Постанова № 14892853, 23.03.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" березня 2011 р. м. КиївК/9991/4796/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Бившевої Л.І.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Рибченка А.О.

За участю секретаря Андрюхіної І.М.

представників сторін:

позивача: не зявився.

відповідача: Приятеленко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва

на постанову Господарського суду м.Києва від 05.10.2006 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2007

у справі №25/198-32/166-А

за позовом Акціонерного товариства закритого типу «Консул»

до Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду м.Києва від 05.10.2006, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2007, позов АТЗТ «Консул»задоволено частково. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м.Києва від 31.03.2005 №981-26-7-23317159/16393/2, від 27.04.2005 №981-26-7-23317159/16393/3. В іншій частині позову відмовлено.

Відповідачем у касаційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю, з підстав порушення норм матеріального права, а саме: ст.ст.116, 120, 125 Земельного кодексу України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.08.2010 касаційна скарга ДПІ у Подільському районі м.Києва залишено без задоволення, а постанова Господарського суду м.Києва від 05.10.2006 та ухвала Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2007 без змін.

Постановою Верховного Суду України від 24.12.2010 ухвалу Вищого адміністративного суду України від 19.08.2010 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Представник позивача у судове засідання касаційної інстанції не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 03.10.2001 № 2056 «Про залучення інвестора до реконструкції нежилого будинку № 28/12 (літ. А) на вул. Верхній Вал у Подільському районі»позивача залучено до реконструкції зазначеного нежилого будинку з передачею йому у встановленому порядку його у власність загальною площею 1781,7 кв.м. з одночасним оформленням акту приймання-передачі та з умовою укладання з інвестором АТЗТ «Консул»інвестиційних угод на реконструкцію будинку.

На виконання зазначеного розпорядження було укладено два інвестиційні договори: від 25.02.2002 № 37 та від 12.06.2002 № 1. Згідно пунктів 2.2.1 та 2.3.1 цих договорів позивачу передано у власність частину будинку комунальної територіальної громади міста Києва площею 937,9 кв.м. та частину будинку комунальної територіальної громади Подільського району міста Києва площею 843,8 кв.м. по акту приймання-передачі, який оформляється одночасно із підписанням цих договорів.

За актом прийому-передачі від 25.02.2002 позивачу передана частина нежилого будинку №28/12 (літ.А) по вул. Верхній Вал площею 937,9 кв.м. з комунальної власності територіальної громади міста Києва. За актом прийому-передачі від 02.07.2002 з комунальної власності територіальної громади Подільського району м Києва позивачу передана частина нежилого будинку №28/12 (літ.А) по вул. Верхній Вал площею 843,8 кв.м.

У відповідності до умов інвестиційного договору №37 від 25.02.2002 та інвестиційного договору №1 від 12.06.2002 позивач зобов'язаний оформити право користування земельною ділянкою, на якій знаходиться частина нежилого будинку №28/12 (літ. А) по вул. Верхній Вал у м. Києві.

Згідно листа Головного управління земельних ресурсів №5/35057 від 05.11.2004 в автоматизованій системі ПК «Кадастр»за АТЗТ «Консул»зареєстрована земельна ділянка по вулиці Верхній Вал, 28/12-А у Подільському районі загальною площею 1386,3 кв.м. (кадастровий №-85:419:005) на підставі технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування 25.03.2004. Документи, що посвідчують право користування земельною ділянкою в Головному управлінні земельних ресурсів не зареєстровані.

05.04.2006 на підставі рішення Київської міської ради від 06.10.2005 №82/3546 між Київською міською радою (орендодавець) та АТЗТ «Консул»(орендар) укладений договір оренди земельної ділянки для будівництва (реконструкції), обслуговування та експлуатації будівлі торгівельного та офісного призначення на вул.Верхній Вал, 28/12 (літ.А) у Подільському районі м.Києва строком на 15 років. Договір засвідчений нотаріально та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради 13.04.2006 №85-6-00270 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Згідно акта прийому-передачі від 13.04.2006 орендодавець передав, а орендар прийняв у своє володіння і користування земельну ділянку за адресою вул.Верхній Вал, 28/12 (літ.А) у Подільському районі м.Києва розміром 1403 кв.м., з цільовим призначенням - для будівництва (реконструкції), обслуговування та експлуатації будівлі торгівельного та офісного призначення.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій, виходили з того, що відповідачем безпідставно нараховано позивачу земельний податок за період 2002-2004 року за користування земельною ділянкою, з тих підстав, що в розумінні ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України, на той час він не був орендарем земельної ділянки, право на яке у нього виникло лише у квітні 2006 року.

Однак, з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не можна, з огляду на таке.

Статтею 126 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Питання переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюється статтями 120 Земельного кодексу України та 377 Цивільного кодексу України.

Нинішня редакція цих норм чітко встановлює, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.

Водночас стаття 120 Земельного кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, не давала підстав для іншого розуміння її змісту.

Суди попередніх інстанцій, надавши перевагу положенням статтей 2 ,15 Закону України «Про плату за землю»та статтям 125, 126 Земельного кодексу України, які регулюють випадки набуття права власності чи права користування на земельну ділянку, як на окремий обєкт, не врахували, що вони є загальними щодо спірних відносин. У той час як перевагу мають спеціальні норми, що регулюють випадки набуття права власності чи права користування землею, внаслідок придбання споруди, розміщеної на земельній ділянці.

Згідно зі статтею 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Виходячи з викладеного, судові рішення щодо визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Подільському районі м.Києва від 31.03.2005 №981-26-7-23317159/16393/2 та від 27.04.2005 №981-26-7-23317159/16393/3 підлягають скасуванню з відмовою в задоволенні позову в цій частині.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 229, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва задовольнити частково.

Постанову Господарського суду м.Києва від 05.10.2006 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2007 в частині визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Подільському районі м.Києва від 31.03.2005 №981-26-7-23317159/16393/2, від 27.04.2005 №981-26-7-23317159/16393/3 скасувати. Прийняти в цій частині нове рішення. В позові відмовити.

В іншій частині судові рішення залишити без змін.

Постанова вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Л.І.Бившева

О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук

А.О.Рибченко