Рішення № 14925281, 07.04.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "07" квітня 2011 р.

Справа № 20/5007/14/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Гнисюка С.Д.

за участю представників сторін

від позивача Заруцький П.І. доручення №14-01-11 від 13.01.2011р.

від відповідача не з'явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Коростишівського комунального підприємства "Теплосервіс" (м. Коростишів)

до Малого приватного підприємства "Сейко" (м. Коростишів)

про стягнення 8368,83 грн.

Спір розглядається у більш тривалий термін, ніж передбачено ч.1 ст.69 ГПК України за клопотанням сторін.

Коростишівське комунальне підприємство "Теплосервіс" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом до Малого приватного підприємства "Сейко" про стягнення 8368,83 грн., які складають: 6964,92 грн. - сума основного боргу по договору на постачання теплової енергії № 27 від 15.10.2005р.; 565,25 грн. - інфляційні; 234,78 грн. - 3% річних; 603,88 грн. - пені.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 28.01.2011р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі № 20/5007/14/11.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 24.02.2011р. розгляд справи відкладено на 24.03.2011р. на підставі ст.77 ГПК України.

На вимогу ухвали господарського суду Житомирської області від 28.01.2011р. відповідач 25.02.2011р. через загальний відділ суду надав для залучення до матеріалів справи копію свідоцтва про державну реєстрацію №137017 від 16.03.1993р., копію статуту МПП "Сейко", витяг з ЄДР юридичних та фізичних осіб-підприємців, довідку №96 від 08.02.2011р. про наявні рахунки, копію акту звірки взаєморозрахунків від 18.02.2011р., довідку взаєморозрахунків за період 2008р.-20010р.

11.03.2011р. на адресу суду від відповідача надійшов лист №27 від 04.03.2011р. в якому просить суд здійснити розгляд справи без участі уповноваженого представника відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором постачання теплової енергії №27 від 15.10.2005р. в частині оплати вартості наданих послуг теплопостачання.

Відповідач в судове засідання не з'явився. У відзиві на позовну заяву проти позову заперечив, зокрема зазначив, що з 2007р. систематично письмово та усно звертався до позивача з повідомленням про відмову від послуг з теплопостачання не бажаючи продовжувати термін дії договору, а також просив відключити від приміщення теплокомунікації. Оскільки, позивач не приймав жодних заходів реагування, відповідач встановив автономне електроопалення, лише восени 2010р. позивач здійснив від'єднання магазину від своїх теплокомунікації. Також, відповідач зазначив, що з травня 2009р. договір № 27 від 15.10.2005р. втратив свою чинність.

Крім того, в судовому засіданні представник позивача подав письмове клопотання про вирішення спору у більш тривалий строк, ніж встановлено ч. 1 ст. 69 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 24.03.2011р. розгляд справи відкладено та продовжено строк розгляду справи на 15 днів відповідно до ст.69 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні 07.04.2011р. надав уточнений розрахунок пені з якого вбачається, що пеня в період з листопада 2009р. по квітень 2010р. становить 594,02грн., тому просив стягнути з відповідача 594,02грн. пені.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у зменшеному розмірі, з підстав зазначених у позовній заяві.

Як вбачається, з наданих уточнень позивач зменшивши розмір пені одночасно змінив період нарахування пені.

Тому суд прийшов до висновку, що позивач зазначеним уточненнями змінює предмет позову в частині періоду нарахування пені.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи викладене, те, що позивачем подано уточнений розрахунок після початку розгляду справи по суті, а також, те, що позивачем в уточненому розрахунку одночасно змінюється період нарахування пені, суд відмовляє позивачу в прийнятті до розгляду уточненого розрахунку пені. Тому суд розглядає позовні вимоги в межах періоду заявленого позивачем в позовній заяві (станом на 25.01.2010р.).

Відповідач в судове засідання не з'явився. На адресу суду направив лист №36 від 01.04.2011р. в якому просив суд здійснити розгляд справи без участі уповноваженого представника відповідача.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру.

Враховуючи, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обов’язковою, господарський суд Житомирської області визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача та за наявними в матеріалах справи документами у відповідності до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази,

ВСТАНОВИВ:

15.10.2005р. між Коростишівським комунальним підприємством "Теплосервіс" (далі - позивач, постачальник) та Малим приватним підприємством "Сейко" (далі - відповідач, споживач) був укладений договір №27 на постачання теплової енергії (далі договір) (а.с. 13-15).

Відповідно до ч.1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно ч.1 ст.277 ГК України абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 договору постачальник зобов'язується відпустити споживачу теплову енергію на протязі опалювального періоду, погоджених з місцевими органами виконавчої влади: Коростишівською місцевою радою, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором.

Теплова енергія відпускається на об'єкт розташований за адресою: м. Коростишів, вул. Більшовицька, 141.

Відповідно до п. 2 договору початок і закінчення опалювального періоду визначається погодними умовами і встановлюється постачальником за розпорядженням місцевих органів виконавчої влади, але за умов, що середньодобова температура зовнішнього повітря протягом трьох днів нижче +8 градусів С.

