Рішення № 14925560, 30.03.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.11 Справа № 7/5009/139/11

Суддя Кутіщева-Арнет Н.С.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю “Ремонтно-монтажне спеціалізоване підприємство “Газоочистка”, м.Запоріжжя

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Енерго-Буд”, м. Запоріжжя

Суддя Кутіщева –Арнет Н.С.

Представники:

Від позивача: Яцик Ю.Г., дов. № б/н від 26.10.2010р.

Від відповідача: Барботько Ж.І., дов. № б/н від 01.01.2011р.

Заявлено позов про стягнення з відповідача 15679 грн. 03 коп., яка складається з 8000грн. 00 коп. заборгованості за договором, 1013грн. 60коп. пені, 168грн. 49ко. 3% річних, 496грн. 94коп. втрат від індексу інфляції, 4000грн. 00коп. витрат на правову допомогу.

Ухвалою суду від 13.01.2011 р. позовну заяву прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 16.02.2011 р.

Ухвала суду на адресу сторін була направлена в установленому законом порядку.

Повідомлення про вручення поштового відправлення свідчать, що сторони були належним чином своєчасно сповіщені про час і місце судового засідання.

Судове засідання відкладалось до 09.03.2011р., 24.03.2011р. Ухвалою суду від 09.ю03.2011р., за клопотанням представника позивача, згідно зі ст. 69 ГПК України, продовжувався строк розгляду спору на 15 днів з метою надання сторонам додаткового часу для належної підготовки до судового засідання та проведення звірки взаєморозрахунків сторін.

Вищезазначеними ухвалами, суд зобов’язував позивача належним чином виконати вимоги суду та надати всі необхідні документальні докази в обґрунтування заявлених вимог для всебічного та повного розгляду спору по суті.

Згідно ст. 4-5 ГПК України, невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим кодексом та іншими законами України.

Представник позивача неодноразово, без поважних причин, не виконував законні вимоги суду, не з’являвся до відповідача для проведення звірки взаєморозрахунків сторін, яка потрібка для розгляду спору по суті та з’ясування всіх обставин по справі, так як суми, які визначають представники сторін в судовому засіданні різні, і різна редакція договору (саме в зазначені сум).

Враховуючи систематичне невиконання позивачем законних вимог суду, та беручи до уваги Інформаційний лист ВГСУ від 15.03.2010р. № 01-08/140 та користуючись правом суду, передбаченого п.5 ст. 83 ГПК України, судом на позивача було накладено штраф в розмірі 170грн. 00 коп. за ухилення від виконання вимог суду.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи. Відповідач своїм правом не скористався, не направив навіть відзиву на позовну заяву (як того вимагав суд).

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу в розмірі ціни позову.

09.03.2011р. на адресу господарського суду надійшли уточнення позовних вимог, згідно з якими позивач просить суд стягнути з відповідача 15275грн. 32 коп. заборгованості за договором, 328грн. 94 коп. № 5 річних, 1195 грн. 92 коп. втрат від інфляції, 4000грн. 00 коп. витрат на оплату юридичних послуг адвоката, судові витрати, (державне мито та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) покласти на відповідача.

Заява про уточнення позовних вимог, подана згідно зі ст. 22 ГПК України, судом прийнята та задоволена.

Спір розглядається згідно з заявою про уточнення позовних вимог.

22.03.2011р. від позивача надійшли письмові пояснення щодо наявності різних редакцій договору.

В продовженому 24.03.2011р. судовому засіданні, представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги, а також, на чергову вимогу суду, сторонами були з’ясовані розбіжності щодо редакцій договору в розмірі ціни договору.

Представник відповідача, в судовому засідання, продовженому 24.03.2011р., не заперечує проти наданих позивачем пояснень, а також заяви про уточнення позовних вимог.

Судовий процес ведеться із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу, а саме програмно - апаратного комплексу “Оберіг”.          

Розгляд справи закінчено 30.03.2011р. оголошенням рішення суду в повному об’ємі.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з п. 1.1 договору від 25.05.2010 року № 08Г/2010 (в подальшому - договір). Товариство з обмеженою відповідальністю «РМСП «Газоочистка»(надалі - позивач або виконавець) прийняло на себе зобов'язання на виготовлення та поставку скребкових транспортерів (в подальшому - товар), а Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерго-Буд»(в подальшому - відповідач або замовник) прийняло на себе зобов'язання своєчасно прийняти та оплатити зазначений товар.

Відповідно до п. 3.1 договору, сторони узгодили, що розмір оплати виконавцю, і як наслідок ціна договору визначається умовами даного договору, протоколом узгодження договірної ціни та специфікацією металоконструкцій та складає 26470 грн. 44 коп. в тому числі і ПДВ 4411грн. 74коп.

Згідно п. 3.1, 3.2 договору, оплата робіт повинна була здійснюватись замовником поетапно: 20000 грн. - передплата, а остаточний розрахунок - протягом 5 банківських днів з дати фактичної передачі товару Замовнику.

Таким чином, позивачем було виставлено рахунок-фактуру № СФ-0000010 від 26.05.2010 р. на суму 21 195,12 грн. з ПДВ та № СФ-0000011 від 14.06.2010 р. на суму 5 275,32 грн. з ПДВ., а загалом - на суму 26 470,44 грн. з ПДВ.

У свою чергу відповідачем було частково внесено передплату на загальну суму 11 195,12 грн., а саме:

-          платіжне доручення від 01.06.2010 р. на суму 4 000,00 грн.

