Рішення № 14925280, 12.04.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "12" квітня 2011 р.

Справа № 20/5007/15/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Гнисюка С.Д.

за участю представників сторін:

від позивача не з'явився

від відповідача не з'явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Комунального підприємства "Реклама" (м. Житомир)

до Приватного підприємства "АМТ" (м.Житомир)

про стягнення 8557,64 грн.

Спір розглядається у більш тривалий термін, ніж передбачено ч.1 ст. 69 ГПК України, за клопотанням сторони.

Комунальне підприємство "Реклама" звернулось до суду з позовом до Приватного підприємства "АМТ" про стягнення 8557,64 грн., які складають 7947,63 грн. - сума основного боргу по договору на розміщення зовнішньої реклами № 510 від 25.02.2011 р., 219,28 грн. - пеня, 113,12 грн. - 3% річних, 277,62 грн. - інфляційних нарахувань .

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 31.01.2011 р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження по справі № 20/5007/15/11.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 24.02.2011р. розгляд справи відкладено на підставі ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні 24.03.2011р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, передбачених договором на розміщення зовнішньої реклами № 510 від 25.02.2010р. в частині оплати за користування місцями для розташування рекламних засобів.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, хоча про дату час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, підтвердженням чого є підпис уповноваженої особи на повідомлені про вручення поштового відправлення (а.с.58).

Крім того, представник позивача подав письмове клопотання про вирішення спору у більш тривалий строк, ніж встановлено ч. 1 ст. 69 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 24.03.2011р. розгляд справи відкладено на 12.04.2011р. на підставі ст. 77 ГПК України та продовжено розгляд справи строком на 15 днів на підставі ст. 69 ГПК України.

12.04.2011р. через загальний відділ господарського суду Житомирської області від позивача надійшов лист від 11.04.2011р. в якому останній просить суд здійснювати розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача. Також, надав копію банківської виписки, як доказ часткової проплати відповідачем заборгованості в сумі 3000,00грн. Крім того, просив суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судове засідання не направив, хоча про дату час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, підтвердженням чого є підпис уповноваженої особи на повідомлені про вручення поштового відправлення (а.с.64). Вимог ухвал господарського суду Житомирської області від 31.01.2011р., 24.02.2011р. та від 24.03.2011р. не виконав.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру.

Враховуючи, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обов’язковою, а також з врахуванням того, що строк розгляду позовної заяви майже сплинув (позовна заява надійшла до суду 28.01.2011р., відповідно до ст. 77 ГПК України відкладення розгляду справи можливе в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу) господарський суд Житомирської області визнав за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін та за наявними в матеріалах справи документами у відповідності до ст.75 ГПК України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд Житомирської області,-

ВСТАНОВИВ:

25.02.2010р. між Комунальним підприємством "Реклама" (далі - позивач) та Приватним підприємством "АМТ" (далі - відповідач, розповсюджувач) був укладений договір на розміщення зовнішньої реклами № 510 (далі - договір) (а.с.8-9) з додатками до нього №1 та №2, які є його невід'ємною частиною (а.с.10-12).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про рекламу" реклама – це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару; зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг; рекламні засоби - засоби, що використовуються для доведення реклами до її споживача.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про рекламу" розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадяться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. При видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами втручання у форму та зміст зовнішньої реклами забороняється. Пунктом 5 Постанови КМУ від 29.12.03р. №2067, якою затверджено Типові правила розміщення зовнішньої реклами, передбачено, що для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами сільською, селищною, міською радою може утворюватися відділ, управління або уповноважуватися установа, організація.

На підставі вищезазначених норм рішенням Виконавчого комітету Житомирської міської ради №625 від 31.08.2006р. (а.с.40) були затверджені Правила розміщення зовнішньої реклами в м. Житомирі (надалі - правила) (а.с. 41-42).

З матеріалів справи вбачається, що на підставі заяви розповсюджувачів зовнішньої реклами про надання їм дозволів на розміщення зовнішньої реклами в м. Житомирі рішенням Виконавчого комітету Житомирської міської ради №128 від 25.02.2010р. про надання дозволу про розміщення зовнішньої реклами в м. Житомирі відповідачу було надано дозвіл на розміщення та експлуатацію зовнішньої реклами в м. Житомирі, відповідно до вихідних даних на проектування, погоджених в установленому порядку за адресами: м. Житомир, м-н Згоди, 3/75 та вул. Київська, 96 (а.с.44).

На підставі вищезазначеного рішення 03.03.2010р. відповідачу було надано дозвіл №1727 на розміщення зовнішньої реклами адреса місця розташування спеціальної конструкції вул. Київська, 96 та дозвіл №1728 на розміщення зовнішньої реклами адреса місця розташування спеціальної конструкції майдан Згоди, 3/75 (а.с. 45, 48).

Відповідно до п. 2 договору, відповідач зобов'язується виконувати Правила розміщення зовнішньої реклами та проводити оплату за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів на умовах передбачених договором.

Оплата по договору за місце розташування рекламного засобу здійснюється Розповсюджувачем на підставі тарифів затверджених рішенням виконкому Житомирської міської ради та диференціацію із змінами в податковому законодавстві (п. 9 договору).

Пунктом 10 договору передбачено, що оплата проводиться щомісячно, згідно розрахунку оплати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів з урахуванням зональних коефіцієнтів згідно розрахунку викладеного в додатках № 2 який є невід'ємною частиною договору.

Згідно п. 11 Договору, платежі в рахунок оплати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів здійснюються включно до 25 числа поточного місяця на підставі рахунків та актів наданих послуг КП "Реклама".

