Постанова № 14884926, 29.03.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

29 березня 2011 р. № 32/150пн Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової - головуючого

Н. Волковицької

Л.Рогач

за участю представників:

позивачаПетренко О.І. –довіреність від 02.10.2008 р.

відповідачівГолота В.І. –довіреність від 31.12.2010 р.;

Білецький О.О. –довіреність від 04.03.2011 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Добропіллявугілля" на постановувід 10.11.2010 р. Донецького апеляційного господарського суду у справі№ 32/150пн господарського суду Донецької області

за позовомДержавного підприємства "Донецька залізниця"

до - Державного підприємства "Добропіллявугілля"

- Відкритого акціонерного товариства Державної холдингової компанії "Добропіллявугілля"

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Білозерська"

прозобов'язання відповідачів вчинити певні дії та стягнення збитків у сумі 448 814,40 грн.

В С Т А Н О В И В :

ДП "Донецька залізниця" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до ДП "Добропіллявугілля", ВАТ Державної холдингової компанії "Добропіллявугілля" та ТОВ "Шахта "Білозерська" про:

- зобов'язання відповідачів демонтувати вагонні ваги, вагове обладнання, будівлю та споруду вагової, розташовані на під'їзній колії № 2 за адресою: ст. Лунна Донецької області;

- зобов'язання відповідачів усунути порушення прав позивача як власника –відновити демонтовану ділянку під'їзної колії № 2 (довжиною 417 п.м.к., яка розташована у ст. Лунна Донецької області) та прибрати металеву огорожу та конструкції;

- зобов'язання відповідачів відновити земельну ділянку, на якій розташовані вагонні ваги, вагове обладнання, будівля та споруда вагової;

- заборону відповідачам повторне встановлення на під'їзній колії № 2 частково демонтованого вагового обладнання;

- стягнення з відповідачів на користь заподіяних збитків у розмірі 448 814, 40 грн.

Позовні вимоги з посиланням на приписи статей 22, 321, 386 та 391 Цивільного кодексу України обґрунтовані тим, що позивачу на праві господарського відання належить індивідуально визначено майно - під’їзна колія № 2 довжиною 417 погонних метра, яка розташована на земельній ділянці, що видана на праві постійного користування.

14.06.2010 р. позивачем за участю відповідачів було складено акт загальної форми, яким встановлено, що ДП "Добропіллявугілля" було здійснено частковий демонтаж майна довжиною 16 м та встановлено металеву огорожу і конструкції. Факт неправомірних дій відповідача - ДП "Добропіллявугілля" підтверджується також приписом про усунення порушень вимог законодавства про безпеку руху та земельного законодавства від 21.06.2010 р.

Позивач зазначав, що в результаті здійснення ДП "Добропіллявугілля" часткового демонтажу майна довжиною 16 м та встановлення металевої огорожі та конструкцій позивач втратив доступ до свого майна, крім того, майно втратило цілісність без узгодження з позивачем, чим порушені його права.

При цьому, посилаючись на приписи статті 22 Цивільного кодексу України позивач зазначав, що в результаті здійснення відповідачем часткового демонтажу майна та встановлення металевої огорожі залізниці були заподіяні збитки у вигляді недоотримання збору за подачу та збирання вагонів і провізної плати на загальну суму 448814,40 грн.

ДП "Добропіллявугілля" у відзиві на позовну заяву просило відмовити у її задоволенні, зокрема, вказуючи на те, що відповідачем земельна ділянка, на якій встановлені вагонні ваги була оформлена відповідно до закону і права позивача ніяким чином порушені не були.

ТОВ "Шахта "Білозерська" також просило відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на відсутність будь –якої вини з боку цього товариства.

ВАТ Державної холдингової компанії "Добропіллявугілля" у відзиві на позовну заяву зазначало, що у зв'язку з реорганізацією ВАТ ДХК "Добропіллявугілля" наказом ДП "Добропіллявугілля" № 48 від 15.04.2010 р. у складі ДП "Добропіллявугілля" створений відокремлений підрозділ "Управління "Учтранспроект", складений передавальний баланс, який підписаний та затверджений, при цьому положення новоствореного підрозділу, він не є юридичною особою і представляє свої інтереси через ДП "Добропіллявугілля".

