Постанова № 14876562, 05.04.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 квітня 2011 року Справа № 2а-6332/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Твердохліба Р.С.,

за участю секретаря судового засідання Чукіної А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Інвест вугілля» до Державної податкової інспекції в м. Первомайську Луганської області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

25 серпня 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер-Інвест вугілля» звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Первомайську Луганської області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000372301/2 від 29 квітня 2010 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив таке.

На підставі акту перевірки №490/23/32458462 від 20.11.2009 ДПІ в м. Первомайську Луганської області було встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер-інвест вугілля» пп. 7.7.1 та 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якого завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2009 року в розмірі 9943573,00 грн. Державною податковою інспекцією у м. Первомайську Луганської області було винесено податкове повідомлення-рішення від 03 грудня 2009 року №0000372301/0, з яким товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер-інвест вугілля» не погодилося.

Зазначене податкове повідомлення-рішення отримано та оскаржене позивачем до ДПІ в м. Первомайську. Відповідь за результатами розгляду скарги була отримана ТОВ «Інтер-інвест вугілля» 19.02.2010. Рішення ДПІ в м. Первомайську про відмову в задоволенні скарги ТОВ «Інтер-інвест вугілля» було оскаржене до Державної податкової адміністрації в Луганській області 01.03.2010. 05 травня 2010 року ТОВ «Інтер-інвест вугілля» було отримано рішення ДПА в Луганській області про скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині 2577782,00 грн. заявленого бюджетного відшкодування.

В рішенні про результати розгляду повторної скарги від 29.04.2010 №7678/25-08 ДПА України в Луганській області прийшла до висновку, що позивачем завищено відємне значення, задеклароване платником в декларації за серпень 2009 року, відповідно, завищено суму податку на додану вартість, заявлену до відшкодування на 7365791,00 грн. Про це ДПІ повідомила позивача податковим повідомленням-рішенням від 29.04.2010 №0000372301/2, з яким позивач не згодний з таких підстав.

Позивач повідомляв ДПІ, що воно реалізує свою продукцію (вугільний концентрат марки «Ж») за договірною (контрактною) вартістю, визначеною за вільними цінами. Позивач не є природнім монополістом з виробництва цього виду продукції.

В акті перевірки за результатами позапланової перевірки з питань правильності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ від 20.11.2009 №490/23/32458462, в рішенні про результати розгляду первинної скарги від 17.02.2010 №522/23-019/289, а також в рішенні про результати розгляду повторної скарги від 29.04.2010 №7878/25-08 ДПІ посилається на відсутність інформації про справедливу ринкову ціну реалізації вугілля марки «Ж», але для доказів обґрунтування рівня звичайної ціни застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. Позивачем отримана інформація про рівень цін, яка підтверджує, що ціна реалізації не є нижче ринкової та звичайною ціною при поставці вугільної продукції є ціна договору.

У листі Міністерства економіки України від 15.10.1997 №27-23/142 «Про порядок ціноутворення» дане розяснення щодо того, що вільні ціни й тарифи на продукцію й послуги визначаються продавцями самостійно виходячи з умов, які склалися на ринку. При цьому, при веденні податкового обліку право платника на самостійне встановлення цін і тарифів здійснюється в межах правил, установлених податковим законодавством.

Таким чином, справедлива ринкова ціна це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власникові, тобто ціна договірна. Звичайна ціна - це ціна, визначена сторонами договору, яка у свою чергу відповідає рівню справедливих ринкових цін. Доводити відповідність договірної ціни рівню звичайної ціни ані продавець, ані покупець не зобовязані.

Згідно із п.п. 1.20.8. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо у представників податкових органів виникли сумніви щодо звичайності ціни реалізованих товарів (робіт, послуг), то обовязок доказування того, що ціна в договорі не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на податковий орган у порядку, встановленому Законом.

Оскільки позивач не є природним монополістом відповідно до Закону, то вимога п.п. 1.20.9. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» на нього не поширюється, але ДПІ в своєму рішенні знову наполягає на тому, що звичайна ціна це собівартість 1 тони вугілля, яка склалася за даними бухгалтерського обліку підприємства, з чим позивач не згодний.

Стаття 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» визначає порядок розрахунків і сплати податку на додану вартість. Підставою для включення сплачених сум ПДВ у податковий кредит є оригінал податкової накладної (або інший документ із визначених у п.п.7.4.5. п.7 Закону України «Про податок на додану вартість»), яка виписується в момент виникнення податкових зобовязань у продавця й надається покупцеві.

Усі операції періоду, що перевірявся, не були безтоварними. На підставі долучених до матеріалів справи копій договорів, податкових накладних та залізничних накладних позивач стверджує, що усі матеріали та послуги використовувалися у виробництві, виписки з банку свідчать про проведення фактичних розрахунків між контрагентами.

В своєму рішенні органи ДПІ вважають, що в порушення пп. 5.12.5 п. 5.12 Розділу 5 Порядку заповнення податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 №166 зі змінами та доповненнями, позивачем не відображено у рядку 23.2 податкової декларації наступного звітного періоду зменшення залишку відємного значення за результатами планової виїзної перевірки.