-          платіжне доручення від 11.06.2010 р. на суму 7 195,12 грн.

Ст. 712 Цивільного кодексу України визнає, що за договором поставки продавець (Постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупцю для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до видаткових накладних від 27.05.2010 р. № РН-0000009 та від 14.06.2010 р. № РН-0000011 (копії додаються) та довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей № 313 від 27.05.2010 р. та № 364 від 14.06.2010 р. уповноваженою особою відповідача (Беть Д. С.) було отримано товар та прийнято роботи в повному обсязі. Претензій щодо кількості та якості товару не надходило. Позивач неодноразово звертався до відповідача щодо оплати виконаних робіт. Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Ст. 629 Цивільного кодексу України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Ст. 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно вимог ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

На момент розгляду спору по суті сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором № 08Г/2010 від 25.05.2010р. складає 15275 грн. 32 коп. пред’явлена до стягнення обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума інфляційних втрат складає 1195грн. 92 коп., сума 3 % річних складає 328грн.94коп., пред’явлені до стягнення обґрунтовано та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлені до стягнення 4000грн. 00 коп. судових витрат на оплату юридичних послуг.

Оплата цих послуг згідно із ст. 44 ГПК України, входить до складу судових витрат. На підставі ст. 49 ГПК України, оплата послуг адвоката розподіляється між сторонами залежно від результатів розгляду справи. Сума, що витрачена стороною на оплату послуг адвоката, не входить до позовних вимог (тобто до ціни позову).

П. 11 Інформаційного листа ВГСУ від 13.02.2002р. № 01-8/155 на запитання: “Чи можливе обмеження господарським судом розміру відшкодування витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто завищеним. За таких обставин, суд з урахуванням матеріалів конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи”.

У листі № 6628/6/17-0516 від 24.11.1999р. ДПАУ роз’яснює, що приватна адвокатська діяльність регулюється спеціальним Законом “Про адвокатуру”, а не Законом України “Про підприємництво”. Що ж стосується ВГСУ, то у касаційній постанові зазначається, що до таких відносин слід застосовувати і Правила адвокатської етики, які схвалені Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при КМУ протоколом № 6/У1 від 12.10.1999р. На підставі ст.ст. 15, 16 “Про адвокатуру” можна дійти висновку, що Правила є нормативно-правовим актом і обов’язкові для виконання. Через це порушення правил адвокатами тягне за собою за дисциплінарної відповідальності. У п. 2 ст. 33 Правил також встановлено принцип “Розумного обґрунтування” розміру оплати юридичної допомоги. У п. 3 ст. 33 цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братися до уваги при визначенні розміру оплати –обсягу часу і роботи, що вимагається від адвоката його професійний досвід, науково-теоретична підготовка тощо.

Крім того, позивачем не надано суду детального розрахунку і обґрунтування своїх вимог про стягнення оплати адвокатських послуг з урахуванням положень ст. 33 Правил і п. 11 Інформаційного листа ВГСУ від 13.02.2002р. № 01-8/155, а також ст. 33 ГПК України. Йдеться про загальний процесуальний принцип доказування вимог, які висуваються стороною і про надання суду відповідних доказів. Але якщо такі розрахунки і додаються, то зазвичай обмежуються розрахунком кількості витраченого часу і погодинний або денним тарифом оплати , хоча це лише частина факторів, що впливають на визначення розміру оплати. У ч. 4 ст. 33 Правил наголошується на тому, що жодний з цих факторів не має самодостатнього значення; вони підлягають урахуванню в їх взаємозв’язку щодо обставин кожного конкретного випадку.

Враховуючи викладене, а також беручи до уваги той факт, що представник позивача належним чином не виконував вимоги суду, належним чином (адвокат Яцик Ю.Г.) не був підготовлений до судових засідань, з відповідачем не проведена належна звірка взаєморозрахунків сторін, яка була необхідна для з’ясування всіх обставин по справі і з’ясування суми боргу, поскільки існували різні редакції договору, а також судом був застосований до позивача штраф в розмірі 170грн. 00коп. за порушення ст. 22 та не виконання ст.ст. 33, 34 ГПК України, суд прийшов до висновку, що сума пред’явлена до стягнення по витратах оплати послуг адвоката неспіврозмірна з об’ємом фактично вчинених дій адвокатом при підготовці до розгляду даної справи і при його участі в справі.

Таким чином, сума витрат на оплату послуг адвоката, яку суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача становить 1000грн. 00 коп.

Судові витрати, згідно зі ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на відповідача, так як спір з його вини доведено до судового розгляду.

Керуючись ст. ст. 525, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193 ГК України, ст. ст. 3, 4-5, 22, 28, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерго-Буд», 69001, м.Запоріжжя, вул.Перемоги. 47/19, (п/р 26008914201 в ВАТ «МетаБанк»м. Запоріжжя, МФО 313582, Код ЄДРПОУ - 33327538, засоби зв'язку відсутні) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-монтажне спеціалізоване підприємство «Газоочистка», 69006. м. Запоріжжя, Північне шосе, б. 5-А, кв. 45, (п/р 26009222238100 в АКІБ «УКРСИББАНК» м. Харків, МФО 351005, Код ЄДРПОУ –23878627) 15275грн. 32коп. основного боргу, 1195грн. 92коп. втрат від інфляції, 328 грн. 94 коп. 3% річних, 168 грн. 00 коп. державного мита, 236грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 1000грн. 00коп. витрат на оплату послуг адвоката.

Видати наказ.

Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його прийняття.

Суддя Н.С. Кутіщева - Арнет