Рішення № 14925617, 31.03.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.11 Справа № 7/5009/565/11

Суддя Кутіщева-Арнет Н.С.

За позовом: Прокурора Чернігівського району Запорізької області , в інтересах держави, -

орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах: (позивач) Чернігівська районна державна адміністрація, смт. Чернігівка, Запорізька область

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Богдан Хмельницький”, с. Широкий Яр, Чернігівського району, Запорізької області

Суддя Н.С. Кутіщева - Арнет

Представники:

Від прокуратури: Тронь Г.М., посвідчення № 84 від 30.04.2010р.

Від позивача: не з’явився.

Від відповідача: Сімонов В.М., дов. № 1 від 27.05.2010р.

Курилін В.О., дов. б/н від 17.02.2011р.

Заявлено позов про зобов’язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та стягнення 279222,01грн. заподіяної шкоди державі.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на ст. 121 Конституції України, ст.36-1 Закону України “Про прокуратуру”, ст.ст. 125, 126, 212 Земельного кодексу України, ст. 153 Господарського кодексу України.

Ухвалою суду від 08.02.2011р. позовна заява була прийнята до провадження, судове засідання призначалось на 21.02.2011р., в судовому засіданні оголошувалась перерва до 03.03.2011р.

В судовому засіданні, продовженому 03.03.21011р., представником позивача по справі надана заява про відмову від позову.

Заява прийнята судом до розгляду і долучена до матеріалів справи.

Згідно ч. 6 ст. 29 ГПК України, відмова позивача від позову, поданого прокурором в інтересах держави, не позбавляє прокурора права підтримувати позов і вимагати вирішення спору по суті.

Прокуратурою Чернігівського району надана заява про уточнення (зменшення об’єму) позовних вимог, згідно з якою прокурор підтримує позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача грошові кошти за заподіяної шкоди державі в розмірі 279222грн. 01коп.

У п.17 Інформаційного листа від 20.10.2006 р. № 01-8/2351 «Про деякі питання прак тики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у до повідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в І півріччі 2006 року», Вищий господарський суд України на запитання, якими є правові наслідки зменшення розміру позовних вимог, відповів таке: відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК, по зивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількіс них показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Питання щодо повернення зайво сплаченої суми державного мита у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначених законодавством.

Відповідно до п. 6 Інформаційного листа від 13.08.2008 р. № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»Вищий господарські суд України на питання, чи тягне за собою зменшення розміру позовних вимог правові наслідки у вигляді припинення провадження у справі в тій частині, на яку зменшилися такі вимоги, зазначив, що у пункті 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006 № 01-8/2351 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006 року»зазначалося, зокрема, і в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Відтак, факт зменшення ціни по зу обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення по справі. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Заява прокурора подана згідно зі ст. 22 ГПК України, судом прийнята до розгляду. Суд розглядає вимоги про стягнення 279222 грн. 01 коп. шкоди за використання самовільно зайнятої земельної ділянки.

Відповідач не визнав заявлені прокурором позовні вимоги, просить суд відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених в відзиві на позовну заяву (відзив долучено до матеріалів справи).

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 4 ГПК України, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом. Рішення суду може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому, у відповідності зі ст. 43 ГПК України, наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

В зв’язку з необхідністю дослідження всіх документальних доказів та з’ясування всіх обставин по справі та з метою витребування додаткових документальних доказів та пояснень по суті спору, судове засідання відкладалось до 31.03.2011р.

