Ухвала суду № 1488901, 06.02.2008, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                   61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

Справа №22-а- 1134\08                                    Головуючий 1 інстанції:Мінаєва О.М.

Категорія :41                                                       Доповідач:  Подобайло З.Г.

Ухвала

Іменем України

06 лютого 2008 рокум. Харків

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

                      Головуючого судді       - Сіренко О.І.

                                          Суддів       - Подобайло З.Г., Григоров А.М.

за участю секретаря судового засідання – Репетун К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Харківської ОДПІ у Харківській області на постанову господарського суду Харківської області від16 жовтня 2007 року  по справі№АС-41/205-07

за позовомВАТ „Газавто”

до                   Харківської ОДПІ у Харківській області

про                визнання протиправними та скасування рішень

встановила :

Позивач, Відкрите акціонерне товариство  «Газавто», звернувся до господарського суду Харківської області з адміністративним позовом Харківська ОДПІ у Харківській області, в якому просить  визнати протиправними та скасувати повідомлення - рішення Харківської ОДПІ у Харківській області № 0000162310/0 від 12.02.07 р., № 0000172310/0 від 12.02.07 р., зобов'язати Харківську ОДПІ у Харківській області, звільнити з податкової застави активи ВАТ «Газавто».

В судовому засіданні представник позивача заявив клопотання про відкликання позовної заяви в частині зобов'язання Харківської ОДПІ звільнити з податкової застави активи ВАТ «Газавто».

Постановою господарського суду Харківської області від 29.10.07 р. по справі №АС-27/702-06  позов задоволено частково. Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення № 0000162310/0 від 12.02.2007р. та  № 0000172310/0 від 12.02.2007р. , прийняті Харківською ОДПІ у Харківської області. В частині позовних вимог про зобов’язання  Харківську ОДПІ звільнити з податкової застави активи ВАТ «Газавто» залишено без розгляду. Стягнуто з державного бюджету на користь ВАТ «Газавто» державне мито в сумі 5,10 грн.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Харківська ОДПІ надіслала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що оскаржувана постанова господарського суду Харківської області від 29.10.07 р. прийнята в порушення ст. 159 КАС України , ст. 1, ч. 2 ст.14 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та п. 5.1, пп. 5.3.9 п.5.3  ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» , пп.4.5.1. п.4.5. ст.4 ЗУ «Про податок на додану вартість», п.5 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність та просить скасувати постанову господарського суду Харківської області від 16.10.2007 р. по справі № АС-41/205-07 за позовом ВАТ «Газавто» до Харківської ОДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ВАТ «Газавто» відмовити цілком.

Представник  Харківської ОДПІ у судовому засіданні колегії суддів підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник ВАТ «Газавто» у судовому засіданні колегії суддів прости апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених в запереченнях, доводи, викладені в запереченнях підтримав та просив постанову Господарського суду Харківської області від 16.10.2007 р. залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а  постанову господарського суду Харківської області від 16.10.2007 р.  слід залишити без змін відповідно правил ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України,  з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що з 19.01.07 р. по 31.01.07 р. Харківською ОДПІ на підставі наказу начальника Харківської ОДПІ було проведено позапланову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності ВАТ «Газавто» за період з 01.10.04 р. по 30.09.06 р. За результатами проведеної перевірки 07.02.07 р. відповідачем складено акт № 367/23-14095866, яким були встановлені порушення, зокрема, п. 5.1, пп. 5.2.6 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», а також пп. 4.5.1 п. 4.5 ст. 4 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

На підставі зазначеного акту Харківською ОДПІ були прийняті повідомлення - рішення № 0000162310/0 від 12.02.07 р. про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств (з урахуванням штрафних санкцій) в розмірі 1 842 188,00 грн. (за основним платежем - 838 981,00 грн., за штрафними санкціями - 1 003 207,00 грн.), а також повідомлення-рішення № 0000172310/0 від 12.02.07 р. про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних санкцій) в розмірі 340371,0 грн. (за основним платежем -0,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 340371,0 грн.).

