Ухвала суду № 14891557, 29.03.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" березня 2011 р. м. КиївК-21765/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Голубєвої Г.К., Карася О.В., Рибченка А.О., Федорова М.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Куйбишевському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03.11.2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.05.2010 року по справі №2-а-14561/09/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербіс»до Державної податкової інспекції в Куйбишевському районі м. Донецька та Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області про стягнення суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербіс» (далі-ТОВ «Інтербіс», позивач) до Державної податкової інспекції в Куйбишевському районі м. Донецька (далі-ДПІ в Куйбишевському районі м. Донецька, відповідач 1), Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області (далі-відповідач 2) стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість по податковим деклараціям за січень-квітень 2009 року в загальній сумі 1414562,00грн. (з урахуванням уточнень позовних вимог).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03.11.2009 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.05.2010 року, позовні вимоги задоволено.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що законодавець не ставить відшкодування податку на додану вартість у залежність від проведення податковими органами зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника, з урахуванням того, що перевіркою не було встановлено порушення позивачем формування податкового кредиту чи податкових зобовязань та не виявлено помилок при здійсненні розрахунку сум бюджетного відшкодування на вказані періоди.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ДПІ в Куйбишевському районі м. Донецька 01.06.2010 року звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 07.06.2010 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03.11.2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.05.2010 року, прийняти нову про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, положень п.1.7, п.1.8 ст. 1, п.7.7.1 п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7, п.10.5 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.2, п.1 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», ч.3 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування»та ст.ст.11, 86, 159 КАС України.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (частина 3 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 вищезазначеного Закону).

Згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За приписами підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно з положеннями підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 вищезазначеного Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

За результатом розгляду справи, судами встановлено, що позивачем до відповідача 1 були подані податкові декларації з податку на додану вартість за січень-квітень 2009року, розрахунки суми бюджетного відшкодування та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, визначеній у податкових деклараціях за січень 2009 року у розмірі 203666,00грн., за лютий 2009 року у розмірі 317014,00грн., за березень 2009 року у розмірі 472802,00грн., за квітень 2009 року у розмірі 7195494,00грн.

За результатом виїзних позапланових перевірок позивача, податковим органом було складено довідки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість: від 22.04.2009 року №1151/23-3/20335263, від 16.06.2009 року №2715/23-3/20335263, від 20.07.2009 року №3138/23-3/20335263, з яких вбачається, що поршень вимог Закону України «Про податок на додану вартість»з боку позивача під час перевірки не встановлено, а правомірність заявленого до відшкодування податку на додану вартість по поданим деклараціям буде підтверджено після отримання матеріалів зустрічних перевірок постачальників позивача по ланцюгу.

На час розгляду справи, сума бюджетного відшкодування була перерахована позивачеві частково у розмірі 286391,00грн., невідшкодована з бюджету сума податку на додану вартість по податковим деклараціям за січень-квітень 2009 року в загальному розмірі становила 1414562,00грн.

Оскільки податковим органом не приймалися рішення про зменшення позивачу заявленої суми бюджетного відшкодування або рішення про відмову у наданні бюджетного відшкодування в розумінні підпунктів «б», «в»підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька мала подати відповідний висновок до органу державного казначейства із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, а на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства повинен був перерахувати цю суму коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом пяти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Проте, обовязок, передбачений Законом України «Про податок на додану вартість», не був виконаний ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька, чим були порушені права позивача.

З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшли правомірного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

При цьому колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника на те, що позивач не мав права на віднесення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту, в залежності від якого і визначається сума бюджетного відшкодування, з урахуванням того, що податковим органом отримані не всі відповіді на запити про проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача, оскільки право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту не залежить від сплати податку на додану вартість продавцем та його постачальниками. Якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит та відповідно бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За таких обставин, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Куйбишевському районі м. Донецька залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03.11.2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.05.2010 року по справі №2-а-14561/09/0570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: (підпис)___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___(підпис)_____ __ Г.К. Голубєва

___(підпис)_____ __ О.В. Карась

___(підпис)_____ __ А.О. Рибченко

___(підпис)_____ __ М.О. Федоров