ДПІ у своєму акті про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2005 по 30.09.2008 валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 по 30.09.2008 встановило порушення у вигляді завищення відємного значення різниці між сумою податкових зобовязань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся на загальну суму 8232743,00 грн., у тому числі на суму 7586685,00 грн. - завдяки тому, що ДПІ зменшило суму податкового кредиту з ПДВ на суму, розраховану, виходячи з процентного співвідношення матеріальних витрат в собівартості продукції до суми непокритих збитків, одержаних в результаті здійснення господарської діяльності.

ДПІ в своєму рішенні зазначило, що за податковим законодавством витрати, що перевищують доходи (збитки), не можуть бути враховані в податковому обліку, так як операція не відповідає основному принципу господарської діяльності, тобто не призводить до отримання прибутку. Цей висновок, на думку позивача, є безпідставним, тому що в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» про це не зазначено.

З метою отримання розяснення щодо повязаності податкового кредиту зі збитковістю господарської діяльності ТОВ «Інтер-інвест вугілля» звернулося до Державної податкової адміністрації України з запитом №606/14 від 22.10.2009. У відповідь було отримано розяснення від 09.11.2009, згідно якого порядок формування податкового кредиту не залежить від фінансового результату звітного періоду.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» первинний документ документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. В акті перевірки не наведено жодного конкретного найменування придбаних товарів (послуг), які не використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Протягом періоду, який перевірявся позивач не здійснював жодного з видів діяльності, які б відносились до неоподатковуваних операцій, тому всі отримані ТМЦ були придбані і використані в оподатковуваних операціях у рамках господарської діяльності позивача. А тому з сум ПДВ по цих ТМЦ, підтверджених оформленими без порушень податковими накладними, позивач мав право сформувати податковий кредит.

Державна податкова адміністрація в Луганській області в рішенні від 29.04.2010 №7878/25-08 визнала помилку державної податкової інспекції в м. Первомайську у цьому питанні, скасувавши податкове повідомлення-рішення від 03.12.2009 №0000372301/0 в частині заявленого бюджетного відшкодування у сумі 2577782,00 грн. Фактично була скасована сума, визначена ДПІ за наслідками перевірки згідно акту від 02.10.2009 №460/23-32458462. Також сума в розмірі 7365791,00 грн. нарахована за таким самим методом, що і визнана ДПІ сума в розмірі 2577782,00 грн., однак визнана не була.

За результатами планової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за серпень 2008 року, яка виникла в липні 2008 року за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.07.2008 по 31.07.2008, 17.02.2009 позивач отримав податкове повідомлення-рішення №0000022301/0 про завищення суми бюджетного відшкодування у розмірі 366867,00 грн., а також податкове повідомлення-рішення за №0000032301/0, в якому визначено податкове зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій) у розмірі 178099,50 грн.

Акт перевірки від 19.02.2009 посадові особи позивача не підписували. Податкове повідомлення-рішення за результатами перевірки по акту від 19.02.2009 №69/23/32458462 позивачем не отримано. Заперечення до акту перевірки не є адміністративним оскарженням по суті. Таким чином, невручення товариству з обмеженою відповідальністю «Інтер-інвест вугілля» податкового повідомлення-рішення ДПІ і стало причиною неоскарження результатів перевірки.

Незважаючи на це, органи ДПІ під час здійснення перевірки показників податкової декларації з податку на додану вартість зменшили відємне значення податку на додану вартість, врахувавши тим самим результати попередніх позапланових перевірок (акт від 19.02.2009 за №69/23/32458462 та акт від 02.10.2009 №460/23/32458462). Це передчасне коригування потягло за собою викривлення інших рядків декларації, що в кінцевому результаті, на думку ДПІ, вплинуло на суму бюджетного відшкодування за серпень 2009 року.

До акту, складеного за результатами проведення перевірки, в порушення п. 3 Наказу ДПА №327 від 10.08.2005 «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», не були додані інформативні додатки.

Форма податкового повідомлення-рішення не відповідає вимогам наказу ДПА України №253 від 21.06.2001 «Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій. При складанні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення ДПІ вийшла за межі своєї компетенції та неправомірно внесла зміни до форми податкового повідомлення-рішення, яка затверджена наказом ДПА України №328 від 10.08.2005, в результаті чого повідомлення-рішення ДПІ в м. Первомайську від 29 квітня 2010 року №0000372301/2 є чимось середнім між повідомленням-рішенням за формою «Р» та повідомленням-рішенням за формою «В1».

Висновки акту не відповідають надісланому позивачу податковому повідомленню-рішенню, тому що у висновку відображені три пункти порушень, а саме: заниження суми податкових зобовязань на суму 1233463,90 грн.; завищення суми бюджетного відшкодування на суму 9943573,00 грн.; неможливість підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування на суму 1576717,00 грн.

Згідно п. 3.3 Наказу №253 від 21.06.2001 на суми перевищення бюджетного відшкодування, заниження бюджетного відшкодування, а також у разі відмови у наданні бюджетного відшкодування виписуються окремі податкові повідомлення. За результатами вказаної перевірки жодного іншого податкового повідомлення-рішення, окрім оскаржуваного, товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер-інвест вугілля» не отримувало.

