Рішення № 14885531, 04.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/9104.04.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Світові іноваційні технології»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Інтервал»

простягнення 37281,15 грн.

СуддяСташків Р.Б. Представники від позивача –Некрасов А.В. (довіреність від 25.01.2010); від відповідача:Швець М.П. (довіреність від 09.02.2011);

Рудзинська І.Г (директор). СУТЬ СПОРУ:

У лютому 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Світові іноваційні технології»(далі –позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтервал»(далі –відповідач) про стягнення заборгованості за договором №ТО-05/10 від 05.05.2010 у сумі 37281,15 грн., з яких 32364 грн. основної заборгованості, 2473,85 грн. пені, 1964,349 інфляційних втрат та 478,81 –3% річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконання відповідачем своїх зобов’язань по Договору №ТО-05/10 від 05.05.2010 щодо оплати наданих послуг.

Відповідач позов не визнав, мотивуючи це тим, що акт виконаних робіт за липень 2010 року було підписано ним помилково та послуги позивачем не надавалися. Відповідач також зазначає, що у липні 2010 року договір між позивачем та відповідачем не діяв та зазначені у Договорі №ТО-05/10 від 05.05.2010 обов’язки позивача здійснювало інше підприємство.

Крім того, відповідач, на підтвердження відсутності у нього заборгованості, просив витребувати у позивача податкові накладні та податкову декларацію.

Судом було відмовлено у зазначеному клопотання, оскільки податкова накладна та декларація не є первинними документами, що засвідчують факт надання послуг виконання робіт, а є документами що підтверджують виконання позивачем своїх публічно-правових зобов’язань щодо сплати податків.

У судових засіданнях оголошувались перерви.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

05 травня 2010 року між позивачем (Виконавець) та відповідачем (Замовник) укладено договір №ТО-05/10 (далі –Договір), відповідно до якого Замовник доручив, а Виконавець взяв на себе зобов'язання по виконанню робіт з технічного обслуговування систем кондицюнування (далі –Обладнання) відповідно до списку, що додається до Договору, із зазначенням в ньому типу та моделі Обладнання, місця його розташування (Додаток № 1). Обладнання Замовника встановлене у приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська 143/2. Перелік робіт, що проводяться передбачено п. 2.1 Договору. Даний договір укладено строком до 05.05.2011 (п. 9.1).

Відповідно до п. 2.2 Договору технічне обслуговування здійснюється за місцем знаходження Обладнання Замовника. Періодичність технічного обслуговування –1 раз у місяць (п. 2.3).

Згідно з п. 3.2 Договору сторонами погоджено, що разова вартість робіт за Договором, визначається Протоколом узгодження договірної ціни (Додаток № 1), який є невід'ємною частиною Договору і становить 32364 грн.

Відповідно до п. 3.1 Договору оплата за послуги Виконавця, в розмірі вартості фактично виконаних робіт (технічного обслуговування), проводиться один раз в місяць протягом п'яти банківських днів з моменту підписання сторонами Актів приймання виконаних робіт. Оплата проводиться в національній валюті України шляхом безготівкового перерахування Замовником грошових коштів платіжним дорученням на поточний рахунок Виконавця (п. 3.4).

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що виконання робіт підтверджується Актом виконаних робіт, який надається Замовнику до 10 числа наступного місяця. Замовник зобов'язаний у термін 5 (п'яти) робочих днів підписати Акт виконаних робіт або надати мотивовану письмову відмову від прийняття робіт (4.2)

На виконання умов Договору позивачем протягом дії Договору були надані послуги загальною вартістю 97092 грн., що підтверджується актами виконаних робіт №01/05-2010 від 31.05.2010 на суму 32364 грн., №02/06-2010 від 30.06.2010 на суму 32364 грн., №03/07-2010 від 30.07.2010 на суму 32364 грн.

Всупереч договірним умовам відповідачем не було оплачено надані позивачем послуги у повному обсязі. Заборгованість відповідача становить 32364 грн., тобто за виконані роботи за актом виконаних робіт № 03/07-2010 від 30.07.2010.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Таким чином, Договір за своїм змістом є договором підряду. Судом встановлено, що Договір за яким наявна заборгованість є чинним та не оскаржується.

Відповідач стверджує, що акт виконаних робіт №03/07-2010 від 30.07.2010 було підписано помилково, роботи перелічені у акти позивачем не проводились, а тому у відповідача відсутній обов’язок оплати за послуги згідно з зазначеного акта. А отже заборгованість відповідача у сумі 32 364 грн. перед позивачем відсутня.

Згідно з ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належним доказом виконання робіт згідно з законодавством та Договором є акт виконаних робіт підписаний уповноваженими представниками сторін.

На підтвердження виконання позивачем робіт за Договором (у тому числі роботи за липень 2010 року) суду надано акти виконаних робіт №01/05-2010 від 31.05.2010 на суму 32364 грн., №02/06-2010 від 30.06.2010 на суму 32364 грн., №03/07-2010 від 30.07.2010 на суму 32364 грн. Всі зазначені акти підписані уповноваженою особою відповідача без зауважень.

