Постанова № 14884898, 13.04.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

13 квітня 2011 р. № 27/243-10 Доповідач –суддя Мележик Н.І.

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І.,

Владимиренко С.В.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу                                                   Державного підприємства

"Придніпровська залізниця"

на рішення                                         господарського суду Дніпропетровської

                                                            області від 20.01.2011 року

та постанову                                        Дніпропетровського апеляційного

господарського суду від 01.03.2011 року

у справі                                                  № 27/243-10

господарського суду                              Дніпропетровської області

за позовом                                                  Закритого акціонерного товариства

                                                            "МТЕК"

до                                                             Державного підприємства

"Придніпровська залізниця"

про                                                            стягнення заборгованості

за участю представників:

позивача -                                                   Гладишенка М.І.

відповідача -                                         Кадук Н.Л.

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2010 року Закрите акціонерне товариство "МТЕК" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного підприємства "Придніпровська залізниця" про стягнення 2 888 716 грн. заборгованості по сплаті курсової різниці та сумою несплаченого ПДВ з сум, що перевищують подвійну облікову ставку, 26 443,28 грн. пені, інфляційних витрат у розмірі 119 554,52 грн., 3 % річних в сумі 18 559,15 грн. та судових витрат.

Уточнивши позовні вимоги, Закрите акціонерне товариство "МТЕК" просило стягнути з Державного підприємства "Придніпровська залізниця" 3778057,16 грн. заборгованості по сплаті курсової різниці, 914 947,31 грн. заборгованості по сплаті ПДВ з сум, що перевищують подвійну облікову ставку НБУ, 57 799,61 грн. пені, інфляційних витрат у розмірі 191 173,22 грн., 3% річних у розмірі 52 716,42 грн. та судові витрати.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2011 року (суддя Татарчук В.О.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.03.2011 року (судді: Крутовських В.І., Дмитренко А.К., Прокопенко А.Є.), позов задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача 3 778 057,16 грн. заборгованості по сплаті курсової різниці, 914 947,31 грн. заборгованості по сплаті ПДВ з сум, що перевищують подвійну облікову ставку НБУ, 57 799,61 грн. пені, інфляційних витрат у розмірі 191 173,22 грн., 3% річних у розмірі 52 716,42 грн. та судові витрати.

В касаційній скарзі Державне підприємство "Придніпровська залізниця" просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріали справи свідчать про те, що суди першої й апеляційної інстанцій повно й об’єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідили подані в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази сторін.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, місцевий та апеляційний господарські суди встановили, що 25.10.2006 р. між Закритим акціонерним товариством “МТЕК” (лізингодавець) та Державним підприємством “Придніпровська залізниця” (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № Пр/В-061352НЮ, додаткові угоди № 1 Пр/В-061352НЮ-Д1 від 09.11.2006р., № 2 Пр/В-061352НЮ-Д2 від 31.01.2007р., № 3 від 27.06.2007р., № 4 від 06.11.2008р., а також додатки до договору з визначенням технічних вимог до майна, що передається в лізинг, графіків передачі майна в лізинг, графіків лізингових платежів.

Відповідно до п. 1.1 договору лізингодавець зобов’язується на умовах, зазначених в цьому договорі, набути у власність 500 чотирьохвісних напіввагонів нового покоління моделі 12-7023-01 ТУ У 35.2-05763814-065:2005 у продавця (виробника) –ВАТ “Крюківський вагонобудівний завод” відповідно до встановлених лізингоодержувачем технічних вимог, визначених додатком №1 до цього договору, та передати його у користування лізингоодержувачу.

Згідно п. 1.2 договору лізингодавець передає лізингоодержувачу, а лізингоодержувач отримує від лізингодавця майно в платне користування на умовах фінансового лізингу.

Пунктом п. 1.3 договору визначено, що вартість одиниці майна, яке передається в лізинг становить 254 400 грн. з ПДВ за один вантажний вагон, що в еквіваленті до долару США становить 50 376 доларів США 24 центи за офіційним курсом Національного банку України до гривні на дату укладання цього договору, що дорівнює 505 гривень за 100 доларів США.

Строк лізингу становить сім років з моменту передачі в лізинг першої партії майна, яким є дата підписання сторонами відповідного акта приймання-передачі майна в лізинг за зразком, наведеним у додатку № 4 до цього договору (п. 2.1 договору).

Відповідно до пункту 3.2 договору (в редакції додаткової угоди №4 від 06.11.2008р.) лізингові платежі сплачуються лізингоодержувачем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця у розмірі, визначеному у загальному графіку лізингових платежів (додаток №9 до цього договору) та скоригованому, у разі зміни офіційного курсу НБУ долару США до гривні на дату сплати відповідного лізингового платежу порівняно з курсом на дату підписання цього договору. Розмір лізингового платежу в частині відсотків та комісій лізингодавця, інших витрат, безпосередньо пов’язаних з виконанням цього договору, визначається за наступною формулою:

Влд = Влдг/Куд*Кслп + (Сввм/Куд*Кслп –Сввм), де

Влд –відсотки та комісії лізингодавця, інші витрати, безпосередньо пов’язані з виконанням цього договору (сума до сплати лізингоодержувачем у поточному місяці), грн.;

Куд –офіційний курс Національного банку України долару США до гривні на визначену дату при укладанні договору;

Кслп –офіційний курс Національного банку України долару США до гривні на момент сплати чергового лізингового платежу;

Сввм –сума відшкодування вартості майна у гривнях;

Влдг –відсотки та комісії лізингодавця, інші витрати безпосередньо пов’язані з виконанням цього договору (сума до сплати лізингоодержувачем у поточному місяці, зазначена у загальному графіку лізингових платежів), грн.

