Постанова № 14883315, 29.03.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.03.2011                                                                                           № 44/6

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Попікової О.В.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача:                     не з’явився, про час розгляду справи повідомлений                                                   належним чином;

від відповідача-1:          Лагутін О.О. – довіреність №05/07/10-02 від                                                             05.07.2010 р.

від відповідача-2:          не з’явився, про час розгляду справи повідомлений                                                   належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью текстиль лайн"

на рішення Господарського суду м.Києва від 31.01.2011

у справі № 44/6 ( .....)

за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Мануфактура"

до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью текстиль лайн"

                                                  Сімферопольського учбово-виробничого підприємства українського товариства глухих

про                                                   стягнення 292972,98 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю “Мануфактура” (далі – ТОВ “Мануфактура”, позивач):

- про стягнення з Сімферопольського учбово-виробничого підприємства українського товариства глухих (УТОГ) (далі – відповідач-2) заборгованості за договором поставки №62 від 14.05.2010 р. у розмірі 267585,99грн., 50% річних в сумі 17594,70грн., інфляційних втрат – 1337,93грн. та пені у розмірі 5454,36грн.;

- про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Нью текстиль лайн” (далі – ТОВ “Нью текстиль лайн”, відповідач-1) 1000грн. за договором поруки №28/09/10-01 Ю від 28.09.2010 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач-2 не виконав прийняті на себе зобов’язання за договором поставки №62 від 14.05.2010 р. і не оплатив вартість поставленого йому товару. Як наслідок порушення відповідачем-2 вказаного зобов’язання, позивач посилаючись на п. 8.4 договору поставки, статті 230-232 Господарського кодексу України та Закон України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, також просив суд стягнути з Сімферопольського учбово-виробничого підприємства українського товариства глухих (УТОГ) інфляційні втрати, 50% річних від суми заборгованості та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 25.09.2010 р. по 11.11.2010 р. за кожен день прострочення виконання грошового зобов’язання.

В зв’язку з тим що, відповідач-2 не виконав в повному обсязі своїх зобов’язань, позивач просив стягнути з ТОВ “Нью текстиль лайн” 1000грн. відповідно до умов договору поруки №28/09/10-01Ю від 28.09.2010 р., яким встановлено, що поручитель (відповідач-1) поручається перед кредитором (ТОВ “Мануфактура”) за невиконання боржником (Сімферопольським учбово-виробничим підприємством українського товариства глухих (УТОГ)) зобов’язань за договором поставки №62 від 14.05.2010 р. відповідно до ч. 2 статті 554 Цивільного кодексу України у визначеній сторонами сумі 1000грн.

В процесі судового розгляду даної справи в суді першої інстанції позивач подав письмове уточнення позовної заяви, в якій зменшив суму основної заборгованості відповідача-2 до 266585,99грн. та збільшив період, за яким просить здійснювати розрахунок індексу інфляції, 50% річних до 18.01.2011 р., а пені – до 31.12.2010 р. В зв’язку з вказаними уточненнями позивач просив суд стягнути з відповідача-2 суму основної заборгованості у розмірі 266585,99грн., 270851,37грн. інфляційних втрат, 42361,61грн. – 50% річних та 13132,10грн. пені.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.01.2011 р. у справі №44/6 позов задоволений частково. Вирішено:

- стягнути з ТОВ “Нью текстиль лайн” на користь ТОВ “Мануфактура” 133793грн. основного боргу, 1000грн. пені, 1340,86грн. державного мита, 97,18 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;

- стягнути з Сімферопольського учбово-виробничого підприємства українського товариства глухих на користь ТОВ “Мануфактура” 133793 грн. основного боргу, 12132,10грн. пені, 4265,38грн. інфляційних збитків, 2541,70грн. 3 відсотків річних, 1537,08грн. державного мита, 110,92грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

Рішення обґрунтоване тим, що відповідач-2 не дотримався умов договору поставки №62 від 14.05.2010 р. і вчасно не розрахувався з позивачем за поставлений товар, тому на підставі статей 525, 530, 610, 611, 712 Цивільного кодексу України та статей 193, 230 Господарського кодексу України має сплатити позивачу частину основної заборгованості в розмірі 133793 грн., пеню в сумі 12132,10грн., 4265,38грн. інфляційних втрат. Розмір відсотків, які підлягали стягненню з відповідача-2 за період прострочення виконання грошового зобов’язання, судом першої інстанції на підставі ч. 1 статті 233 Господарського кодексу України був зменшений з 50% до 3% в зв’язку з чим, стягнуто з відповідача-2 лише 2541,70грн.

