Ухвала суду № 14892331, 29.03.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" березня 2011 р. м. КиївК-53229/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

СуддівКарася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

Шипуліної Т.М.

при секретарі судового засідання: Навасардян М.Г.,

розглянувши касаційні скарги Прокуратури Кіровоградської області та Державної податкової інспекції у м. Кіровограді

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2009 року

та постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.03.2009 року

по справі № 2-а-2138/09/1170

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Кіровоградський карєр"

до 1) Державної податкової інспекції у м. Кіровограді,

2) Головного управління державного казначейства у Кіровоградській області

за участю Прокуратури Кіровоградської області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетної заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2009 року Відкрите акціонерне товариство "Кіровоградський карєр" звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Кіровограді та Головного управління державного казначейства у Кіровоградській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетної заборгованості.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.03.2009 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2009 року у даній справі позов задоволено; визнано недійсним податкове повідомлення-рішення №0000512350/0 від 21 жовтня 2008 року, стягнуто з державного бюджету України на користь позивача суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 1250464,00 грн. та судові витрати з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій Прокуратура Кіровоградської області та ДПІ у м. Кіровограді подали касаційні скарги.

У касаційній скарзі Прокуратура Кіровоградської області просить скасувати рішення судів та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки вважає, що судами було допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права при встановленні фактичних обставин та вирішенні спору по суті.

Державна податкова інспекція у м. Кіровограді просить прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем 28 серпня 2008 року подано до Державної податкової інспекції у м. Кіровограді декларацію з податку на додану вартість за липень 2008 року з додатками, відповідно до якої заявлено бюджетне відшкодування з ПДВ в сумі 1250464,00грн.

ДПІ у м. Кіровограді була проведена позапланова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість із зарахуванням на розрахунковий рахунок платника у банку, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01 травня 2008 року по 30 червня 2008 року за результатами якої складено акт №102/23-50/198/00292155 від 20.10.2008р. За результатами перевірки податковий орган дійшов висновку, що ВАТ "Кіровоградський кар'єр" порушено вимоги п.п.7.3.6 п.7.3 ст.7 (з урахуванням п.п. 7.3.1 п.7.3 ст.7), п.4.3. ст.4 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168/97-ВР), в результаті чого підприємством було занижено суму податкових зобов'язань за червень 2008року в розмірі 34095,00 грн.; п.п 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР, в результаті чого підприємством було завищено суму податкового кредиту за червень 2008року розмірі 523137,00грн. та за липень 2008 року в розмірі 539678,00грн.; п.1.8 ст.1, п.п.7.3.6 п.7.3 ст.7 (з урахуванням п.п. 7.3.1 п.7.3 ст.7), п.4.3. ст.4, п.п. 7.4.1 та п.п.7.4 ст.7, п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2, п.п. 7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону № 168/97-ВР, у результаті чого ВАТ "Кіровоградський кар'єр" завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2008 року в сумі 886532,00грн.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000512350/0 від 21 жовтня 2008 року, яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2008 року в сумі 886532,00 грн.

Висновки податкового органу, ґрунтуються на тому, що підставою для заявки бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 1250464,00 грн. за липень 2008р. є придбання в травні та червні 2008р.основних засобів та ТМЦ у великих розмірах. Сума заявленого бюджетного відшкодування сумі 1250464,00 грн., виникла за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувався в період з 01 травня 2008р. по 30 червня 2008р.

Податковий орган, встановлюючи порушення щодо завищення податкового кредиту за червень 2008р. в розмірі 514804,06 грн. виходив з того, що в червні 2008р. ВАТ "Кіровоградський карєр" придбало у ВАТ "2-ий імені Петровського цукровий завод" комплекс будівель і споруд Лелеківського бурякоприймального пункту загальною вартістю 5146000,00грн. ( в т.ч. ПДВ 857666,67 грн.). Розрахунки за даною угодою проводились в травні та червні 2008р.

Перевіркою встановлено, що визначення ринкової вартості об'єкту проведено ТОВ "Експертне бюро" на замовлення ВАТ "2-й ім. Петровського цукровий завод". Згідно звіту від 24.03.2008р. про незалежну оцінку вищевказаного майна ринкова вартість об'єкту оцінки станом на 24.03.2008р. (комплекс будівель і споруд бурякоприймальної бази) складає 6084358,00 грн. без урахування ПДВ, в тому числі вартість права оренди вільної від забудови земельної ділянки складає 4370045,00 грн.

На підставі чого податковим органом було зроблено висновок, що вартість комплексу будівель і споруд Лелеківського бурякоприймального пункту без урахування вартості права оренди вільної від забудови земельної ділянки, тобто, звичайна ціна об'єкта становить 1714313,00 грн.

Відповідно, за висновками відповідача, ВАТ "Кіровоградський карєр" здійснюючи операцію з придбання комплексу будівель і споруд Лелеківського бурякоприймального пункту, мало право на податковий кредит з ПДВ в розмірі 342862,60 грн.