Рішенням господарського суду Донецької області від 20.09.2010 р. (суддя Сковородіна О.М.) позовні вимоги задоволені частково, а саме:

- зобов’язано ДП "Добропіллявугілля" демонтувати вагонні ваги, вагове обладнання, прибрати металеву огорожу та конструкції що розташовані на під’їзній колії № 2 за адресою: Донецька область, ст. Лунна;

- зобов’язано ДП "Добропіллявугілля" та ТОВ "Шахта "Білозерська" усунути порушення прав позивача як власника відновити демонтовану ділянку під’їзної колії № 2 (довжиною 16 п.м.к., яка розташована за адресою: Донецька область, ст. Лунна) та земельну ділянку на якій розташовані вагонні ваги, вагове обладнання;

- заборонено ДП "Добропіллявугілля" повторне встановлення на під’їзній колії № 2, яка розташована за адресою: Донецька область, ст. Лунна частково демонтованого вагового обладнання;

          - стягнуто з ДП "Добропіллявугілля" на користь ДП "Донецька залізниця" заподіяні збитки у розмірі 448814,40 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність дій ДП "Добропіллявугілля" щодо демонтажу частини залізничної колії № 2, облаштування загороджень на земельної ділянці, що не належить жодному з відповідачів та про бездіяльність ТОВ "Шахта "Білозерська" щодо недопущення такого демонтажу, у зв'язку з чим вимоги про зобов’язання ДП "Добропіллявугілля" та ТОВ "Шахта "Білозерська" стосовно відновлення демонтованої частки залізничної колії № 2 є обґрунтованими та підлягають задоволенню із забезпеченням встановлення демонтованої частки залізничної колії та не пов'язується з обов’язком проведення ремонтних робіт вагового обладнання.

Крім того, судом було зазначено, що з огляду на встановлення відсутності прав ДП "Добропіллявугілля" на залізничну колію № 2 та земельну ділянку, на якій вона розташована, а також відсутність врегульованих правовідносин з позивачем (або відповідним державним органом, в повноваження якого входить вирішення питань щодо надання прав користування земельними ділянками), позбавляють ДП "Добропіллявугілля" претендувати на користування земельною ділянкою, та, як слід, встановлювати на неї ваги, вагове обладнання, а тому вимоги про заборону відповідачу повторного встановлення на під’їзної (залізничної) колії № 2 частково демонтованого вагового обладнання є обґрунтованими.

Порушення цілісності залізничної колії призвело до неможливості забезпечення технологічного циклу подачі та забирання вагонів, на виконання зобов’язань залізниці перед ТОВ "Шахта "Білозерська" та позбавило можливості позивача на отримання плати за надання відповідних послуг, у зв'язку з чим вимоги щодо стягнення збитків є обґрунтованими.

За апеляційною скаргою ДП "Добропіллявугілля" Донецький апеляційний господарський суд (судді: Волков Р.В., Калантай М.В., Новікова Р.Г.) переглянувши рішення господарського суду Донецької області від 20.09.2010 р. в апеляційному порядку, постановою від 10.11.2010 р. залишив його без змін з підстав доведеності та обґрунтованості позовних вимог.

ДП "Добропіллявугілля" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Скаржник, зокрема, зазначає, що судами при розгляді справи не було досліджено обставину та не з'ясоване питання стосовно того, чи входить у 666 п.м.к чи в 417 п.к.м. під'їзна колія довжиною 15500мм.

Крім того, заявник касаційної скарги також вважає, що поза увагою судів залишилась та обставина, що на виконання частини 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" ВАТ ДХК "Добропіллявугілля" зареєструвало право власності на такі об'єкти: будівлю вагової, прибудову, приміщення вагового механізму та в тому ж числі і на залізничну колію, і на дані об'єкти було видано свідоцтво на право власності на нерухоме майно від 23.05.2007р.

При цьому, у зв'язку з реорганізацією шляхом приєднання ВАТ "ДХК "Добропіллявугілля" до ДП "Добропіллявугілля", останнім було переоформлено право власності на себе та видано ДП "Добропіллявугілля" свідоцтво на право власності на нерухоме майно № 55 від 18.08.2010 р., тобто державою, в особі Добропільського бюро технічної інвентаризації, було підтверджено право власності на нерухомі речі: будівлю вагової, прибудову, приміщення вагового механізму та в тому ж числі і на залізничну колію спочатку ВАТ "ДХК "Добропіллявугілля", а потім його правонаступнику - ДП "Добропіллявугілля".

