Рішення № 14925352, 01.04.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "01" квітня 2011 р. Справа № 3/5007/1/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді Машевської О.П.

при секретарі Адамович Ж.В.

за участю представників сторін

від позивача Чміль В.В. - пред. за дов.. від 11.01.11 року №14/20-21-11

від відповідача Синявська А.І. - пред. за дов. від 01.04.11 року №99/272 дійсне до 02.04.11 року

Розглянув справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (м.Київ)

до Відкритого акціонерного товариства "Вібросепаратор" (м.Житомир)

про стягнення 314884,94 грн.

Позивачем - Відкритим акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (м. Київ) пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача Відкритого акціонерного товариства "Вібросепаратор" (м. Житомир) - 300 000, 00 грн. - основного боргу згідно Договору поставки №10-63СтС/459 від 29.07.10р., 7134, 25 грн. - процентів за користування чужими грошовими коштами, 7134, 25 грн. - пеня, 616, 44 грн. - 3% річних з простроченої суми.

До прийняття рішення у справі позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог за №14/685 від 31.03.11р., згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача - 10 956, 16 грн. - процентів за користування чужими грошовими коштами, 3 821, 92 грн. - пені, 1257, 53 грн. - 3% річних з простроченої суми, а також просить припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 300 000, 00 грн. за відсутністю предмета спору.

Заяву позивача про уточнення позовних вимог господарський суд розцінює як заяву про зменшення та збільшення розміру позовних вимог, що не суперечить приписам ст. 22 ГПК України та приймає її до розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у заяві про уточнення позовних вимог, просить їх задовольнити у заявленому розмірі.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач має право до винесення рішення у справі заявити про зменшення позовних вимог безпосередньо в засіданні суду, якщо при цьому не будуть порушені процесуальні права відповідача (п. 8 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 10.12.1996р. №02-5/422 "Про судове рішення").

Представник відповідача не наполягає на відкладенні розгляду справи, оскільки заперечення щодо періоду нарахування процентів за користування чужими грошами, пені та 3% річних відсутні, про що свідчить відзив на позовну заяву за №99/275 від 01.04.11р. та заява від 01.04.11р.

У відповідності до ст. 69 ГПК України, розгляд вирішення спору продовжено до 01.04.11р. за клопотанням сторін, про що зазначено в ухвалі господарського суду від 28.02.11р.

Розглянувши матеріали справи, подані матеріали сторонами спору, заслухавши усні пояснення уповноважених представників сторін, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до п. 1.1 Договору поставки №10-63стС/459 від 29.07.2010р. (надалі за текстом - Договір поставки) ВАТ"Вібросепаратор" (м. Житомир) зобов'язалося поставити у встановлені Договором строки машини сільськогосподарські інші: ДК 29.32.6., щодо яких немає обмежень надання їх в лізинг та включеної Міжвідомчою експертною радою з питань визначення пріоритетів у виробництві нової техніки та обладнання для сільськогосподарських товаровиробників до переліку сільськогосподарської техніки та обладнання для агропромислового комплексу, закупівля якої фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України згідно специфікації.

Пунктом 2.4 Договору поставки передбачено, що ціна договору становить 658 680, 00 грн. і може змінюватися згідно чинного законодавства України.

Згідно п. 3.2.1 Договору поставки вказано, що постачальник (відповідач) зобов'язаний у термін, що не перевищує трьох місяців після отримання авансового платежу передати товар (або його партію) покупцю (позивачу) або уповноваженим представником покупця.

На підставі п. 4.1 Договору поставки, після перерахування покупцем (позивачем) постачальнику (відповідачу) авансового платежу в розмірі до 100% вартості товару (або його партії), що встановлюється специфікацією, постачальник у термін, що не перевищує трьох місяців передає товар (або його партію) покупцю або уповноваженим представникам покупця.

У відповідності до п. 7.4 Договору поставки зазначено, що оплата вартості товару проводиться наступним чином:

- покупець (позивач) перераховує платіж в розмірі до 100 % вартості товару 9або його партії);

- остаточний розрахунок за поставлений товар (або його партію) проводиться після підписання Акту.

Так, позивач на виконання своїх зобов'язань перерахував відповідачу кошти платіжним дорученням №87 від 11.08.10р. на суму 300 000, 00 грн., що підтверджується випискою з рахунку (а. с. 14, 15).

Однак відповідачем допущено невиконання своїх зобов'язань щодо поставки позивачу товару згідно Специфікації на суму 300 000, 00 грн. у строки, обумовлені Договором поставки.

Пунктом 4.3 Договору поставки зазначено, що в разі, якщо покупець (позивач) з вини постачальника (відповідача) не одержав товар, за який сплачено авансовий платіж, постачальник зобов'язується на вимогу покупця протягом трьох робочих днів з моменту одержання вимоги, або з моменту, коли повинен був одержати вимогу, повернути покупцю перерахований авансовий платіж.

Позивач на повернення перерахованих відповідачу коштів за Договором поставки надіслав 10.12.10р. за №14/2426 відповідачу вимогу про повернення авансового платежу на загальну суму 300 000, 00 грн. у відповідності до вимог п. 2 ст. 693 ЦК України, яку відповідачем отримано 20.12.10р. (а.с. 35).

