Рішення № 14925353, 05.04.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "05" квітня 2011 р.

Справа № 16/5007/32/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Гансецького В.П.

за участю представників сторін:

від позивача: Троцька І.В. - дов. № 32 від 24.01.11р.

від відповідача: Овсійчук А.В. - дов. № 70/11 від 17.03.11р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РЗВА-Електрик" (м.Рівне)

до Відкритого акціонерного товариства "Новоград-Волинськсільмаш" (м.Новоград-Волинський Житомирської області)

про стягнення 9639,89 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 9639,89 грн., з яких: 5439,40 грн. сума недопоставленого товару відповідно до умов договору № 235Р від 01.11.07р. та 4200,49 грн. надлишково сплачений аванс за лазерну порізку деталей згідно усної домовленості між сторонами.

Представник позивача позов підтримала в повному обсязі. Зокрема зазначила, що на виконання умов зазначеного договору відповідач не виготовив та не передав позивачу в обумовлені строки замовлений товар. У зв'язку з цим, повне виконання зобов'язання відповідачем втратило інтерес для кредитора, тому він просить стягнути частину перерахованої відповідачу передоплати, на суму якої відповідач не передав позивачу замовлений товар.

Щодо надлишково сплаченого позивачем авансу за лазерну порізку деталей, представник позивача зазначила, що згідно усної домовленості між сторонами, позивач перерахував відповідачу 7408,00 грн. передоплати (авансу), а останній, у свою чергу, здійснив лазерну порізку деталей лише на суму 3207,51 грн. У зв'язку з цим, підлягають стягненню надлишково сплачені кошти в сумі 4200,49 грн.

Відповідач у відзиві від 17.03.11р. та запереченнях від 04.04.11р., а також його представник у судовому засіданні проти позову заперечили, просили в позові відмовити, посилаючись, зокрема, на те, що відповідач не порушував умов договору з позивачем, оскільки всі замовлені позивачем товари були виготовлені своєчасно та передані відповідачем на його склад, але позивач з власної вини не отримав всі замовлені товари, а тільки їх частину.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін, 01.11.07р. між сторонами спору був укладений договір № 235Р (а.с.9-12).

Відповідно до пп.1.1 договору, постачальник (відповідач) зобов'язався поставити та передати у власність покупця (позивача) продукцію, найменування, асортимент, комплектність та загальна кількість якої зазначені в щомісячних заявках - специфікаціях за цінами, визначеними в протоколі погодження цін, що є невід'ємною частиною даного договору, надалі - продукція, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити цю продукцію на умовах, визначених даним договором.

Відповідно до пп.2.1 договору, поставка продукції здійснюється протягом 10 днів з моменту отримання постачальником передоплати згідно п.4.5 даного договору (або згідно графіку поставок, передбаченого заявкою - специфікацією).

Відповідно до пп.2.3 договору, поставка продукції здійснюється постачальником на умовах FCA (м.Новоград-Волинськ, Житомирська обл.) згідно міжнародних правил тлумачення торговельних термінів Інкотермс-2000.

Відповідно до пп.4.5 договору, оплата продукції здійснюється наступним чином - 50% вартості продукції - передоплата, перераховується покупцем протягом 10 банківських/ календарних днів після підписання заявки - специфікації; 50% вартості продукції перераховується покупцем протягом 5 банківських/ календарних днів після відвантаження продукції.

Відповідно до пп.9.6 договору, при тлумаченні даного договору має силу документ Інкотермс в редакції 2000 року.

На виконання умов договору сторонами підписано протокол погодження цін № 1 від 01.11.07р. до укладеного договору (а.с.13) та заявка специфікація № 1-11 на виготовлення деталей в листопаді - грудні 2007р. (а.с.14).

Згідно зазначеної заявки - специфікації, сторони погодили термін виготовлення замовлених деталей - 15.12.07р.

