Рішення № 14925306, 31.03.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "31" березня 2011 р.

Справа № 20/5007/30/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Гнисюка С.Д.

за участю представників сторін

від позивача Копач В.Л. довіреність №348018 від 21.07.2008р.

від відповідача Кравцов М.М. довіреність№3/126 від 20.01.2011р.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі філії "Дирекція первинної мережі" ВАТ "Укртелеком" (м. Київ)

до Військової частини А-1494 (м.Житомир)

про стягнення 6997,21 грн.

Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" в особі філії "Дирекція первинної мережі ВАТ "Укртелеком" звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом до Військової частини А-1494 про стягнення 6997,21грн. з яких: 6662,81грн. - основна заборгованість, 40,53грн. - пеня, 215,55грн. - інфляційні нарахування, 78,32грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 24.02.2011р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №20/5007/30/11.

Представник позивача в судовому засіданні 24.03.2011р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, передбачених договором від 03.02.2003р. №240/8 експлуатаційно-технічне обслуговування засобів зв'язку, в частині оплати за надані послуги зв'язку у встановлені договором строки.

В судовому засіданні 24.03.2011р. представник відповідача надав докази сплати суми боргу, а саме, копію платіжного доручення №79 від 23.03.2011р. на суму 7268,52грн. (а.с.81). Щодо вимог позивача про стягнення 40,53грн. - пені, 215,55грн. - інфляційних нарахувань, 78,32грн. - 3% річних заперечив.

Обґрунтовуючи свої заперечення зазначив, що військова частині А-1494 не є розпорядником коштів та фінансується з бюджету держави.

В судовому засіданні 24.03.2011р. в порядку ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 31.03.2011р.

Після перерви в судовому засіданні 31.03.2011р. представник позивача підтвердив надходження коштів основного боргу. Щодо стягнення 40,53грн. - пені, 215,55грн. - інфляційних нарахувань, 78,32грн. - 3% річних позов підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні 31.03.2011р. подав відзив на позовну заяву в якому зазначив, що на день розгляду справи заборгованість перед позивачем в частині основної заборгованості відсутня. Щодо вимог позивача про стягнення 40,53грн. - пені, 215,55грн. - інфляційних нарахувань, 78,32грн. - 3% річних заперечив. Крім того, подав заяву в якій зазначив, що платіжним дорученням №79 від 23.03.2011р. на суму 7262,81грн. він також сплатив 605,71грн. за послуги які не входили в позовні вимоги (відповідно до договору №240/8 від 03.02.2003р.)

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

03.02.2003р. між Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" в особі директора Дирекції первинної мережі (далі - позивач, виконавець) та Військовою частиною А-1494 (далі - відповідача, споживач) був укладений договір №240/8 на експлуатаційно-технічне обслуговування засобів зв'язку (далі - договір).

Термін дії даного договору з 03.02.2003р. по 31.12.2003р. Якщо після закінчення терміну дії договору жодна із сторін не заявить про його припинення, дія договору вважається продовженою на невизначений час на умовах, викладених в даному договорі (п.10.1 договору).

На день звернення до суду договір від 03.02.2003р. на експлуатаційно-технічне обслуговування засобів зв'язку №240/8 сторонами не розірваний, тобто є чинним, що не заперечується сторонами.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають із дій, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків зокрема є угоди та інші правочини.

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно п.1.1 договору споживач здає, а виконавець приймає на експлуатаційно-технічне обслуговування за актом приймання-передачі (додаток №1 до договору) такі засоби і споруди зв'язку: кабель МКСБ 4х4х1,2, апаратуру НУП К-60П-4НПП, апаратуру станційну К60П, П-301, П-302, згідно з паспортом (додаток №2 до договору) та необхідною для обслуговування нормативно-технічною документацією.

Відповідно до підпункту 2.1.1 договору, споживач зобов'язується планувати, фінансувати та здійснювати своїми силами робити з капітального ремонту, розвитку та реконструкції засобів та споруд зв'язку у терміни, узгоджені сторонами.

Відповідно до підпункту 2.1.2 договору, споживач зобов'язаний своєчасно сплачувати суми згідно з розрахунком вартості послуг.

На виконання умов договору, позивач прийняв зазначені вище засоби та споруди зв'язку, про що свідчить акт приймання-передачі (а.с.30) та виконував відповідачеві передбачені договором роботи.

Судом встановлено, що між сторонами була укладена додаткова угода №1 від 01.08.2004р. про внесення змін до договору (а.с.35-36).

В пункті 1 додаткової угоди №1, сторони встановили, що п.1.1 договору викласти в слідуючій редакції: "1.1 споживач здає, а виконавець приймає на експлуатаційно-технічне обслуговування за актом приймання-передачі (додатків №1А, 1Б до договору) такі засоби і споруди зв'язку: кабель МКСБ 4х4х1,2, апаратуру НУП К-60П-2НПП, П-301, П-302, згідно з паспортом (додаток №2А до договору) з необхідною для обслуговування нормативно-технічною документацією".

На виконання умов договору, позивач прийняв зазначені вище засоби та споруди зв'язку, про що свідчать акти приймання-передачі (а.с.37-38) та виконував відповідачеві передбачені договором роботи.