При цьому, оскаржуваним рішенням, на підставі ч. 2 статті 553 Цивільного кодексу України, зазначаючи, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, місцевий господарський суд поклав на відповідача-1, обов’язок часткового погашення суми основної заборгованості Сімферопольського учбово-виробничого підприємства українського товариства глухих (УТОГ) перед позивачем. Разом з тим, посилання на те, що в договорі поруки №28/09/10-01 Ю від 28.09.2010 р. було обмежено розмір відповідальності ТОВ “Нью текстиль лайн” в межах 1000грн., судом першої інстанції прийнято як обмеження лише відповідальності за порушення умов основного договору (тобто обмеження вказаними рамками лише розміру пені, яка підлягає стягненню з поручителя), а обов’язку сплати заборгованості, яка виникла в результаті вказаного порушення дане обмеження не стосується, тобто відповідач-1 має відповідати перед позивачем солідарно з відповідачем-2. Враховуючи викладене, сума основної заборгованості була стягнута з відповідачів солідарно, тобто стягнуто з ТОВ “Нью текстиль лайн” 133793 грн. основної заборгованості і 1000грн. – пені.

Не погодившись з рішенням, відповідач-1 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення змінити і прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача-1 (ТОВ “Нью текстиль лайн”) 1000грн. основної заборгованості Сімферопольського учбово-виробничого підприємства українського товариства глухих (УТОГ) за договором поставки №62 від 14.05.2010 р. З відповідача-2 просить стягнути 266586,99грн. основної заборгованості, 4265,38грн. інфляційних збитків, 3% річних в розмірі 2541,70грн. і 13132,10грн. пені.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що викладені в ньому висновки не відповідають обставинам справи і при його прийнятті порушено норми матеріального та процесуального права.

Так, відповідач-1 вважає, що судом першої інстанції не вірно надано трактування статті 554 Цивільного кодексу України, в зв’язку з чим він дійшов помилкового висновку стосовно того, що ТОВ “Нью текстиль лайн” зобов’язаний відповідати перед кредитором (ТОВ “Мануфактура”) солідарно в повному обсязі разом з Сімферопольським учбово-виробничим підприємством українського товариства глухих (УТОГ). Однак, ТОВ “Нью текстиль лайн” наполягає на тому, що відповідно до умов договору поруки №28/09/10-01 Ю від 28.09.2010 р., він відповідає перед ТОВ “Мануфактура” за порушення боржником зобов’язання за договором поставки №62 від 14.05.2010 р. лише в межах 1000грн.

Крім того, заявник апеляційної скарги вказує на те, що місцевим господарським судом порушені норми процесуального права, а саме:

- порушено вимоги ч. 1 статті 69 Господарського процесуального кодексу України, оскільки дана справа розглядалась більш ніж два місяці;

- в ухвалі від 10.01.2011 р. господарським судом першої інстанції зазначено, що справа відкладається в зв’язку з неявкою в судове засідання представників сторін не зважаючи на те, що представник позивача був присутній про що зазначено в цій же ухвалі;

- суддею не прийнято до уваги і не досліджено уточнення до позовної заяви подані позивачем;

- порушено умови ч. 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд першої інстанції вирішуючи дану справу вийшов за межі позовних вимог стягнувши з відповідача-1 більше ніж одну тисячу гривень, які просив позивач, не зважаючи на те, що заяв про стягнення з ТОВ “Нью текстиль лайн” частини основної заборгованості у розмірі 133793грн. не подавалось.

У письмових поясненнях на апеляційну скаргу позивач підтримав апеляційні вимоги, зазначив, що вони є обґрунтованими, тому просив апеляційну скаргу задовольнити повністю.

Відповідач-2 відзив на апеляційну скаргу не надав.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.03.2011р. апеляційна скарга ТОВ “Нью текстиль лайн” прийнята до провадження, розгляд справи призначений на 29.03.2011 р.

29.03.2011 р. в судове засідання з’явився представник відповідача-1. Представники позивача в судове засідання не з’явились. Про дату, час та місце слухання справи повідомлялись належним чином, про що свідчать поштові зворотні повідомлення. В зв’язку з тим, що у справі наявні всі необхідні докази для вирішення спору, колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі за наявними матеріалами та без участі представників позивача і відповідача-2.