З урахуванням викладеного, товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер-Інвест вугілля» податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Первомайську Луганської області від 29 квітня 2010 року №0000372301/2 про завищення бюджетного відшкодування в сумі 7365791,00 грн. просить скасувати повністю.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, надали пояснення аналогічні викладеним у позові та просили задовольнити позовні вимоги.

Відповідач Державна податкова інспекція в м. Первомайську Луганської області, позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення проти позову №3259/10-010-536 від 13 серпня 2010 року (т.1 а.с. 139-140) в яких зазначив, що згідно ст.3 Господарського кодексу України під підприємницькою діяльністю розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а субєкти підприємництва підприємцями. Відповідно до ч.3 ст.5 Господарського кодексу України субєкти господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог чинного законодавства.

Господарською операцією може бути визнана лише правомірна діяльність платника податку, здійснювана саме з метою одержання прибутку, а не з метою заниження (приховування) податкових зобовязань. Навмисні дії платників податків, що спрямовані на заниження податкових зобовязань з ПДВ за рахунок вчинення завідомо збиткових операцій, слід розцінювати як такі, що виходять за межі господарської діяльності. Витрати, що перевищують доходи (збитки), не можуть бути враховані в податковому обліку, так як операція не відповідає основному принципу господарської діяльності, закріпленому в п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», тобто не призводить до отримання прибутку. Такі збитки підлягають відшкодуванню за рахунок відповідних інших джерел.

За результатами перевірки було встановлено, що до складу виробничої собівартості однієї тони продукції ТОВ «Інтер-Інвест вугілля» включені прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати та змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У звязку з цим в акті перевірки встановлено порушення п.п.7.7.1 та п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2009 року.

Відповідно до п.4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обовязкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування, (за винятком ПДВ, а також збору на обовязкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого звязку, що включається до ціни товарів(послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20%, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Згідно з п.п. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткувания прибутку підприємств» обовязок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податків податковий орган має право надати запит, а платник податків зобовязаний обґрунтувати рівень договірних цін.

Відповідно п.п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткувания прибутку підприємств», звичайною вважається ціна товарів (робіт), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна, ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги),а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично, та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Згідно з п.п. 1.20.5-1 п. 1.20 ст. 1 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткувания прибутку підприємств», якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни «справедлива вартість», «ринкова вартість» та «чиста вартість реалізації» які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну «звичайна ціна», визначеного цим Законом.

Перевіряючими встановлено, що ціна договору визначена при здійсненні поставки вугільної продукції на адресу ЗАТ «Ілліч-Сталь» (який в липні 2009 року був єдиним покупцем) не є звичайною ціною, застосовані норми визначення звичайної ціни, які наведені у п.п. 1.20.5-1 п. 1.20 ст.20 ст. 20 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткувания прибутку підприємств».

ДПІ в м. Первомайську з метою визначення звичайної ціни на вугілля марки «Ж» зверталася з запитами до Торгово-промислової палати України, Державної інспекції по цінам в Луганській області, Головного управління статистики в Луганській області, Міністерства вугільної промисловості, Луганської регіональної торгово-промислової палати, ДП «Первомайськвугілля» від яких були отримані відповіді про відсутність інформації про ціни реалізації вугільної продукції марки «Ж».

У звязку з відсутністю інформації про справедливу ринкову ціну реалізації вугілля марки «Ж», перевіряючими було застосовано метод визначення звичайної ціни наведений у п.п. 1.20.5-1 п.1.20 ст. 1 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткувания прибутку підприємств». З огляду на акт перевірки, собівартість однієї тони вугільної продукції реалізованої в липні 2009 року склала 2781,80 грн., тобто, звичайна ціна визначена з урахуванням норм п.п. 1.20.5-1 п.1.20 ст. 1 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» і дорівнює 2781,80 грн. Ціна реалізації вугільної продукції 370,12 грн. за одну тону, 946470,86 грн. Дт 701 «Дохід від реалізації», 2557,20 тон кількість реалізованої вугільної продукції). Звичайна ціна перевищує договірну ціну більш ніж на 20% у звязку з чим, база оподаткування відповідно до абз. 2 п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» повинна визначатись по звичайним цінам, тобто платником податків занижено податкове зобовязання, задеклароване в рядку 1 декларації за липень 2009 року на 1233463,90 грн.

Також відповідачем зазначено, що актом перевірки встановлено порушення п.п.5.12.5 п.5.12 розділу 5 Порядку заповнення податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.06.1997 №166, а саме, підприємство не відобразило у рядку 23.2 податкової декларації наступного звітного періоду зменшення залишку відємного значення за результатами планової виїзної перевірки (акт від 19.02.2009 №69/23/32458462). При винесенні вищевказаного акту перевірки платником податків не надавалися заперечення, тому висновки акту щодо безпідставного завищення платником податків відємного значення (рядок 26) задекларованого у перевіряємому періоді, можна вважати узгодженим, а висновки перевірки щодо порушення п.п.5.12.5 п.5.12 розділу 5 Порядку заповнення податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.06.1997 №166, викладені в акті перевірки від 20 листопада 2010 року №940/23/32458462 правомірними.