Щодо порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.2.6 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого відповідачем визначені податкові зобов'язання з податку на прибуток за рішенням № 0000162310/0 від 12.02.07 р., судом  першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 20.09.04 р. між позивачем та ТОВ «Дніпрометснаб» було укладено договір № ТР/ГА-ДМС на поставку газового обладнання. На підставі вказаного договору 30.09.04 р. позивач сплатив ТОВ «Дніпрометснаб» авансовий платіж у розмірі 20002000,0 грн. Оскільки газове обладнання, поставка якого передбачалася за цим договором, призначалося для використання останнім у господарській діяльності, позивачем було віднесено вказаний платіж до валових витрат платника податку відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Як встановлено актом перевірки від 07.02.07 р. № 367/23-14095866 (стор. 57) ВАТ «Газавто» було завищено валові витрати за 2005 рік на 1977700,00 грн., за 9 місяців 2006 року завищено на 1378325,0 грн., в тому числі по періодах:

З міс. 2005 р. - завищено на 1 837 000,0 грн.;

6 міс. 2005 р. - завищено на 3 047 900,0 грн.;

9 міс. 2005 р. - завищено на 1 980 600,0 грн.;

За 2005 рік - завищено на 1 977 700,0 грн.;

З міс. 2006 р. - занижено на 1 658,0 грн.;

6 міс. 2006 р. - занижено на 71 186,0 грн.;

9 міс. 2006 р. - завищено на 1 378 325,0 грн.

Як пояснив представник позивача в судовому засіданні в суді першої інстанції в суді апеляційної інстанції , у зв'язку з допущеною бухгалтером в 3 кварталі 2004 року помилкою, сума 20002000,0 грн., що була перерахована в якості авансового платежу за договором № ТР/ГА-ДМС від 20.09.04 р. не була віднесена до складу валових витрат підприємства у тому звітному періоді, коли такі витрати фактично виникли. В 3 кварталі 2004 року до складу валових витрат підприємства фактично була віднесена лише сума 4500000,0 грн., в зв'язку з чим при виявленні зазначеної помилки позивачем було здійснено коригування валових витрат в подальших періодах.

Відповідно до підпункту 5.2.7 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат відносяться суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Відповідно до п. 2.1 Наказу ДПА України від 29.03.03 р. № 143 «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її складання», якщо платником самостійно виявлено помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, то платник податку має право не подавати уточнюючий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний період, протягом якого такі помилки були виявлені. Обмеженням щодо відображення самостійно виявлених помилок, відповідно до п. 5.1 Закону України № 2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є те, що виправлення має здійснюватися з урахуванням строку давності, визначеного ст. 15 цього Закону, який становить 1095 днів.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що з моменту оплати авансового платежу Позивачем - 30.09.04 р. до моменту відображення вказаної суми в складі валових витрат зазначений строк давності не сплинув.

Як вбачається з акту перевірки від 07.02.07 р. № 367/23-14095866, при проведенні перевірки первинні та інші документи, які підтверджують висновок відповідача про факт віднесення позивачем в 3 кварталі 2004 року до складу валових витрат суми 20002000,0 грн., що була перерахована ТОВ «Дніпрометснаб» в якості авансового платежу за договором № ТР/ГА-ДМС від 20.09.04 р., ні від позивача, ні від архівної установи, куди були передані зазначені документи на зберігання, відповідачем не витребувалися та не досліджувалися, що є порушенням п. 2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.05 р. № 327, яким передбачено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно, зокрема, зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документі. У разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причини ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановленні порушення, факти відмови відобразити в акті.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, висновок відповідача, викладений в акті перевірки від 07.02.07 р. № 367/23-14095866 про завищення позивачем валових витрат за 2005 рік на 1 977 700,00 грн., за 9 місяців 2006 року на 1378325,0 грн., ґрунтується лише на результатах попередніх перевірок господарської діяльності ВАТ «Газавто», які проводилися Харківською ОДПІ за період з 01.10.03 р. по 01.07.04 р. (акт перевірки від 20.09.06 р. № 287/26-223) та за період з 01.07.04 р. по 01.10.04 р. (акт перевірки від 19.11.04 р. № 367/26-216).