Виконуючи свої зобов'язання за договором, позивач платіжним дорученням № 8134 від 20.11.07р. перерахував відповідачу 16000,00 грн. передоплати (а.с.15).

Отримав від відповідача замовленого товару, згідно зазначеної заявки - специфікації, на загальну суму 10560,60 грн., що підтверджується видатковою накладною № СМ-002120 від 24.12.07р. (а.с.16).

Більше товару від відповідача, на виконання укладеного договору, позивач не отримував, що не заперечується відповідачем.

Таким чином, згідно перерахованої передоплати, позивач не отримав від відповідача продукції на суму 5439,40 грн. (16000,00 - 10560,60).

Відповідач та його представник в судовому засіданні, заперечуючи проти позову, зазначили, що відповідач своєчасно виготовив весь асортимент замовленої позивачем продукції та здав її на свій (відповідача) склад, що підтверджує відповідними повідомленнями про надання готової продукції ВТК за грудень 2007 року (а.с.38-40).

Господарським судом перевірено та встановлено, що дійсно весь асортимент визначений сторонами у заявці - специфікації № 1-11 відповідачем відображений у зазначених повідомленнях за грудень 2007р., які представник відповідача назвав документами, які підтверджують здачу виробів на склад.

Згідно пояснень відповідача, зазначені повідомлення за грудень 2007 року підтверджують належне виконання відповідачем зобов'язань по договору та підтверджують неналежне виконання позивачем своїх зобов'язань по отриманню цих виробів зі складу відповідача.

Господарський суд вважає позицію позивача обгрунтованою, а позицію відповідача недоведеною, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.656 ЦК України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Як зазначалось вище, відповідно до пп.2.3 договору, поставка продукції здійснюється постачальником на умовах FCA (м.Новоград-Волинськ, Житомирська обл.) згідно міжнародних правил тлумачення торговельних термінів Інкотермс-2000.

Як вбачається з розділу FCA (франко-перевізник) Інкотермс-2000 (а.с.44-47), продавець (відповідач) зобов'язаний надати товар із комерційним рахунком - фактурою або еквівалентним йому електронним повідомленням, у відповідності з умовами договору купівлі - продажу, а також будь-які інші докази відповідності, які можуть вимагатися за договором (ст.А.1).

Згідно абз.1 FCA Інкотермс-2000, якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження.

Згідно з ст.А.4 FCA Інкотермс-2000, продавець зобов'язаний надати товар перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем або обраній продавцем у відповідності зі статтею А.3"а", у названому місці у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами для здійснення поставки. Поставка вважається здійсненою, якщо названим місцем поставки є площі продавця: коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього (п."а").

Згідно зі ст.Б.4 FCA Інкотермс-2000, покупець зобов'язаний прийняти поставку товару, як тільки її здійснено у відповідності з статтею А.4.

Відповідно до пунктів 1,2 ч.1 ст.664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Як вбачається з вищезгадуваної видаткової накладної № СМ-002120 від 24.12.07р., відповідач всупереч умовам договору та вимогам чинного законодавства не передав (не відвантажив) позивачу весь асортимент замовленої продукції, а лише її частину.

Крім того, відповідач порушив пп.2.1 договору, відповідно до якого поставка продукції здійснюється протягом 10 днів з моменту отримання постачальником передоплати згідно п.4.5 даного договору (або згідно графіку поставок, передбаченого заявкою - специфікацією).

Якщо виходити з умов цього підпункту договору (стосовно передоплати), передоплата в сумі 16000,00 грн. відповідачу перерахована 20.11.07р., відповідно поставка продукції ним повинна була бути здійснена в перших числах грудня.

Якщо виходити з умов цього підпункту договору (стосовно графіку поставок, передбаченого заявкою - специфікацією), поставка продукції відповідачем повинна була бути здійснена не пізніше 15.12.07р.