В судовому засіданні представники відповідача надали пояснення, аналогічні викладеним в письмових запереченнях та просили відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, надав пояснення, аналогічні викладеним в запереченнях відповідача.

Заслухавши пояснення представників сторін, прокурора, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, з таких підстав.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер-інвест вугілля» зареєстровано виконавчим комітетом Донецької міської ради 23 квітня 2003 року за №12661070009001362 та є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва №100092062.

Державною податковою інспекцією в м. Первомайську Луганської області було проведено позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Інвест вугілля» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на розрахунковий рахунок по декларації за серпень 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з податку на додану вартість, що декларувався в період з 01.03.2007 по 31.03.2007, 01.04.2007 по 30.04.2007, 01.05.2007 по 31.05.2007, 01.06.2007 по 30.06.2007, 01.07.2007 по 31.07.2007, 01.08.2007 по 31.08.2007, 01.09.2007 по 30.09.2007, 01.10.2007 по 31.10.2007, 01.11.2007 по 30.11.2007, 01.12.2007 по 31.12.2007, 01.01.2008 по 31.01.2008, 01.02.2008 по 28.02.2008, 01.03.2008 по 31.03.2008, 01.07.2008 по 31.07.2008, 01.01.2009 по 31.01.2009, 01.04.2009 по 30.04.2009, 01.05.2009 по 31.05.2009, 01.07.2009 по 31.07.2009, 01.08.2009 по 31.08.2009, за результатами якої складено акт № 490/23/32458462 від 20 листопада 2010 року (т. 1 а.с.16-43).

Згідно висновків акта перевірки № 490/23/32458462 від 20 листопада 2009 року перевіркою було встановлено, що на порушення п.4.1 ст.4 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями) занижено суму податкових зобовязань податку на додану вартість у липні 2009 року в сумі 1233463,90 грн. та порушено п.п. 7.7.1 та 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2009 року в розмірі 9 943 573,00 грн., крім того, за результатами перевірки неможливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за серпень 2009 року на суму 1576717,00 грн., що повязано з відсутністю відповідей на запити про результати проведених перевірок контрагентів щодо підтвердження відомостей, отриманих від перевіряємого субєкта господарювання.

На підставі акта позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Інвест вугілля» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на розрахунковий рахунок по декларації за серпень 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з податку на додану вартість, що декларувався в період з 01.03.2007 по 31.03.2007, 01.04.2007 по 30.04.2007, 01.05.2007 по 31.05.2007, 01.06.2007 по 30.06.2007, 01.07.2007 по 31.07.2007, 01.08.2007 по 31.08.2007, 01.09.2007 по 30.09.2007, 01.10.2007 по 31.10.2007, 01.11.2007 по 30.11.2007, 01.12.2007 по 31.12.2007, 01.01.2008 по 31.01.2008, 01.02.2008 по 28.02.2008, 01.03.2008 по 31.03.2008, 01.07.2008 по 31.07.2008, 01.01.2009 по 31.01.2009, 01.04.2009 по 30.04.2009, 01.05.2009 по 31.05.2009, 01.07.2009 по 31.07.2009, 01.08.2009 по 31.08.2009 № 490/23/32458462 від 20 листопада 2010 року державною податковою інспекцією в м. Первомайську Луганської області згідно з пунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та підпунктом 7.7.5 пунктом 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин) було винесено податкове повідомлення-рішення від 03 грудня 2009 року №0000372301/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 9943357,00 грн. (т.1 а.с.63).

Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржене позивачем до ДПІ в м. Первомайську (т.1 а.с.64-71). За результатами розгляду скарги було прийнято рішення від 17.02.2010 №522/23-019/289 про відмову в її задоволенні (т.1 а.с.72-82). Рішення ДПІ в м. Первомайську про відмову в задоволенні скарги ТОВ «Інтер-інвест вугілля» було оскаржене до Державної податкової адміністрації в Луганській області 01.03.2010 (т.1 а.с.84-93). 05.05.2010 ДПА в Луганській області було прийняте рішення №7678/25-08 про скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині 2577782,00 грн. заявленого бюджетного відшкодування (т.1 а.с. 94-104).

У рішенні про результати розгляду повторної скарги №7678/25-08 від 29.04.2010 державна податкова адміністрація України в Луганській області, враховуючи результати повторної скарги ТОВ «Інтер-інвест вугілля» від 01.03.2010 №2127/12 на податкове повідомлення-рішення ДПІ від 03 грудня 2009 року №0000372301/0, прийшла до висновку, про те, що ТОВ «Інтер-інвест вугілля» завищило відємне значення, задеклароване платником в декларації за серпень 2009 року (рядок 24) на 9466207,00 грн. (1233464,00 грн. + 8232743,00 грн.), відповідно, завищивши суму податку на додану вартість, заявлену до відшкодування на 7365791 грн.