В судовому засіданні 29.03.2011р. представник відповідача-1 усно підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника відповідача-1, враховуючи доводи пояснень на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи 14.05.2010 року між позивачем та відповідачем-2 було укладено Договір поставки №62 (далі – договір поставки), відповідно до п. 1.1. якого позивач зобов’язується поставляти та передавати у власність відповідача-2 текстильну продукцію (далі – товар), а відповідач-2 зобов’язався прийняти товар і оплатити його вартість на умовах визначених у договорі.

Відповідно до пункту 3.1. договору ціна, загальна кількість, асортимент та розгорнута номенклатура товару, що поставляється за договором, визначається у відповідних накладних або в рахунках-фактурах позивача, які є невід’ємною частиною договору поставки. Загальна вартість отриманого товару визначається на підставі підписаних накладних або рахунків-фактур.

Відповідно до п. 3.2. договору передбачається здійснення розрахунків на умовах відстрочення платежу, який складає 30 (тридцять) календарних днів з дати підписання відповідної накладної або виставлення рахунку фактури.

Згідно п. 8.3. договору у випадку несвоєчасної оплати товару відповідач сплачує позивачеві пеню у розмірі 10 % від вартості товару, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від вартості своєчасно не оплаченого товару за кожен день прострочення.

Пунктом 8.4. договору також встановлено, що відповідач-2 сплачує позивачеві за весь час необґрунтованого користування його коштами 50% річних від суми заборгованості.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач-2 прийняв товар на загальну суму 371 795, 88 грн., що посвідчується підписаними сторонами видатковими накладними:

№ СМ-1405-018 від 14.05.2010 року на суму 3 652,98 грн.

№ СМ-1405-017 від 14.05.2010 року на суму 68 089,15 грн.

№ СМ-0206-002 від 02.06.2010 року на суму 2 723,40 грн.

№ СМ-0206-003 від 02.06.2010 року на суму 1 034,64 грн.

№ СМ-1006-007 від 10.06.2010 року на суму 292 005,89 грн.

№ СМ-1406-012 від 14.06.2010 року на суму 3 653,82 грн.

№ СМ-0607-001 від 06.07.2010 року на суму 636грн. та довіреностями: №59 від 14.05.2010р., № 68 від 01.06.2010р., № 71 від 10.06.2010р., №71 від 14.06.2010р., № 82 від 05.07.2010р.

В порушення умов договору відповідач не здійснив повної оплати поставленого товару, і сплатив лише 104209,89грн., що підтверджується банківськими виписками:

Банківською випискою від 01.06.10 на суму 3 204 грн.

Банківською випискою від.21.06.10 на суму 500 грн.

Банківською випискою від 21.07.10 на суму 8 000 грн.

Банківською випискою від 22.07.10 на суму 8 500 грн.

Банківською випискою від 27.07.10 на суму 10 005,89 грн.

Банківською випискою від 29.07.10 на суму 10 000 грн.

Банківською випискою від 30.07.10 на суму 10 000 грн.

Банківською випискою від 03.08.10 на суму 16 000 грн.

Банківською випискою від 10.09.10 на суму 10 000 грн.

Банківською випискою від 21.09.10 на суму 10 000 грн.

Банківською випискою від 24.09.10 на суму 18 000 грн.

Станом на день подачі до суду позовної заяви у відповідача-2 перед позивачем утворилась заборгованість за договором поставки у розмірі 267585,99 грн.

Крім того, 28.09.2010 р. між позивачем і ТОВ “Нью текстиль лайн” (відповідач-1) був укладений договір поруки №28/09/10-01Ю (далі - договір поруки).

Відповідно до п. 1.1. вказаного договору поруки відповідач-1 зобов’язується відповідати перед позивачем за своєчасне виконання всіх зобов’язань відповідача-2 за договором поставки № 62 від 14.05.2010р. в розмірі передбаченому п. 3.2. договору, а саме в сумі 1000 грн.

В зв’язку з тим, що Сімферопольське учбово-виробниче підприємство українського товариства глухих (УТОГ) зобов’язання за договором поставки виконало не в повному обсязі, позивач просив стягнути з нього:

- 266585,99грн. – основної заборгованості (з урахуванням зобов’язань відповідача-1);

- 42361,61грн. – 50% річних, відповідно до п. 8.4 договору поставки та статті 652 Цивільного кодексу України;

- 4265,38грн. – інфляційних втрат, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України;

- 13132,10грн. – пені за прострочення виконання грошового зобов’язання у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.