На стор. 62 акту перевірки від 07.02.07 р. № 367/23-14095866 зазначено, що за результатами попередніх перевірок підприємству за 9 місяців 2004 року було підтверджено валові витрати у розмірі 126666600,0 грн., в тому числі витрати на придбання товарів, послуг у рядку 04.1 декларації з податку на прибуток у розмірі 126557400,0 грн. Окремо за 3 квартал 2004 року витрати на придбання товарів та послуг склали 24182000,0 грн. Порушень при визначенні суми валових витрат за результатами попередніх перевірок не встановлено, в тому числі не встановлено заниження суми валових витрат на підприємстві шляхом не відображення їх у податковому обліку за 9 місяців 2004 року.

Крім того, до матеріалів справи (том 3) долучені документи, надані СВ ОПМ Харківської ОДПІ на запит суду першої інстанції, серед яких банківська виписка від 30.09.04 р. (а.с. 89); банківська виписка від 31.08.04 р. (а.с. 117); платіжне доручення № 212 від 30.09.04 р. (а.с. 91); платіжне доручення № 211 від 30.09.04 р. (а.с. 92); платіжне доручення № 172 від 31.08.04 р. (а.с. 118).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції,  що згідно зазначених документів 31.08.04 р. позивачем було перераховано ТОВ «Смачно» суму 10000000,0 грн. в якості попередньої оплати за нафтогазове обладнання згідно договору № 31/08 КП від 25.08.04 р. (п/д № 172); 30.09.04 р. - ТОВ «Дніпрометснаб» суму 15000000,0 грн. і 5002000,0 грн. в якості попередньої оплати за металопродукцію згідно договору № ТР/ГА-ДМС від 20.09.04 р. (п/д №211 і №212).

Загальна сума здійснених авансових платежів у 3 кварталі 2004 року становить 30002000,0 грн.

Колегія  суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зазначена сума підлягає віднесенню до складу валових витрат підприємства, а дані стосовно суми валових витрат позивача за 3 квартал 2004 р., відображені в акті перевірки від 19.11.04 р. № 367/26-216/14095866 не відповідають даним, встановленим судом на підставі первинних  документів позивача, що в даному акті перевірки не відображено первинних документів, на підставі яких було зроблено висновок податкового органу стосовно зазначеної суми валових витрат позивача, результати цього акту не можуть вважатися обґрунтованими та законними та висновок акту перевірки від 07.02.07 р. № 367/23-14095866 стосовно завищення позивачем складу валових витрат підприємства в 2005 році та 9 місяців 2006 року, який ґрунтується на висновках акту перевірки від 19.11.04 р. № 367/26-216/14095866 в частині визначення суми валових витрат позивача в 3 кварталі 2004 року, не може вважатися законним та обґрунтованим.

Судом першої інстанції правомірно не прийняті до уваги заперечення проти позову про те, що оскарження акту перевірки від 19.11.04 р. № 367/26-216/14095866 в апеляційному чи судовому порядку не відбувалось, оскільки акт перевірки суб'єкта господарювання не є документом, який породжує будь-які права та обов'язки для цього суб'єкта, в зв'язку з чим він не може бути об'єктом такого оскарження. Чинним законодавством України, зокрема, п. 4.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.05 № 327, передбачено лише можливість подання посадовими особами платника податків заперечень до акту перевірки у разі незгоди з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті перевірки протягом трьох робочих днів від дня отримання примірника акту.

