Рішення № 14885787, 13.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/5813.04.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Альвіс»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Вигол»

простягнення 44724,37 грн.

СуддяСташків Р.Б.

Представники: від позивача –Шкуратов О.С. (довіреність № 26/2011 від 26.01.2011); від відповідача –не з’явився. СУТЬ СПОРУ:

У лютому 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Альвіс»(далі –позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вигол»(далі –відповідач) про стягнення 44724,37 грн. заборгованості за поставлену продукцію.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором № 1/2009 від 15.12.2009 (далі –Договір), укладеного між позивачем та відповідачем, щодо оплати вартості поставленої продукції.

Відповідач письмових заперечень проти позову не подав, в судові засідання не з'являвся, хоча був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про дату, час і місце проведення судових засідань, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень з ухвалами суду про порушення провадження у справі та відкладення судового розгляду №01030 1287575 8, № 01030 1288218 5, № 01030 1287887 0. Дані поштові відправлення були вручені відповідачу, відповідно, 09.03.2011 та 01.04.2011 (два останні).

Ухвали суду надсилалися відповідачу за двома адресами: м. Київ, вул. Юрія Смолича, буд. 6, кв. 16 (юридична) та м. Київ, вул. Попова, 6 (фактична).

Розгляд справи відкладався.

Про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 Господарсько процесуального кодексу України (далі –ГПК України) здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15.12.2009 між позивачем (Виконавець) та відповідачем (Замовник) був укладений Договір, відповідно до пункту 1.1 якого Виконавець зобов’язується поставити, а Замовник прийняти та оплатити товар (далі –продукція) в кількості, якості, асортименті та за цінами, вказаними в специфікаціях, які додаються до даного Договору (додаток № 1).

Сума договору становить –394418,07 грн., в т.ч. ПДВ –65736,35 грн. Загальна ціна Договору становить 394418,07 грн. (пункт 2.1 Договору).

Відповідно до пункту 2.2 Договору ціни на продукцію з натурального каміння за даним Договором вказані в специфікаціях (додаток № 1).

Згідно з пунктом 3.1 Договору Замовник здійснює передоплату –30% за даним Договором. Остаточні розрахунки провадяться після поставки матеріалів відповідно до підтверджуючих документів.

Пунктом 4.2.1 Договору визначено, що Замовник зобов’язаний здійснити своєчасну оплату за даним Договором.

15.12.2009 між позивачем (Виконавець) та відповідачем (Замовник) був укладений додаток № 1 до Договору, а саме специфікація на поставку продукції № 1, у якій сторони визначили перелік продукції яка поставляється на загальну суму 394418,07 грн.

На виконання умов Договору, відповідачу була поставлена продукція відповідно до видаткових накладних: № РН-768 від 29.12.2009 на суму 16999,01 грн., № РН-768/1 від 30.12.2009 на суму 129726,68 грн., № РН-768/2 від 30.12.2009 на суму 8436,67 грн., № РН-768/3 від 31.12.2009 на суму 7662,29 грн., № РН-768/4 від 01.02.2010 на суму 41913,54 грн., № РН-768/5 від 01.02.2010 на суму 6314,05 грн., № РН-768/6 від 01.02.2010 на суму 11927,92 грн., № РН-768/7 від 01.02.2010 на суму 18438,95 грн., № РН-768/8 від 01.02.2010 на суму 5288,65 грн., № РН-18 від 10.02.2010 на суму 2565,60 грн., № РН-26 від 22.02.2010 на суму 451,01 грн., всього на суму 249724,37 грн.

Поставлена продукція прийнята відповідачем у повному обсязі, що підтверджується підписами уповноважених представників позивача та відповідача на вказаних видаткових накладних, а також довіреностями № 15 від 29.12.2009, № 7 від 11.01.2010 та № 7/1 від 22.02.2010, копії яких містяться в матеріалах справи.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач за отриману на підставі вказаних видаткових накладних продукцію частково розрахувався з позивачем на суму 205 000 грн., що підтверджується банківськими виписками позивача: від 17.12.2009 на суму 100000 грн., від 29.12.2009 на суму 50000 грн., від 18.01.2010 на суму 55000 грн., копії яких містяться в матеріалах справи.

Отже, у відповідача перед позивачем обліковується заборгованість щодо оплати вартості поставленої продукції в сумі 44724,37 грн. (249724,37 грн. сума, на яку була поставлена продукція –205 000 грн. часткова оплата за поставлену продукцію).

Відповідно до статті 1 Господарського кодексу України (далі –ГК України) цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб’єктами господарювання, а також між цими суб’єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Статтею 4 ГК України передбачено, що не є предметом регулювання цього Кодексу, зокрема, майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом України (частина 1). Проте, частиною 2 цієї статті передбачено, що особливості регулювання майнових відносин суб’єктів господарювання визначаються цим Кодексом.

Вказані положення кореспондуються з частиною 1 статті 175 ГК України, згідно з якою майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Договір є обов’язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 265 ГК України та статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки одна сторона зобов’язується передати у встановлений договором строк (строки) товар (товари) у власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти його та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З умов Договору вбачається, що позивач та відповідач не визначили конкретні строки оплати вартості поставленої продукції.

Частиною 2 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.01.2011 позивач листом № 26/01 направив вимогу про виконання грошового зобов’язання в сумі 44724,37 грн. протягом семи днів відповідно до приписів статті 530 ЦК України. Факт відправлення вказаної вимоги підтверджується описом вкладення у лист та фіскальним чеком від 26.01.2011, копії яких містяться в матеріалах справи.

Таким чином, відповідно до приписів частини 2 статті 530 ЦК України, враховуючи Нормативи та нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів (затверджені наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 12.12.2007 № 1149, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19.12.2007 за № 1383/14650) відповідач повинен був у строк до 08.02.2011 здійснити оплату вартості поставленої продукції в сумі 44724,37 грн.

Проте, відповідач як у строк до 08.02.2011, так і на дату судового розгляду свого зобов’язання щодо оплати вартості поставленої продукції в сумі 44724,37 грн. не виконав.

Відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача 44724,37 грн. боргу є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача (частина 5 статті 49 ГПК України).

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вигол»(03191, м. Київ, вул. Ю. Смолича, будинок 6, квартира 16, ідентифікаційний код 31353236) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альвіс»(01103, м. Київ, вул. професора Підвисоцького, будинок 10/10, квартира 60, ідентифікаційний код 31241501) 44 724 (сорок чотири тисячі сімсот двадцять чотири) грн. 37 коп. боргу, а також 447 (чотириста сорок сім) грн. 24 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

СуддяСташків Р.Б. Повний текст рішення підписано 13.04.2011