Положеннями ч. 6 ст. 19 Закону України „Про теплопостачання” передбачено, що споживач повинен щомісячно сплачувати теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно із п. 21 договору плата нараховується в розмірі 4,32грн. в місяць протягом опалювального сезону або за кожний місяць протягом року за кв.м. приведеної площі для інших споживачів.

Плата за теплову енергію розраховується по тарифах з дня вводу їх в дію з повідомленням споживача.

Відповідно до п. 22 договору всі розрахунки по цьому договору проводяться через банківські установи до 20 числа місяця наступного за розрахунковим, за платіжними документами, які виписуються постачальником (позивачем).

За надані послуги з теплопостачання позивачем були виставлені рахунки-фактури на оплату № 289 від 24.04.2008р. на суму 189,37грн. (а.с.49); № 495 від 30.11.2008р. на суму 367,64грн. (а.с.50); №570 від 31.12.2008р. на суму 919,42грн. (а.с.50); № 54 від 31.01.2009р. на суму 1132,30грн. (а.с.51); № 136 від 28.02.2009р. на суму 1152,55грн. (а.с.52); № 171 від 24.03.2009р.на суму 1176,71грн. (а.с.53); № 225 від 30.04.2009р. на суму 392,45грн. (а.с.54); № 352 від 31.10.2009р. на суму 303,65грн. (а.с.55); № 416 від 30.11.2009р. на суму 1176,71грн. (а.с.56); № 495 від 31.12.2009р. на суму 1176,71грн. (а.с.57); № 70 від 31.01.2010р. на суму 1176,71грн. (а.с.58); № 133 від 28.02.2010р. на суму 1176,71грн. (а.с.59); № 203 від 31.03.2010р. на суму 1176,71грн. (а.с.60); № 274 від 26.04.2010р. на суму 588,35грн. (а.с.61).

Представник позивача зазначив, що в наслідок часткових проплат заборгованість відповідача становить 6964,92грн.

22.09.2010р. позивачем на адресу відповідача було направлено претензію №559-01-09 з вимогою погасити заборгованість в сумі 6964,92грн.

13.10.2010р. за вих. №113 відповідач направив на адресу позивача відповідь на претензію, у якій зазначив, що жодних зобов'язань перед позивачем після 2008р. не існує.

Відповідач зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 6964,92грн.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України).

Відповідно до абзацу 1 ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

З приписами абзацу 2 ч.1 ст.193 ГК України кореспондуються положення статті 526 ЦК України щодо належного виконання сторонами зобов'язання.

Окрім того, відповідно до ч.7 ст.193 ГК України та ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, крім випадків, передбачених законом або договором.

Відповідно до п. 30 договору, договір вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку дії договору не надійде заява однієї із сторін про відмову від цього договору або його перегляд. У випадку дострокового розірвання договору з ініціативи споживача останній повинен за місяць попередити про це постачальника.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач неодноразово звертався до позивача з вимогою про відключення магазину від центральної системи теплопостачання, і в жодному листі не йшлася мова про розірвання договору.

Відповідно до ч.1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 3 ст. 651 ЦК України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ст. 652 ЦК України, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони.

Судом встановлено, що відповідач не звертався до суду або до позивача з заявою про розірвання договору, тому договір вважається чинним до 10.11.2010р., тобто до часу відключення магазину від теплопостачання.

Відповідно до п. 24 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року N 630 (далі - правила), споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Пунктом 25 правил встановлено, що відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Відповідно до п.26 правил, відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про теплопостачання" схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Згідно із п. 27 правил, витрати, пов'язані з відключенням від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води, а також встановленням індивідуальних (автономних) систем опалення, відшкодовуються споживачами відповідно до калькуляції, складеної виконавцем.

Відповідно до п. 2.1 Порядку відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства №4 від 22.11.2005р. (далі - порядок), Для вирішення питання відключення житлового будинку (будинків) від мереж централізованого опалення його власник (власники) повинен (повинні) звернутися до Комісії з письмовою заявою про відключення від мереж ЦО і ГВП. У заяві про відключення від мереж ЦО і ГВП власник (власники) будинку зазначає причини відключення. До заяви додається копія протоколу загальних зборів мешканців будинку щодо створення ініціативної групи з вирішення питання відключення від мереж ЦО і ГВП та прийняття рішення про влаштування у будинку системи індивідуального або автономного опалення. Рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку.

