Рішення № 14925308, 31.03.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "31" березня 2011 р. Справа № 18/5007/13/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А. ,

за участю представників сторін:

від позивача: Сліпчук С.С., довіреність від 03.06.2010р.;

від відповідача: не з'явився;

розглянув справу за позовом Публічного акціонерного товариства компанії "Райз" (м.Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Деколь-плюс" (м.Житомир)

про стягнення 18503,15грн. (згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог, а.с.41-44),

Позивачем пред'явлено позов до відповідача про стягнення 20254,52грн. заборгованості, з яких: 17241,51грн. - основного боргу, 1698,24грн. - пені, 1314,77грн. - 12% річних.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав. Надав заяву про зменшення позовних вимог (а.с.41-44), відповідно до якої просить стягнути з відповідача 18503,15грн., з яких: 15741,51грн. основного боргу, 1282,48грн. пені та 1479,16грн. 12% річних.

Спір розглядається в межах зменшених позовних вимог.

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судових засіданнях: повноважного представника в судові засідання не направив, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить реєстр Ф103 на відправку рекомендованої з повідомленням кореспонденції (а.с.39).

Відповідно до ст.75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 09 червня 2010р. між ПАТ "Компанія "Райз" (Постачальник, позивач) та ТОВ "Деколь-Плюс" (Покупець, відповідач) укладено Договір поставки запасних частин до сільськогосподарської техніки №050в/16 (а.с.10-12), за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця запасні частини до сільськогосподарської техніки, а покупець зобов'язався прийняти товар і оплатити його ціну, сплативши за нього визначену договором грошову суму в наступному порядку:

за умови придбання товару на загальну суму до 50 тис.грн. в т.ч. ПДВ протягом 30 днів з дати отримання першої партії товару (п.1.1).

Пунктом 2.2 договору встановлено, що покупець проводить оплату ціни товару, шляхом перерахування коштів в розмірі гривневої суми договору на рахунок постачальника у банківській установі, згідно з відповідним рахунком - фактурою постачальника.

На виконання умов договору №050в/16 позивач поставив, а відповідач прийняв товар (запасні частин до сільськогосподарської техніки) на загальну суму 29241,51грн., що підтверджується видатковою накладною №ВН-10016-00804 від 22.07.2010р. та довіреністю на отримання матеріальних цінностей від 16.07.2010р. серії ЯПР, виданої на ім'я ОСОБА_1 (а.с.14-15).

Однак відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого йому товару виконав частково на суму 13500,00грн.

Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, за останнім утворилась заборгованість за отриманий товар в сумі 15741,51грн.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Як передбачено ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Приписами ч.ч.1,2 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання, в тому числі підприємці, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст.229 ГК України та ч.1 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 15741,51грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивач на підставі п.7.2 договору просить суд стягнути з відповідача пеню, яка згідно розрахунку позивача становить 1282,48грн. (а.с.43).

Як свідчить зміст пункту 7.2 договору покупець несе відповідальність за прострочення з оплатою вартості товару, сплачуючи за кожен день прострочення пеню в розмірі 0,03% (але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми) від суми простроченого платежу.

Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Cудом встановлено, що позивач згідно розрахунку (а.с.43) просить стягнути пеню з 21.08.2010р. по 03.02.2011р. (день подачі позову до суду), натомість здійснює нарахування фактично по 19.02.2011р.

За таких обставин суд самостійно нараховує пеню за несвоєчасну оплату товару у відповідності до вимог чинного законодавства за період з 21.08.2010р. по 03.02.2011р. згідно наступного розрахунку:

за період з 22.08.2010р. по 04.11.2010р. на суму 29241,51грн. (сума боргу) х 0,03% (розмір пені визначений договором) х75 (кількість прострочених днів) = 657,93 грн.;

за період з 05.11.2010р. по 23.11.2010р. на суму 27741,51грн. (сума боргу) х 0,03% (розмір пені визначений договором) х19 (кількість прострочених днів) = 158,13грн.;

за період з 24.11.2010р. по 24.11.2010р. на суму 22741,51грн. (сума боргу) х 0,03% (розмір пені визначений договором) х1 (кількість прострочених днів) = 6,82грн.;

за період з 25.11.2010р. по 02.12.2010р. на суму 21241,51грн. (сума боргу) х 0,03% (розмір пені визначений договором) х8 (кількість прострочених днів) = 50,98грн.