Відповідно до положень ст.ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотання осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Для визначення правомірності зроблених відповідачем в акті перевірки від 07.02.07 р. № 367/23-14095866 висновків та винесених на підставі цього акту податкових повідомлень-рішень судом за клопотанням позивача ухвалою господарського суду Харківської області від 07.08.07 р. було витребувано від Слідчого відділу ОПМ Харківської ОДПІ, первинні документи ВАТ «Газавто», а саме: банківські виписки по рахунках за період з 01.07.04 р. по 30.09.04 р., акти приймання-передачі товарів, робіт, послуг, а також податкові накладні за період з 01.07.04 р. по 30.09.04 р., баланс, форми 2 за перше півріччя, 9 місяців та за 2004 рік, журнали-ордери, головну книгу та відомості бухгалтерського обліку за період перше півріччя 2004 р., 9 місяців 2004 р. та за 2004 рік.

Судом встановлено, що позивачем зазначені документи були передані на зберігання до ТОВ «Центр науково-технічної обробки документів, експертизи їх цінності та забезпечення схоронності» на підставі акту № 2 приймання-передачі документів на зберігання та передаточного опису № 16 за 2000-2004 роки. 26.05.07 р. вказані документи були вилучені у вищезазначеної організації старшим слідчим СВ ОПМ Харківської ОДПІ згідно протоколу виїмки, копію якого долучено до матеріалів справи.

На виконання ухвали суду 03.10.07 р. СВ ОПМ Харківської ОДПІ було надано суду документи, які були залучені до матеріалів справи. При дослідженні зазначених документів судом було встановлено, що наданий пакет містить лише копії банківських виписок по рахунках ВАТ «Газавто» та копії платіжних доручень цього підприємства. Інші документи, які витребовував суд (акти приймання-передачі товарів, робіт, послуг, журнали-ордери, головну книгу та ін.), слідчим відділом ОПМ Харківської ОДПІ суду надані не були.

Суду не надано відповідачем доказів того, що ВАТ «Газавто» відносило до валових витрат в 3 кварталі 2004 року суму 20002000,0 грн., сплачену як авансовий платіж ТОВ «Днірометснаб» за договором № ТР/ГА-ДМС від 20.09.04 р., внаслідок чого віднесення частково цієї суми в подальших періодах було здійснено позивачем незаконно, що призвело до заниження податку на прибуток.

Суд першої інстанції правильно не прийняв до уваги   в якості доказу висновок спеціаліста-економіста № 2952, складений 02.04.07 р. старшим науковим співробітником лабораторії економічних досліджень ХНДІСЕ Губановою І.В. і наданий до матеріалів справи Харківською ОДПІ, оскільки він не є належним і допустимим доказом у справі в розумінні статті 70 КАС України та не є висновком судового експерта в розумінні статей 81, 82 КАС України.

Суд також вважає необґрунтованим твердження відповідача про те, що позивачем не здійснювалися заходи щодо стягнення заборгованості з підприємств-дебіторів - ТОВ «Дніпрометснаб» та ТОВ «Смачно», повернення коштів в адресу ВАТ «Газавто» від зазначених підприємств не проводилось, оскільки чинним законодавством не передбачено, що відсутність заходів щодо стягнення заборгованості з підприємства-дебітора впливає на право платника декларувати витрати минулих періодів в результаті самостійно виявлених помилок.

Крім того, безпідставним є висновок відповідача про те, що у договорі № ТР/ГА-ДМС від 20.09.04 р. не визначено, що ТОВ «Дніпрометснаб» є платником податку на прибуток підприємств за ставкою 25 % (стор. 54 акту перевірки від 07.02.07 р. № 367/23-14095866), в результаті чого було порушено пп. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». При дослідженні договору № ТР/ГА-ДМС від 20.09.04 р. судом встановлено, що розділ 8 цього договору містить вказівку про статус сторін договору як платників податку на загальних підставах.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що висновок акту перевірки від 07.02.07 р. № 367/23-14095866 в частині порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.2.6 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого податок на прибуток за 2005 рік занижено на 494400,0 грн., за 9 місяців 2006 року занижено на 344581,0 грн. є безпідставним.