Також, позивач просив стягнути з відповідача-1 (ТОВ “Нью текстиль лайн”) як з поручителя 1000грн., в межах яких ним було здійснено поручительство за належне виконання відповідачем-2 своїх зобов’язань за договором поставки (п. 1.1., 3.2. договору поруки).

Колегія суддів після з’ясування всіх обставин у справі дійшла висновку про те, що позов підлягає задоволенню частково виходячи з наступного:

Внаслідок укладання договорів між позивачем і відповідачами згідно статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов’язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Між позивачем і відповідачем-2 укладений договір поставки. Господарські відносини за договорами поставки регулюються статтями 264-271 Господарського кодексу України та статтями 712, 655-697 (загальні положення про купівлю-продаж) Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України та ч. 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи підтверджується факт виконання позивачем своїх зобов’язань за договором поставки на загальну суму 371795,88грн. При цьому, з банківських виписок, на які вже посилався суд, вбачається, що відповідач-2 виконав своє зобов’язання за договором поставки лише частково і на момент подання позову його заборгованість становила 267585,99грн. Заборгованість відповідача-2 підтверджується також підписаним сторонами Актом звірки взаємних розрахунків станом на 13.10.10 року

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі статтею 526 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За вказаних обставин, позовна вимога про стягнення з відповідача-2 на користь позивача суми основної заборгованості в розмірі 267585,99грн. підлягає задоволенню.

Згідно статей 611 Цивільного кодексу України та 230 Господарського кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають наслідки, передбачені договором або законом, а саме застосовуються господарські санкції (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ч. 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач скориставшись своїм правом просить суд стягнути з відповідача-2 13132,10грн. пені з дати здійснення ним останньої оплати, після якого сума заборгованості не змінювалася, однак вказана вимога не підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України зобов’язання має бути виконано в строк встановлений умовами договору, тобто зобов’язання виконання грошового зобов’язання у відповідача-2 виникало за кожною наступною поставкою окремо в залежності від дати поставки товару і дати підписання відповідної накладної.

Відповідно до ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Враховуючи ту обставину, що зобов’язання оплатити отриманий товар виникало у відповідача-2 окремо з кожною новою поставкою та за кожною накладеною окремо, то строк нарахування пені закінчувався також в різні періоди. Таким чином, нарахування пені має здійснюватись окремо за кожною накладною з урахуванням дат отримання товару, дат погашення заборгованості окремо по кожній накладній, а не за загальною сумою залишку основної заборгованості і за певний період.

Однак, при цьому колегія суддів звертає увагу на те, що суд не має підстав змінювати період нарахування пені, тому за кожним зобов’язанням окремо апеляційна інстанція враховує лише період вказаний у позові з урахування уточнення позовних вимог, а саме з 25.09.2010 р. по 18.01.2011 р.

Так, пеня підлягає розрахунку:

- за поставку від 14.05.2010 р. в період з 25.09.2010 р. по 13.12.2010 р.

- за поставку від 02.06.2010 р. в період з 25.09.2010 р. по 02.01.2011 р.

- за поставку від 10.06.2010 р. в період з 25.09.2010 р. по 10.01.2011 р.

- за поставку від 14.06.2010 р. в період з 25.09.2010 р. по 14.01.2011 р.

- за поставку від 06.07.2010 р. в період з 25.09.2010 р. по 18.01.2011 р.

Таким чином, розмір пені, яку відповідач-2 має сплатити позивачу за прострочення грошового зобов’язання за договором поставки складає 11186,57грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат також має нараховуватись окремо за кожною накладною по поставці товару, як і при розрахунку розміри пені, однак, враховуючи період і суму зазначені позивачем вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 4 265,38 грн. підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача-2 42361,61 грн. 50% річних, апеляційна інстанція погоджується з правовою позицією суду першої інстанції, відповідно до якої дана вимога підлягає задоволенню частково з наступних підстав:

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (стаття 536 Цивільного кодексу України).