29 квітня 2010 року ДПІ в м. Первомайську Луганської області за результатами оскарження податкового повідомлення-рішення №0000372301/0 від 03 грудня 2009 року згідно з пунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року №2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та підпунктом 7.7.5 пунктом 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин) було винесено податкове повідомлення-рішення №0000372301/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 7365791,00 грн. (т.1 а.с.105).

При вирішенні даної справи суд виходить з такого.

В акті за результатами позапланової перевірки з питань правильності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість від 20.11.2009 №490/23/32458462, в рішенні про результати розгляду первинної скарги від 17.02.2010 №522/23-019/289, а також в рішенні про результати розгляду повторної скарги від 29.04.2010 №7878/25-08 податковий орган посилається на відсутність інформації про справедливу ринкову ціну реалізації вугілля марки «Ж» на підставі того, що були направлені листи до Міністерства вугільної промисловості, Торгово-промислової палати України, Луганської регіональної торгово-промислової палати, Державної інспекції по контролю за цінами в Луганській області, Головного управління статистики у Луганській області, ДП «Вугілля України», ДП «Первомайськвугілля».

Аналогічні запити були зроблені судом в ході розгляду справи. В отриманих відповідях вказується на те, що інформація відносно рівня цін на даний вид продукції відсутня. Тому при доведенні того, що ціна договору з поставки вугільної продукції на адресу ЗАТ «Ілліч-Сталь» не є звичайною ціною, державною податковою інспекцією в м. Первомайську Луганської області були застосовані норми визначення звичайної ціни, які наведені у п.п. 1.20.51 п.1.20 статті 1 Закону України №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств».

Стаття 189 Господарського Кодексу України визначає, що ціна це форма грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), реалізованої субєктами господарювання. Субєкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни - граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін. Відповідно до ч.1 ст.190 ГК України вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлені державні ціни. Згідно ч. 2 ст. 190 ГК України вільні ціни визначаються субєктами господарювання самостійно за узгодженням сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням субєкта господарювання. Відповідно до листа Міністерства економіки України від 15.10.1997 №27-23/142 «Про порядок ціноутворення» вільні ціни й тарифи на продукцію й послуги визначаються продавцями самостійно виходячи з умов, які склалися на ринку. При цьому, при веденні податкового обліку, право платника на самостійне встановлення цін і тарифів здійснюється в межах правил, установлених податковим законодавством.

Порядок визначення бази оподаткування податку на додану вартість по поставці товарів (послуг) у загальному випадку регулюється п.п. 4.1. Закону України «Про податок на додану вартість». Згідно абзацу 2 п.п. 4.1. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами. Пунктом 4.2. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», серед іншого, встановлено, що у разі поставки товарів (робіт, послуг) повязаній з продавцем особі база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Відповідно до п.п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 1.20.8. п. 1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що обовязок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобовязаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Згідно з п.п. 1.20.9 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» додатково до правил визначення звичайної ціни, встановлених цим пунктом, Кабінет Міністрів України має право встановити методологію визначення звичайної ціни товарів (робіт, послуг), які продаються (надаються) платниками податку, визначеними як природні монополісти відповідно до закону, виходячи з таких правил:

а) у разі коли неможливо визначити ціну товарів (робіт, послуг) через відсутність або недоступність відповідної інформації, для визначення звичайної ціни використовується метод ціни перепродажу (наступного продажу) таких товарів (робіт, послуг). При цьому ціна товарів (робіт, послуг), що продаються платником податку, визначається на рівні ціни, за якою такі товари (роботи, послуги) перепродаються їх покупцем у разі наступного продажу, з урахуванням визначених за допомогою застосування звичайних цін фактичних витрат, понесених цим покупцем під час продажу та просування на ринок цих товарів (робіт, послуг), а також звичайного для даного виду діяльності прибутку покупця (без врахування ціни, за якою покупцем були придбані у продавця товари);

б) у разі неможливості використання методу ціни перепродажу товарів (робіт, послуг) використовується метод «витрати плюс» (витратний), за яким ціна товарів (робіт, послуг), що продаються платником податку, визначається як сума фактичних (понесених) витрат та звичайного для даного виду діяльності прибутку. При цьому враховуються визначені із застосуванням звичайних цін витрати на виробництво (придбання) та (або) продаж товарів, їх транспортування, зберігання, страхування або інші подібні витрати.

Враховуючи, що позивач не є природним монополістом на видобуток зазначеної продукції, вимоги п.п. 1.20.9 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» на нього не поширюються.

З метою оподаткування терміни «чиста вартість реалізації», «справедлива вартість» і «ринкова вартість», які використовуються в П(С)БО, прирівнюються до терміну «звичайна ціна», визначеного Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств». Зазначені визначення по суті і являють собою ціну, по якій товар реально може бути проданий у цей момент на ринку покупцям. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» не встановлює пріоритет будь-якого з цих понять, однак, у жодному із цих понять звичайна ціна не прирівнюється до виробничої собівартості продукції.