Разом з тим, згідно повідомлень про надання готової продукції ВТК за грудень 2007 року, на які відповідач посилається як на підтвердження виконання своїх договірних зобов'язань (передача виробів на склад), то ці повідомлення датовані, відповідно, 18.12.07р., 21.12.07р., 26.12.07р., 28.12.07р. (а.с.38-40).

Тобто, прострочення боржника є очевидним.

Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд вважає, що відповідач не подав суду доказів, з яких би вбачалося, що позивач відмовився від отримання всієї партії виготовленої відповідачем продукції і, що ця продукція була в повному обсязі виготовлена відповідачем в обумовлені договором строки.

Відповідно до ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1). Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків (ч.3).

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 4200,49 грн. надлишково сплаченого авансу за лазерну порізку деталей, то господарський суд вважає ці вимоги також обгрунтованими, виходячи з наступного.

Факт усної домовленості між сторонами щодо зазначеної порізки деталей не заперечується відповідачем та підтверджується платіжним дорученням № 349 від 28.01.08р. про перерахування позивачем 7408,00 грн. відповідачу за лазерну порізку деталей (а.с.17), Актами здачі - прийняття робіт від 01.02.08р., від 14.02.08р., від 21.04.08р. на загальну суму 3207,51 грн. (а.с.18-20) та замовленнями позивача від 16.01.08р., від 31.01.08р., від 13.02.08р. (а.с.41-43).

Таким чином, позивачем зайво сплачено відповідачу передоплати (авансу) на порізку деталей в сумі 4200,49 грн. (7408,00 - 3207,51).

Відповідно до ч.1 і ч.2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Частиною 2 цієї статті передбачено, що правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать..., а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк виконання обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Вимогу позивача від 01.11.10р. за № 11-0/75юр про сплату 9639,89 грн. відповідач залишив без задоволення ( а.с.22).

Відповідно до ст.ст.525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, утворилась заборгованість перед позивачем, яка на день вирішення спору становить 9639,89 грн., що підтверджується підписаними сторонами актом звірки станом на 31.10.09р. та довідкою позивача від 16.03.11р. № 11-0/48юр (а.с.30).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обгрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі - з відповідача стягується на користь позивача 9639,89 грн., з яких 5439,40 грн. за недопоставлений товар, 4200,49 грн. надлишково сплаченого авансу за лазерну порізку деталей.

Судові витрати покладаються на відповідача.

З наявної в матеріалах справи копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серії А01 № 326633 та пояснень представника відповідача судом встановлено, що у зв'язку з проведеною перереєстрацією відповідач має наступну назву - Публічне акціонерне товариство "Новоград-Волинський завод сільгоспмашин".

У зв'язку з цим, господарський суд відповідно до ст.24 ГПК України замінює відповідача у справі Відкрите акціонерне товариство "Новоград-Волинськсільмаш" на належного відповідача - Публічне акціонерне товариство "Новоград-Волинський завод сільгоспмашин".

Керуючись ст.ст.24,49,82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Замінити відповідача у справі - Відкрите акціонерне товариство "Новоград-Волинськсільмаш" на належного відповідача - Публічне акціонерне товариство "Новоград-Волинський завод сільгоспмашин" (м.Новоград-Волинський Житомирської області, вул.Шевченка 54, ідентифікаційний код 00238167).

2. Позов задовольнити.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Новоград-Волинський завод сільгоспмашин", 11700, м.Новоград-Волинський Житомирської області, вул.Шевченка 54, ідентифікаційний код 00238167:

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РЗВА-Електрик", 33001, м.Рівне, вул.Біла 16, ідентифікаційний код 34704105 - 5439,40 грн. за недопоставлений товар, 4200,49 грн. надлишково сплаченого авансу за лазерну порізку деталей, 102,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення виготовлено та підписано 05.04.11р.

Суддя

Гансецький В.П.

Друк: 3 прим.

1 - у справу,

2,3 - сторонам (рек. з повідомл. про вруч.).