Частина 1 статті 233 Господарського кодексу України встановлює, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Таким чином, враховуючи, що відповідач-2 частково виконав зобов’язання, час прострочення є порівняно невеликим, а також те, що встановлена договором плата за користування коштами не відповідає реально можливому отриманню прибутку від грошового обороту суд правомірно зменшив розмір відсотків річних, що стягуються з відповідачів, визнати вимоги позивача в розмірі 3% річних – 2541,70 грн.

В зв’язку з викладеним, позовні вимоги щодо відповідача-2 підлягають частковому задоволенню.

Позовна вимога про стягнення з відповідача-1 1000грн., якими ТОВ “Нью текстиль лайн” поручився перед позивачем за належне виконання Сімферопольським учбово-виробничим підприємством українського товариства глухих (УТОГ) зобов’язань за договором поставки підлягають задоволенню в повному обсязі виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

При цьому частиною другою вказаної статті передбачено можливість часткового забезпечення порукою виконання зобов'язання.

Одночасно частина друга статті 554 Цивільного кодексу України встановлює, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

В зв’язку з тим, що договором поруки обмежена відповідальність відповідача-1 перед кредитором (позивач) до 1000грн., то позов в даній частині підлягає задоволенню саме в такому розмірі.

Суд першої інстанції помилково зазначив, що відповідачі являються солідарними боржниками перед позивачем, не прийнявши до уваги те, що нормами чинного законодавства передбачено можливість обмеження відповідальності поручителя умовами договору поруки, що в даному випадку має місце.

Таким чином, з відповідача-2 підлягає стягненню на користь позивача 266585,99грн. основної заборгованості, пеня, інфляційні втрати і 3% річних в розмірі встановленому судом, а з відповідача-1 має бути стягнуто 1000грн. – основної заборгованості, в межах якої він поручився за відповідача-2 договором поруки.

Щодо тверджень відповідача-1 про порушення судом першої інстанції строків розгляду справи, передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України та не зазначенням в ухвалі господарського суду факту присутності в судовому засіданні представника сторони, то дані порушення не являються підставами для скасування чи змінти рішення в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене апеляційна інстанція зазначає, що судом першої інстанції при вирішенні даного спору невірно застосовані норми матеріального права, не здійснено належної перевірки розрахунку заборгованості пені, що призвело до невірного розподілу сум, що підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача, і відповідно до статті 104 Господарського процесуального кодексу України, вказане рішення підлягає зміні, а апеляційна скарга задоволенню.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 33, 34, 35, 49, 80, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Нью текстиль лайн” задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2011 р. у справі №44/6 змінити.

3. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

“ Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Нью текстиль лайн” (03039, м. Київ, вул. Кіровоградська, б. 4, оф. 3; код ЄДРПОУ 35756306) на користь Товариства з обмеженою відповідальності “Мануфактура” (03124, м. Київ, вул. М. Василенка, б. 7-А. код ЄДРПОУ 31513808) 1000 (одна тисяча) грн. - заборгованості, 9 (дев’ять) грн. 86 коп. державного мита за подання позову, 76 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Стягнути з Сімферопольського учбово-виробничого підприємства українського товариства глухих (95001, м. Сімферополь, вул. Крилова, б. 133; код ЄДРПОУ 03972643) на користь Товариства з обмеженою відповідальності “Мануфактура” (03124, м. Київ, вул. М. Василенка, б. 7-А; код ЄДРПОУ 31513808) 266585 (двісті шістдесят шість тисяч п’ятсот вісімдесят п’ять) грн. 99 коп. основного боргу, 11186 (одинадцять тисяч сто вісімдесят шість) грн. 57 коп. пені, 4265 (чотири тисячі двісті шістдесят п’ять) грн. 38 коп. інфляційних збитків, 2541 (дві тисячі п’ятсот сорок одна) грн. 70 коп. відсотків річних, 2845 (дві тисячі вісімсот сорок п’ять) грн. 94 коп. державного мита за подання позову, 228 (двісті двадцять вісім) грн. 65 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.”

4. Стягнути з Сімферопольського учбово-виробничого підприємства українського товариства глухих (95001, м. Сімферополь, вул. Крилова, б. 133; код ЄДРПОУ 03972643) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Нью текстиль лайн” (03039, м. Київ, вул. Кіровоградська, б. 4, оф. 3; код ЄДРПОУ 35756306) 1427 (одна тисяча чотириста двадцять сім) грн. 85 коп. державного мита за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

5. Видачу наказів доручити Господарського суду міста Києва.

6. Справу №44/6 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

05.04.11 (відправлено)