30.03.2011р. від Чернігівської районної державної адміністрації надійшли письмові пояснення, відносно того, що позивачем 18.03.2011 року за № 01-11/00 надіслано запит до відділу Держкомзему у Чернігівському районі щодо надання документальних доказів, що підтверджують кадастрову приналежність спірних земельних ділянок. 28.03.2011 року відділом Держкомзему у Чернігівському районі надано копії відповідних документів (лист відділу Держкомзему у Чернігівському районі та копії документів додаються).Що ж до правових підстав, що підтверджують повноваження Чернігівської районної державної адміністрації щодо розпорядження спірними земельними ділянками повідомляємо - відповідно до інформаційного бюлетеню Головного управління Держкомзему у Запорізькій області за лютий 2007 року «Про порядок надання в оренду невитребуваних земельних часток (паїв)»(додається): «При передачі в оренду земельної частки (паю) мова йде про земельну ділянку, яка виділена в складі єдиного земельного масиву без визначення меж в натурі (на місцевості). В даному випадку документом, що посвідчує право власності на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай). Орендні відносини щодо земельної частки (паю) регулюють: - Цивільний кодекс України; - Укази Президента України від 03.12.99 № 1529/99; від 02.02.2002 № 92/2002 ; від 13.09.2002 № 830/2002; - Постанова Кабінету Міністрів України від 24.01.2000 № 119 „Про порядок реєстрації договорів оренди земельної частки (паю)"; - Рекомендації щодо виділення єдиним масивом земельних ділянок групі власників земельних часток (паїв), затверджені наказом Держкомзему України від 30.12.1999 №130; - Типовий договір оренди земельної частки (паю), затверджений наказом Держкомзему України від 17.01.2000 № 5 та зареєстрований в Мін'юсті України від 23.02.2000 за № 101/4322.

Оскільки чинне законодавство чітко не визначає правовий статус невитребуваного права на земельний пай, на нашу думку, до категорії не витребуваних земельних часток (паїв) відносяться слідуючи земельні частки (паї); - земельні частки (паї), на які громадяни, які мають право на земельну частку (пай) відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, не отримали сертифікатів чи іншим чином не заявили свої права на земельну частку (пай); - земельні частки (паї), на які вже сертифікат отриманий, але власник сертифікату не розпорядився ним належним чином (не подана заява про виділення в натурі для передачі в оренду чи для сумісного обробітку. Але є ще один важливий момент на якому треба зупинитися окремо, а саме, до невитребуваних паїв ще можна відносити земельні частки (паї), власники яких померли, їх спадкоємці не прийняли спадщини, а термін дії договору оренди закінчився чи договір не був укладений. Адже для укладання нового договору і його реєстрації потрібен правовстановлюючий документ, якого спадкоємці ще не мають. Після переоформлення сертифікату спадкоємцями, вони можуть витребувати земельну частку (пай) і укласти договір оренди. До невитребуваних паїв не відносяться земельні частки (паї), власники яких померли, але термін договору оренди ще не закінчився. По таких договорах мають право отримувати оренду плату спадкоємці. І тільки якщо договір закінчився, а спадкоємці не прийняли спадщини, зазначені земельні частки (паї) набудуть статусу невитребуваних. Відповідно до ст. 13 Закону України від 05.06.2003 № 899-ІУ „Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" та п. 12 постанови Кабінету Міністрів України від 04.02.2004 № 122 „Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)" відповідна сільська, селищна, міська рада чи райдержадміністрація в межах повноважень визначених п. 12 "Перехідних положень" Земельного кодексу України повинні своїм рішенням (розпорядженням) визначити вищезазначені земельні частки (паї), як невитребувані земельні частки (паї), і мають право укласти договір оренди невитребуваних земельних часток (паїв) до настання певної умови, передбаченою ст. 13 ЗУ від 05.06.2003р. № 899-ІV “про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власниками земельних часток (паїв): “до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку”. Крім того, позивачем заявлено клопотання про розгляд справи без участі його представника

Спір розглядається згідно зі ст. 75 ГПК України, по наявних у справі матеріалах.

Судовий процес ведеться із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу, а саме: програмно-апаратного комплексу “Оберіг”.

Судовий процес завершено 31.03.2011 р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури та відповідача, суд

                                         ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п. 2 ст. 121 Конституції України на органи прокуратури покладається обов'язок представляти інтереси держави в суді у випадках, визначених законом.

Стаття 36-1 Закону України "Про прокуратуру" передбачає можливість звернення прокурора до суду в інтересах держави при наявності порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або державою.

Стаття 14 Конституції України закріплює, що Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави та відповідно до п.12 «Перехідних положень»Земельного кодексу України, райдержадміністрація в межах своїх повноважень повинна своїм рішенням (розпорядженням) визначити вищезазначені земельні частки (паї), як не витребувані земельні паї і мають право укласти договір оренди не витребуваних земельних часток (паїв) до настання певної умови, передбаченою ст.13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку. До рішення ради (розпорядження голови райдержадміністрації) повинен додаватись список власників земельних часток паїв, чиї землі передані в управління раді (райдержадміністрації).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 126 Земельного Кодексу України, право власності на земельну та право постійного користування на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Частиною 9 ст.126 Кодексу передбачено, державний акт на право власності та право постійного користування земельної ділянкою видається на одну земельну ділянку.

