Рішення № 14885647, 11.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/10111.04.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «ЗЕТ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дуже смачно»

про стягнення 191320,92 грн.

                                                                                                    Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Шостак О.І. –представник за довіреністю б/№ від 15.01.2011

від відповідача: не з’явились

СУТЬ СПОРУ :                    

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дуже смачно» заборгованості за Договором поставки № 5-161209 від 16.12.2009 в розмірі 191320,92 грн., в тому числі 186691,00 грн. основного боргу, 2987,04 грн. збитків від інфляції, 1642,88 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов’язань за Договором поставки № 5-161209 від 16.12.2009.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 712, 655, 692, 526, 527, 599, 610 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 13, 15 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2011 порушено провадження у справі, розгляд справи № 53/101 призначено на 21.03.2011.

В судовому засіданні від представника Позивача надійшли для залучення до матеріалів справи Витяг з ЄДРПОУ станом на 10.03.2011 щодо статусу та місцезнаходження Відповідача, довідка про залишкову суму боргу.

У зв’язку з нез’явленням в засідання суду повноважного представника відповідача, ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2011 розгляд справи відкладено на 11.04.2011.

Представник позивача у судовому засіданні 11.04.2011 підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з’явився, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, хоча належним чином повідомлявся про судове засідання шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою, визначеною за матеріалами справи, а саме з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців від 10.03.2011 щодо статусу та місцезнаходження Відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що вказана судова кореспонденція не отримана Відповідачем, у зв’язку з відсутністю Відповідача за його юридичною адресою –01033, м.Київ, вул. Володимирська, 89/91, кв.22

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. N 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 11.04.2011 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

16 грудня 2009 року між Позивачем (Постачальник) та Відповідачем (Покупець) було укладено Договір поставки № 5-161209 від 16.12.2009 (надалі-Договір), відповідно п.1.1 якого Постачальник зобов’язався передати у власність Покупця, а Покупець –прийняти та оплатити товар в асортименті, кількості та по ціні, що визначені в накладних, що є невід’ємною частиною даного договору.

Згідно з п. 2.1. Договору ціна на товари, що поставляються за цим договором та асортимент вказані в накладних, товар постачається партіями в кількості, що вказується покупцем в письмових замовленнях.

П. 3.1. Договору визначено, що Постачальник поставляє товари автомобільним транспортом на умовах доставки на склад Покупця.

Оплата за поставлений товар повинна провадитись протягом 21 календарного дня з дня поставки конкретної партії товару (п. 4.2. Договору).

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (п. 11.1.). Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 11.1. цього Договору та закінчується 31.12.2010 (п. 11.2.). Закінчення строку цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору (п. 11.3.).

На виконання умов Договору Позивач поставив Відповідачу товар на загальну суму 576544,47 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких долучені до матеріалів справи (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

Відповідач частково розрахувався за поставлений товар на суму 389853,47 грн., що підтверджується банківськими виписками, долученими до матеріалів справи, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі –186691,00 грн.

Посилаючись на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань з оплати товару згідно умов Договору поставки № 5-161209 від 16.12.2009, Позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед позивачем за поставлений товар підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст.4-3,33 Господарського процесуального кодексу не спростована, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі в частині стягнення суми боргу у розмірі 186691,00 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов’язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами статті 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищевикладене та наявність заборгованості у відповідача перед позивачем у розмірі 186691,00 грн. суд погоджується з розрахунком 3 % річних у розмірі 1642,88 грн. та витрат пов’язаних з інфляційними процесами в сумі 2987,04 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 42, 43, 33, 36, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дуже Смачно»(01033, м. Київ, вул.. Володимирська, 89/91, кв. 22, код ЄДРПОУ 34714511, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «ЗЕТ»(36007, м. Полтава, вул. Баленка, 8, к. 22, ідентифікаційний код 13940704) 186 691 (сто вісімдесят шість тисяч шістсот дев’яносто одна) грн. 00 коп. основного боргу, 2 987 (дві тисячі дев’ятсот вісімдесят сім) грн.. 04 коп. збитків від інфляції, 1 642 (одна тисяча шістсот сорок дві) грн. 88 коп. 3% річних та судові витрати: 1 913 (одна тисяча дев’ятсот тринадцять) грн.. 20 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя           О.А.Грєхова

Повне рішення складено 13.04.2011