Рішення № 14882475, 28.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/6828.03.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Деревресурс"

доПриватного акціонерного товариства "Нова лінія"

простягнення 6 692,72 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:ОСОБА_1

від відповідача:Осипова О.С. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Деревресурс" (надалі ТОВ "Деревресурс") звернувся до господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "Нова лінія" (надалі ПАТ "Нова лінія") про стягнення 6 692,72 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням господарського суду м. Києва від 18.12.2009 р. у справі №28/266 з ПАТ "Нова лінія" на користь ТОВ "Деревресурс" було стягнуто основну заборгованість за Договором №373/80401 від 01.04.2008 р. у розмірі 56267,02 грн., витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 3 400,00грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 832,88 грн. та витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення у розмірі 312,50грн. Проте, у звязку із неналежним виконанням відповідачем умов вказаного Договору позивачем у період з 30.01.2009 р. по 04.01.2010 р. було додатково нараховано 3% річних у розмірі 1572,41 грн. та інфляційні втрати у розмірі 5120,31 грн. у період з лютого 2009 р. по грудень 2009 р. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 4 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 21.02.2011 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 02.03.2011 р.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 02.03.2011 р. у звязку із неявкою представників сторін та невиконання ними вимогу ухвали суду від 21.02.2011 р. розгляд справи відкладено до 28.03.2011 р.

У судове засідання 28.03.2011 р. представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 28.03.2011 р. з'явився, подав відзив на позовну заяву згідно змісту якого проти позову заперечує в повному обсязі посилаючись на те, що інфляційні втрати та 3% річних не можуть бути окремо нарахованими на встановлену в судовому рішенні суму боргу оскільки, по-перше, рішення суду виконане відповідачем в повному обсязі, по-друге, інфляційні втрати та 3% річних можуть стягуватися лише із сумою боргу одночасно.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.2008 р. між ТОВ "Деревресурс" (постачальник) та ПАТ "Нова лінія" (покупець) укладено договір №373/80401 (надалі «Договори»).

Рішенням господарського суду м. Києва від 18.12.2009 р. у справі №28/266 з ПАТ "Нова лінія" на користь ТОВ "Деревресурс" стягнуто основну заборгованість за Договорами №373/80401 та №375/80401 у розмірі 83288,66 грн., витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 3 400,00грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 832,88 грн. та витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 312,50грн.

Вказане рішення господарського суду набрало законної сили та не було оскаржене жодною із сторін до апеляційної чи касаційної інстанції.

Згідно банківської виписки з особового рахунку позивача відповідачем 05.01.2010 р. на виконання рішення господарського суду м. Києва від 18.12.2009 р. було перераховано на користь позивача заборгованість за Договорами у розмірі 83288,66 грн., витрати на оплату послуг адвоката, витрати по сплаті державного мита та витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення.

У звязку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за Договором №375/80401 від 01.04.2008 р., щодо оплати поставленого товару позивач звернувся до суду з позовом про стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Рішенням господарського суду м. Києва від 22.12.2010 р. у справі №37/526 з ПАТ "Нова лінія" на користь ТОВ "Деревресурс" стягнуто 4971,96 грн. інфляційної складової боргу, 1078,69 грн. 3% річних, 102,00 грн. витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. витрат по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та 4000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Спір у даній справі виник у звязку із несвоєчасним виконанням відповідачем грошового зобовязання по оплаті поставленого товару згідно Договору №373/80401 від 01.04.2008 р.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення інфляційних втрат у розмірі 5120,31 грн., які нараховані у період з лютого 2009 р. по грудень 2009 р., 3% річних у розмірі 1572,41 грн. за прострочення по оплаті 56267,02 грн., які нараховані за період з 30.01.2009 р. по 04.01.2010 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на корить другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Пунктом 1 частини 2 вказаної статті визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Рішенням господарського суду м. Києва від 18.12.2009 р. у справі №28/266 встановлено наявність заборгованості відповідача за Договорами №373/80401, №375/80401 від 01.04.2008р. у розмірі 83 288,66 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 22.12.2010 р. у справі №37/526 встановлено наявність заборгованості відповідача за Договором №375/80401 у розмірі 27 021,64 грн.