Також, ч. 1 ст. 211 Земельного Кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок та відповідно до ч. 2 ст. 158 Кодексу виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Перевіркою встановлено, що протягом 2009 року ТОВ «Богдан Хмельницький»самовільно без правовстановлюючих документів використовував земельні ділянки на території Широкоярської сільської ради із земель сільськогосподарського призначення - сіножаті за межами населених пунктів, а саме: під посіви озимої пшениці в контурі, № 355 - 57,9 га, в контурі № 3471- 24,8 га; під посіви проса в контурі № 343 - 19,3 га, в контурі №333 - 42,8 га, в контурі № 339 20,3 га, в контурі № 296 - 19,1 га; під посіви ячменю в контурі № 289 - 19,5 га; під посіви багаторічних трав контурі № 263 23,5 га, в контурі № 259 - 21,4 га, в контурі № 256 - 27,2 га, в контурі № 292 - 12,5 га. загальною площею 288,3 га.

Вищезазначене порушення підтверджується Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 05.06.2009, а також Протоколом про адміністративне правопорушення № 007604 від 05.06.2009, складеними державним інспектором з контролю за використанням і охороною земель у Запорізькій області.

Статтею 153 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкт господарювання, здійснюючи господарську діяльність, зобов'язаний: використовувати природні ресурси відповідно до цільового призначення, визначеного при їх наданні (придбанні) для використання у господарській діяльності; ефективно і економно використовувати природні ресурси на основі застосування новітніх технологій у виробничій діяльності; здійснювати заходи щодо своєчасного відтворення і запобігання псуванню, забрудненню, засміченню та виснаженню природних ресурсів, не допускати зниження їх якості у процесі господарювання; своєчасно вносити відповідну плату за використання природних ресурсів; здійснювати господарську діяльність без порушення прав інших власників та користувачів природних ресурсів; відшкодовувати збитки, завдані ним власникам або первинним користувачам природних ресурсів.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля та інші природні ресурси є об'єктами права власності українського народу, від імені якого права власника здійснюються органами державної влади та місцевого самоврядування.

Згідно ст. 80 Земельного кодексу України, суб'єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

У відповідності до ст. 84 Земельного кодексу України, у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Статтею 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ст.93 Земельного кодексу України різновидом права користування є право оренди земельної ділянки, тобто засноване на договорі строкове, платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно частини 1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

У відповідності до ст.ст. 125,126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності та право постійного користування на земельну ділянку посвідчується відповідним державним актом. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Документи, що посвідчують право на земельну ділянку, вказані в статті 126 ЗК України, зокрема, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, право постійного користування земельною ділянкою - державним актом на право постійного користування, а право оренди земельної ділянки - договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Таким чином, відповідно до наведених вимог закону обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність у цієї особи на час прийняття судом рішення таких документів є самовільним зайняттям вказаної земельної ділянки.

Визначення терміну "самовільне зайняття земельних ділянок" наведене в ст.1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" згідно з якою самовільне зайняття земельної ділянки це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Факт порушення земельного законодавства встановлюється актами відповідних органів.

Положеннями ст.1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель" встановлено, що будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними визначаються як самовільне зайняття земельної ділянки.

Виходячи з викладеного, у відповідача відсутні докази, які б підтверджували підстави з якими законодавство України пов'язує правомірність зайняття ним земельних ділянок № 355 - 57,9 га, в контурі № 347 - 24,8 га; в контурі № 343 - 19,3 га, в контурі №333 42,8 га, в контурі № 339 20,3 га, в контурі № 296 -19,1 га; в контурі № 289 - 19,5 га; в контурі № 263 - 23,5 га, в контурі № 259 - 21,4 га, в контурі № 256 - 27,2 га, в контурі № 292 12,5 га (рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування відповідачу, договір оренди, здійснення державної реєстрації права користування земельною ділянкою тощо).

