Рішення № 14885668, 11.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/5211.04.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Ойл»

ДоПриватного підприємства «Кшелсі Ойл»

Простягнення 56489,94 грн.

                                                                                           Суддя Гавриловська І.О.

У судовому засіданні брали участь:

Від позивача: Кравченко І.І., дов. № б/н від 15.03.2011 р.

Від відповідача: Кучай Н.М., дов. № 13/11 від 01.04.2011 р.

Брижатий С.В., дов. № 13/11 від 01.04.2011 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Ойл»до Приватного підприємства «Кшелсі Ойл»про стягнення 56489,94 грн. боргу, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором комісії № 01/04-3 від 01.04.2010 р. та угоди від 21.12.2010 р. про розірвання договору комісії № 01/04-3 від 01.04.2010 р.

Ухвалою суду від 18.02.2011 р. було порушено провадження у даній справі № 37/52 та призначено її розгляд на 04.04.2011 р., зобов’язано сторін надати певні документи.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 11.03.2011 р. від позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рахунки відповідача.

Розглянувши дану заяву про забезпечення позову, суд її відхилив з наступних підстав.

Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з власної ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Забезпечення позову застосовується судом, якщо невжиття цих заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Як зазначалося в роз’ясненні Вищого арбітражного суду України віл 23.08.1994 р. № 02-5/611 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Враховуючи вище наведене, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 22.12.2006 р., розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

В обґрунтування поданої заяви позивач посилався на те, що відповідач тривалий час свідомо не повертав передані на комісійну реалізацію нафтопродукти та не сплатив грошові кошти у розмірі 56489,94 грн. на підставі отриманого рахунку № 12 від 31.01.2011 р. і дана заборгованість триває значний час, що в свою чергу, дає підстави стверджувати, що відповідач свідомо не бажає виконувати свій обов’язок перед позивачем в строки та належним чином, і на момент виконання судового рішення грошові кошти на рахунках відповідача можуть зникнути або їх буде недостатньо для виконання рішення.

Враховуючи вищезазначене, заява позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не надано належних доказів того, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), які є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Представник позивача у судовому засіданні 04.04.2011 р. підтримав позовні вимоги, на виконання умов ухвали Господарського суду міста Києва від 18.02.2011 р. частково надав оригінали документів для огляду у судовому засіданні, копії яких було додано позовної заяви.

Представник відповідача у даному судовому засіданні заявив письмове клопотання про відкладення розгляду справи для надання йому можливості підготуватися належним чином до судового засідання. Клопотання обґрунтовував тим, що відповідач як юридична особа відсутній за юридичною адресою, у зв’язку з чим несвоєчасно отримує кореспонденцію.

Представник позивача проти задоволення даного клопотання заперечив.

Суд, з метою надання позивачем оригіналу статуту для огляду в судовому засіданні, а відповідачем –письмового відзиву на позовну заяву та статутних документів, оголосив перерву в судовому засіданні до 11.04.2011 р.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 11.04.2011 р. від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 37/52 до вступу в законну силу рішення Кам’янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 12.03.2011 р. про визнання недійсним рішення загальних зборів власників Приватного підприємства «Кшелсі Ойл» від 11.03.2010 р.

У судовому засіданні 11.04.2011 р. представники відповідача підтримали дане клопотання.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Ойл»заперечив проти задоволення даного клопотання, оскільки вважає, що вказана справа Кам’янець-Подільського міськрайонного суду не пов’язана з даною господарською справою.

Розглянувши клопотання Приватного підприємства «Кшелсі Ойл», суд дійшов висновку щодо відсутності необхідності зупинення провадження у справі № 37/52 до вступу у законну силу рішення Кам’янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 12.03.2011 р., з наступних підстав.

У відповідності до частини 1 статті 79 господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов’язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Вирішуючи питання про зупинення провадження у справі, господарський суд у кожному конкретному випадку з’ясовує: як пов’язана справа, яка розглядається господарським, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов’язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Суду не доведено неможливість розгляду даної справи до набрання рішенням Кам’янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 12.03.2011 р. законної сили та того, що дане рішення впливає на оцінку та збирання доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Зокрема, не доведено того, що визнання недійсним рішення загальних зборів власників Приватного підприємства «Кшелсі Ойл», оформлене протоколом № 11/03-10 11.03.2010 р., нової редакції Статуту Приватного підприємства «Кшелсі Ойл» від 11.03.2010 р. та скасування реєстраційних записів в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців вплине на оцінку доказів у справі № 37/52. При цьому суд виходить з того, що укладення Мокротоваровим Д.Ю. як Генеральним директором Приватного підприємства «Кшелсі Ойл»правочинів не тягне за собою безумовного визнання таких правочинів недійсними, оскільки вони були схвалені у подальшому юридичною особою. А доказів того, що недійсність правочинів, які є предметом розгляду у даній справі, була предметом розгляду в іншій пов’язаній справі, Господарському суду міста Києва не надано.

Представник позивача у судовому засіданні 11.04.2011 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, надав витребувані документи.

Представники відповідача у даному судовому засіданні проти позову заперечили, пояснили, що позовні вимоги не визнають, вважають їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фактор Ойл»(комітент) та Приватним підприємством «Кшелсі Ойл»(комісіонер) був укладений договір комісії № 01/04-3 від 01.04.2010 р., відповідно до умов якого комісіонер за дорученням комітента за винагороду зобов’язався здійснювати оптову реалізацію нафтопродуктів від свого імені, але за рахунок комітента.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором комісії.

