Рішення № 14925437, 12.04.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "12" квітня 2011 р.

Справа № 5/5007/25/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.,

за участю представників сторін:

від позивача: Луценко В.П., довіреність №61 від 12.03.2011р.;

від відповідача: не з'явився;

розглянув справу за позовом Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (м.Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елкопласт-Укр" (м.Житомир)

про зобов'язання вчинити певні дії

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить зобов'язати відповідача виконати зобов'язання за договором поставки від 07.06.2010р. №2/3-06.

17.03.2011р. на адресу господарського суду Житомирської області від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог за №5/123 від 14.03.2011р. (а.с.57), відповідно до якої позивач просить суд зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Елкопласт-Укр" у повному обсязі та належними чином виконати господарський договір від 07.06.2010р. №2/3-06, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Екопласт-Укр" та Державним підприємством з питань поводження з відходами як вторинною сировиною, зобов'язавши відновити поставку склопластичних контейнерів для збору твердих побутових відходів відповідно до умов договору від 07.06.2010р. №2/3-06.

Спір розглядається в межах уточнених позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог. Надав акт звірки розрахунків станом на 11.03.2011р., підписаний повноважними представниками та скріплений печатками сторін (а.с.64), з якого вбачається, що відповідач визнав наявність у нього боргу перед позивачем в сумі 4331250,00грн. та довідку, в якій повідомляє, що між позивачем та відповідачем станом на 12.04.2011р. відсутні інші договірні відносини, крім договору №2/3-06 від 07.06.2010р.

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судових засіданнях: повноважного представника в судові засідання не направив, хоча про місце, дату та час судового засідання відповідач повідомлений належним чином (про що свідчить розписка представника відповідача у повідомленні про вручення поштового відправлення, а.с.57, 60).

Відповідно до ст.75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача , дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 07 червня 2010 року між Державною компанією з утилізації відходів як вторинної сировини, яку згідно Постанови КМУ від 22.11.2010р. №1074 перейменовано на Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (а.с.92) (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Елкопласт-Укр" (постачальник, відповідач) укладено договір поставки №2/3-06 (а.с.8-10), за умовами якого постачальник зобов'язується передати (поставити) у власність покупця причепи, напівпричепи та контейнери (контейнери для збору твердих побутових відходів) в кількості, у строки, за ціною і за якісними характеристиками, погодженими сторонами в даному договорі, зокрема, відповідач зобов'язався здійснити поставку контейнерів скло пластичних для збору твердих побутових відходів об'ємом 3,5 куб.м. у кількості 1500 шт. та контейнерів скло пластичних для збору твердих побутових відходів об'ємом 2,5 куб.м. у кількості 300 шт., разом на загальну суму 12375000,00грн. (п.1.1 договору).

Пунктом 2.4 договору встановлено, що розрахунки за продукцію здійснюються покупцем у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника в наступному порядку:

Покупець перераховує 35% від загальної суми договору, що складає 4331250,00грн. з ПДВ, у вигляді авансу протягом 5 днів з моменту підписання договору.

Наступні розрахунки за договором здійснюються згідно підписаними сторонами Актами приймання-передачі продукції, протягом 5 банківських днів на кожну окрему партію продукції.

Постачальник протягом 4 (чотирьох) місяців з дати укладання договору передає у власність покупця 80% продукції:

- Контейнер склопластичний для збору твердих побутових відходів об'ємом 3,5 куб.м. - 1200 шт.;

- Контейнер склопластичний для збору твердих побутових відходів об'ємом 2,5 куб.м. - 240 шт.

На виконання умов договору поставки №2/3-06 від 07.06.2010р. позивач сплатив відповідачу авансовий платіж у розмірі 35% від загальної суми договору, що становить 4331250,00грн. та підтверджується платіжним дорученням №253 від 09.07.2010р. (а.с.52).

Відповідач в свою чергу, здійснив поставку продукції частково.

Так, згідно актів приймання-передачі від 27.09.2010р., від 20.10.2010р., від 10.12.2010р., від 17.12.2010р., від 20.12.2010р., від 29.12.2010р., від 30.12.2010р. та від 31.12.2010р. відповідач поставив позивачу 300 шт. контейнерів склопластичних для збору твердих побутових відходів об'ємом 2,5 куб.м. та 620 шт. контейнерів склопластичних для збору твердих побутових відходів об'ємом 3,5 куб.м., на загальну суму 5907000,00грн. (а.с.21-28).

Таким чином, відповідачем недопоставлено продукцію, а саме, 880 контейнерів склопластичних для збору твердих побутових відходів об'ємом 3,5 куб.м.

Позивач надіслав на адресу відповідача листи-звернення від 05.10.2010р. за №7/549, від 19.10.2010р. за №7/578/1 (а.с.11-12) та претензії від 29.10.2010р. за №7/610, 18.12.2010р. за №8/707/1 з проханням здійснити поставку продукції відповідно до умов договору №2/3-06 (а.с.13-18).

У відповіді на претензію від 23.11.2010р. відповідач зобов'язався здійснити поставку решти контейнерів склопластичних для збору твердих побутових відходів, згідно графіку (а.с.20).

Проте в порушення умов договору №2/3-06 від 07.06.2010р., поставку продукції не здійснив.

Враховуючи те, що відповідачем договірні зобов'язання по поставці продукції не виконані, позивач звернувся за захистом порушеного права до суду.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами ст. 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Як встановлено судом, внаслідок укладання між сторонами договору поставки №2/3-06 від 07.06.2010р. позивач та відповідач набули відповідних прав та обов'язків.

Зокрема, у ТОВ "Елкопласт-Укр" виникло зобов'язання здійснити поставку продукції Державному підприємству з питань поводження з відходами як вторинною сировиною відповідно до умов договору №2/3-06 від 07.06.2010р., а у останнього – прийняти та оплатити одержану продукцію, протягом 5 банківських днів за кожну окрему партію.

Однак відповідач своїх договірних зобов'язань не виконав, поставку продукції здійснив не в повному обсязі.

Слід зазначити, що сторони умовами договору №2/3-06 від 07.06.2010р., зокрема пунктом 3.2, встановили умови та строки поставки продукції.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач не надав суду доказів на підтвердження поставки позивачу контейнерів склопластичних для збору твердих побутових відходів на виконання умов договору поставки №2/3-06 від 07.06.2010р. В матеріалах справи міститься акт звірки розрахунків станом на 11.03.2011р., підписаний повноважними представниками та скріплений печатками сторін (а.с.64), з якого вбачається, що відповідач визнав наявність у нього боргу перед позивачем в сумі 4331250,00грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст.33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Елкопласт-Укр" (10002, м.Житомир, вул. Котовського, 91, код ЄДРПОУ 33643985) у повному обсязі та належним чином виконати господарський договір №2/3-06 від 07.06.2010р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Елкопласт- Укр" та Державним підприємством з питань поводження з відходами як вторинною сировиною, відновивши поставку склопластичних контейнерів для збору твердих побутових відходів.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Елкопласт-Укр" (10002, м.Житомир, вул. Котовського, 91, код ЄДРПОУ 33643985)

на користь Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (02090, м.Київ, вул.Лобачевського, 23-В, код ЄДРПОУ 20077743)

- 85,00грн. витрат по сплаті державного мита;

- 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя

Соловей Л.А.

Віддрукувати 3прим:

1 - в справу

2 - позивачу;

3 - відповідачу (рекомендованим з повідомленням про вручення)