Проте, поза увагою судів залишилось з'ясування обставин щодо права державної власності на майно та право ВАТ "ДХК "Добропіллявугілля" господарського відання на майно: будівлю вагової, прибудову, приміщення вагового механізму та в тому ж числі і на залізничну колію.

Скаржник також зазначає, що судами не було надано оцінки та не з'ясоване питання щодо правомірності визначеного розміру збитків.

У поясненнях на касаційну скаргу ТОВ "Шахта "Білозерська" просило скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції посилаючись на аналогічні підстави тим, що викладені ДП "Добропіллявугілля" у касаційній скарзі.

ДП "Донецька залізниця" у запереченнях на касаційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, а судові рішення у справі залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 07.11.2008 р. між ДП "Донецька залізниця" та ДП " Добропіллявугілля" укладено договір про подачу та забирання вагонів ДП "Добропіллявугілля" при станції Лунна ДП "Донецької залізниці" № 1/226-7522, в якому, згідно із статутом залізниці України, правилами перевезень вантажу і на умовах цього договору здійснюється подача, розставлення на місця навантаження, вантаження і забирання з під’їзної колії, яка належить та примикає до станції Лунна ДП "Донецької залізниці" через стрілку № 1 к путі №2 і обслуговується локомотивом залізниці. Межею під’їзної колії є знак "Межа під’їзної колії", який встановлено у граничного стовпчика стрілки № 8.

03.02.2010 р. між ДП "Донецька залізниця" (орендодавець) та ТОВ "Шахта "Білозерська" (орендар) було укладено договір оренди під’їзної колії від 03.02.2010 р. №Д/П 10000254/п4-8, за умовами якого Залізницею передано, а товариством прийнято в строкове платне користування окреме індивідуальне визначне майно - під’їзна колія № 2 довжиною 417 п.м.к, що розташовано за адресою: Донецька область, ст. Лунна та знаходиться на балансі Красно армійської дистанції колії ДП "Донецька залізниця", з метою розміщення тензометричних ваг.

Судами було зазначено, що згідно державного акта за № ЯЯ 057595 позивач є постійним користувачем земельною ділянкою, загальною площею 103,0269 га, яка розташована на території Святогорівської селищної ради Добропільського району Донецької області, на якій розташована залізнична колія.

При цьому, в свідоцтві на право власності на нерухоме майно, виданому ВАТ ДХК "Добропіллявугілля" зазначено, що останньому належить об’єкт нерухомого майна, а саме: будівля вагова літ. А - 7,0кв.м; прибудова літ. а -1, загальною площею 8,5кв.м; приміщення вагового механізму літ. Б –92,8кв.м.; залізнична колія.

Згідно з державним актом на право постійного користування земельною ділянкою, ВАТ ДХК "Добропіллявугілля" на підставі розпорядження голови Добропільської райдержадміністрації № 365 від 21.09.2009 р., виділена в постійне користування земельна ділянка, загальною площею 0,0155га, яка розташована за адресою Святогорівської селищної ради Добропільського району Донецької області за межами населеного пункту для експлуатації та обслуговування приймально-здавального пункту (вагова) шати „Білозерська” (що діє на підставі розпорядження голови Добропільської райдержадміністрації №365 від 21.09.09р.).

Відповідно до наказу Міністерства вугільної промисловості України від 02.04.2010 р. № 100 "Про припинення діяльності ВАТ "ДХК "Добропіллявугілля", Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Законів України "Про управління об’єктами державної власності", "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб" та ухвали господарського суду Донецької області від 28.01.2010 р. по справі № 15/301б ДП "Добропіллявугілля" є правонаступником усіх прав та обов’язків ВАТ "ДХК "Добропіллявугілля".

Станом на 01.06.2010 р. між ДП "Добропіллявугілля" та ВАТ "ДХК "Добропіллявугілля" складено передавальні баланси.