Відповідно до статті 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов’язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Пунктом 1.2. договору комісії № 01/04-3 від 01.04.2010 р. встановлено, що ціна продажу товару, а також інші умови та вказівки комітента передбачаються в додатках до даного договору та/або накладних на відпуск товару, які є невід’ємною частиною цього договору.

У відповідності до пункту 3.1 даного договору, товар переданий комісіонеру, а також кошти, отримані від його реалізації, є власністю комітента на підставі статті 398 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3.2 договору комісії № 01/04-3 від 01.04.2010 р., ціна товару, що передається на комісію, формується на підставі кон’юнктури ринку і споживчої вартості товару, встановлюється комітентом та вказується у додатках до даного договору та/або у додаткових накладних, що підписуються уповноваженими представниками сторін та є невід’ємними частинами даного договору.

Судом встановлено, що на виконання умов договору комісії № 01/04-3 від 01.04.2010 р., позивач згідно актів приймання-передачі передав відповідачу нафтопродукти, а саме: бензин А-80 в кількості 1314,00 кг, що підтверджується актом № 13/12/10-1 від 13 грудня 2010 р. приймання-передачі на комісійну торгівлю згідно договору комісії № 01/04-3 від 01.04.2010 р. та дизельне паливо в кількості 4630,00 кг, що підтверджується актом № 13/12/10-25 від 13 грудня 2010 р. приймання передачі на комісійну торгівлю згідно договору комісії № 01/04-3 від 01.04.2010 р. (копії зазначених актів містяться в матеріалах справи).

21.12.2010 р. між позивачем та відповідачем було укладено угоду про розірвання договору комісії № 01/04-3 від 01.04.2010 р., згідно умов якої позивач та відповідач домовились припинити термін дії договору з 21.12.2010 р., а також провести остаточні розрахунки за договором комісії до 24.12.2010 р.

Пунктом 3 угоди про розірвання договору № 01/04-3 від 01.04.2010 р. сторони погодили, що під проведенням остаточних розрахунків розуміється повернення товару комітенту комісіонером, що був переданий за актом № 13/12/10-1 від 13.12.2010 р. приймання-передачі на комісійну торгівлю згідно договору комісії № 01/04-3 від 01.04.2010 р. в кількості бензину А-80 –1314,00 кг та актом № 13/12/10-25 від 13 грудня 2010 р. приймання передачі на комісійну торгівлю згідно договору комісії № 01/04-3 від 01.04.2010 р. в кількості дизельного палива –4630,00 кг.

Пунктом 4 даної угоди встановлено, що у випадку неповернення товару в кількості та асортименті згідно п. 3 угоди, комісіонер зобов’язується сплатити комітенту вартість товару по ціні та в строк, що вказані в рахунку комітента.

У зв’язку з невиконанням Приватним підприємством «Кшелсі Ойл»вимог угоди від 21.12.2010 р. про розірвання договору № 01/04-3 від 01.04.2010 р., позивачем 31.01.2011 р. на адресу відповідача був направлений лист за вих. № 4 від 31.01.2011 р. та рахунок на оплату № 12 від 31.01.2011 р.

Згідно з цим рахунком на оплату відповідач був зобов’язаний сплатити позивачу вартість товару протягом дії рахунку (3 банківських дні), тобто до 03.02.2011 р.

Проте вимога позивача про сплату грошових коштів відповідачем залишена без реагування.

Враховуючи вищевикладене, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фактор Ойл»звернулось з позовом до Приватного підприємства «Кшелсі Ойл»про стягнення 56489,94 грн. грошових коштів, на підставі пункту 4 угоди від 21.12.2010 р. про розірвання договору № 01/04-3 від 01.04.2010 р., у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором комісії № 01/04-3 від 01.04.2010 р. з урахуванням угоди від 21.12.2010 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що в пункті 4 угоди від 21.12.2010 р. про розірвання договору № 01/04-3 від 01.04.2010 р. сторони погодили, що у випадку неповернення товару в кількості та асортименті згідно п. 3 угоди, комісіонер зобов’язується сплатити комітенту вартість товару по ціні та в строк, що вказані в рахунку комітента.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач позивачу у строки, встановлені угодою про розірвання від 21.12.2010 р., нафтопродукти не повернув, отже, враховуючи умови пункту 4 даної угоди, зобов’язаний сплатити вартість нафтопродуктів по ціні, яка вказана в рахунку комітента.

З рахунку на оплату № 12 від 31.01.2011 р. вбачається, що вартість переданого товару згідно акту № 13/12/10-1 від 13.12.2010 р. приймання-передачі на комісійну торгівлю згідно договору комісії № 01/04-3 від 01.04.2010 р. в кількості бензину А-80 –1314,00 кг та акту № 13/12/10-25 від 13 грудня 2010 р. приймання передачі на комісійну торгівлю згідно договору комісії № 01/04-3 від 01.04.2010 р. в кількості дизельного палива –4630,00 кг, становить 56489,94 грн.

Відповідач проти заявленої суми обґрунтованих заперечень не навів.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 56489,94 грн. грошових коштів, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Ойл»стосовно стягнення з Приватного підприємства «Кшелсі Ойл» заборгованості за договором комісії № 01/04-3 від 01.04.2010 р. та угоди від 21.12.2010 р. про розірвання договору комісії № 01/04-3 від 01.04.2010 р. визнається судом таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 1011 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «Кшелсі Ойл»(02225, м. Київ, просп. Маяковського, 29, код ЄДРПОУ 31395941) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Ойл»(01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 57 Б, код ЄДРПОУ 3688581) 56489 (п’ятдесят шість тисяч чотириста вісімдесят дев’ять) грн. 94 коп. основного боргу, 564 (п’ятсот шістдесят чотири) грн. 90 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.           Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України

Суддя                                                                                 Гавриловська І.О.