Рішення № 14885500, 12.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 20/5812.04.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЛИЧВТОРМЕТ»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРВТОРРЕСУРСИ ПЛЮС»

Про                     стягнення 13 375,04грн.

                    Суддя Палій В.В.

Представники сторін:

Від позивача           Чакір О.В. –директор

Від відповідача          не з’явився

           ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позовні вимоги заявлені про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 13375,04грн. (13000,00грн. –основного боргу, 281,55грн. –пені, 54,49грн. –3% річних, 39,00грн. –збитків від інфляції), яка виникла внаслідок невиконання відповідачем свого обов’язку щодо поставки передплаченого позивачем товару, а також витрат по сплаті державного мита - 133,75грн. та витрат по оплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 236,00грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.03.2011р. суддею Палієм В.В. порушено провадження у справі №20/58 позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 16.03.2011р.

У судовому засіданні 16.03.2011р. представник позивача подав суду установчі документи.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, витребуваних судом документів не надав, про причини неявки суд не повідомив.

У зв’язку з неявкою у судове засідання представника відповідача, та з метою витребування неподаних суду документів, розгляд справи 16.03.2011р. відкладено.

У судовому засіданні 12.04.2011р. представник позивача в усних поясненнях заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, через канцелярію суду ніяких заяв та клопотань не подавав.

Відповідно до витягу з ЄДРПОУ щодо відповідача, місцезнаходженням відповідача є: м. Київ, вул. Ушинського, 19, кв. 27, відповідно, ухвали суду були направлені за вказаною адресою, та отримані представником відповідача, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, проте, відповідач у судові засідання не з’явився, відзиву на позов не надав.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав свої позовні вимоги, оглянувши оригінали документів, суд, -

в с т а н о в и в :

На підставі усних домовленостей між позивачем та відповідачем, останнім було виставлено позивачу рахунок-фактуру №СФ-119 від 23.11.2009р. на суму 23 400,00грн. на оплату макулатури.

Позивачем було перераховано на користь відповідача кошти у сумі 13 000,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями №475 від 24.11.2009р. та №105 від 24.11.2009р., належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч.2 статті 206 Цивільного кодексу України встановлено, що юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Так, 24.11.2009р. відповідачем була виписана податкова накладна №146 на суму 13000,00грн. (враховуючи ПДВ –2166,67грн.), належним чином завірена копія якої знаходиться в матеріалах справи.

Оскільки строк поставки макулатури сторонами письмово не встановлений, позивач звернувся до відповідача з претензією №32 від 21.10.2010р. з вимогою про повернення передплачених коштів у сумі 13 000,00грн. або здійснення поставки продукції.

Вказана претензія була отримана відповідачем 27.10.2010р., що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення, проте, відповідач продукцію не поставив, кошти в сумі 13000,00грн. –не повернув.

У зв’язку з наведеним, позивач просить суд стягнути з відповідача 13 000,00грн. основного боргу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до п. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно з п. п. 1, 2 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов’язкова письмова форма вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що правовідносини між позивачем та відповідачем мають цивільно-правову природу договору поставки.

Відповідно до п. 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Відповідно до приписів статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Таким чином, здійснивши оплату рахунку-фактури №СФ-119 від 23.11.2009р. загалом у сумі 13000,00грн., позивач прийняв (акцептував) пропозицію (оферту) відповідача щодо поставки макулатури саме на суму 13000,00грн. В іншій частині, пропозиція відповідача позивачем не акцептована.

При цьому, суд зазначає, що між сторонами було погоджено істотну умову договору, зокрема його предмет –макулатура. Законом інші істотні умови, які є необхідними для договору поставки не передбачено.

Відповідно до ч. 2 статті 206 Цивільного кодексу України юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

В матеріалах справи міститься податкова накладна №146 від 24.11.2009р. на суму 13000,00грн. (враховуючи ПДВ –2166,67грн.), яка була виписана відповідачем для операції з поставки товарів (послуг).

У зазначеній накладній продавцем є ТОВ «Укрвторресурси Плюс»(відповідач), а покупцем –ТОВ «Галичвтормет»(позивач).

Відповідно до пп.7.2.3 п. 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі –Закон) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Листом від 05.11.2009р. N11425/6/16-1515-16 Державна податкова адміністрація України повідомляє, що відповідно підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках (оригінал і копія).

Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) згідно з підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

•або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці;

•або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що виписавши податкову накладну №146 від 24.11.2009р. на суму 13 000,00грн. (враховуючи ПДВ –2166,67грн.), відповідач визнав факт існування між сторонами договірних відносин та здійснення позивачем передоплати за продукцію, що підлягає поставці, загалом на суму 13000,00грн.

Відповідно до п.1 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно з статтею 663 ЦК України продавець зобов’язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до позивача з вимогою про здійснення оплати товару в сумі 23400,00грн. (на яку було виставлено рахунок), враховуючи те, що позивач здійснив передоплату макулатури на суму 13000,00грн.

Натомість, позивач звернувся до відповідача з вимогою про поставку товару на суму здійсненої передоплати або повернення суми попередньої оплати в розмірі 13000,00грн.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач здійснив попередню оплату продукції (макулатури) на суму 13000,00грн., однак відповідач не здійснив поставки макулатури на суму здійсненої передоплати, при цьому, суд враховує те, що макулатура не є неподільною річчю, в розумінні частини другої ст. 183 ЦК України, тобто, суд вважає, що у відповідача були відсутні перешкоди у здійсненні поставки макулатури на суму 13000,00грн.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача 13000,00грн. основного боргу вважається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 281,55грн. –пені.

Відповідно до п.1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Враховуючи те, що між позивачем та відповідачем письмово договір про поставку продукції не укладався, відтак, між сторонами не було письмово погоджено відповідальність відповідача у вигляді сплати пені за прострочення або невиконання свого обов’язку щодо поставки продукції, суд дійшов до висновку, що вимога про стягнення з відповідача пені є необґрунтованою та незаконною, у зв’язку з чим задоволенню не підлягає.

Також суд відмовляє в задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 54,49грн. - 3%річних та 39,00грн. - збитків від інфляції з огляду на наступне.

Приписами ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, зобов’язання відповідача перед позивачем щодо поставки продукції мало негрошовий характер. Щодо обов’язку відповідача повернути позивачу суму попередньої оплати, то зазначений обов’язок, як відповідальність, виник внаслідок неналежного виконання негрошового зобов’язання, і не породжує собою виникнення іншого грошового зобов’язання (новація).

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 54,49грн. –3% річних та 39,00грн. –збитків від інфляції є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене, позовні вимоги визнаються обґрунтованими, але такими, що підлягають задоволенню частково, а саме, 13000,00грн. основного боргу.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРВТОРРЕСУРСИ ПЛЮС»(м. Київ, вул. Ушинського, 19, кв. 27, код ЄДРПОУ 36273234) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЛИЧВТОРМЕТ»(м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 10, кв. 2, код ЄДРПОУ 35516741) 13000,00грн. –основного боргу, 130,00грн. –державного мита, 229,38грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. В іншій частині позовних вимог –відмовити.

          Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня його оголошення.

Суддя В.В. Палій