Ухвала суду № 14891548, 29.03.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" березня 2011 р. м. КиївК-323/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Голубєвої Г.К., Карася О.В., Рибченка А.О., Федорова М.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Куйбишевському районі м. Донецька на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.11.2009 року по справі № 2-а-11825/09/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербіс»до Державної податкової інспекції в Куйбишевському районі м. Донецька, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області, третя особа: Державна податкова інспекція в Ворошиловському районі м. Донецька про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербіс» (далі-ТОВ «Інтербіс», позивач) до Державної податкової інспекції в Куйбишевському районі м. Донецька (далі-ДПІ в Куйбишевському районі м. Донецька, відповідач 1), Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області (далі-відповідач 2), за участю третьої особи: Державної податкової інспекції в Ворошиловському районі м. Донецька (далі-ДПІ в Ворошиловському районі м. Донецька, третя особа) про скасування податкового повідомлення-рішення від 29.04.2009 №0000182344/0/20335263/6124, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування по декларації за грудень 2008 року на 904447грн. та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість по декларації за грудень 2008 року у сумі 13890559,00грн. ( з урахуванням заяви від 03.09.2009 про зменшення позовних вимог та виділення в самостійне провадження позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 29.04.2009 №0000192344/0/20335263/6125).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22.10.2009 року, позовні вимоги задоволено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.11.2009 року постанова суду першої інстанції скасована та винесене нова про часткове задоволення позовних вимог, визнано частково недійсним податкове повідомлення-рішення від 29.04.2009 №0000182344/0/20335263/6124 щодо зменшення бюджетного відшкодування за грудень 2008 року на суму 685457,00грн., стягнуто з коштів Державного бюджету України на користь позивача бюджетне відшкодування з податку на додану вартість по декларації за грудень 2008 року у сумі 13671569,0грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з позивача на користь Державного бюджету України недоплачений судовий збір у сумі 3,40грн. та присуджено за рахунок коштів Державного бюджету України на користь позивача суму судового збору у розмірі 1650,00грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ДПІ в Куйбишевському районі м. Донецька 24.12.2009 року звернулося з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 05.01.2010 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22.10.2009 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.11.2009 року, прийняти нову про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог відповідач 1 посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, положень п.1.7, п.1.8 ст. 1, п.7.7.1 п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7, п.10.5 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.2, п.1 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та ст.ст.11, 86, 159 КАС України.

Позивач надав заперечення на касаційну скаргу в яких доводи останньої вважає необґрунтованими та просив залишити в силі рішення апеляційної інстанції.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судами встановлено, що відповідачем 1 проведено виїзну позапланову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності позивача з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за грудень 2008 року, яка виникла за рахунок відємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з березня по листопад 2008 року, за наслідками якої складено акт №975/23-3/20335263 від 09.04.2009 року.

За результатами перевірки податковим органом було встановлено порушення позивачем п.п. 7.7.1, 7.7.2 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в частині сплати залишку відємного значення отримувачем товарів у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів на суму 904447,00грн.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом згідно з підпунктом «б», «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість за грудень 2008 року на суму 904447,00грн.

Правовою підставою зменшення бюджетного відшкодування спірним податковим повідомленням-рішенням визначені норми підпунктів 7.4.5, 7.7.2 пункту 7.4, 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Податковий орган дійшов висновку про завищення позивачем бюджетного відшкодування, посилаючись на відсутність можливості здійснення перевірок по всьому ланцюгу, у звязку з відсутністю підприємств-контрагентів позивача за юридичними адресами, що є підставою нікчемності правочинів.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем дотримано всі умови формування податкового кредиту у відповідності до підпунктів 7.4.1 пункту 7.4, та 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану, вартість». При цьому, відхилено як необгрунтоване посилання податкового органу на нікчемність правочинів, оскільки чинним законодавством не встановлено такої підстави для визнання правочину нікчемним, як незнаходження за юридичною адресою.

Суд апеляційної інстанції, скасувавши рішення суду першої інстанції підтримав позицію суду першої інстанції щодо нікчемності правочинів, проте за результатами розгляду справи в апеляційному порядку встановив порушення позивачем вимог підпункту 7.7.2 пункту 7.7 ст. 3 Закону України «Про податок на додану, вартість», яке полягало у завищені фактичної сплати податку позивачем як отримувачем товарів (послуг) постачальникам таких товарів (послуг) у попередніх податкових періодах на 218990,00грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що здійснюючи декларування за грудень 2008 року позивач до складу суми, яка дорівнює частині залишку відємного значення, яка фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) у графі 2 додатку з до податкової декларації з податку на додану вартість яка кореспондує з графою 2 додатку 2 до податкової декларації звітного податкового періоду, включив суми здійснених попередніх оплат які були повернуті контрагентами (постачальниками) позивачеві.