За таких обставин, заборгованість відповідача за Договором №373/80401 становила 56267,02грн., а тому у відповідності до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України наведена обставина не підлягає повторному доказуванню. Вказана обставина додатково підтверджується наявною в матеріалах справи відомістю взаєморозрахунків між сторонами.

Статтею 598 Цивільного кодексу України встановлено, що зобовязання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Ці підстави зазначені у статтях 599, 600, 601, 604-609 Цивільного кодексу України, які не передбачають підставою припинення зобовязання ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора.

За відсутності інших підстав припинення зобовязання, передбачених договором або законом, зобовязання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Належним виконанням зобовязання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обовязки сторін зобовязання.

Саме по собі ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого не здійснене, не припиняє зобовязальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобовязання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується, що спірне грошове зобовязання у розмірі 56267,02грн. за Договором №373/80401 відповідачем своєчасно не виконано.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 5.1 Договору покупець оплачує товари шляхом банківського переказу на рахунок постачальника протягом 21 банківських днів з моменту прийому товару покупцем за умови, що постачальник надасть належним чином оформлені податкові та видаткові накладні (з врахуванням коригувань та виправлень недоліків, які можуть бути виявлені під час прийому товару) до головного офісу покупця (або відділу обліку відповідного торгового центру покупця, в залежності від місця поставки), в термін не більше ніж 3 календарних дні з дня поставки товарів.

Отже, як вбачається з умов Договору №373/80401 відповідач зобовязаний здійснювати оплату товару протягом двадцяти одного банківського дня з моменту його поставки.

Із відомості взаєморозрахунків між сторонами вбачається, що товар на суму 63530,45грн. був прийнятий відповідачем 26.11.2008 р. згідно накладної №2611-01 від 26.11.2008 р. кінцевий термін оплати за якою настав 25.12.2008 р. Товар відповідачем був оплачений частково 26.02.2009р. лише у розмірі 7263,43 грн., а решту грошових коштів у розмірі 56 267,02 грн. відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача було сплачено 05.01.2010 р., що підтверджується відповідною випискою з особового рахунку ТОВ "Деревресурс".

Таким чином, у заявлені в позові періоди (інфляційних втрат - з лютого 2009 р. по грудень 2009р. та 3% річних - з 30.01.2009 р. по 04.01.2010 р.) мало місце прострочення виконання грошового зобовязання з оплати поставленого позивачем товару у розмірі 56267,02 грн.

Відповідно до ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Посилання відповідача на те, що нарахування 3% річних та інфляційних втрат після повного виконання рішення не відбувається, а стягуються такі суми лише одночасно із сумою основного боргу судом відхиляються у звязку із наступним.

По-перше, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобовязальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобовязання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України оскільки, право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

По-друге, правомірність стягнення 3% річних та інфляційних втрат після стягнення основного боргу за окремим судовим рішенням підтверджується п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/249 від 15.03.2011 р. з посиланням на постанову Верховного Суду України у справі №10/25 від 20.01.2011 р.

Оскільки, має місце прострочення грошового зобовязання відповідача по сплаті заборгованості у розмірі 56267,02 грн. у період нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат, то вимога позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є правомірною та обгрутованою.

Суд перевірив та погоджується з наданими позивачем розрахунком 3% річних, а тому вимога позивача про стягнення 3% річних у розмірі 1572,41 грн. підлягає задоволенню.

Положеннями ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України не передбачено можливості вибіркового обрання особою індексів інфляції за окремі періоди в межах заявленого періоду за який нараховуються інфляційній, а тому мають враховуватися всі індекси інфляції (в т.ч. з від'ємним значенням). Наведене додатково підтверджується листом Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р.

Із поданого розрахунку вбачається, що позивачем неправомірно не враховані індекси інфляції за липень, серпень 2009 року, які мають відємне значення, а тому з урахуванням викладеного за перерахунком суду розмір інфляційних втрат становить 4951,51 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ПАТ "Нова лінія" на користь ТОВ "Деревресурс" інфляційних втрат у розмірі 4951,51 грн. та 3% річних у розмірі 1572,41 грн.