Відповідно до інформації відділу Держкомзему у Чернігівському районі земельні ділянки із земель Широкоярської сільської ради в контурі № 355 - 57,9 га, в контурі № 347 24,8 га; в контурі № 343 - 19,3 га, в контурі №333 - 42,8 га, в контурі № 339 20,3 га, в контурі № 296 - 19,1 га; в контурі № 289 - 19,5 га; в контурі № 263 - 23,5 га, в контурі № 259 - 21,4 га, в контурі № 256 - 27,2 га, в контурі № 292 - 12,5 га в натурі не виділялись.

Крім того, ТОВ «Богдан Хмельницький»державні акти на право користування та право власності на зазначені земельні ділянки не видавались, рішення про надання земельної ділянки загальною площею 288,3 га ТОВ «Богдан Хмельницький»Чернігівською районною державною адміністрацією не приймалося. Договір оренди вказаних земельних ділянок не складався.

Документальні доказів того, що відповідачем здійснювалась оплата за користування земельними частками (паями) відсутні.

Згідно ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Зазначена стаття визначає загальну норму щодо відшкодування шкоди внаслідок наявності складу цивільного правопорушення.

Зобов’язання з відшкодування шкоди є деліктними зобов’язаннями.

Для застосування деліктної відповідальності необхідною є наявність складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкідливого результату такої поведінки (шкоди); причинного зв’язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992р. “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди”, для настання відповідальності по відшкодуванню шкоди необхідна наявність складу правопорушення, а саме:

-          протиправна поведінка особи, що завдала шкоду;

-          причинно-наслідковий зв’язок між шкодою і протиправною поведінкою особи, що її спричинила;

-          вина.

Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону або договору.

Відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, вона спрямована на визначення розміру шкоди заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним та фізичним особам, на всіх категоріях земель внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу.

Розмір шкоди визначається окремо по кожному із зазначених правопорушень.

Розрахунок розміру шкоди здійснений відповідно до Методики визначення розміру шкоди заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.07. № 963.

Розмір шкоди, нанесений державі ТОВ «Богдан Хмельницький», внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки за межами населеного пункту, складає 279 222,01грн., пред’явлений до стягнення обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Суд прийшов до висновку, що прокурор надав достатньо доказів наявності правопорушення з боку відповідача і заподіяння останнім шкоди.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача 279 222,01грн. шкоди.

Судові витрати, відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 124, 125, 126, 211 Земельного кодексу України, ст. 1166 Цивільного кодексу України, Методика визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу затверджена Постановою КМ України від 25.07.2007р. № 963, ст. ст. 3, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд:

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальна “Богдан Хмельницький”, 71222, с.Широке, Чернігівський район, Запорізька область, вул.Радянська, 50, (р/р 26002254791 в ЗОД “Райффайзенбанк Аваль”, м. Токмак, ЄДРПОУ 03749431) користь місцевого бюджету Широкоярської сільської ради (код 24062100, код ЄДРПОУ 34677035 банк ГУДКУ в Запорізькій області, МФО 813015) 279222 грн. 01 коп. шкоди.

Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальна “Богдан Хмельницький”, 71222, с.Широке, Чернігівський район, Запорізька область, вул.Радянська, 50, (р/р 26002254791 в ЗОД “Райффайзенбанк Аваль”, м. Токмак, ЄДРПОУ 03749431) на користь Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району, банк отримувача: Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області, р/р 31119095700007, МФО 813015, код ЄДРПОУ 34677145, код бюджетної класифікації 22090200, символ банку 095) суму 2792 грн. 22 коп. державного мита.

Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальна “Богдан Хмельницький”, 71222, с.Широке, Чернігівський район, Запорізька область, вул.Радянська, 50, (р/р 26002254791 в ЗОД “Райффайзенбанк Аваль”, м. Токмак, ЄДРПОУ 03749431) на користь Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району, банк отримувач: Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області, р/р31212259700007, МФО 813015, код ЄДРПОУ 34677145, код бюджетної класифікації 22050000, символ звітності банку 259) суму 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його підписання.

Рішення підписане “07” квітня 2011 р.

Суддя Н.С. Кутіщева - Арнет