Таким чином, суд зазначає, що реалізація вугільної продукції повинна здійснюватися за вільними ринковими цінами, які відповідно до діючого законодавства не привязані до виробничої собівартості, а визначаються на договірній основі за умови, що продавець бажає передати такі товари, а покупець бажає їх одержати без якого-небудь примусу. При цьому, базою оподаткування ПДВ при реалізації вугільної продукції для виробника є договірна (контрактна) вартість реалізації, а не така, що склалася в бухгалтерському обліку як виробнича собівартість, що в свою чергу спростовує висновок податкового органу про порушення ведення податкового обліку, п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині заниження суми податкових зобовязань податку на додану вартість у сумі 1233 464 грн. у звязку з реалізацією продукції власного виробництва за ціною, нижчою за ту, яка сформувалася за даними бухгалтерського обліку.

Платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначає Закон України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Податкова накладна у відповідності із підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону встановлено, що платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, обєм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Аналіз наведених норм Закону дає підстави для висновку про те, що включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту є обґрунтованим у разі фактичного здійснення господарської операції, яка підтверджена належним чином оформленими первинними документами.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ТОВ «Інтер-Інвест вугілля» до державної податкової інспекції в м. Первомайську Луганської області були надані податкові декларації з податку на додану вартість за березень 2007 року, квітень 2007 року, травень 2007 року, червень 2007 року, липень 2007 року, серпень 2007 року, вересень 2007 року, жовтень 2007 року, листопад 2007 року, грудень 2007 року, січень 2008 року, лютий 2008 року, березень 2008 року, липень 2008 року, січень 2009 року, квітень 2009 року, травень 2009 року, липень 2009 року, серпень 2009 року (т.19 а.с.81-131).

Суд приходить до висновку щодо фактичного здійснення господарських операцій, на підставі яких було сформовано податковий кредит за зазначений період на підставі договорів №21 від 28.09.2006, №3549 від 10.06.2010 та №1 від 05.01.2009 між ТОВ «Інтер-інвест вугілля» та ЗАТ «Ілліч-Сталь», додатковими угодами та специфікаціями до них (т.19 а.с.192); податкових накладних за березень 2007 року (рядок 17 декларації за березень 2007 року) (т.2 а.с.1-156), податкових накладних за березень 2007 року (рядок 9 декларації за березень 2007 року) (т.2 а.с.157-167); податкових накладних за квітень 2007 року (рядок 17 декларації за квітень 2007 року) (т.3 а.с.1-138), податкових накладних за квітень 2007 року (рядок 9 декларації за квітень 2007 року) (т.3 а.с.139-148); податкових накладних за травень 2007 року (рядок 17 декларації за квітень 2007 року) (т.4 а.с.1-201), податкових накладних за травень 2007 року (рядок 9 декларації за квітень 2007 року) (т.4 а.с.202-213); податкових накладних за червень 2007 року (рядок 17 декларації за червень 2007 року) (т.5 а.с.1-200), податкових накладних за червень 2007 року (рядок 9 декларації за червень 2007 року) (т.5 а.с.209); податкових накладних за липень 2007 року (рядок 17 декларації за липень 2007 року) (т.6 а.с.1-200), податкових накладних за липень 2007 року (рядок 9 декларації за липень 2007 року) (т.6 а.с.201-208); податкових накладних за серпень 2007 року (рядок 17 декларації за серпень 2007 року) (т.7 а.с.1-216), податкових накладних за серпень 2007 року (рядок 9 декларації за серпень 2007 року) (т.7 а.с.217-230); податкових накладних за вересень 2007 року (рядок 17 декларації за вересень 2007 року) (т.8 а.с.1-184), податкових накладних за вересень 2007 року (рядок 9 декларації за вересень 2007 року) (т.8 а.с.185-198); податкових накладних за жовтень 2007 року (рядок 17 декларації за квітень 2007 року) (т.9 а.с.1-173), податкових накладних за жовтень 2007 року (рядок 9 декларації за жовтень 2007 року) (т.9 а.с.174-184); податкових накладних за листопад 2007 року (рядок 17 декларації за листопад 2007 року) (т.10 а.с.1-181), податкових накладних за листопад 2007 року (рядок 9 декларації за листопад 2007 року) (т.10 а.с.182-192); податкових накладних за грудень 2007 року (рядок 17 декларації за грудень 2007 року) (т.11 а.с.1-210), податкових накладних за грудень 2007 року (рядок 9 декларації за грудень 2007 року) (т.11 а.с.211-221); податкових накладних за січень 2008 року (рядок 17 декларації за січень 2007 року) (т.12 а.с.1-138), податкових накладних за січень 2008 року (рядок 9 декларації за січень 2008 року) (т.12 а.с.139-149); податкових накладних за лютий 2008 року (рядок 17 декларації за лютий 2008 року) (т.13 а.с.1-122), податкових накладних за лютий 2008 року (рядок 9 декларації за лютий 2008 року) (т.13 а.с.123-133); податкових накладних за березень 2008 року (рядок 17 декларації за березень 2008 року) (т.14 а.с.1-143), податкових накладних за березень 2009 року (рядок 9 декларації за березень 2008 року) (т.14 а.с.144-157); податкових накладних за липень 2008 року (рядок 17 декларації за липень 2008 року) (т.15 а.с.1-153), податкових накладних за липень 2008 року (рядок 9 декларації за липень 2008 року) (т.15 а.с.154-173); податкових накладних за січень 2009 року (рядок 17 декларації за січень 2009 року) (т.16 а.с.1-98), податкових накладних за січень 2009 року (рядок 9 декларації за січень 2009 року) (т.16 а.с.99-126); податкових накладних за квітень 2009 року (рядок 17 декларації за квітень 2009 року) (т.16 а.с.127-215), податкових накладних за квітень 2009 року (рядок 9 декларації за квітень 2009 року) (т.16 а.с.216-240); податкових накладних за травень 2009 року (рядок 17 декларації за травень 2009 року) (т.17 а.с.7-56), податкових накладних за травень 2009 року (рядок 9 декларації за травень 2009 року) (т.17 а.с.57-86); податкових накладних за липень 2009 року (рядок 17 декларації за липень 2009 року) (т.17 а.с.87-179), податкових накладних за липень 2009 року (рядок 9 декларації за липень 2009 року) (т.17 а.с.180-212); податкових накладних за серпень 2009 року (рядок 17 декларації за серпень 2009 року) (т.18 а.с.16-69), податкових накладних за серпень 2009 року (рядок 9 декларації за серпень 2009 року) (т.18 а.с.70-93); реєстрами отриманих та виданих накладних (т.17 а.с.1-6), (т.18 а.с.1-15); квитанціями про приймання вантажу за березень 2007 року (т.20 а.с.1-29), за квітень 2007 року (т.20 а.с.30-66), за травень 2007 року (т.20 а.с.67-111), за червень 2007 року (т.20 а.с.112-144), за липень 2007 року (т.21 а.с.1-45), за серпень 2007 року (т.21 а.с.46-83), за вересень 2007 року (т.21 а.с.83-112), за жовтень 2007 року (т.21 а.с.113-139), за листопад 2007 року (т.21 а.с.140-156), за грудень 2007 року (т.22 а.с. 1-28), за січень 2008 року (т.22 а.с.29-48), за березень 2008 року (т.22 а.с.49-76), за липень 2008 року (т.22 а.с.77-100), за січень 2009 року (т.22 а.с.101-108), за квітень 2009 року (т.22 а.с.109-127), за травень 2009 року (т.22 а.с.128-138), платіжних доручень (т.19 а.с.276-278); банківських виписок (т.19 а.с.279).