У задоволенні позову в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 168,80грн. необхідно відмовити.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стосовно заявлених позивачем до відшкодування витрат на оплату послуг адвоката суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

20.03.2010 р. між адвокатом ОСОБА_1 (посвідчення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури в Сумській області НОМЕР_1 від 27.04.2007 р.) та ТОВ "Деревресурс" укладено договір про надання адвокатських послуг, предметом якого є надання правової допомоги клієнтові в обсязі і порядку, передбаченому в даному договорі.

Відповідно до п. 2.1 Договору виконавець, дотримуючись діючого законодавства, використовуючи всі надані йому законодавством права та засоби, здійснює захист прав, свобод і законних інтересів клієнта у судах всіх інстанцій та юрисдикцій, в тому числі і господарському суді м. Києва по справі за позовом ТОВ "Деревресурс" до ПАТ "Нова лінія" про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних за невиконання зобовязань за договорами поставки та надає йому необхідну юридичну допомогу у вигляді:

-досудового врегулювання спірних питань;

-надання письмових і усних консультацій, розяснень, довідок і тлумачень із питань законодавства України;

-вивчення документів по справі та їх юридичної оцінки;

-складання юридичних документів;

-витребування, одержання документів, які можуть бути використані в суді;

-виступів в судовому засіданні;

-інше правове забезпечення інтересів клієнта.

Згідно п. 3.1 Договору гонорар сплачується шляхом відрахування у готівковій формі виконавцеві грошової суми в розмірі 4000,00 грн. на момент підписання договору.

Позивачем на виконання умов Договору було сплачено вартість адвокатських послуг у розмірі 4000,00 грн., що підтверджується квитанцією №6 від 20.03.2010 р.

У тексті позовної заяви позивач вказує, що йому адвокатом ОСОБА_1 було надано зокрема послуги повязані із складанням претензії, виготовленням копій документів та їх завіряння, участь в судових засіданнях, транспортні послуги з урахуванням видатків на відрядження та амортизацію.

Проте, у вирішені питання про стягнення з ПАТ "Нова лінія" витрат на оплату послуг адвоката суд виходить з наступного.

По-перше, як вбачається з матеріалів справи із двох судових засідань призначених на 21.02.2011 р. та на 28.03.2011 р. адвокат ОСОБА_1 був присутній лише на одному судовому засіданні 28.03.2011 р. та вказав на те, що відсутність його в судовому засіданні 21.02.2011 р. бала повязана із хворобою проте, жодного доказу на підтвердження даної обставини представником позивача не надано.

По-друге, п. 2.1 Договору до адвокатських послуг було включено надання послуг по стягненню пені, яка не є предметом позову у даній справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Таким чином, вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним.

З огляду на обставини конкретної справи, зокрема, ціну позову, складність спору, суд може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Аналогічні норми містяться в п. 12 роз'яснення Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»від 04.03.1998 р. №02-5/78.

В даному випадку, розмір адвокатських послуг, які просить стягнути позивач, становить 4000,00 грн., а ціна позову 6692,72 грн., тобто 59% ціни позову.

Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що вартість адвокатських послуг, є явно завищеною та неспіврозмірною із наданими адвокатом послугами і складністю спору, а тому обґрунтованим є стягнення з відповідача 1000,00 грн. на відшкодування понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Деревресурс" задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Нова лінія" (02091, м. Київ, Харківське шосе, 168; ідентифікаційний код 30728887) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Деревресурс" (03049, м. Київ, вул.Шовкуненка, 4; ідентифікаційний код 35415992) інфляційні втрати у розмірі 4 951 (чотири тисячі девятсот пятдесят одна) грн. 51коп., 3% річних у розмірі 1 572 (одна тисяча пятсот сімдесят дві) грн. 41 коп., витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 1000 (одна тисяча) грн. 00коп., державне мито у розмірі 99 (девяносто девять) грн. 43 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 230 (двісті тридцять) грн. 05 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.В.Бойко

Дата підписання повного тексту рішення 01.04.2011 р.