Згідно із п.3.1 договору, вартість обслуговування засобів зв'язку споживача визначається згідно тарифів на додаткові послуги електрозв'язку. Розрахунки за експлуатаційно-технічне обслуговування проводяться щомісяця, не пізніше 10 числа наступного за звітнім на підставі рахунків виконавця. Оплата проводиться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

Розрахунок вартості послуг наведений у додатку №3 до договору.

Відповідно додатку №3 до договору вартість послуг становить 1039,09грн. (а.с.33).

В пункті 2 додаткової угоди №1, сторони встановили, що додатки №1,2,3,4 до договору замінити додатками №1А,2А,3А,4А. Всі посилання в тексті договору на додатки №1,2,3,4 замінити посиланням на додатки №1А,2А,3А,4А.

01.03.2005р. була укладена додаткова угода №2 про доповнення до договору (а.с.40).

Пунктом 2 додаткової угоди №2, сторони встановили: додаток №3А до договору змінити додатком №3Б: всі посилання в тексті на додаток №3А замінити на додаток №3Б.

Відповідно додатку №3Б до договору вартість послуг становить 702,07грн. (а.с.41).

20.04.2005р. між сторонами була укладена додаткова угода №3 про доповнення до договору (а.с.42).

Пунктом 2 додаткової угоди №3, сторони встановили: додаток №3Б до договору змінити додатком №3В: всі посилання в тексті на додаток №3Б замінити на додаток №3В.

Відповідно додатку №3В до договору вартість послуг становить 605,71грн. (а.с.43).

З матеріалів справи вбачається, що за період з лютого 2010 по грудень 2010 позивачем були виставлені відповідачу рахунки на суму 6662,81грн. (а.с.57-69). Дані рахунки були позивачем направлені на адресу відповідача, що підтверджується поштовими описами вкладення (а.с.70-80).

09.11.2010р. позивач направив на адресу відповідача претензію за вих.№5548/06 з вимогою про сплату боргу (а.с.19), яка відповідачем залишена без відповіді та задоволення.

Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого станом на день подачі позову до суду за останнім утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 6662,81грн.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).

Згідно ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 Господарського кодексу України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.229 ГК України та ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Проте, під час розгляду справи в суді відповідач погасив суму основного боргу, що підтверджується платіжним дорученням №79 від 23.03.2011р. на суму 7268,52грн. (а.с.82).

Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору (п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України).

Отже, суд приходить до висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення 6662,81грн основного боргу за відсутністю предмету спору у відповідності до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Крім основної суми боргу позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 40,53грн. за період з 01.10.2010р. по 30.11.2010р.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.3.5 договору, при невиконанні п.2.1.2 (в разі затримки оплати) споживач сплачує пеню за кожну добу затримки, яка обчислюється від несплачених послуг у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми пені за вказаний позивачем період, суд дійшов висновку, що розмір пені становить 81,54грн. Проте, заявлена позивачем до стягнення сума пені, яка визначена у розмірі 40,53грн. менша ніж розмір суми розрахованої судом, у зв'язку з чим, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 40,53грн. правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на свою користь інфляційних нарахувань за період з 01.03.2010 по 01.01.2011р. в сумі 215,55грн. та 3% річних від простроченої суми за період з 11.03.2010 по 11.01.2011р. в сумі 642,21грн.

Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми 3% річних за вказаний позивачем період, суд дійшов висновку, що розмір 3% річних становить 86,49грн. Проте, заявлена позивачем до стягнення сума 3% річних, яка визначена у розмірі 78,32грн. менша ніж розмір суми розрахованої судом, у зв'язку з чим, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 78,32грн. правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Здійснивши перерахунок інфляційних нарахувань, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 215,55грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Заперечення відповідача щодо стягнення пені та інфляційних спростовуються приписами чинного законодавства та умовами договору. Зокрема, умовами договору від 03.02.2003р. №240/8 виконання грошового зобов'язання не ставиться в залежність від стану фінансування за рахунок бюджетних коштів.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позов обґрунтований, підтверджений належними доказами, що містяться в матеріалах справи та підлягає задоволенню. У частині стягнення 6662,81грн. боргу суд припиняє провадження у справі за відсутністю предмету спору на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Судові витрати на підставі статей 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, п.1-1 ч.1 ст.80, 82-85 ГПК України, господарський суд Житомирської області,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Військової частини А-1494 (10014, м. Житомир, вул. В. Бердичівська, 17, ідентифікаційний код 08087153) на користь Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі філії "Дирекція первинної мережі ВАТ "Укртелеком" (03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 3, ідентифікаційний код 16479714) 40,53грн. (сорок гривень 53 коп.) - пені, 215,55грн. (двісті п'ятнадцять гривень 55 коп.) - інфляційних нарахувань, 78,32грн. (сімдесят вісім гривень 32 коп.) - 3% річних, 102,00грн. (сто дві гривні 00 коп.) - державного мита, 236,00грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Провадження у справі в частині стягнення 6662,81грн. заборгованості - припинити

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписаний 05.04.2011.

Суддя

Гнисюк С.Д.

Віддрукувати: 3 прим.

1 - в справу, 2 - позивачу, 3 - відповідачу