за період з 03.12.2010р. по 03.02.2011р. на суму 17241,51грн. (сума боргу) х 0,03% (розмір пені визначений договором) х63 (кількість прострочених днів) = 325,86грн.

Отже, розмір пені, який є правомірним та підлягає задоволенню, складає (657,93грн. + 158,13грн. + 6,82грн. + 50,98грн. + 325,86грн.) 1199,72грн.; вимоги в частині стягнення 82,76грн. пені необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Також позивач просить господарський суд на підставі п.7.3 договору 12% річних у розмірі 1479,16грн.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.3 договору сторони погодили, що у випадку прострочення виконання грошових зобов'язань по оплаті ціни товару та сплати процентів, сплачує на користь постачальника проценти за користування коштами в розмірі 12% річних від простроченої суми.

З розрахунку вбачається, що позивач при здійсненні нарахування 12% річних невірно визначив кількість прострочених днів.

За таких обставин суд самостійно нараховує річні, відповідно до вимог чинного законодавства, згідно наступного розрахунку:

за період з 22.08.2010р. по 04.11.2010р. на суму 29241,51грн. (сума боргу) х 12% (розмір річних визначений договором) х 75 (кількість прострочених днів) /365 = 721,02 грн.;

за період з 05.11.2010р. по 23.11.2010р. на суму 27741,51грн. (сума боргу) х 12% (розмір річних визначений договором) х19 (кількість прострочених днів) /365 = 173,29грн.;

за період з 24.11.2010р. по 24.11.2010р. на суму 22741,51грн. (сума боргу) х 12% (розмір річних визначений договором) х1 (кількість прострочених днів) /365 = 7,48грн.;

за період з 25.11.2010р. по 02.12.2010р. на суму 21241,51грн. (сума боргу) х 12% (розмір річних визначений договором) х8 (кількість прострочених днів) /365 = 55,87грн.

за період з 03.12.2010р. по 03.02.2011р. на суму 17241,51грн. (сума боргу) х 12% (розмір річних визначений договором) х63 (кількість прострочених днів) /365 = 357,11грн.

Таким чином, розмір 12% річних, що підлягають задоволенню, складає (721,02грн. + 173,29грн. + 7,48грн. + 55,87грн. + 357,11грн.) 1314,77грн.; вимоги в частині стягнення 164,39грн. 12% річних необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Згідно з ст.ст.525, 527 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів сплати заборгованості не надав, доводів позивача не спростував.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються належними доказами, які знаходяться в матеріалах справи і підлягають задоволенню частково на суму 18256,00грн., з яких: 15741,51грн. основного боргу, 1199,72грн. пені, 1314,77грн. 12% річних.

В позові в частині стягнення 82,76грн. пені та 164,39грн. 12% річних слід відмовити.

Витрати по сплаті державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст.33, 44, 49, 82 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Деколь-Плюс" (10029, м.Житомир, вул.Котовського, 61, код ЄДРПОУ 37019635)

на користь Публічного акціонерного товариства "Компанії "Райз" (03680, м.Київ, вул.Академіка Заболотного, 152, код ЄДРПОУ 13980201)

- 15741,51грн. основного боргу;

- 1199,72грн. пені;

- 1314,77грн. 12% річних;

- 182,56грн. витрат по сплаті державного мита;

- 232,85грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В позові відмовити в частині стягнення 82,76грн. пені та 164,39грн. 12% річних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати 3прим:

1 - в справу ; 2 - позивачу 3- відповідачу (рек. з повід.)