Рішення № 14885466, 25.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98                                                             РІШЕННЯ

                                                  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 55/1725.03.11 Господарський суд м.Києва у складі судді Ягічевої Н.І., при секретарі судового засідання Шаповалові А.М., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Відкритого акціонерного товариства “Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго” в особі відокремленого структурного підрозділу Трипільської теплової електростанції, м. Українка, Київська обл.

до Державного підприємства “Вугілля України”, м.Київ

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору –Державне підприємство “Ровенькиантрацит”, Державне підприємство “Донбасантрацит”

про: стягнення 7580,50 грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача – Твердохліб С.М. (дов.№ 567/22 від 29.12.10р.), Желінська Т.М. (дов. 570/22від 29.12.10р.);

від Відповідача –Ященко О.І. (дов. 29-12/55/55-Д від 29.12.10р.)

від Третіх осіб - не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство “Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго” в особі відокремленого структурного підрозділу Трипільської теплової електростанції, м. Українка, Київська обл. (далі –Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства “Вугілля України”, м.Київ (далі –Відповідач) про стягнення збитків у розмірі 7580,50 грн. за Договором про поставку вугілля № 01-10/1-ЕН від 01.02.2010 р.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: Договір поставки вугілля № 01-10/1-ЕН від 01.02.2010 р., залізничні накладні № 52601896, 52621681, 52609570, акти загальної форми № 26554, 525а, 516а, накопичувальні картки № 13111761, 11101560.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує, ст.ст. 623 Цивільного кодексу України, ст. 193, 224, 225 Господарського кодексу України, ст. 7 Господарського процесуального кодексу України, ст. 62 Статуту залізниць України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2011р. порушено провадження у справі № 55/17 та призначено її розгляд на 25.02.2011р.

У зв’язку із перебуванням судді Ягічевої Н.І. на лікарняному, розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 24.02.2011 р. справу було передано судді Джарти В.В. для вирішення питання про відкладення розгляду справи. Розгляд справи було відкладено на 10.03.2011 р.

У судове засідання 10.03.2011 р. з’явився представник позивача, який надав в матеріали справи частину документів на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі та пред’явив для огляду частину оригіналів документів, доданих до позовної заяви. Відповідач в судове засідання уповноваженого представника не направив. У зв’язку із неявкою представника відповідача та потребою залучення до участі у справі третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору, розгляд справи було відкладено на 25.03.2011 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2011р. залучено в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору Державне підприємство “Ровенькиантрацит”, Державне підприємство “Донбасантрацит”.

25.03.2011 р. через канцелярію суду відповідач по справі подав відзив на позовну заяву, яким заперечив позовні вимоги у повному обсязі. В свою чергу позивач подав через канцелярію суду додаткові документи по справі.

У судовому засіданні 25.03.2011 р. представники позивача підтримали та аргументували позовні вимоги. Представник відповідача заперечив проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представники третіх осіб в судове засідання не з’явились, про причини неявки суд не повідомили, хоч були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, визначену в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. №01-8/1128 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 15.03.2007р. №01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обов’язку щодо інформування третіх осіб про судовий розгляд справи.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення третіх осіб про місце, дату та час проведення судового засідання.

Представники сторін у судових засіданнях клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані докази та заслухавши представників сторін, суд

                                        ВСТАНОВИВ:

01 лютого 2010р. між Відкритим акціонерним товариством “Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго”, як покупцем та Державним підприємством “Вугілля України”, як постачальником, укладено договір поставки вугілля № 01-10/1-ЕН згідно з яким, постачальник поставляє покупцю вугільну продукцію в асортименті, по реквізитах та за якісними характеристиками, приведеними в договорі.

Базові умови поставки сторонами погоджені у розділі 2, де згідно з п. 2.3 договору визначено, що датою виконання зобовязання по поставці вугілля є дата календарного штемпеля залізничної станції призначення на перевізному документі;

В силу положень договору (п. 3.2.4) постачальник має право доручити виконання зобов'язання по поставці вугілля за договором третій особі - вугледобувному підприємству, особу якого сторони погодять у додатках до договору.

Відповідно до п. 3.1.2 договору постачальник зобов'язаний завантажувати вугілля однорідним шаром по всій глибині в справні, очищені від залишків попереднього вантажу, сміття, тощо, вагони.

При виконанні договору № 01-10/1-ЕН від 01.02.2010р., здійснюючи поставку вугілля, було допущено нерівномірне завантаження вугілля, що призвело до необхідності здійснення зі сторони Відкритого акціонерного товариства “Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго” в особі відокремленого структурного підрозділу Трипільської теплової електростанції додаткових витрат, які заявляються до стягнення з відповідача як понесені збитки.

Згідно з п.5.1 Договору на взаємовідносини сторін по постачанню та прийманню вугілля розповсюджуються вимоги Статуту залізниць України та нормативних актів, виданих відповідно до Статуту залізниць України.

Згідно п.6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 457 від 06.04.1998 р. основним перевізним документом є накладна, оформлена відповідно до цього Статуту, яка надається залізниці відправником разом із вантажем. Накладна є двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи –одержувача.

Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

За договором, на адресу вантажоотримувача Відкритого акціонерного товариства “Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго” в особі відокремленого структурного підрозділу Трипільської теплової електростанції у жовтні 2010 року надійшов вагон з вугіллям № 66683939 за залізничною накладною № 52609870, у листопаді 2010 р. надійшли вагон из вугіллям № 67908806, 60648862 за залізничними накладними №№ 52601896, 52621681.

При перевірці маси вантажу вищезазначеного вагону на залізничній станції “Нижньодніпровський вузол” було здійснено зважування на тензометричних вагах вагону, виявлено нерівномірне завантаження вагону вантажем та складено акти загальної форми № 26554, 525а, 516а..

Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають залізничні станції. Дана норма кореспондується із п.1 Правил складання актів, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.03.2002 р. № 165/3458.

Згідно із п.3 Правил складання актів, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності; один примірник акту загальної форми додається до перевізних документів, якими згідно Статуту залізниць України є накладні та інші документи на вантаж, а другий екземпляр залишається на станції, яка його склала.

Відповідно до п.1.3 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 24.11.2000 р. № 644, остаточні розрахунки між залізницею та одержувачем за перевезення вантажів та надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення.

Відповідно до накопичувальних карток №11101560, 13111761 за виправлення нерівномірного завантаження в вагонах №66683939, 67908806, 60648862 залізницею стягнуто з Позивача 7580,50 грн.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що у разі порушення зобов’язання за договором сторони несуть матеріальну відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

З матеріалів справи встановлено, що сумарні витрати позивача, враховуючи податок на додану вартість, за проведену залізницею роботу по усуненню нерівномірного завантаження вагонів складає 7580,50 грн., що підтверджується накопичувальними картками № 13111761 (2732,40 грн. (без ПДВ) - за користування вагонами, 1433,60 грн. (без ПДВ) - подача-збирання вагонів, 582,20 грн. (без ПДВ) –маневрова робота) та № 11101560 (334,20 грн. (без ПДВ) –користування вагонами, 553,40 грн. (без ПДВ) –подача-збирання вагонів, 552,00 грн. (без ПДВ) –збір за зберігання вантажу у вагонах, 126,28 грн. (без ПДВ) –вантажні роботи ).

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторонни (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно стаття 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1)          втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права(реальні збитки); 2)          доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Відповідно до статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків (ч.3 ст. 225 ГК України).

Судом враховано те, що згідно з ст. 623 ЦК України для застосування таких правових наслідків порушення зобов'язань як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. Відсутність хоча б одного з вищеперелічених елементів, які створюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем надано докази оплати додаткових витрат, внаслідок неналежного виконання Відповідачем прийнятих на себе зобов’язань, в тому числі щодо дотримання п.3.1.2 Договору поставки вугілля №01-10/1-Ен від 01.02.2010р. та п.4 Правил приймання вантажів до перевезення.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків в сумі 7580,50 грн., підлягають задоволенню, як такі, що підтверджуються матеріалами справи.

При цьому суд відхиляє доводи відповідача з приводу відсутності в матеріалах справи комерційних актів, які на думку відповідача і є доказами існування матеріальної відповідальності перед позивачем.

Відповідно до ст.129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Відповідно до п.3 Правил складання актів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.2002р. №165/3458, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності; один примірник акту загальної форми додається до перевізних документів, яким згідно статуту залізниць України є накладні та інші залізничні документи на вантаж, а другий екземпляр залишається на станції, яка його склала.

Таким чином, складання комерційних актів при встановленні нерівномірного завантаження вугілля не передбачено ст.129 Статуту залізниць України. В свою чергу, матеріалами справи підтверджено складання актів загальної форми №26554, 525а, 516а, з яких випливає, що при зважуванні станцією на тензометричних вагах вантажу, виявлено нерівномірне завантаження маси вантажу по візках.

Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.

У випадках, визначених чинним законодавством, на суми платежів і зборів, що підлягають сплаті, залізниця нараховує податок на додану вартість, який списується з особового рахунку платника.

Доводи позивача відповідачем не спростовані, згідно пред’явлених позивачем претензій за вих. № 10-7714 від 04.11.2010р. та вих. № 10-8350 від 29.11.2010 р. відповідач, станом на час вирішення спору в судовому порядку, виплати не здійснив, доказів зворотнього суду не представив.

Судові витрати позивача про сплату державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства “Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго” в особі відокремленого структурного підрозділу Трипільської теплової електростанції, м. Українка, Київська обл., ідентифікаційний код 00131334 до Державного підприємства “Вугілля України”, м.Київ, ідентифікаційний код 32709929 про стягнення збитків у розмірі 7580,50 грн. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства “Вугілля України”, м.Київ, ідентифікаційний код 32709929 на користь Відкритого акціонерного товариства “Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго” в особі відокремленого структурного підрозділу Трипільської теплової електростанції, м. Українка, Київська обл., ідентифікаційний код 00131334 збитки у розмірі 7580,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Державного підприємства “Вугілля України”, м.Київ, ідентифікаційний код 32709929 на користь Відкритого акціонерного товариства “Державна енергогенеруюча компанія “Цен\тренерго” в особі відокремленого структурного підрозділу Трипільської теплової електростанції, м. Українка, Київська обл., ідентифікаційний код 00131334 компенсацію судових витрат: державне мито в розмірі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 25.03.2011р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення підписаний 31.04.2011р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним господарським судом.

Суддя Н.І. Ягічева