Ухвала суду № 14892854, 23.03.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" березня 2011 р. м. КиївК-21629/07

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Бившевої Л.І.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Федорова М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Дубенської обєднаної державної податкової інспекції Рівненської області

на постанову Господарського суду Рівненської області від 10.05.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2007

у справі № 2/121

за позовом Дочірнього підприємства «Райз-Агросервіс»

до Дубенської обєднаної державної податкової інспекції Рівненської області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення , -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Рівненської області від 10.05.2007, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2007, позов ДП «Райз-Агросервіс»задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Дубенської ОДПІ №0002762340/0 від 25.09.2006 в частині визначення податкового зобовязання на суму 161532 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема, п.1.4 ст.1, п.4.2 ст.4, пп.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені. Відповідно до ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено виїзну планову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 по 01.04.2006, за результатами якої складено акт №73/23/30213384 від 11.09.2006.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.09.2006 №0002762340/0, яким позивачу визначену суму податкового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем 108089,00 грн. та штрафним (фінансовим) санкціям в сумі 54044 грн., а всього 162133,50 грн.

Позивачем оскаржується податкове повідомлення-рішення в частині визначення суми 161532 грн.

Згідно акта перевірки, підставою для визначення податкового зобов'язання в сумі 32938 грн. стали висновки податкового органу про порушення позивачем вимог п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо визначення бази оподаткування податком на додану вартість операцій з безоплатної передачі товарів, виходячи з фактичної ціни операцій, але не нижче за звичайну ціну, щодо операцій з безоплатної передачі в рекламних цілях товарно-матеріальних цінностей.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем здійснювалась безкоштовна роздача товарно-матеріальних цінностей, які у відповідності з приписами Закону України «Про рекламу», виконували виключно рекламну функцію, таке розповсюдження рекламних матеріалів не індивідуалізоване і носило лише рекламний характер. Оскільки матеріальні носії реклами є виключно засобами розповсюдження інформації, то таке розповсюдження рекламного продукту по своїй суті не підпадає під поняття продажу товарів (робіт, послуг), визначеного п.1.4 Закону України «Про податок на додану вартість». З огляду на викладене суди дійшли вірного висновку, що розповсюдження рекламних матеріалів не було продажем і не створювало для позивача податкових зобовязань з ПДВ, у звязку з чим контролюючим органом безпідставно застосовано п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»та донараховано податкові зобовязання в сумі 32938,00 грн.

Щодо висновків відповідача про порушення вимог пп.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»що стало підставою для зменшення податкового кредиту позивача на 23979,08 грн. за операціями повязаними з придбанням автомобіля, то судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про їх безпідставність.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що формування податкового кредиту позивачем здійснено на підставі податкових накладних, виданих по факту отримання у фінансовий лізинг легкового автомобіля. На дату перевірки придбання легкового автомобіля не відбулося, оскільки за угодами фінансового лізингу цей факт може мати місце в кінці строку дії угоди. Виходячи з викладеного, формування позивачем податкового кредиту здійснено з дотриманням приписів пп.7.5.3 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно з яким датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Правильними є і висновки судів попередніх інстанцій про дотримання позивачем приписів Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»при поданні уточнюючого розрахунку податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок декларації за грудень 2005 року, який прийнятий контролюючим органом, однак показники якого не враховані при перевірці.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, та постановив обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Дубенської обєднаної державної податкової інспекції Рівненської області залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Рівненської області від 10.05.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2007 без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Л.І.Бившева

О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук

М.О.Федоров