Рішення № 14926474, 12.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа № 13/7612.04.11

За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва

про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію 585 925,27 грн.

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники:

від позивача Гаркавенко С.В. –дов. №Д07/2010/06/03-1 від 03.06.2010 р.

від відповідача Дудко О.В. –дов. № 64-2989 від 18.08.2010 р.

В судовому засіданні 12.04.2011 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ та СУТЬ СПОРУ:

Акціонерна енергопостачальна компанія “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (далі - відповідач) 534404,35 грн. основного боргу, 8 087,24 грн. пені, 32971,17 грн. інфляційних втрат, 10462,51 грн. 3% річних.

Позов мотивований неналежним виконанням останнім зобов’язання за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 510057 від 31.08.2001 року.

18.03.2011 року ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі №13/76, витребувано документи та докази і сторони зобов'язано вчинити дії, розгляд справи призначено на 12.04.2011 року.

12.04.2011 року в судове засідання з’явилися представники сторін, позивач на виконання вимог суду надав додаткові документи по справі. Відповідач надав письмові пояснення, в яких повідомив суду про часткове погашення ним суми основного боргу; визнав позовні вимоги в частині стягнення 485893,31 грн. основного боргу, 10462,51 грн. 3% річних, 32971,17 грн. інфляційних втрат та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 8087,24 грн. пені.

В ході розгляду справи представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд –

ВСТАНОВИВ:

Судом встановлено, що 31.08.2001 року між Акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” (надалі - постачальник) та Комунальним підприємств по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києванадалі - споживач) було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 510057 (надалі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов’язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов’язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в Договорі.

Згідно з п. 2.2.1. Договору, позивач зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води в обсягах зазначених в додатку № 1, яку згідно з п. 2.3.1 та п.2.3.2 договору відповідач зобов’язаний оплачувати в порядку, зазначеному у додатку № 4.

Відповідно до п.3 Додатка 4 до Договору, оплату спожитої теплової енергії споживач здійснює щомісячно не пізніше 25 числа поточного місяця.

Однак, взяті на себе зобов’язання за Договором відповідач не виконав, в наслідок чого за період з 01.11.2009 року по 01.02.2011 року у відповідача виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.02.2011 року складає 534404,35 грн.

Зазначені твердження позивача знаходять своє документальне підтвердження в матеріалах справи, де містяться облікові картки (табуляграмами) фактичного споживання відповідачем енергії за спірний період, розрахунок ціни позову та розрахунок основного боргу, що проведений позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору. Вказаними доказами стверджується, а відповідачем не заперечується факт постачання позивачем відповідачу протягом вказаного періоду теплової енергії у гарячій воді.

В ході розгляду справи судом встановлено, що станом на дату звернення позивача до суду з позовом відповідачем було частково погашено суму основного боргу, а саме в розмірі 32350,00 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями та довідкою, наданою позивачем, про надходження коштів за спожиту теплову енергію.

Враховуючи положення ст.ст. 525, 526, 530, 629, 611, 610 , ЦК України, 173, 174, 193 ГК України, господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення 534404,35 грн. основного боргу підлягають задоволенню частково, а саме в розмірі 502054,35 грн.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Позивачем нараховано до стягнення з відповідача 8087,24 грн. пені.

Пунктом 3.5 Додатку № 4 до Договору сторони погодили, що за несвоєчасне виконання його умов передбачено пеню, яка нараховується на суму боргу на початок місяця, у розмірі 0,5 % за кожний день прострочення до моменту його повного погашення.

Як вбачається з долученого до позовної заяви розрахунку, враховуючи вимоги ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, пеня була нарахована позивачем у розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України.

З розрахунком розміру пені в сумі 8087,24 грн., наданим позивачем, суд погоджується та вважає його обґрунтованим.

Виходячи з положень статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Беручи до уваги світову фінансову кризу, тяжке матеріальне становище відповідача, його бюджетне фінансування, відсутність відповідного фінансування на погашення штрафних санкцій та Звіт про фінансові результати за 2010 рік, наданий відповідачем, який підтверджує, що збитки відповідача становлять 24505000,00 грн., суд вважає за необхідне використати надане йому право та зменшити розмір пені до 808,72 грн.

Крім суми основного боргу та пені позивач також просить стягнути з відповідача 32971,17 грн. інфляційних втрат та 10462,51 грн. 3% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З розрахунком розміру 32971,17 грн. інфляційних втрат та 10462,51 грн. 3% річних, наданим позивачем, суд погодився та вважає його обґрунтованим.

Отже, вимоги позивача в частині стягнення 32971,17 грн. інфляційних втрат та 10462,51 грн. 3% річних ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам закону, і тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва(02002,м. Київ, вул.. Челябінська, 9г, код ЄДРПОУ 03366612) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час примусового виконання рішення на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(04050, м. Київ, вул.. Мельникова, 31, код ЄДРПОУ 26187763) 502054 (п’ятсот дві тисячі п’ятдесят чотири),35 грн. основного боргу, 808 (вісімсот вісім),72 грн. пені, 32971 (тридцять дві тисячі дев’ятсот сімдесят одна),17 грн. інфляційних втрат, 10462 (десять тисяч чотириста шістдесят дві),51 грн. 3% річних, 5462 (п’ять тисяч чотириста шістдесят дві),97 грн. витрат по сплаті державного мита, 220 (двісті двадцять),05 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя І.Д. Курдельчук

дата складення 14.04.2011