Рішення № 14882474, 30.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/7830.03.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрБус»

до Державного підприємства «Готель «Козацький»Міністерства оборони України

про стягнення 4296,58 грн. Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін: позивача:Счасливенко Ю.Г.

відповідача:Янкевич О.А. Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УкрБус» (надалі –ТОВ «УкрБус») звернулося до господарського суду м. Києва із позовом до Державного підприємства «Готель «Козацький»Міністерства оборони України (надалі –ДП «Готель «Козацький») про стягнення 4296,58 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем 15.07.2009 р. був укладений договір про надання послуг №БЖ 61 в порушення умов якого, відповідач не розрахувався за надані позивачем рекламні послуги, в результаті чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 3675,00 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 125,91 грн., інфляційні витрати у розмірі 354,01 грн. та 3% річних у розмірі 141,66 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 28.02.2011 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 14.03.2011 р.

Представником відповідача в судовому засіданні 14.03.2011 р. подано клопотання згідно тексту якого останній просить припинити провадження у справі на підставі ст. 80 Господарського процесуального кодексу України посилаючись на те, що господарським судом м. Києва вже було розглянуто аналогічну справу за участю тих же сторін та з тих же підстав.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 14.03.2011 р. у зв’язку із клопотанням позивача розгляд справи відкладено до 30.03.2011 р.

В судове засідання 30.03.2011 р. представник позивача з'явився, вимоги ухвал суду виконав, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 30.03.2011 р. з'явився, вимоги ухвал суду виконав, проти позовних вимог заперечив повністю.

Дослідивши рішення господарського суду м. Києва від 21.12.2010 р. у справі №20/387 на предмет наявності визначених ст. 80 Господарського процесуального кодексу України підстав для припинення провадження у даній справі суд дійшов висновку про відсутність таких підстав з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача в тому числі заборгованості у розмірі3675,00 грн.

Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача.

За змістом абзацу другого підпункту 3.7 пункту 3 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 18.09.1997 р. N 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»підставою позову є ті обставини, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача, а не законодавчі чи інші нормативно-правові акти, на які він посилається.

Із змісту позовної заяви вбачається, що підставою позову є надання позивачем послуг з розміщення рекламного матеріалу відповідача згідно Договору та невиконання відповідачем умов п. 3.4 Договору відповідно до якого відповідач зобов’язався здійснити оплату послуг шляхом безготівкового перерахування грошових коштів, в розмірі 100% предоплати. Позивачем на адресу відповідача направлялись рахунки на оплату, податкові накладні та акти наданих послуг, але натомість відповідачем жодного акту підписано не було, що не давало змоги визначити настання строку оплати вартості товару, у зв’язку із чим позивач на підставі ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України звернувся до відповідача з відповідною претензією.

Разом із цим, в матеріалах справах міститься копія рішення господарського суду м. Києва від 21.12.2010 р. у справі №20/387 за позовом ТОВ «УкрБус»до ДП «Готель «Козацький»про стягнення 4826,75 грн. (з яких основний борг 3 675,00грн.) –заборгованості за договором про надання послуг №БЖ 61 від 15.07.2009 р.

Із наявної копії позовної заяви та рішення вбачається, що у справі №20/387 за викладом обставин (підстава позову) відрізняється від позовної заяви у справі №48/78 оскільки, підставою позову у справі №20/387 є лише невиконання відповідачем зобов’язання у встановлений п. 3.4 Договору строк. Крім того, в рішенні господарського суду м. Києва від 21.12.2010 р. вказано, що у зв’язку із відсутністю у матеріалах справи доказів надання позивачем відповідачу актів виконаних робіт, які б свідчили про фактичне прийняття відповідачем наданих послуг та рахунків на їх оплату, то строк оплати таких послуг не настав.

