Рішення № 14925553, 30.03.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.11 Справа № 7/5009/490/11

Суддя Кутіщева-Арнет Н.С.

Позивач Концерн “Міські теплові мережі” в особі Філії Концерну “МТМ” Ленінського району, м. Запоріжжя

До відповідача Відкритого акціонерного товариства “Запорізький завод “Перетворювач”, м.Запоріжжя

Суддя Н.С. Кутіщева - Арнет

Представники:

Від позивача: Михайлова О.В., дов. № 16/22 від 04.01.2011р.

Від відповідача: Мілютіна Г.В., дов. № 35/13 від 28.12.2010

Заявлено позов про стягнення 599816 грн. 86 коп. заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 102207 від 01.07.2010р.

Ухвалою від 03.02.2011р. порушено провадження у справі, розгляд якої призначений на 17.02.2010 р., про що сторони були повідомлені належним чином.

Ухвала суду на адресу сторін була відправлена в установленому законом порядку.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз’яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Судове засідання відкладалось до 30.03.2011р. з метою надання сторонам додаткової можливості належним чином виконати вимоги суду.

В судовому засіданні, продовженому 30.03.2011р., представник позивача надав суду заяву про уточнення позовних вимог згідно з якою просить суд стягнути з відповідача 554367грн. 24 коп. суми основного боргу, та судові витрати.

У п.17 інформаційного листа від 20.10.2006 р. № 01-8/2351 «Про деякі питання прак тики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у до повідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в І півріччі 2006 року»Вищий господарський суд України на запитання, якими є правові наслідки зменшення розміру позовних вимог, відповів таке. Відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК по зивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількіс них показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Питання щодо повернення зайво сплаченої суми державного мита у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначених законодавством.

Відповідно до п. 6 Інформаційного листа від 13.08.2008 р. № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»Вищий господарські суд України на питання, чи тягне за собою зменшення розміру позовних вимог правові наслідки у вигляді припинення провадження у справі в тій частині, на яку зменшилися такі вимоги, зазначив, що у пункті 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006 № 01-8/2351 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006 року»зазначалося, зокрема, і в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Відтак, факт зменшення ціни по зу обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення по справі. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Заява подана згідно ст. 22 ГПК України, судом прийнята до розгляду.

Спір розглядається в сумі 554367грн. 24коп.

Представником відповідача наданий відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач визнав заявлені позовні вимоги. Крім того, представником відповідача надана заява про надання розстрочки виконання рішення суду на 18 місяців зі сплатою заборгованості рівними частинами щомісячно.

Заява подана згідно зі ст.. 22 ГПК України, судом прийнята до розгляду.

За клопотанням представників сторін судове засідання ведеться без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Розгляд справи закінчено 30.03.2011 р. оголошенням рішення суду в повному об’ємі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.07.2011р. між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 102207 (надалі – договір).

Згідно умов договору, позивач взяв на себе зобов’язання відпустити теплову енергію в гарячій воді відповідачу, а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є невід’ємними частинами.

Відповідно до п. 5.1 договору, облік споживання теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом.

Відповідно до п. 6.2 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно п. 6.3 договору, підставою для розрахунків відповідача з позивачем є рахунок та акт приймання-передачі.

На виконання умов договору, позивач постачав відповідачу теплову енергію, в період з липня 2010 р. по грудень 2010 р., на суму 914108 грн.80коп., що підтверджується актами, копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідно до п. 6. договору, відповідач зобов’язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунком рахунок теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію.

Відповідач свої зобов’язання по договору належним чином не виконав, лише частково сплативши суму боргу, внаслідок чого, на час розгляду спору по суті, у відповідача залишився борг в сумі 554367 грн.24коп.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору…           

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань крім випадків, передбачених законом.

Аналогічну норму містить ст. 526 Цивільного кодексу України.

Позивачем на адресу відповідача надсилався лист № 2910 від 17.06.2010 р. з вимогою оплатити заборгованість за теплову енергію по договору.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений ..., кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

На момент розгляду спору по суті, заборгованість відповідача перед позивачем складає 554367 грн.24коп., заявлена до стягнення обґрунтовано і підлягає задоволенню.

Виходячи з вищевикладеного, позов слід задовольнити.

Відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача, так як спір з його вини доведено до судового розгляду.

Проаналізувавши підстави, викладені у заяві ват “Запорізький завод “Перетворювач” про надання розстрочки виконання рішення на 18 місяців, суд визнає доводи відповідача щодо надання розстрочки обґрунтованими, а обставини, на які він посилається - винятковими та такими, що ускладнюють виконання рішення у справі, виходячи з наступного:

- згідно з п. 2 Роз’яснень президії Вищого господарського суду України від 12.09.1996р. № 02-5/33 “Про деякі питання практики застосування ст. 121 ГПК України”, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу і порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини , які ускладнюють виконання рішення суду, чи роблять неможливим в строк чи встановлений судом спосіб. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на застосування способів, передбачених ст. 121 ГПК України, ця стаття не потребує, і господарський суд законодавчо не обмежений будь якими конкретними строками відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Однак, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати інтереси сторін, їх фінансове положення, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіки держави та інші обставини справи.           

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Але вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, тому строк розстрочки , який просить надати відповідач, суд скорочує до шести місяців зі сплатою суми заборгованості щомісячно рівними частинами.

На підставі викладеного, а також враховуючи підстави, викладені в відзиві на позовну заяву, суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача і надати розстрочку виконання рішення суду на шість місяців зі сплатою суми заборгованості щомісячно рівними частинами по 92394грн. 54коп.

Керуючись ст. ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 3, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, ч. 6 ст. 83, ст.ст. 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Запорізький завод “Перетворювач”, 69069, м. Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, 9 (р/р 26006310028201 філія АБ “Південний” в м. Запоріжжя, МФО 313753, ЄДРПОУ 05755571) на користь Концерну “Міські теплові мережі” в особі філії Концерну “МТМ” Ленінського району, 69065, м. Запоріжжя, вул.. Щаслива, 2-А (р/р 26004045320001 в АКБ “Індустріалбанк”, м. Запоріжжя, МФО 313849, ЄДРПОУ 321214458) 554367 грн. 24 коп. основного боргу, 5998 грн. 17 коп. державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Розстрочити виконання рішення суду на шість місяців зі сплатою суми боргу рівними частинами по 92394грн. 54коп.

Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його прийняття.

Суддя Н.С. Кутіщева - Арнет