Крім цього, в межах кримінальної справи №08/09/8005 Луганським відділенням ДНДІСЕ було проведено судово-бухгалтерську та судово-економічну експертизи, згідно висновків яких від 11.06.2010 висновки акту №490/23/32458462 від 20.11.2009, згідно якого посадові особи підприємства в графі №25 податкової декларації з даного виду податку за серпень 2009 незаконно заявили до відшкодування з бюджету ПДВ в сумі 9943573,00 грн., документально не підтверджуються (т.1 а.с.144-178).

Щодо доводів відповідача про порушення п.п. 5.12.5 п. 5.12 Розділу 5 Порядку заповнення податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.97 №166 зі змінами та доповненнями, стосовно не відображення у рядку 23.2 податкової декларації наступного звітного періоду зменшення залишку відємного значення за результатами планової виїзної перевірки (акт від 19.02.09 за №69/23/32458462), та завищення відємного значення попереднього звітного періоду суд зазначає наступне.

Державною податковою інспекцією у м. Первомайську Луганської області в акті від 19.02.2009 №69/23/32458462 про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2005 по 30.09.2008 валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 по 30.09.2008 встановлено порушення у вигляді завищення відємного значення різниці між сумою податкових зобовязань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся на загальну суму 8232743,00 грн., у тому числі на суму 7586685,00 грн. внаслідок того, що податковою інспекцією було зменшено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на суму, розраховану виходячи з процентного співвідношення матеріальних витрат в собівартості продукції до суми непокритих збитків, одержаних в результаті здійснення господарської діяльності.

Згідно п. 5.1. ст. 5. Закону України від 22.05.1997 №283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Отже, зазначений пункт 5.1 статті 5 Закону України від 22.05.1997 №283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» повинен тлумачитись у системному звязку з пунктом 1.32 цього Закону, який визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації господарської діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається, серед іншого, у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.99 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

З листа Державної податкової адміністрації України від 09.11.2009 також вбачається, що порядок формування податкового кредиту не залежить від фінансового результату звітного періоду.

Виходячи із юридичного змісту наведених правових норм, основною умовою для віднесення до складу валових витрат є подальше використання таких товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності. Також, як вбачається з наведених норм, здійснення підприємницької діяльності спрямоване на отримання доходу, а не прибутку, і відсутність доходу від конкретної окремо взятої господарської операції, а не від діяльності підприємства в цілому за певний звітний період, не може свідчити про відсутність у підприємства ознак господарської діяльності.

Господарська діяльність - це сукупність господарських операцій за певний звітний період, за підсумками яких господарюючий субєкт може отримати доход. При цьому окрема господарська операція може бути безпосередньо не направлена на отримання доходу, але бути передумовою для останнього.