Відтак, письмовий виклад підстави позову у даній справі відрізняється від підстави позову у справі №20/387, адже позивач у даній справі посилається на докази направлення рахунків та актів, яких не існувало на момент розгляду справи №20/387, що унеможливлює застосування п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, рішенням у справі №20/387 позивачу було відмовлено в задоволенні позовних вимог саме у зв’язку із ненастанням строку виконання зобов'язання, який за змістом рішення у справі №20/387 має обчислюватись з моменту надіслання позивачем відповідачу рахунку на оплату наданих послуг.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.07.2009 р. між ТОВ «УкрБус»(виконавець) та ДП «Готель «Козацький»(замовник) укладено договір про надання послуг №БЖ 61 (надалі «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору замовник зобов’язався оплатити на умовах даного договору роботи по розміщенню рекламного матеріалу у видавництві «Бортовий журнал», засновником якого являється виконавець, відповідно всім умовам даного договору з урахуванням розробки оригінал-макета об’яви виконавцем.

Згідно п. 1.3 Договору предметом договору є, зокрема, розміщення оригінал-макету у виданні: розділ «Гостиницы».

Відповідно до п.1.6 Договору строк виготовлення кожного випуску складає не більше 20 (двадцяти) робочих днів з моменту перерахування 100% передоплати від вартості робіт на умовах, передбачених п. 3.1 даного договору за умови виконання замовником п. 2.1.1 даного договору.

Згідно п. 2.1.1 Договору замовник зобов’язується протягом 5 днів з моменту підписання даного договору надати виконавцю оригінал-макет рекламного матеріалу та іншу необхідну інформацію для виконання робіт.

Відповідно до п. 3.1 Договору вартість робіт за кожний випуск видання складає 1225,00грн., в тому числі ПДВ 20% та ПнР 0,5%.

Кількість оплачуваних випусків –3 (три) (п. 3.2 Договору). Оплачувані випуски: №10 (18), жовтень 2009р.; №11 (19), листопад 2009р.; №12 (20), грудень 2009р. (п. 3.3 Договору).

Згідно п. 3.4 Договору загальна вартість робіт за 3 (три) випуски складає 3675,00грн., в тому числі ПДВ 20% та ПнР 0,5%.

Відповідно до п. 3.5 Договору підставою для оплати є рахунок-фактура.

Вся рекламна інформація приймається від замовника в електронному вигляді (п. 4.4 Договору).

Відповідно до п. 5.1 Договору за результатами виконання робіт за даним договором виконавець зобов’язаний надати замовнику акти виконаних робіт.

Факт приймання виконаних робіт підтверджується актом виконаних робіт. Акти виконаних робіт підписуються сторонами та є невід’ємною частиною даного договору (п. 5.2).

Спір у справі виник у зв’язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов’язання по оплаті наданих послуг, у зв’язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 3675,00 грн.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Виходячи із змісту укладеного між сторонами договору, він за своєю правовою природою є договором про надання послуг відповідно до умов якого (ст. 901 Цивільного кодексу України) одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Погодження оригінал-макету, факт надання позивачем послуг з розміщення реклами та наявність у відповідача грошового зобов’язання з оплати таких послуг у розмірі 3675,00 грн. підтверджується рішенням господарського суду м.Києва від 21.12.2010 р. у справі №20/387 за участі тих самих сторін, а тому відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України не підлягає повторному доказуванню. До того ж в матеріалах справи містяться сторінки видання «Бортовий журнал», які додатково підтверджують фактичне надання позивачем рекламних послуг.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За змістом п.п. 3.4, 3.5 Договору оплата послуг відповідачем ставиться в залежність від отримання рахунку позивача, що підтверджується рішенням господарського суду м. Києва від 21.12.2010 р. у справі №20/387.

27.12.2010 р. позивач на виконання умов Договору листом №549 від 20.12.2010 р. направив на адресу відповідача рахунки на оплату наданих послуг та акти наданих послуг для їх подальшого підписання, оплати та направлення кожного з підписаних примірників актів на адресу позивача.