За таких обставин повідомлення-рішення Харківської ОДПІ № 0000162310/0 від 12.02.07 р. в частині визначення податкового зобов'язання ВАТ «Газавто» з податку на прибуток в сумі основного платежу 838 981,0 грн. є незаконним.

В частині застосування штрафних санкції даним повідомленням-рішенням на підставі пп. 17.1.3, 17.1.6 п.17.1 ст. 17, суд першої інстанції правомірно зазначив, що у відповідності до п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства. Зважаючи на відсутність факту порушення позивачем податкового законодавства, а також відсутність суми недоплати (заниження) податку на прибуток, застосування до нього штрафних санкцій у розмірі 1003207,00 грн. є необґрунтованим, а розрахунок не відповідає чинному законодавству.

За таких обставин податкове повідомлення-рішення Харківської ОДПІ № 0000162310/0 від 12.02.07 р. в частині визначення податкового зобов'язання ВАТ «Газавто» з податку на прибуток в сумі штрафних санкцій у розмірі 1003207,00 грн. є також  незаконним.

Твердження апелянта про порушення судом п. 5.1. ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки на сьогоднішній день газове обладнання не отримано позивачем від ТОВ «Дніпрометснаб», а відповідно у господарській діяльності ВАТ «Газавто» воно не використовується, є неправомірним,  так як  в розумінні вказаної норми валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, а Закон не ставить право платника податку на віднесення сум до валових  витрат в залежність від фактичного отримання таких товарів. Платник податку - Позивач сплатив кошти за товар, який повинен був в подальшому використовуватися у господарській діяльності, тому відповідно до закону мав право віднести відповідну суму на валові витрати. Твердження Відповідача щодо того, що таке обладнання фактично не надано позивачу, не ґрунтується на нормах закону.

Твердження апелянта про порушення судом першої інстанції ст. 1 та ч. 2 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки ним не враховано , що постановою Господарського суду міста Києва від 16.11.2006 р. ТОВ «Дніпрометснаб» визнано банкрутом та у відношенні нього відкрито ліквідаційну процедуру, а ВАТ «Газавто» не висувало вимог до боржника-банкрута про стягнення боргу у розмірі 20002000, 0 грн. і ця сума , перерахована як авансовий платіж за договором № ТР/ГА-ДМС від 20.09.2004р. є погашеною, не може включатися підприємством до валових витрат, суперечить чинному законодавству, оскільки ані п. 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ані жодним іншим нормативним актом такі обмеження щодо валових витрат платника податку не передбачені. Частина 2 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» регулює порядок заявлення вимог кредиторів і жодним чином не регулює питання щодо віднесення витрат на валові витрати. У пункті 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не йде мова про погашені заборгованості платника податків.

Твердження апелянта про порушення судом першої інстанції п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якою передбачено, що до складу валових витрат не належать будь-які витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку є неправомірним, оскільки  судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що за укладеним договором № ТР/ГА-ДМС ВАТ «Газавто» сплатило ТОВ «Дніпрометснаб» авансовий платіж у розмірі 20002000, газове обладнання, поставка якого була частково оплачена позивачем, призначене для використання останнім у господарській діяльності, вказаний платіж відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» правомірно  віднесено до валових витрат, що підтверджується копіями первинних документів, що підтверджують здійснення такої операції (договору № ТР/ГА-ДМС на поставку газового обладнання, копії платіжних доручень № 211 та 212 від 30.09.2004 р. про здійснення оплати обладнання за договором).

