страхового платежу, у відповідача не виникає обов'язку за договором проводити страхову виплату).

Відповідно до п.2.12.6 договору виплата страхового відшкодування здійснюється без сум ПДВ. У разі надання страхувальником оригіналів документів, що підтверджують фактичну оплату ним ПДВ, страховик здійснює доплату суми податку на додану вартість виходячи із суми страхового відшкодування, визначеної страховиком.

Відповідно до абзацу 1 п.17 постанови КМ України «Про затвердження Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав»у звіті про оцінку майна та у висновку про вартість об'єкта оцінки оцінювач відображає факт про включення або невключення до ринкової вартості суми податку на додану вартість. Оціночні процедури, пов'язані з визначенням ринкової вартості, здійснюються з урахуванням включення або невключення до неї суми податку на додану вартість.

З матеріалів справи вбачається, а саме, з висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 5009/10-18 від 06.09.2010 року дійсна вартість неушкодженого уживаного ТЗ становить 298 402,81 грн., дійсна вартість ТЗ з урахуванням пошкоджень (залишкова вартість) отриманих внаслідок ДТП, яка відбулася 20.09.2009 року складає 146 217,38 грн., без зазначення суми податку на додану вартість.

Також, відповідно до статті 3 Закон України «Про податок на додану вартість»об’єктом оподаткування є поставка товарів та послуг.

Податкові зобов’язання з податку на додану вартість виникають у платника податку на додану вартість, який здійснює операцію з поставки товарів чи послуг (товарно-матеріальних цінностей і послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об’єкта), оскільки такі операції є об’єктом оподаткування податку на додану вартість.

В матеріалах справи відсутні будь-які документи, що підтверджують фактичну оплату товариством з обмеженою відповідальністю “Трансфорт-експедиція” сум ПДВ.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, сума страхового відшкодування становить: 298 402,81грн. ( вартість ТЗ до ДТП) –146 217,38 грн. (вартість ТЗ після ДТП) –2 625,58 грн. (франшиза) - 5 949,55 грн.(частина несплаченого страхового платежу) –23935,05 грн. (ПДВ) = 119675,25 грн.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Національна страхова компанія «Оранта»(01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, ідентифікаційний код 00024186) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»(04073, м. Київ, пр.-т. Московський, 9, корп. 5, ідентифікаційний код 34480657) страхове відшкодування в сумі 119 675 (сто дев’ятнадцять тисяч шістсот сімдесят п’ять) грн. 25 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 1196 (одна тисяча сто дев’яносто шість) грн. 75 коп., 53 (п’ятдесят три) грн. 79 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 587 (п’ятсот вісімдесят сім) грн. 44 коп. витрат на проведення судової експертизи.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»(04073, м. Київ, пр.-т. Московський, 9, корп. 5, ідентифікаційний код 34480657) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь відкритого акціонерного товариства «Національна страхова компанія «Оранта» (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, ідентифікаційний код 00024186) витрати на проведення судової експертизи в розмірі 440 (чотириста сорок) грн. 58 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                             С.М.Мудрий

Дата підписання рішення: 13.04.2011 року