В разі, якщо на момент нарахування лізингового платежу розмір винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане в лізинг майно у складі такого лізингового платежу буде становити суму, що перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, встановлену на день нарахування такої винагороди (комісії) за період, який минув з дня нарахування попереднього лізингового платежу за цим договором, розраховану від загальної вартості майна, то сума такого перевищення є об’єктом оподаткування ПДВ. При цьому лізингодавець надає лізингоодержувачу відповідні податкові накладні.

Лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі з урахуванням вищенаведеної формули на підставі рахунків, що виставляються лізингодавцем. Всі лізингові платежі сплачуються не пізніше 23 числа місяця сплати відповідного платежу. В разі, якщо строк сплати припав на вихідний день, днем закінчення строку вважається найближчий, наступний за ним, робочий день.

Позивач належним чином виконав договірні зобов’язання, що підтверджується актами приймання-передачі майна в лізинг від 31.12.2006р., 28.02.2007р., 30.03.2007р., 28.04.2007р., 16.08.2007р. і 20.08.2007р.

Згідно пункту 10.3 договору у разі прострочення оплати лізингового платежу лізингоодержувач сплачує пеню у розмірі 0,01% від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент нарахування пені за кожен день прострочення.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов взятих на себе зобов’язань за договором від 25 жовтня 2006 року № Пр/В-061352НЮ. Заборгованість Державного підприємства "Придніпровська залізниця" за невиконання умов пункту 3.2. договору по сплаті курсової різниці за період з липня по грудень 2010 року склала 3 778 057,16 грн. Крім того, відповідачем не виконані зобов’язання згідно п. 3.2 договору щодо сплати ПДВ з сум, що перевищують подвійну ставку НБУ, внаслідок чого заборгованість Державного підприємства "Придніпровська залізниця" по сплаті ПДВ склала 914 947,31 грн. Водночас, на підставі пункту 10.3. договору та частини 2 статті 625 ЦК України позивачем нараховано відповідачу пеню, інфляційні витрати та 3% річних.

Спірні відносини, що виникли між сторонами регулюються, зокрема, Цивільним кодексом України та Законом України "Про фінансовий лізинг".

Згідно частини 2 статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов’язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Статтею 16 цього ж Закону передбачено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Посилаючись на загальні норми Цивільного кодексу України, якими встановлено обов’язок сторін належним чином виконувати прийняті на себе договірні зобов’язання, умови укладеного договору, господарські суди попередніх інстанцій визнали обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача суми боргу, розмір якого перерахований позивачем у зв’язку із зміною курсу долару США до гривні. При цьому, суди врахували норми частин 1, 2 статті 533 ЦК України, якими передбачено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Курсова різниця –це різниця, яка є наслідком перерахунку однакової кількості іноземної валюти в національну валюту України при різних валютних курсах.

Водночас, приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд, з позицією якого погодилась апеляційна інстанція, з врахуванням пункту 3.2. договору фінансового лізингу № Пр/В-061352НЮ від 25.10.2006р. і статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", які передбачають право сторін у разі зміни офіційного курсу НБУ долару США до гривні коригувати суми лізингових платежів на дату сплати порівняно з курсом, встановленим на дату підписання договору, та оподаткувати лізингові платежі, дійшов правильного висновку про їх задоволення і стягнення з відповідача заборгованості по лізинговим платежам з урахуванням курсової різниці за період з липня по грудень 2010 року у розмірі 3778057,16 грн. та заборгованості по сплаті ПДВ з сум, що перевищують подвійну облікову ставку у розмірі 914 947,31 грн.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно частини 1 статті 628 цього ж Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Отже, укладаючи договір фінансового лізингу, сторони узгодили певний порядок здійснення розрахунку, передбачений в пункті 3.2. договору.

В силу частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Таким чином, судами правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення курсової різниці, оскільки відповідач не здійснив розрахунок по лізинговим платежам у термін, визначений договором, а отже позивач має право на стягнення суми заборгованості з урахуванням зміни курсу долару США до гривні, як це передбачено умовами договору, у будь-який строк, що знаходиться в межах позовної давності.

Приписами статтей 216, 217 Господарського кодексу України передбачено, що учасники госпо дарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопо рушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників го сподарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, ін шими законами та договором. У сфері гос подарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

В силу статті 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Зважаючи на передбачену у пункті 10.3 договору відповідальність за прострочення оплати лізингових платежів та з врахуванням норм частини 2 статті 625 ЦК України суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про задоволення вимог Закритого акціонерного товариства "МТЕК" про стягнення з Державного підприємства "Придніпровська залізниця" пені, інфляційних витрат та 3 % річних.

Доводи касаційної скарги про те, що скориговані позивачем суми лізингових платежів сторонами не узгоджені та, як наслідок, не досягнуто згоди з усіх істотних умов договору спростовуються рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2009р., залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.07.2009р. та постановою Вищого господарського суду України від 29.10.2009р. у справі №18/122-09, яким відмовлено в задоволенні позову Державного підприємства "Придніпровська залізниця" до Закритого акціонерного товариства "МТЕК" про визнання недійсним п. 3.2 договору фінансового лізингу № Пр/В-061352НЮ від 25.10.2006 р.

Інші доводи скаржника не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій про наявність порушень з боку відповідача у виконанні договору та стягнення з нього заборгованості.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог статті43 ГПК України рішення місцевого і постанова апеляційного господарських судів ґрунтуються на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків господарського суду Дніпропетровської області та Дніпропетровського апеляційного господарського суду, в зв’язку з чим підстав для скасування рішення та постанови не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115 –1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Придніпровська залізниця" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.03.2011 року у справі № 27/243-10 залишити без змін.

Головуючий суддяН.Г. Дунаєвська СуддіН.І. Мележик С.В. Владимиренко