Рішення № 14885532, 04.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/8504.04.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ю БІ СІ ЛАЙТ»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Профіт-Інструмент»

третя особа,яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –Товариство з обмеженою відповідальністю «Гюнсел»

простягнення 7126,55 грн.

СуддяСташків Р.Б.

Представники: від позивача –Шашков С.В. (довіреність № 26 від 31.03.2011); від відповідача –Кравченко А.І. (директор);

від третьої особи –не з’явився. СУТЬ СПОРУ:

У лютому 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ю БІ СІ ЛАЙТ»(далі –позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт-Інструмент»(далі –відповідач) про стягнення 7126,55 грн. заборгованості за непоставлений товар (повернення суми попередньої оплати).

Ухвалою суду від 28.02.2011 було порушено провадження у справі №34-85 та призначено її до розгляду. Крім того, даною ухвалою суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Гюнсел».

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо поставки товару.

Відповідач проти позову заперечував з підстав наведених у відзиві на позовну заяву.

Так, відповідач зазначає що замовлений позивачем товар був переданий ним перевізнику ТОВ «Гюнсе», який втратив товар. Таким чином, відповідач не повинен повертати сплачені позивачем кошти.

Третя особа у судові засідання не з’явилась, вимог ухвал суду не виконала.

Про поважні причини неявки в судове засідання представника третьої особи суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від третьої особи не надходило.

Розгляд справи відкладався.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оглянувши оригінали наданих документів та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

11 травня 2010 року на підставі рахунку-фактури № СФ-П-02110 від 13.04.2010 позивачем платіжним дорученням № 109 від 11.05.2010 було перерахувало на банківський рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 7 126,55 грн., в якості 100 % попередньої оплати, за постачання товару, а саме: пила дискова погружная TS 55 EBQ Plus+z48 1200 Вт в кількості 1 шт. та диск для пили 160x2,5x20 mm. Tf56 в кількості 2 шт.

02.08.2010 позивач надіслав відповідачу претензію (вих. №119) з вимогою надати замовлений та сплачений позивачем товар протягом 7 календарних днів з дня отримання претензії або повернути сплачені кошти на рахунок позивача.

Листом №0908/2 від 09.08.2010 відповідач підтвердив отримання оплати від позивача у розмірі 7126,55 грн. та повідомив, що ним було передано товар перевізнику (третій особі), яким було втрачено товар. Крім того, відповідач просив надати йому оригінал довіреності №188 від 11.05.2010 на отримання товару.

Судом встановлено, що спір між сторонами виник унаслідок неотримання позивачем оплаченого товару. Відповідач вважає, що ним було виконано свої обов’язки належним чином, а саме передано товар перевізнику, тому позовні вимоги про повернення коштів позивачу є безпідставними.

Відповідно до статті 1 Господарського кодексу України (далі –ГК України) цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Статтею 4 ГК України передбачено, що не є предметом регулювання цього Кодексу, зокрема, майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом України (далі –ЦК України) (частина 1). Проте, частиною 2 цієї статті передбачено, що особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом.

Вказані положення кореспондуються з частиною 1 статті 175 ГК України, згідно з якою майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Частинами 1, 2 статті 180 ГК України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до частини 1 статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Враховуючи зазначене, судом встановлено, що між сторонами був укладений договір поставки у спрощений спосіб шляхом направлення пропозиції укласти договір поставки –рахунку-фактури №СФ-П-02110 від 13.04.2010 та прийняття його і здійснення перерахування коштів. Відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 ГК України, глави 54 ЦК України (поставка, купівля-продаж).

Частинами 1, 6 статті 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона –постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 ЦК України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Статтею 668 ЦК України передбачено, що ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту передання йому товару, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач вважає, що ним було виконано свої обов’язки належним чином, а саме передано товар перевізнику –третій особі, що підтверджується декларацією №1314466101 від 11.05.2010.

Згідно з ч. 1 ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. Недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків (ч. 1 ст. 218 ЦК України).

Згідно з ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, факт доведення передачі товару покладено на відповідача.

Судом встановлено, що відповідно до умов викладених у рахунку-фактурі №СФ-П-02110 від 13.04.2010 товар відпускається при наявності довіреності, документу, що засвідчує особу та рахунку. Відповідачем не було надано суду належних доказів передачі товару відповідачу або іншій уповноваженій особі.

З наданих сторонами доказів вбачається, що сторонами не було погоджено термін поставки товару та спосіб поставки, інших ніж встановлених рахунком-фактурою № СФ-П-20110 від 13.04.2010. Зазначене також вбачається зі змісту листа відповідача №0908/2 від 09.08.2010, яким він просить позивача надіслати відповідачу оригінал довіреності на отримання замовленого товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що вимога позивача щодо поставки товару була здійснено позивачем лише 02.08.2009, шляхом надіслання претензії №119 від 02.08.2010.

Таким чином, до отримання вимоги у відповідача були відсутні правові підстави передачі товару позивачеві.

Відповідно до наданої відповідачем декларації №1314466101 від 11.05.2010 відповідачем було передано ТОВ «Гюнсел»інструмент, задекларована вартість якого (багажу) складає 4000 грн.

Суду не надано доказів погодження сторонами додаткових умов поставки товару, зокрема визначення декларованої вартості товару у розмірі 4000 грн., що фактично є погодження часткової передачі ризику втрати товару на покупця.

Крім того, згідно з наданого листа №236 від 21.06.2010 ТОВ «Гюнсел», перевізник гарантував компенсацію втраченого товару у розмір 4000 грн. саме відповідачу.

Таким чином, судом не може бути прийнято декларацію №1314466101 від 11.05.2010 як належний доказ передачі перевізнику саме пили дискова погружная TS 55 EBQ Plus+z48 1200 Вт в кількості 1 шт. та дисків для пили 160x2,5x20 mm. Tf56 в кількості 2 шт. (товар замовлений позивачем), оскільки вартість даного товару є значно вищою ніж визначена вартість багажу переданого відповідачем.

Відповідно до частини 2 статті 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, оскільки факт передачі замовленого позивачем товару перевізнику відповідачем належним чином не доведено, то вимога позивач щодо повернення суми попередньої оплати є обґрунтованою.

Відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача 7126,55 грн. боргу є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача (частина 5 статті 49 ГПК України).

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт-Інструмент»(03118, м. Київ, вул. Козацька, 118-А, ідентифікаційний код 31778404) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю БІ СІ ЛАЙТ»(62461, Харківська область, м. Південне, вул. Ширшова, 22, ідентифікаційний код 35247402) 7126 (сім тисяч сто двадцять шість) грн. 55 коп. боргу, а також 102 (сто дві) грн. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

СуддяСташків Р.Б. Повний текст рішення підписано 11.04.2011