Як вбачається із матеріалів справи, після порушення провадження у справі відповідачем 14.02.11р. було укладено Угоду про розрахунки за Договором поставки, згідно умов якої попередня оплата за Договорами поставки від 29.07.10р. №10-63СтС/459 та від 21.07.10р. за №10-56 СтС/417 на суму 300 000, 00 грн. зараховується як попередня оплата за договором поставки від 21.07.10р. №10-56СтС/417 та підтверджується представниками сторін (а. с. 41).

Отже в частині стягнення основного боргу в сумі 300 000, 00 грн. станом на дату ухвалення судового рішення предмет спору відсутній згідно п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

У числі позовних вимог, позивачем також заявлено вимогу про стягнення процентів за користування чужими грошима з посиланням на умови договору та ст. 536 ЦК України, і зокрема.

Пунктом 1, 2 ст. 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно п. 8.5 Договору поставки, за порушення строків поставки товару (або партії товару, якщо товар постачається партіями), постачальник (відповідач) сплачує у відповідності до ст. 536 ЦК України, проценти за користування коштами з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ за кожен день користування від суми неповернутих коштів.

За прострочення виконання основного зобов'язання за Договором поставки позивачем, згідно уточненого розрахунку від 31.03.11р., відповідачу нараховані проценти за користування чужими грошовими коштами за період фактичного користування з 20.11.10р. по 13.02.11р. на суму 10 956, 16 грн., що не заперечується відповідачем.

Позивачем заявлено також вимогу про стягнення пені на підставі п. 8.5 Договору поставки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Статтею 611 ЦК України встановлює такий правовий наслідок порушення зобов'язання, як сплата неустойки.

У ч. 3 ст. 549 ЦК України, визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За прострочення виконання зобов'язань по договору поставки позивачем, згідно уточненого розрахунку від 31.03.11р., відповідачу нараховано пеню в період з 20.11.10р. по 19.12.2010р., тобто до отримання відповідачем 20.12.10р. вимоги про повернення авансового платежу на суму 300 000, 00 грн., яка становить 3821, 92 грн.

Відповідач, стосовно нарахованої позивачем суми пені в розмірі 3821, 92 грн., заперечень не заявляв.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлено позивачем в якості окремої матеріально-правових вимог також вимогу про стягнення 3% річних з простроченої суми за період з 24.12.10р. по 13.02.11р., який згідно уточненого розрахунку від 31.03.11р. становить суму 1257, 53 грн., що не заперечується відповідачем.

Господарський суд, перевіривши розрахунки позивача про стягнення коштів за користування чужими грошовими коштами, пені, 3% річних з простроченої суми визнав їх належними.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позов обгрунтований та підлягає задоволенню на суму 10 956, 16 грн. - процентів за користування чужими грошовими коштами, 3 821, 92 грн. - пені, 1257, 53 грн. - 3% річних з простроченої суми. Провадження у справі в частині стягнення основної суми боргу на суму 300 000, 00 грн. припинити за відсутністю предмету спору на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Стосовно розподілу судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення зі справи збільшити розмір позовних вимог. Ця процесуальна дія повинна супроводжуватися доплатою чи стягненням державного мита з різниці між первісною та збільшеною ціною позову.

Водночас, норми ГПК не вказують на те, що суд не приймає заяву про збільшення розміру позовних вимог, якщо до заяви не додано документа, що підтверджує сплату державного мита. Отже, за відсутності такого документа суд зобов'язаний стягнути недоплачену суму державного мита за результатом розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 ГПК України в разі збільшення розміру позовних вимог недоплачена сума державного мита доплачується чи стягується згідно з новою ціною позову.

Якщо при винесенні господарським судом рішення загальна сума позову збільшується, мито обчислюється виходячи зі збільшеної суми позову. При цьому різниця, що утворилася, підлягає стягненню з позивача або при повному задоволенні позову - з відповідача ( п. 29 Інструкції ГДПІ України від 22.04.1993 № 15 "Про затвердження Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита).

Згідно ст. 49 ГПК України витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при задоволенні позову покладаються на відповідача.

На підставі ч. 2 ст. 11, ст. 525, 526, 530, п. 1, 2 ст. 536, ч. 3 ст. 549, ст. 610, 611, ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 626, п. 2 ст. 693 ЦК України, керуючись ст. ст. 33, 46, 49, п. 1-1 ст. 80, ст. 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Вібросепаратор" (м. Житомир, вул. Баранова, буд. 93, ідентифікаційний код 13568038) на користь Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (01023, м. Київ, вул. Мечникова, 16а, ідентифікаційний код 30401456):

- 10 956, 16 грн. - процентів за користування чужими грошовими коштами;

- 3821, 92 грн. - пені;

- 1257, 53 грн. - 3% річних з простроченої суми;

- 3148,85 грн. - витрат по сплаті державного мита;

- 236 грн. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу на суму 300 000, 00 грн.

4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Вібросепаратор" (м. Житомир, вул. Баранова, буд. 93, ідентифікаційний код 13568038) в доход Державного бюджету України (Р/р 311 180 957 0000 2, МФО 811 039, банк отримувача ГУДКУ у Житомирській області, ЄДРПОУ 220 623 19, отримувач УДК у м. Житомирі, код класифікації доходу 220 90 200, символ звітності банку 092) - 11,50 грн. витрат по сплаті державного мита.

Рішення господарського суду Житомирської області може бути оскаржене в апеляційному порядку - до Рівненського апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Машевська О.П.

Дата підписання 06.04.11р.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу , 3- відповідачу