Позиція податкового органу полягає у тому, що має місце перевищення договірної ціни над звичайною при укладанні зазначеного договору купівлі-продажу від 28.05.2008р. та ВАТ "Кіровоградський карєр" по даній операції завищено податковий кредит в декларації з ПДВ за червень 2008р. в розмірі 514804,06 грн.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 1.18. Закону "Про податок на додану вартість" встановлено, що звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Пунктом 1.20 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 1.20.5-1 даного Закону якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав.

Пунктом 1.20.8. Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Судами встановлено, що відповідачем не проведено дослідження ринку ідентичних або однорідних товарів, а також: не визначено з якої підстави було застосовано звичайну ціну, крім того відповідачем не доведено, що саме застосована ціна є звичайною, а також не доведено, що ціна договору не відповідає рівню справедливих ринкових цін, враховуючи, що сторони договору є взаємно незалежними юридично та фактично (не є пов'язаними особами). Тому, виходячи з положень п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" необхідно вважати, що визначена сторонами договору ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Також відповідачем не прийнято до уваги той факт, що позивачем було в повному обсязі проведено розрахунки за даною угодою та обидві сторони договору купівлі-продажу правильно відобразили в звітності суми ПДВ.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судами обґрунтовано встановлено безпідставність висновку відповідача про порушення позивачем п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України № 168/97-ВР внаслідок завищення суми податкового кредиту за червень 2008 року, що призвело до прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Щодо порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону № 168/97-ВР шляхом завищення підприємством суми податкового кредиту за липень 2008 року в розмірі 539678,0 грн., то відповідач обґрунтовував свій висновок про втрату підприємством права на включення до податкового кредиту сум ПДВ по операції з постачальником ПП "Енергопромстрой" в сумі 572800,0 грн. відсутністю документального підтвердження декларування податкових зобов'язань та сумнівів походження придбаних товарно-матеріальних цінностей та їх наявністю.

Позивачем укладено з ПП "Енергопромстрой" договір поставки від 15.07.2008р. На виконання умов договору ПП "Енергопромстрой" реалізувало ВАТ "Кіровоградський кар'єр" металоконструкції згідно накладної від 31.07.2008р. №40 в кількості 9,029 тон на загальну суму 200018,44 грн. та згідно накладної від 31.07.2008р. №65 в кількості 146,111 на загальну суму 3236781,56 грн. ПП "Енергопромстрой" виписано податкову накладну від 31.07.2008р. №12 на загальну суму 3436800,0 грн., в т.ч. ПДВ 572800,0 грн., яку ВАТ "Кіровоградський кар'єр" відображено в реєстрі отриманих накладних за липень та включено до складу податкового кредиту в декларації з ПДВ.

Висновок відповідача про відсутність документального підтвердження декларування податкових зобов'язань та сумнівів походження придбаних товарно-матеріальних цінностей та їх наявності ґрунтується на тому, що у позивача відсутні документи, що підтверджують транспортування продукції зі складу ПП "Енергопромстрой". Проте, з таким висновком обґрунтовано не погодились суди попередніх інстанцій, оскільки фактичне місцезнаходження даних підприємств співпадають.

Відповідно до 7.5.1. Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Під час перевірки відповідачем не було встановлено безпідставності або незаконності видачі та одержання податкової накладної ПП "Енергопромстрой" на підставі якої товариством віднесено до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 572800,0 грн.

Відповідач посилається на те, що при дослідженні ланцюга постачання товару контрагентами з 1-го по 3-ий ланцюги постачання не сплачено до державного бюджету суму зобов'язань з ПДВ, за рахунок якої позивачем у липні 2008р. сформовано податковий кредит.

При цьому суди обґрунтовано виходили з того, що у разі, якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи і не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування.

Судом встановлено, що позивачем було в повному обсязі проведено розрахунки за даною угодою та обидві сторони договору купівлі-продажу правильно відобразили в звітності суми ПДВ.

Таким чином, правильними є висновки судів, що контролюючим органом безпідставно встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" шляхом завищення підприємством суми податкового кредиту за липень 2008 року, а тому висновок про завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2008 року в є помилковим.

Встановлені судами обставини справи свідчать про те, що за результатами перевірки позивача податковим органом неправомірно зменшено суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 886532,00 грн.

За таких обставин судова колегія погоджується з висновками судів щодо підтвердження матеріалами справи правомірності заявлення позивачем до відшкодування у податковій декларації з ПДВ суми бюджетного відшкодування податку.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційних скарг порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційні скарги слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Прокуратури Кіровоградської області та Державної податкової інспекції у м. Кіровограді залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2009 року та постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.03.2009 року по справі № 2-а-2138/09/1170 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.

Судді підписКарась О.В.

підписРибченко А.О.

підписФедоров М.О.

підписШипуліна Т.М. Ухвала складена у повному обсязі 31.03.2011р.