Щодо порушення позивачем пп. 4.5.1 п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження та завищення суми податкових зобов'язань з ПДВ до сплати, внаслідок чого відповідачем нараховані штрафні санкції згідно повідомлення-рішення № 0000162310/0 від 12.02.07 р., судом першої інстанції було встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що актом перевірки від 07.02.07 р. № 367/23-14095866 (стор. 62) зазначено про здійснення позивачем  коригування суми податкових зобов'язань шляхом збільшення на 340 741,20 грн. у зв'язку із збільшенням ціни реалізованого природного газу в адресу ВАТ «Запоріжсталь». ВАТ «Газавто» виписано розрахунок-коригування № 1/101 від 01.02.05 р. до податкової накладної від 09.08.04 р. за № 101, згідно якого обсяг продажу збільшено на 1 703 705,98 грн., суму ПДВ на 340 741,20 грн.

Зміна  ціни  реалізованого  газу проведена  відповідно додаткової угоди  від 31.01.05р. до договору № 20/2004/1982 від 20.07.04 р. За даною додатковою угодою ціна за 1 000 куб. м газу на умовах ПСГ без врахування вартості транспортування газу по території України без ПДВ становить 321,30 грн., крім того ПДВ - 64,26 грн. Сума договору складає 131 395 453,53 грн., в т.ч. ПДВ 21 899 242,26 грн. Підписана угода обома сторонами 31 січня 2005 року. Безпосередньо у договорі із ВА «Запоріжсталь» № 20/2004/1982 від 20.07.04 р. визначено, що договір вступає в силу з моменту його підписання, а додаткові угоди є невід'ємною частиною цього договору.

У зв'язку з цим відповідачем зроблено висновок, що позивач мав провести коригування суми податкових зобов'язань до збільшення 31 січня 2005 року, тобто по даті, коли сторони уклали угоду. Відповідно у податковому обліку з ПДВ вказане коригування має бути відображеним відповідно до п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» у податковій декларації за січень 2005 року у сумі 340 741,00 грн., тоді як проведено у лютому 2005 року та відповідач робить висновок, що в порушення п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» ВАТ «Газавто» у січні 2005 року було занижено загальну суму податкових зобов'язань з ПДВ на 340 741,00 грн., а у лютому 2005 р. - завищено на 340 741,00 грн.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що  20.07.04 р. між позивачем та ВАТ «Запоріжсталь» було укладено договір № 20/2004/1982 на реалізацію природного газу. На підставі вказаного договору позивачем було поставлено ВАТ «Запоріжсталь» природний газ на суму 129 350 706,35 грн., ПДВ 21 558 451,06 грн.

31.01.05 р. між позивачем та ВАТ «Запоріжсталь» було укладено додаткову угоду до договору № 20/2004/1982, відповідно до якої було збільшено ціну реалізованого за договором газу. Відповідно до цієї додаткової угоди позивачем було здійснено коригування суми податкових зобов'язань з ПДВ, а саме: 01.02.05 р. позивачем було виписано розрахунок-коригування № 1/101 до податкової накладної від 04.08.04 р. за № 101, відповідно до якого суму ПДВ збільшено на 340 741,20 грн.

Відповідно до п. 4.5 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню. Згідно з пп. 4.5.2 п.4.5 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок.  Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що Закон пов»язує дату проведення такого коригування до моменту проведення перерахунку в обліку, а не до моменту прийняття рішення про перегляд цін. Жодним нормативним актом не встановлено обов'язок платника податку фактично провести перерахунок вартості товару у той же день, коли підписано угоду про зміну такої вартості. За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність порушення з боку позивача податкового законодавства при здійсненні коригування суми податкових зобов'язань шляхом збільшення на 340 741,20 грн. 01.02.05 р. згідно додаткової угоди від 31.01.05 р. Крім того, як встановлено актом перевірки від 07.02.07 р. № 367/23-14095866 (стор. 66 і 79), вказане порушення не призвело до завищення чи заниження суми податкових зобов'язань декларацій з ПДВ. У відповідності до п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 цієї статті у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових    періодів, установлених   для   такого   податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Колегія суддів зазначає, що в розумінні наведеної норми Закону застосування штрафних санкцій  можливо лише у разі самостійного донарахування контролюючим органом суми податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 ст.4 закону № 2181-ІІІ.