Крім того, представниками відповідача зазначено, що акт виконаних робіт № 03/07-2010 від 30.07.2010 на суму 32364 грн. був підписаний уповноваженим представником відповідача без будь-якого впливу.

Відповідач стверджує, що зазначений акт виконаних робіт був визнаних сторонами анульованим, однак доказів на підтвердження зазначеного суду не надано.

Відповідно до ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Частино 2 ст. 853 ЦК України передбачено, що замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Таким чином, посилання відповідача на помилковість підписання ним акта виконаних робіт № 03/07-2010 від 30.07.2010, тобто без здійснення перевірки виконання робіт, не звільняє відповідача від оплати таких робіт.

Отже, факт виконання робіт позивачем належним чином доведений та відповідачем не спростований, а отже позовні вимоги в даній частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, при розгляді справи по суті судом було враховано наступне.

Відповідно до п. 9.1 Договору строк його дії встановлено до 05.05.2011.

Частиною 1 ст. 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 8.1 Договору розірвання договору допускається лише за згодою сторін. При цьому, сторона яка має намір розірвати договір, повинна направити письмове повідомлення про це іншій стороні не пізніше ніж за 1 місяць до планованої дати розірвання договору.

У випадку систематичного невиконання Виконавцем своїх обов’язків за Договором, Замовник має право розірвати Договір достроково, попередивши про це за 2 тижня (п. 8.2).

Відповідачем у супереч статті 33 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) не надано суду доказів того, що Договір у липні 2010 року було розірвано. Матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем згідно з пунктами 8.1 чи 8.2 Договору надсилалися позивачу відповідні листи з повідомленням (попередженням) про розірвання Договору (докази вручення таких листів позивачу).

Відтак, у липні 2010 року Договір був чинним і діяв.

З матеріалів справи також не вбачається, що відповідач звертався до позивача з вимогами про виконання останнім умов Договору по виконанню робіт з технічного обслуговування Обладнання у липні 2010 року, а отже даний факт опосередковано свідчить про те, що дані роботи позивачем у липні 2010 року, згідно з актом № 03/07-2010 від 30.07.2010, були виконані. У протилежному б випадку відповідач повинен був звертатися до позивача з вимогами про виконання позивачем взятих на себе за Договором обов’язків.

27.09.2010 на зміну Договору сторонами було укладено договір № ТО-09/10 щодо здійснення тотожних робіт позивачем (новація). Як убачається з додатку № 1 до вказаного договору, вартість робіт була лише збільшена.

Зазначений факт спростовує твердження відповідача щодо незадовільного обслуговування позивачем обладнання.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі – ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем було порушено строк виконання свого обов’язку щодо оплати виконаних робіт.

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 частини 1 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема зміна умов зобов'язання, сплату неустойки.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з п. 5.3. Договору сторони погодили, що у випадку порушення Замовником п.п. 3.1., 3.3., 4.2. Договору, він сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення. Відповідно до ст. 232 ГК України, сторони погодили, що нарахування штрафних санкцій, передбачене п. 5.3. Договору, не обмежується 6-місячним строком, а нараховується і сплачується за увесь час прострочення виконання заборгованості.

Користуючись своїм правом позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 2473,85 грн. за період з 10.08.2010 до 07.02.2011.

Перевіривши розрахунки пені, судом встановлено, що він у цілому відповідає умовам Договору та вимогам законодавства. Відповідач зазначений розрахунок не оспорював.

Отже, заявлена позовна вимога про стягнення пені судом визнається за законну та обґрунтовану.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Користуючись своїм правом позивач просить стягнути з відповідача 1964,49 інфляційних втрат та 478,81 трьох процентів річних.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд вважає позовні вимогам в даній частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у зазначеному позивачем розмірі.

Перевіривши розрахунки 3% річних, судом встановлено, що він у цілому відповідає умовам Договору та вимогам законодавства. Відповідач зазначений розрахунок не оспорював. Отже, заявлена позовна вимога про стягнення 3% річних є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не було доведено факту відсутності у нього заборгованості. Суд також не бере до уваги посилання відповідача на наявність договорів з іншими підприємствами, оскільки Договір з позивачем не було розірвано.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, відповідно до статей 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтервал»(03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 143/2, ідентифікаційний код 32909482) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Світові іноваційні технології»(03179, м. Київ, вул. Ірпінська, 69-А, к. 12, ідентифікаційний код 36645031) заборгованість за договором №ТО-05/10 від 05.05.2010 у сумі 37281 (тридцять сім тисяч двісті вісімдесят одну) грн. 15 коп., з яких 32364 (тридцять дві тисячі триста шістдесят чотири) грн. основної заборгованості, 2473 (дві тисячі чотириста сімдесят три) грн. 85 коп. пені, 1964 (одна тисяча дев’ятсот шістдесят чотири) грн. 49 коп. інфляційних втрат та 478 (чотириста сімдесят вісім) грн. 81 коп. 3% річних, а також 372 (триста сімдесят дві) грн. 81 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

СуддяСташків Р.Б. Повний текст рішення підписано 11.04.2011