Постанова № 14878579, 17.02.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2011 р.справа № 2а-3440/09 Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:Мірошниченка М.В.

суддів: Руденко М.А. Юхименка О.В.

при секретарі судового засідання:Ганноченку А.О.

за участю представників :

позивача: не зявився

відповідача: Попов В.Г. дов. від 16.02.2011р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Фермерського господарства «Обрій», смт. Веселе, Запорізької області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду

від 20.07.2009р.

у справі № 2а-3440/09/0870

за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту

інвалідів, м. Запоріжжя

до відповідача Фермерського господарства «Обрій», смт. Веселе, Запорізької області

про стягнення 13240 грн. адміністративно-господарських санкцій та 291

грн. 50 коп. пені

ВСТАНОВИЛА:

Запорізьким обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів заявлено позов до Фермерського господарства «Обрій»про стягнення адміністративно-господарських санкцій за не зайняті інвалідами робочі місця в 2008 році у розмірі 13240 грн. та пені у розмірі 291 грн. 50 коп. за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20.07.2009р. у справі № 2а-3440/09/0870 позов задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача суму 13531 грн. 50 коп. адміністративно-господарських санкцій та пені.

Суд першої інстанції в оскаржуваній постанові, з посиланням на Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», дійшов до висновку про те, що відповідачем не виконані всі вимоги чинного законодавства щодо організації працевлаштування інвалідів на підприємстві в 2008р., а адміністративно-господарські санкції та пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій нараховані позивачем правомірно в сумі 13531,50 грн. При цьому суд виходив з приписів ч.1 ст 20 зазначеного Закону України відносно визначення нормативу працевлаштування інвалідів на підприємстві у 2008році з огляду на те, що у відповідача працювало 15 осіб.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, Фермерським господарством «Обрій»подана апеляційна скарга, в якій вказані наступні обставини. Відповідач, із посиланням на норми ст. ст. 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», зазначає, що відповідачем не був виконаний норматив робочих місць з працевлаштування інвалідів. На підприємстві відповідача законодавчо було встановлено норматив з працевлаштування інвалідів, виходячи з середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу у кількості 1 особи. Середньооблікова чисельність працюючих інвалідів у 2008 році становить 15 осіб, а тому розмір адміністративно-господарських санкцій повинен визначатись виходячи з розміру половини середньої річної заробітної плати на підприємстві, який в 2008році для 1 особи (із урахуванням пені) складає суму 6765,75грн.

Просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20.07.2009р. та прийняти нову постанову про часткове задоволення позовних вимог в розмірі 6765,75грн..

В судовому засіданні 17.02.2011р. представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, позивач у справі, письмових заперечень на апеляційну скаргу до суду не надало.

В судове засідання 17.02.2011р. представник позивача не з'явився. Про час, дату і місце судового розгляду справи позивач повідомлений належним чином. На підставі ст. 196 КАС України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача, оскільки його неявка не є перешкодою для цього.

Технічне фіксування судового процесу здійснювалось за допомогою звукозаписувального комплексу «Камертон».

За результатами судового розгляду справи в судовому засіданні 17.02.2011р. колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду апеляційної інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та обставини справи, перевіривши їх доказами колегія суддів знаходить підстави для задоволення апеляційної скарги.

Як випливає з матеріалів справи, згідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008р. (форма № 10 ПІ (річна)), наданого відповідачем до Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у 2008р. склала 15 осіб; з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність 0 осіб. Середньорічна заробітна плата штатного працівника складає 13243 грн.

За розрахунком позивача (а.с. 3), середньооблікова чисельність інвалідів, що повинні працювати на робочих місцях підприємства, створених відповідно до нормативу у 2008р. складає 1 особу. У 2008р. середньооблікова чисельність інвалідів, що фактично працювали на підприємстві, склала 0 осіб. За невиконання встановленого нормативу робочих місць позивачем до відповідача було застосовано адміністративно-господарську санкцію, передбачену ст.ст. 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»у розмірі 13240 грн. Сума санкцій визначена позивачем як добуток середньої річної заробітної плати на даному підприємстві на середню річну кількість робочих місць, не зайнятих інвалідами, за 2008р., за формулою: 13240 грн. х 1 = 13240 грн. Окрім того, на вказану суму позивачем нарахована пеня у розмірі 291,50 грн. за період прострочення з 16.04.09р. по 09.06.09р. Зазначені суми відповідач не сплатив. У звязку з цим, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Колегія суддів зазначає, що у відповідності з ч.1 ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно з частинами 1 і 2 ст.20 цього Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

В силу ст.238 Господарського кодексу України до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків, та за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, за статтею 218 цього Кодексу, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відтак, при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками.

Так, згідно до статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч.3 ст.181 цього Закону, державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Аналіз норм чинного законодавства України щодо соціальної захищеності інвалідів свідчить про те, що на підприємства покладено обовязок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, інформуванню державної служби зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади на яких може використовуватися наймана праця інвалідів.

Матеріали справи не свідчать, що у 2008 році відповідач створив робоче місце для працевлаштування інваліда і не свідчать, що на підприємстві працював один інвалід, а тому до відповідача повинні бути застосовані адміністративно-господарські санкції, виходячи з приписів ч. 1 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», якою встановлено, що розмір адміністративно-господарських санкцій на підприємствах, на яких працює від 8 до 15 осіб, за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві.

Натомість, суд першої інстанції не звернув уваги на вказану норму матеріального права, стягнувши з відповідача не половину, а середню річну заробітну плату на підприємстві, незважаючи на те, що у 2008році у відповідача працювало 15 осіб.

Відповідно, розмір адміністративно-господарських санкцій повинен складати 6620грн. і розмір пені, складає суму 145,75грн. за період прострочки оплати санкцій з 16.04.09р. по 09.06.09р.

Отже роботодавець не вжив всіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення, не було працевлаштовано інваліда, тому застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій та нарахування пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій позивачем є обґрунтованим в розмірах, визначених судом апеляційної інстанції.

Внаслідок неправильного застосування норм матеріального права вбачаються підстави для скасування постанови Запорізького окружного адміністративного суду та прийняття нової постанови про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 195, 198 п.3, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Обрій», смт. Веселе, Запорізької області задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20.07.2009р. у справі № 2а-3440/09/0870 скасувати.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фермерського господарства «Обрій», Запорізька область, смт. Веселе (код ЄДРПОУ 20503737) на користь Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (одержувач Держбюджет Веселівського району, р/р 31217230700065, код ЄДРПОУ 34677077, банк ГУДКУ у Запорізькій області, МФО 813015, код 50070000 «Платежі до Фонду соціального захисту інвалідів за 2008рік») суму 6620грн. 00 коп. адміністративно-господарських санкцій та суму 145грн. 75коп. пені.

В іншій частині у позові відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання до адміністративного суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 21.03.2011р.

Головуючий:М.В. Мірошниченко

Суддя:М.А. Руденко

Суддя:О.В. Юхименко