Не можна погодитися з правомірністю здійсненого податковим органом зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з причин продажу позивачем вугілля за ціною, нижчою ніж собівартість його видобудку. Адже до факторів ціноутворення, крім рівня витрат, повязаних з видобутком продукції, належать рівень попиту на продукцію, конюнктура ринку, платоспроможність покупця, обсяги виробництва, складські запаси продавця та інші умови, які обєктивно впливають на формування ціни. При цьому чинним законодавством не передбачено обовязковості визначення бази оподаткування податку на додану вартість, виходячи з собівартості продукції. З огляду ж на визначення господарської діяльності, що міститься у пункті 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», прибутковість кожної окремої операції не є обовязковою ознакою господарської діяльності, яка може включати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано обєктивними причинами.

А відтак продаж позивачем вугілля за ціною, нижчою собівартості його видобудку, не можна розглядати як операцією поза межами господарської діяльності.

Отже, нормами чинного законодавства не передбачено залежності формування податкового кредиту від отриманого підприємством фінансового результату. Тому застосування податковим органом звичайних цін для встановлення бази оподаткування за господарськими операціями позивача з реалізації вугілля, які спричинили збитки в період, що перевірявся, не відповідає вимогам чинного законодавства та є необґрунтованим.

Суд також не погоджує доводи відповідача стосовно того, що висновки акта перевірки щодо безпідставного завищення платником податків відємного значення (рядок 26), задекларованого у перевіряємому періоді, можна вважати узгодженими, а висновки щодо порушення підпункту 5.12.5 пункту 5.12 Порядку заповнення та надання податкової декларації з податку на додану вартість, викладені в акті перевірки від 20 листопада 2009 року №490/23/32458462, правомірними з огляду на те, що зазначений акт посадовими особами позивача не підписувався. Податкове повідомлення-рішення за результатами перевірки по акту від 19.02.2009 №69/23/32458462 відповідачем не виносилось.

Відповідно до п. 4.11. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності субєкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства субєктами господарювання. Згідно п. 4.11. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства податкове повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок або вручення його поштою субєкту господарювання (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб субєкта господарювання до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді субєкту господарювання. Заперечення до Акту перевірки не є адміністративним оскарженням по суті. Таким чином, не винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення фактично унеможливило оскарження результатів зазначеної перевірки.

Крім того, Державною податковою інспекцією в м. Первомайську Луганської області була проведена планова виїзна перевірка з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за серпень 2008 року, яка виникла в липні 2008 року за рахунок відємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01.07.2008 по 31.07.2008, висновки якої викладені в акті №63/23-32458462 від 16 лютого 2009 року. За результатами зазначеної перевірки 17.02.2009 були винесені податкові повідомлення-рішення №0000022301/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 366867,00 грн. та №0000032301/0 про визначення суми податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість в розмірі 178099,50 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 13.04.2010 у справі №2а-24495/09/1270, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.07.2010, зазначені податкові повідомлення-рішення визнано незаконними та скасовано.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Статтею 255 КАС України встановлено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обовязковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

За таких обставин, висновки акта перевірки щодо безпідставного завищення платником податків відємного значення (рядок 26), задекларованого у перевіряємому періоді, не можна вважати узгодженими, що в свою чергу суперечить висновкам податкового органу щодо безпідставного неврахування позивачем висновків такої перевірки в своєму податковому обліку.

Сторонам розяснювались вимоги статей 69-72 КАС України та наслідки їх невиконання. Судом приймались заходи щодо всебічного та обєктивного розгляду справи, у тому числі шляхом витребування у сторін додаткових доказів на підтвердження їх правової позиції з приводу заявленого позову. З урахуванням вимог п.6 ст. 71 КАС України, суд розглянув справу на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Таким чином, суд вважає за необхідне зазначити, що з огляду на визначений підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню - як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду, винесення відповідачем податкового повідомленнярішення від 29 квітня 2010 року № 00000372301/2 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість без винесення податкового повідомлення-рішення про визначення позивачу податкових зобовязань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем «податок на додану вартість» є безпідставним та неправомірним.

У судовому засіданні судом було встановлено, що жодного повідомлення-рішення про визначення позивачу податкових зобовязань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем «податок на додану вартість» на підставі акту перевірки від 20 листопада 2010 року №490/23/32458462, відповідачем не виносилось.

Відповідач як субєкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обовязок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірність свого рішення, що є підставою для задоволення позовних вимог позивача.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 05 квітня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 11 квітня 2011 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в м. Первомайську Луганської області від 29 квітня 2010 року №0000372301/2, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Інтер-інвест вугілля» (код ЄДРПОУ 32458462) зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 7365791,00 грн. (сім мільйонів триста шістдесят пять тисяч сімсот девяносто одна гривня нуль копійок).

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-інвест вугілля» (код ЄДРПОУ 32458462, місцезнаходження: 93200, Луганська область, м. Первомайськ, вул. Жукова, буд. 15) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова складена у повному обсязі 11 квітня 2011 року.

СуддяР.С. Твердохліб