Ухвала суду № 14891586, 16.03.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2011 року м. КиївК-397/08

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Бившевої Л.І.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Федорова М.О.

Сторони не повідомлялись.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

на постанову Господарського суду Полтавської області від 25.06.2007 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2007

у справі № 9/43

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МіС»

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Полтавської області від 25.06.2007, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2007, позов ТОВ «МіС»задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ №0000652305/0/132 від 29.12.2006.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування судових рішень та прийняття нового про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального права.

Перевіривши у попередньому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Відповідачем проведено виїзну позапланову документальну перевірку з питань достовірності нарахування позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2006 року, за результатами якої складено акт №718/23-312/31194504 від 22.12.2006.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.12.2006 №0000652305/0/132 про зменшення суми бюджетного відшкодування, у т.ч. заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів, з податку на додану вартість за травень 2006 року в розміні 67259,00 грн.

Підставою для такого рішення відповідача стало неотримання даних зустрічних перевірок контрагентів позивача по ланцюгу до виробника.

Згідно з підпунктами 7.7.1 та 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а)бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б)залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. З аналізу вищенаведених норм, виходячи з суті бюджетного відшкодування, розкритій в пункті 1.8 статті 1 названого Закону, що полягає у поверненні з бюджету надмірно сплаченого податку, умовою бюджетного відшкодування податку згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону виступає фактична сплата цього податку постачальнику товарів (послуг) в ціні придбання таких товарів (послуг). Підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Оскільки положення Закону України «Про податок на додану вартість»не передбачають інші строки проведення перевірок для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування, висновки судів попередніх інстанцій про відсутність у відповідача підстав для зменшення бюджетного відшкодування позивача за травень 2006 року є правильними.

Крім того, якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Доводи касаційної скарги правильності висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів попередніх інстанцій постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, підстав для їх скасування з мотивів викладених в касаційній скарзі немає.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області відхилити, а постанову Господарського суду Полтавської області від 25.06.2007 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2007 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Л.І.Бившева

О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук

М.О.Федоров

Суддя Л.В. Ланченко