Так, по товариству з обмеженою відповідальністю «Галіон»попередня оплата була здійснена у квітні 2008 року, у цьому ж звітному періоді був сформований податковий кредит за податковою накладною від 29.04.2008 року №60, частина суми, у розмірі 100 тис. грн., .повернута, у тому числі податку на додану вартість у сумі 16666,67грн. за податковою накладною (розрахунком корегування) від 13.05.2008 року за №1/60. Згідно останнього сума податкового кредиту була скорегована (зменшена) позивачем у травні 2008 року. Повернуті кошти позивачем враховані в частину відємного значення, фактично сплачену отримувачем товарів.

Аналогічна ситуація мала місце і за взаємовідносинами з товариством з обмеженою відповідальністю «ДМК», Приватним підприємством «Промтехніка», Приватним підприємством «НПО «Углересурс». За податковими накладними зазначених підприємств від 30.04.2008 року №9 №247, №9 був сформований податковий кредит у сумах 127294,76 грн., 3507,67 грн., 23080,83 грн. При повернені зазначених сум у травні та червні податковий кредит згідно розрахунків корегування до наведених вище податкових накладних №1/247 від 30.05.2008 року, № 2/247 від 30.06.2008 року, №1/9 від 31.05.2008 року, №6/9 від 08.05.2008 року був зменшений.

При взаємовідносинах у вересні 2008 року з товариством з обмеженою відповідальністю «ПГП «Артемгіологія»сформувавши у вересні податковий кредит за податковою накладною №62 від 19.09.2008 року, при повернені частини коштів у листопаді 2008 року за розрахунком корегування від 18.11. 2008 року №1/62 податок на додану вартість у сумі 2679,00грн., був виключений з податкового кредиту.

Судом також було встановлено завищення позивачем відємного значення на 47274,00грн. у грудні 2008 року, внаслідок віднесення до його складу сум податку на додану вартість яка не була фактично сплачена у жовтні та листопаді 2008 року.

Відповідно абзацу 1 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Абзацом 1 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону встановлено, що сума податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Підпунктом «а»підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону визначено, що у разі якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Згідно з наведеними нормами платник податку має право на бюджетне відшкодування тієї суми ПДВ, яка фактично сплачується у попередньому податковому періоді, що узгоджується з визначенням бюджетного відшкодування, наведеним у пункті 1.8 статті 1 цього Закону, а саме: бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Враховуючи вищезазначене, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо безпідставного включення позивачем до складу фактично сплачених сум постачальникам товарів, які з урахуванням повернення коштів відсутні, оскільки відсутність факту постачання товару на повернуту попередню оплату обумовлює відсутність здійснення господарської операції, і як наслідок цього позбавляє платника податків па включення зазначеної суми до складу фактично сплачених сум, яка у свою чергу є необхідною умовою бюджетного відшкодування.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що спірне повідомлення-рішення є правомірним в частині зменшення бюджетного відшкодування за грудень 2008 року у розмірі 218990,00грн. та недійсним щодо зменшення бюджетного відшкодування у розмірі 685457,00грн., оскільки обставини, які слугували фактичною підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування в зазначеній частині, знаходяться поза межами вимог пункту 1.8 ст. 1, підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану, вартість».

Інші норми зазначеного Закону також не ставлять виникнення у платника податку на додану вартість права на бюджетне відшкодування суми надмірно сплаченого податку в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими платниками податку.

Вирішуючи спір у даній справі, суд апеляційної інстанцій правильно виходив з того, що право платника податку на додану вартість на відшкодування з бюджету податку, сплаченого постачальникам товарів (послуг) в ціні придбання, в сумі, яка перевищує суму податкових зобовязань за відповідний звітний період, не залежить від виконання постачальниками цих товарів в ланцюгу поставок своїх податкових зобовязань. Лише у випадках встановлення в судовому процесі факту узгодженості дій платника податків з такими постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями чи сприяння ухиленню постачальниками товару в ланцюгу поставок від виконання податкового обовязку таке може слугувати підставою для відмови в отриманні бюджетного відшкодування.

Посилаючись на несплату постачальниками в ланцюгу поставок до позивача, відповідачем не наведено жодних доводів щодо наявності в діях позивача ознак таких дій.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Куйбишевському районі м. Донецька залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.11.2009 року по справі № 2-а-11825/09/0570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: (підпис)___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___(підпис)_____ __ Г.К. Голубєва

___(підпис)_____ __ О.В. Карась

___(підпис)_____ __ А.О. Рибченко

___(підпис)_____ __ М.О. Федоров