У відповідності до пп. 17.1.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. Санкції оскарженим повідомленням-рішенням застосовані на підставі зазначених норм без визначення суми основного платежу, при тому, що зазначені норми визначають штрафні санкції лише у відсотковому відношенні до суми недоплати.

Оскільки суд  першої інстанції правомірно визнав відсутність факту порушення позивачем Закону України «Про податок на додану вартість» , а також відсутність суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) та  будь-яких донарахувань з боку ОДПІ ПДВ за розглянутим епізодом, застосування до нього штрафних санкцій у розмірі 340371,00 грн.  відповідно пп.17.1.3, 17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону № 2181-ІІІ є необґрунтованим.

Твердження апелянта про порушення судом першої інстанції пп. 4.5.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 5 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», оскільки  ним не враховано , що ВАТ «Газавто» повинно було провести коригування суми податкових зобов'язань саме 31.01.2005 р., а не 01.02.2005 р. , а проведення коригування 01.02.2005 р. призвело до заниження суми податкових зобов'язань з ПДВ в січні 2005 р. (занижено на 340741,0 грн.) та до завищення податкових зобов'язань з ПДВ в лютому (завищено на 340741,0 грн.) , державний бюджет у січні 2005 р. постраждав, оскільки не отримав відповідну суму є безпідставним, суперечить п. 4.5., пп.4.5.2 ст. 4  Закону України «Про податок на додану вартість»  та безпідставно податковим органом не враховано, що оскільки фактично перерахунок вартості було проведено в бухгалтерському та податковому обліку позивача 01.02.2005 р., відповідне коригування було здійснене також 01.02.2005 р. і відображене в податковій декларації за лютий 2005 р. Контрагент Позивача за цією угодою - ВАТ «Запоріжсталь» - отримало розрахунок коригування від позивача лише в лютому 2005 року, тому здійснило у себе в податковому обліку відповідне коригування (збільшення) суми податкового кредиту також в лютому 2005 р. Таким чином, відсутність податкового зобов'язання позивача на суму 340741,0 грн. в січні 2005 року співпадає з відсутністю в межах цього ж звітного періоду податкового кредиту ВАТ «Запоріжсталь» на таку ж суму. Одночасність проведених коригувань забезпечує відсутність будь-якої шкоди для державного бюджету внаслідок змін податкових зобов'язань в тому чи іншому звітному періоді.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Оскільки позивач в судовому засіданні заявив клопотання про відкликання позовної заяви в частині зобов'язання Харківської ОДПІ звільнити з податкової застави активи ВАТ «Газавто», представник відповідача проти даного клопотання не заперечував, суд першої інстанції  правомірно згідно п.5 ч.1 ст.155 КАС України залишив позовну заяву без розгляду, оскільки такі дії не суперечать закону , є правом позивача та не порушують чиї - небудь права і охоронювані інтереси.

Враховуючи вище викладене, суд вважає вимоги адміністративного позову та таким, що підлягають задоволенню частково.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно обґрунтованості та задоволенню вимог позивача.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає , що суд першої інстанції вірно дійшов висновку щодо правомірності та задоволення позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги є помилковими.

За таких обставин суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується повністю із висновком суду першої інстанції, так як обставини справи встановлені правильно, докази досліджені вірно, відповідно рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, тому судове рішення не підлягає скасуванню, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

 Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206  Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Харківської ОДПІ у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Харківської області від16 жовтня 2007 року  по справі№АС-41/205-07  залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня набрання ухвалою законної сили, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст виготовлено та підписано 11 лютого 2008р.

Головуючий                                                                   Сіренко О.І.    

Судді                                                                            Подобайло З.Г.                                                                                               

                                                                                               Григоров А.М.

                                   ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ

Суддя Харківського апеляційного

                               адміністративного суду                                             Подобайло З.Г.