Розпорядженням голови Добропільської районної державної адміністрації від 31.05.2010 р. № 217 "Про припинення права користування земельної ділянками" припинено право користування ВАТ "ДХК "Добропіллявугілля" земельною ділянкою площею 0,0155га.

Судами було встановлено, що після проведення приєднання, ДП "Добропіллявугілля" було отримано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 19.08.2010 р., згідно якого, ДП "Добропіллявугілля" отримано право на об’єкти нерухомості а саме: будівлю вагової літ. А-1, загальної площею 7,0кв.м; прибудови літ. а -1, загальною площею 8,5кв.м; приміщення вагового механізму літ. Б –1, загальною площею 92,8кв.м.; залізничної колії літ.I.

14-15 червня 2010 р. відбулось демонтування ДП "Добропіллявугілля" частини залізничної колії, про що складено акт загальної форми № 91 від 14.06.2010 р.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись з позовом до суду, з посиланням на приписи статей 22, 321, 386 та 391 Цивільного кодексу України, Державне підприємство "Донецька залізниця" вказувало, що йому на праві господарського відання належить індивідуально визначено майно - під’їзна колія № 2 довжиною 417 погонних метра, яка розташована на земельній ділянці, що видана на праві постійного користування, а ДП "Добропіллявугілля" було здійснено частковий демонтаж майна довжиною 16 м та встановлено металеву огорожу та конструкції, про що позивачем 14.06.2010 р. було складено акт загальної форми, і в результаті таких дій позивач втратив доступ до свого майна, майно втратило цілісність без узгодження з позивачем, чим порушені його права, а також заподіяні збитки в розмірі 448814,40 грн.

Суди першої та апеляційної інстанції задовольняючи позовні вимоги дійшли висновку, зокрема, щодо неправомірності дій ДП "Добропіллявугілля" в частині демонтажу частини залізничної колії № 2, облаштування загороджень на земельної ділянці, яка не належить жодному з відповідачів, щодо бездіяльності ТОВ "Шахта "Білозерська" стосовно недопущення такого демонтажу, щодо необхідності демонтажу вагового обладнання, металева огорожі та конструкцій з метою забезпечення доступу та проведення відновлення земельної ділянки, частини залізничної колії та понесення позивачем збитків.

Проте, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу (стаття 33 вказаного Кодексу).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Проте, здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції не надавалась належна оцінка акту загальної форми № 91 від 14.06.2010 р. на предмет встановлених вказаним актом обставин щодо того, ким вчинено дії, які стали підставою для складання акта та по відношенню до кого складено вказаний акт, підстави складання вказаного документу, повноваження осіб, якими цей акт підписано та момент вчинення дій щодо проведення демонтажу рейки, про що складено акт загальної форми № 91 від 14.06.2010 р.

При цьому, необхідним є з'ясування питання щодо ідентифікації демонтованої рейки, про що складено акт загальної форми № 91 від 14.06.2010 р., спірній колії № 2, здійснення яких –небудь дій з демонтажу саме стосовно колії № 2, момент проведення такого демонтажу та наявність у ДП "Добропіллявугілля" або ВАТ ДХК "Добропіллявугілля" будь –яких правових підстав для вчинення таких дій, а також питання стосовно того, чи земельна ділянка, яка перебуває у користуванні ДП "Донецька залізниця" та земельна ділянка, виділена ВАТ ДХК "Добропіллявугілля", є однією земельною ділянкою, на якій розташована спірна колія № 2, наявність порушеного права позивача, за захистом якого він звернувся до суду, а також ким саме таке право було порушене.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що за приписами статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Пунктом 1 статті 225 цього кодексу передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного зобов’язання другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як - то:

- протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи;

- шкідливий результат такої поведінки (збитки);

- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками;

- вина правопорушника.

За відсутності хоча б одного з визначених елементів цивільна відповідальність не настає.

Тобто, для застосування такого виду відповідальності, як стягнення збитків, судам необхідно з'ясовувати питання щодо наявності повного складу цивільного правопорушення.

За приписами процесуального законодавства, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного законодавства, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального та процесуального права та правильно витлумачив ці норми права.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.11.2010 р. у справі № 32/150пн та рішення господарського суду Донецької області від 20.09.2010 р. скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: Н. Волковицька

                                                                                          Л. Рогач