Як свідчать матеріали справи, 14.10.2010р. рішенням Виконавчого комітету Житомирської міської ради № 759 про скасування дозволу на розміщення зовнішньої реклами в м. Житомирі, відповідно до ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про рекламу", постанови КМУ від 29.12.03р. №2067 "Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами", рішення міськвиконкому №168 від 11.03.2010р. "Про затвердження правил розміщення зовнішньої реклами в м. Житомирі" було скасовано дозвіл наданий відповідачу на розміщення зовнішньої реклами в м. Житомирі за адресами: м. Житомир, м-н Згоди, 3/75 та вул. Київська, 96 та визнано п. 1.6 рішення міськвиконкому №128 від 25.02.2010р. "Про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами в м.Житомирі" таким, що втратив чинність (а.с.43).

Позивач свої зобов'язання за договорами виконував належним чином, про що свідчать належним чином оформлені акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 9159,39грн. (а.с.13-20).

Оскільки, рішенням виконкому було скасовано дозволи на розміщення зовнішньої реклами в м. Житомирі, позивачем починаючи з 14.10.2010р. не нараховувалось плата за користування місцями розташування рекламних засобів, що вбачається з акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0002681 від 14.10.2010р. та рахунок-фактура №2668 від 14.10.2010р., якими нараховано кошти в сумі 508,15грн. за користування місцями розташування рекламних засобів за 14 днів.

На підставі вищезазначених актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) позивачем виставлено відповідачеві рахунки-фактури на суму 9159,39грн. (а.с.23-30).

Позивач у позові зазначив, що починаючи з 26.03.2010р. відповідач не вносить плату за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, у зв'язку з чим сума заборгованості відповідача за період з 26.03.2010р. по 26.10.2010р. становить 7947,63грн.

Судом встановлено, що після порушення провадження у справі, відповідачем було частково погашено заборгованість перед позивачем на суму 3000,00грн., що підтверджується копією банківської виписки від 24.03.2011р. на суму 3000,00грн. (а.с.67).

Зважаючи на викладене, провадження у справі в частині стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 3000,00грн. необхідно припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

За наведених обставин, на час розгляду справи, непогашеною залишилась заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 4947,63грн.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України).

Відповідно до абзацу 1 ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

З приписами абзацу 2 ч.1 ст.193 ГК України кореспондуються положення статті 526 ЦК України щодо належного виконання сторонами зобов'язання.

Окрім того, відповідно до ч.7 ст.193 ГК України та ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, крім випадків, передбачених законом або договором.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги позивача такими, що доведені матеріалами справи та підлягають задоволенню в сумі 4947,63грн.

Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 219,28грн.: за період з 26.07.2010р. по 30.12.2010р. в сумі 90,29грн. (по акту здачі-прийняття робіт №ОУ - 0001787 від 06.07.2010р.), за період з 26.08.2010р. по 30.12.2010р. в сумі 65,35грн. (по акту здачі-прийняття робіт №ОУ - 0002045 від 03.08.2010р.), за період з 26.09.2010р. по 30.12.2010р. в сумі 49,40грн. (по акту здачі-прийняття робіт №ОУ - 00022344 від 03.09.2010р.), за період з 26.10.2010р. по 30.12.2010р. в сумі 14,24грн. (по акту здачі-прийняття робіт №ОУ - 0002681 від 14.10.2010р.).

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно із п.11 договору сторони погодили, що за несвоєчасно проведену оплату відповідач (розповсюджувач) сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми пені за вказаний позивачем період, суд дійшов висновку, що розмір пені внаслідок неналежного виконання відповідачем грошового зобов'язання підлягає частковому задоволенню в сумі 210,99грн.; вимоги в частині стягнення пені в розмірі 8,29грн. необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на свою користь інфляційних нарахувань за період з 26.03.2010р. по 31.12.2010р. в сумі 277,62грн. та 3% річних за період з 26.03.2010р. по 31.12.2010р. в сумі 113,12грн.

Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми 3% річних за вказаний позивачем період, суд дійшов висновку, що розмір 3% річних внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов’язань становить 137,70грн. Проте, заявлена позивачем до стягнення сума 3% річних, яка визначена у розмірі 113,12грн., менша ніж розмір суми розрахованої судом, у зв’язку з чим, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 113,12грн. правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми інфляційних нарахувань за вказаний позивачем період, суд дійшов висновку, що розмір інфляційних нарахувань внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов’язань становить 370,82грн. Проте, заявлена позивачем до стягнення сума інфляційних нарахувань, яка визначена у розмірі 277,62грн., менша ніж розмір суми розрахованої судом, у зв’язку з чим, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 277,62грн. правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач позовні вимоги не оспорив, доказів сплати заборгованості суду не надав.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати на підставі статей 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, п. 1-1 ст.80, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд Житомирської області,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "АМТ" (м.Житомир, вул. Промислова, 4а, ідентифікаційний код 32008283) на користь Комунального підприємства "Реклама" (10014, м. Житомир, вул. Щорса, 4, ідентифікаційний код, 32520027) - 4947,63грн. (чотири тисячі дев'ятсот сорок сім гривень 63 коп.) - основної заборгованості, 113,12грн. (сто тринадцять гривень 12 коп.) - 3% річних, 210,99грн. (двісті десять гривень 99 коп.) - пені, 277,62грн. (двісті сімдесят сім гривень 62 коп.) - інфляційних нарахувань, 101,90грн. (сто одну гривню 90 коп.) - державного мита та 235,77грн. (двісті тридцять п'ять гривень 77 коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 8,29грн. пені - відмовити.

4. В частині стягнення 3000,00грн. основної заборгованості - провадження у справі припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя

Гнисюк С.Д.

Віддрукувати: 3 прим

1 - в справу

2 - позивачу

3 - відповідачу.