Постанова № 14884853, 05.04.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

05 квітня 2011 р. № 15/92/10 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Головуючого, суддіДемидової А.М.,

суддівШевчук С.Р., Коваленко С.С.(доповідач)

розглянувши касаційну скаргу ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України"

напостанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.01.11р.

у справі№ 15/92/10 господарського суду Миколаївської області

за позовомДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України"

доПАТ по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз"

простягнення 11908770,05 грн.

За участю представників сторін

від позивача Мацегорін А.О. дов.,

від відповідача Анатоленко Є.Ю. дов.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2010 року дочірня компанія „Газ України” національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (далі по тексту-позивач) звернулася до господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Миколаївгаз”, якого замінено на підставі ст.25 ГПК України у зв’язку зі зміною найменування на Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації „Миколаївгаз”, (далі по тексту–відповідач, скаржник) грошових коштів за поставлений відповідно до умов договору на постачання природного газу від 31.12.2008 року № 06/08-2393 у січні–квітні, серпні-грудні 2009р. природний газ у сумі 11903526 грн. 60 коп. /з урахуванням заяви про уточнення основного боргу, з яких: 10005 130 грн. 96 коп.-основний борг за поставлений природний газ; 889 972 грн. 38 коп. пені за період з 27.11.09 р. по 27.05.10 р., 785 644 грн. 05 коп.–на які збільшився борг внаслідок інфляції за період березень 2009р.- квітень 2010р.; а також 222 779 грн. 21 коп. - 3% річних за період з 11.03.09 р. по 27.05.10 р.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 02.11.2010 року у справі № 15/92/10 (суддя Ржепецький В.О.) позов ДК „Газ України” задоволено повністю, стягнуто з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Миколаївгаз” на користь Дочірньої компанії “Газ України” НАК “Нафтогаз України” 10005130,96 грн. основного боргу, 889972,38 грн. пені, 785644,05 грн. збитків від інфляції, 222779,21 грн. 3% річних, 25500,00 грн. –держмита та 236,00 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, з огляду на те, що позивач довів належними доказами факт поставки відповідачу газу на заявлену суму та прострочення його оплати.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.01.2011 року у справі № 15/92/10 (судді Разюк Г.П., Петров М.С., Колоколов С.І.) рішення господарського суду Миколаївської області від 02.11.2010 р. по справі № 15/92/10 скасовано частково, резолютивну частину викладено в наступній редакції: „Позов Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії Нафтогаз України" задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Миколаївгаз” (ідентифікаційний код - 05410263, адреса - 54008, місто Миколаїв, вул. Чигрина, 159, р/рахунок № 260010100066 в ТОВ КБ „Фінансова ініціатива”, МФО 380054, код ЄДРПОУ 05410263) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії Нафтогаз України" (ідентифікаційний код - 31301827, адреса - 04116, місто Київ, вул. Шолуденка, 1, р\рахунок № 26008301970 в ВАТ "Ощадбанк" м. Київ, МФО - 300465) 10005130 грн. 96 коп. основного боргу, 21420 грн. державного мита, 198 грн. 24 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Решту позовних вимог залишити без розгляду. Видати наказ.”

Не погоджуючись із рішенням суду попередньої інстанції, ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, посилаючись на порушення та невірне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 31.12.2008 року між ДК “Газ України” (Постачальник) та ВАТ „Миколаївгаз” (Покупець) був укладений договір на постачання природного газу № 06/08-2393, згідно умов якого ДК “Газ України” зобов'язалась передати у власність відповідачу в 2009 році природний газ, для виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат, а ВАТ „Миколаївгаз” зобов'язалось прийняти та оплатити природний газ на умовах даного договору.

Відповідно до п.5.1 остаточний розрахунок здійснюється до 10-го числа наступного за місяцем поставки місяця.

Згідно п. 6.2 договору у разі не оплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки зазначені в п.5.1 договору Покупець крім суми заборгованості сплачує пеню в у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

В п. 6.4. Договору сторони визначили, що неустойка нараховується Постачальником протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

Апеляційний суд зазначив, що наявними в матеріалах справи актами прийому-передачі природного газу підтверджується факт передачі позивачем відповідачу протягом січня-квітня, серпня-грудня 2009р. природного газу на загальну суму 25687353 грн. 52 коп.

Натомість Відповідач свої зобов'язання по договору виконав частково, а саме розрахувався за поставлений природний газ в сумі 15682 222 грн. 56коп..

Двостороннім актом звіряння розрахунків від 30.09.10р. та самою скаргою підтверджується, що основний борг ПАТ „Миколаївгаз” перед ДК „Газ України" становить 10005130грн.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК та інших актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від забов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Підставою для звільнення боржника від відшкодування таких втрат є лише погашення заборгованості, тобто виконання грошового зобов’язання належним чином.

Суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржувану постанову, вказав, що місцевий господарський суд не звернув увагу на ту обставину, що розрахунки позивача щодо суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляції, 3 % річних, а також пені здійснено з урахуванням руху основного боргу, який не співпадає з відображеним в підписаному відповідачем акті звіряння та банківських виписках про оплати за договором.

Крім цього, на вимогу суду попередньої інстанції, позивачем не надано обґрунтованого розрахунку всіх сум заявлених до стягнення з урахуванням остаточної суми основного боргу та первинні документи на підтвердження його руху.

Отже, враховуючи неможливість оцінити обґрунтованість вимог позивача щодо суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляції, 3 % річних, а також пені, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення позовних вимог в цій частині без розгляду на підставі п. 5 ст. 81 ГПК України.

Проте, колегія суддів не може погодитись із висновками апеляційного суду, оскільки останні протирічать нормам процесуального права, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 81 ГПК України, однією з причин коли господарський суд залишає позов без розгляду, є те коли позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору.

          Крім того, судова колегія зазначає, що при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду на підставі ст. 81 ГПК України, господарським судам слід враховувати, що застосування п. 5 цієї статті можливе лише за наявності таких умов: додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі; витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору; позивач не подав витребувані документи без поважних причин чи не направив свого представника в засідання господарського суду.

          Тобто, якщо позивач не подав витребувані документи, суд не має можливості розглянути справу по суті, оскільки позивач не надав йому необхідні для цього документи.

          З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд апеляційної інстанції не мав правових підстав залишити позов без розгляду на підставі п. 5 ст. 81 ГПК України.

          Крім того, суд апеляційної інстанції, в порушення ст. 43 ГПК України, не дав належної правової оцінки наданим позивачем доказам, не зазначивши в мотивувальній частині постанови чим саме останні не обгрунтовують позовні вимоги та позбавляють можливості суд на їх підставі оцінити обгрунтованість нарахування штрафних санкцій, що в кінцевому результаті не дає суду право залишати позов без розгляду.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції частково не відповідає нормам матеріального і процесуального права, а тому підлягає частковому скасуванню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.1115, 1117 , 1119 - 11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

1.          Касаційну скаргу ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" задовольнити.

2.          Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.01.11р. по справі № 15/92/10, в частині залишення позову без розгляду та стягнення судових витрат з позивача, скасувати.

3.          Справу № 15/92/10 передати, в частині залишення позову без розгляду, на новий розгляд до Одеського апеляційного господарського суду для розгляду по суті.

4.          В іншій частині постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.01.11р. у справі № 15/92/10 залишити без змін.

Головуючий, суддяА.М. Демидова

Суддя С.Р. Шевчук

Суддя

С.С. Коваленко