Пунктом 2.2 порядку встановлено, що Комісія розглядає надані документи лише за наявності затвердженої органом місцевого самоврядування в установленому порядку оптимізованої схеми перспективного розвитку систем теплопостачання населеного пункту та у відповідності до неї. Комісія, після вивчення наданих власником (власниками) документів, у місячний строк приймає рішення щодо відключення від мереж ЦО і ГВП, улаштування індивідуальної (автономної) системи теплопостачання та збір вихідних даних і технічних умов для виготовлення проектної документації. При цьому обов'язково враховуються технічні можливості існуючих мереж газопостачання, водопостачання та електропостачання даного населеного пункту або окремого мікрорайону щодо забезпечення живлення запропонованої власником (власниками) системи теплопостачання. Комісією, у разі необхідності, можуть розглядатися питання збільшення потужностей та можуть розроблятися пропозиції щодо їх фінансування, а також заміни систем внутрішньоквартальних, а в деяких випадках і магістральних мереж газо-, водо-, теплопостачання. Засідання Комісії відбувається за участю заявника або його уповноваженого представника. Рішення Комісії оформляється протоколом, витяг з якого у десятиденний строк надається заявникові.

Підпунктом 2.2.1 порядку встановлено. що при позитивному рішенні Комісії заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж ЦО і ГВП.

Відповідно до підпункту 2.2.2 порядку, підставою для відмови у наданні дозволу на відключення від мереж ЦО і ГВП є невиконання умов, визначених у пунктах 2.1 та 2.2 цього Порядку. У разі незгоди заявника з відмовою спір вирішується в судовому порядку.

Оскільки, відповідач не надав суду документальних підтверджень щодо заходів спрямованих на отримання дозволу на відключення магазину від центральної системи теплопостачання доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, в цій частині, не приймаються судом до уваги, як безпідставні та такі, що спростовуються викладеним вище.

Відповідно до ч.3 ст.24, ч.2, ст. 25 Закону України „Про теплопостачання” вбачається, що основними обов'язками споживача теплової енергії є: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів. Теплопостачальні, теплотранспортні і теплогенеруючі організації зобов'язані: забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів; здійснювати перерахунок за спожиту теплову енергію із споживачами з урахуванням авансового платежу та показань приладів комерційного обліку теплової енергії протягом місяця після закінчення опалювального періоду.

Відповідно до ч. 6 ст.25 Закону України „Про теплопостачання” у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Відповідно до вимог ст. 20 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” споживач, зокрема, зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; своєчасно вживати заходів щодо усунення виявлених неполадок, пов'язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з власної вини; забезпечувати цілісність засобів обліку комунальних послуг та не втручатися в їх роботу; за власний рахунок ремонтувати та міняти санітарно-технічні прилади і пристрої, обладнання, що вийшли з ладу з його вини; оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом; у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню у встановлених законом чи договором розмірах.

Вивчивши викладені обставини та дослідивши всі наявні докази по справі, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 6964,92грн. заборгованості є такими, що доведені матеріалами справи та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені за період з 01.07. 2010р. по 31.12.2010р. в сумі 594,02грн.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно із п.25 договору сторони погодили, що у разі несплати вартості використаної теплової енергії до 20 числа місяця наступного за розрахунковим, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 5% за кожен день прострочи, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми пені за вказаний позивачем період, суд дійшов висновку, що розмір пені внаслідок неналежного виконання відповідачем грошового зобов'язання підлягає частковому задоволенню в сумі 177,26грн.; вимоги в частині стягнення пені в розмірі 426,62грн. необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на свою користь інфляційних нарахувань в сумі 565,25грн. грн. за період з квітня 2008р. по січень 2011р. та 3% річних в сумі 234,78грн. за період з 01.04.2008р. по 31.01.2011р.

Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми 3% річних за вказаний позивачем період, суд дійшов висновку, що розмір 3% річних підлягає частковому задоволенню в сумі 230,52грн.; вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 4,26грн. необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Разом з тим, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми інфляційних нарахувань за вказаний позивачем період, суд дійшов висновку, що розмір інфляційних нарахувань внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов’язань становить 610,81грн. Проте, заявлена позивачем до стягнення сума інфляційних нарахувань, яка визначена у розмірі 565,25грн., менша ніж розмір суми розрахованої судом, у зв’язку з чим, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 565,25грн. правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач доказів сплати заборгованості суду не надав.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати на підставі статей 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд Житомирської області,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Малого приватного підприємства "Сейко" (12504, м. Коростишів, вул. Горького, 70, ідентифікаційний код 13564684) на користь Коростишівського комунального підприємства "Теплосервіс" (12501, м. Коростишів, вул. Миру, 3, ідентифікаційний код 33165653): 6964,92грн. (шість тисяч дев'ятсот шістдесят чотири гривні 92 коп.) - основної заборгованості, 230,52грн. (двісті тридцять гривень 52 коп.) - 3% річних, 565,25грн. (п'ятсот шістдесят п'ять гривень 25 коп.) - інфляційних нарахувань, 177,26грн. (сто сімдесят сім гривень 26 коп.) - пені, 96,75грн. (дев'яносто шість гривень 75 коп.) - державного мита та 223,85грн. (двісті двадцять три гривні 85 коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя

Гнисюк С.Д.

Віддрукувати: 3 прим.

1 - в справу

2 - позивачу

3 - відповідачу