31.12.2010 р. відповідачем на адресу позивача було надіслано відповідь на лист №549 від 20.12.2010 р. згідно змісту якого відповідач стверджує, що станом на 30.12.2010 р. ним жодного замовлення на розміщення реклами позивачу не направлялось, акт приймання-передачі рекламної інформації не підписувався, а тому надані позивачем рахунки не підлягають оплаті, а акти виконаних робіт не можуть бути підписаними.

Відповідно до п. 5.3 Договору замовник зобов’язаний підписати відповідний акт виконаних робіт в строк не більше трьох календарних днів з дня його надання виконавцем або надати мотивовану відмову в письмовій формі. У випадку якщо замовник не надав мотивовану відмову в установлений строк, виконані роботи вважаються прийнятими та замовник претензій не має.

Заперечення відповідача не можна вважати мотивованим, оскільки факт надання послуг встановлений рішенням господарського суду м. Києва від 21.12.2010 р. у справі №20/387, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2011 р. та матеріалами даної справи.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем на день винесення рішення у справі становить 3675,00 грн., а зобов’язання по її оплаті мало бути виконане до 05.01.2011 р. включно (дата направлення відповідачем листа з рахунками та актами з урахуванням часу на поштовий перебіг).

Згідно із ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. В статті 525 вказаного Кодексу зазначено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 3675,00 грн. підтверджується матеріалами справи та не спростована відповідачем. Доказів погашення заборгованості відповідачем не подано.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення заборгованості за надані послуги у розмірі 3675,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 125,91грн., нарахованої у період з 08.12.2009 р. по 08.06.2010 р.

Судом встановлено, що відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов’язання з 06.01.2011 р., а тому підстави для застосування відповідальності у вигляді пені за період з 08.12.2009 р. по 08.06.2010 р. відсутні.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних витрат у розмірі 354,01 грн. нарахованих у період з 28.09.2009 р. по 14.01.2010 р. (згідно наданого позивачем розрахунку) та 3% річних у розмірі 141,66 грн., нарахованих у період з 28.09.2009 р. по 21.02.2011 р. за прострочення виконання грошового зобов’язання за Договором.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що останнім днем виконання відповідачем грошового зобов’язання є 05.01.2011 р., відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання з оплати наданих послуг з 06.01.2011 р., а тому суд здійснює перерахунок 3% річних з 06.01.2011 р. по 21.02.2011 р.

За перерахунком суду розмір 3% річних за прострочення виконання грошового зобов’язання у визначений судом період складає 14,20 грн. В іншій частині –127,46 грн. 3% річних нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат у розмірі 354,01 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення інфляційних витрат з 28.09.2009 р. по 14.01.2010 р., а відповідач, як встановлено судом вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов’язання з 06.01.2011 р.

Нарахування інфляційних витрат у період з 06.01.2011 р. (дата встановлена судом) по 14.01.2011 р. (дата визначена позивачем) здійснюватись не може, оскільки індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, що виключає можливість нарахування інфляційних за період з 06.01.2011 р. по 14.01.2011 р. Наведене додатково підтверджується листом Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97 р.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ДП «Готель «Козацький»на користь ТОВ «УкрБус»заборгованості у розмірі 3 675,00 грн. та 3% річних у розмірі 14,20 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрБус»задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Готель «Козацький»Міністерства оборони України (01001, м. Київ, вул. Михайлівська, 1/3; ідентифікаційний код 14303572) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрБус»(04119, м. Київ, вул. Якіра, 13 літ. Б; ідентифікаційний код 34926028) основний борг у розмірі 3 675 (три тисячі шістсот сімдесят п’ять) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 14 (чотирнадцять) грн. 20 коп., державне мито у розмірі 87 (вісімдесят сім) грн. 58 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 202 (двісті дві) грн. 64 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                               Р.В.Бойко

Дата підписання повного тексту рішення –04.04.2011 р.