Постанова № 14876518, 07.04.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.1.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 квітня 2011 року Справа № 2а-1397/11/1270

Луганський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Цицюри О.О.,

за участю секретаря судового засідання Бойко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом Прокурора Словяносербського району Луганської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в Словяносербському районі Луганської області до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення коштів на суму податкового боргу з податку з доходів найманих працівників в сумі 7242,75 грн. та по сплаті єдиного податку в сумі 1900,06 грн., а всього 9142,81 грн.,

ВСТАНОВИВ:

14 лютого 2011 року прокурор Словяносербського району Луганської області звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в Словяносербському районі Луганської області до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення коштів на суму податкового боргу з податку з доходів найманих працівників в сумі 7242,75 грн. та по сплаті єдиного податку в сумі 1900,06 грн., а всього 9142,81 грн., в якому посилається на таке. Відповідач фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) зареєстрований в якості субєкта підприємницької діяльності Словяносербською районною державною адміністрацією Луганської області 03.04.2007 за реєстраційним номером № 2375000 0000 001150 та взятий на податковий облік у ДПІ в Словяносербському районі Луганської області в якості платника податків з 05.04.2007 за №2755. Станом на 25.01.2011 за відповідачем обліковується податковий борг у розмірі 9142,81 грн., який по закінченню встановленого законом терміну сплати податків до бюджету не перерахований. Податковий борг складається з податку з доходів найманих працівників, з яких: основний платіж-2414,25 грн. та нарахована штрафна санкція-4828,50 грн., а також, з єдиного податку, з яких: основний платіж-1900,06 грн. Державною податковою інспекцією в Словяносербському районі Луганської області застосовано заходи, спрямовані на стягнення податкового боргу з відповідача відповідно до Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним на дату виникнення податкового боргу), шляхом направлення останньому першої податкової вимоги №1/168 від 16.11.2009 та другої податкової вимоги №2/1 від 18.01.2010. Однак, до теперішнього часу податковий борг відповідачем не погашений. На підставі викладеного, прокурор просив суд стягнути з відповідача - фізичної особи підприємця ОСОБА_1 кошти на суму податкового боргу з податку з доходів найманих працівників у сумі 7242,75 грн. та з єдиного податку в сумі 1900,06 грн., а всього 9142,81 грн.

Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги адміністративного позову також підтримав та надав суду пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Відповідач у судове засідання не прибув, про місце, дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неприбуття суду не доповів, заяви про розгляд справи за його відсутності не надав. Правом подати суду заперечення проти позову та докази на підтвердження своїх доводів не скористався.

Відповідно до частини 6 статті 71 КАС України суд вирішує справу на основі наявних в матеріалах справи доказів.

Заслухавши думку прокурора, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наявних у матеріалах справи доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог з огляду на таке.

У судовому засіданні встановлено, підтверджується матеріалами справи, що відповідач фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) зареєстрований в якості субєкта підприємницької діяльності Словяносербською районною державною адміністрацією Луганської області 03.04.2007 за реєстраційним номером № 2375000 0000 001150 та взятий на податковий облік у ДПІ в Словяносербському районі Луганської області в якості платника податків з 05.04.2007 за №2755 (а.с.11,12).

Згідно довідки ДПІ в Словяносербському районі Луганської області про наявність заборгованості від 27.01.2011 №612/24-0, платник податків ОСОБА_1 (код за ЄДРПОУ НОМЕР_1) має заборгованість зі сплати податку з доходів найманих працівників в сумі 7242,75 грн. та з єдиного податку в розмірі 1900,06 грн., а всього 9142,81 грн. (а.с.7).

Згідно зі статтею 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності із статтею 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI:

- грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1);

- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1);

- штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.265 пункту 14.1);

пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки (підпункт 14.1.162 пункту 14.1);

- податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункту 14.1.175 пункту 14.1).

Відповідно до положень п.п.16.1.4. п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI платники податків зобовязані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Проте, оскільки правовідносини щодо наслідків несплати платником податків - відповідачем у даній адміністративній справі фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 податкового боргу по сплаті податку з доходів найманих працівників у розмірі 7242,75 грн. та з єдиного податку в сумі 1900,06 грн., виникли до набрання чинності Податковим Кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI, суд приходить до висновку, що в даному випадку при розгляді справи слід застосовувати норми раніше діючого законодавства.

До набрання чинності Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI, спеціальним законом з питань оподаткування, який установлював порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), включаючи збір на обовязкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообовязкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначав процедуру оскарження дій органів стягнення був Закон України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Також, цим Законом запроваджене поняття податкового боргу, як податкового зобовязання, узгодженого платником податків або встановленого судом, але не сплаченого у встановлений строк, а також пені, нарахованої на суму такого податкового зобовязання.

Зідно із статтею 1 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин) активами платника податків є кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності.

Підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин) передбачено, що органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, є виключно податкові органи, а також державні виконавці у межах їх компетенції.

Як зазначено у підпункті 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин) активи платника податків можуть бути примусово стягнуті в рахунок погашення його податкових зобовязань виключно за рішенням суду.

Здійснюючи господарську діяльність, фізичні особи підприємці відповідно до вимог пунктів 1, 2, 3 частини 1 статті 9 Закону України від 25 червня 1991 року № 1251-XII «Про систему оподаткування» (який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин) зобовязані вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами; подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, повязані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обовязкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обовязкових платежів) у встановлені законами терміни.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 14 Закону України від 25 червня 1991 року № 1251-XII «Про систему оподаткування» (який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин) податок на доходи фізичних осіб є загальнодержавним податком.

Пунктом 1.11 статті 1 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин) визначено, що особою є фізична особа або юридична особа (її філії, відділення, інші відокремлені підрозділи), а також представництва юридичної особи.

Абзацем другим пункту 1.15 статті 1 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податковим агентом, зокрема, є фізична особа, що є суб'єктом підприємницької діяльності чи здійснює незалежну професійну діяльність, яка використовує найману працю інших фізичних осіб, щодо виплати заробітної плати (інших виплат та винагород) таким іншим фізичним особам.

Відповідно до пункту 2.1 статті 2 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин) платниками податку є: резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи; нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України.

Пунктом 19.1 статті 19 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин) встановлено, що платники податку зобов'язані, серед іншого, своєчасно сплачувати узгоджені суми податкових зобов'язань, а також суми штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих податковим органом, та пеню, за винятком сум, що оскаржуються в адміністративному або судовому порядку.

Згідно із пунктом 19.2 статті 19 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин)особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані, зокрема, своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок, надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування, надавати податковому органу інші відомості з питань оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та за процедурою, визначеною цим Законом та Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку з доходів фізичних осіб до бюджету врегульовано статтею 8 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпунктів 8.1.1, 8.1.2 та 8.1.4 пункту 8.1 статті 8 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин):

- податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону;

- податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом, банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду;

- якщо оподатковуваний дохід виплачується у негрошовій формі чи готівкою з каси резидента, то податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, наступного за днем такої виплати.

До складу загального місячного оподатковуваного доходу згідно із підпунктом 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин) включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

При нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати об'єкт оподаткування згідно із пунктом 3.5 статті 3 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин) визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму збору до Пенсійного фонду України та внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, які відповідно до закону справляються за рахунок доходу найманої особи.

Відповідно до підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин) фізична особа, відповідальна згідно з вимогами цього Закону за нарахування та утримання податку, сплачує (перераховує) його до відповідного бюджету, у випадку, коли така фізична особа є податковим агентом, - за місцем реєстрації у податкових органах.

Контроль за правильністю та своєчасністю сплати податку з доходів фізичних осіб відповідно підпункту 16.3.4 пункту 16.3 статті 16 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин) здійснює податковий орган за місцезнаходженням юридичної особи або її уповноваженого підрозділу.

Згідно із підпунктом 16.3.6 пункту 16.3 статті 16 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин) відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного місцевого бюджету несе фізична особа у випадках, визначених законом.

Питання фінансової відповідальності за порушення норм Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин) врегульовано у статті 20 цього Закону.

Згідно із підпунктом «а» пункту 20.2 статті 20 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин) при порушенні правил нарахування, утримання та сплати до бюджету податку з доходів платника податку, що здійснюються особами, визначеними цим Законом, фінансово відповідальними є податкові агенти.

Згідно із підпунктом «а» підпункту 20.3.1 пункту 20.3 статті 20 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин)особами, відповідальними за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу з цього податку, при нарахуванні податку особою, на яку покладається відповідальність за таке нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету згідно з нормами цього Закону, - є така особа - податковий агент.

У разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу (підпункт 20.3.2 пункту 20.3 статті 20 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб»).

Згідно з пунктом 2 статті 14 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 „Про прибутковий податок з громадян” (який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин) оподаткування доходів громадян податковими органами здійснюється на підставі: декларацій громадян про очікуваний (оціночний) у поточному році або про фактично одержані ними протягом року доходи; матеріалів перевірок діяльності громадян, проведених податковими органами; отриманих від підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності відомостей про нараховані та виплачені платникам суми доходів і суми утриманих з них податків за формою, встановленою центральним податковим органом.

Абзацом першим підпункту «г» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин) встановлено, що контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму податкового зобовязання платника податків у разі якщо згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обовязкового платежу), є контролюючий орган.

Пунктом 3 статті 14 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 „Про прибутковий податок з громадян” (який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин) передбачено, що додатково нараховані за остаточними розрахунками суми податку підлягають сплаті не пізніше одного місяця з дня одержання повідомлення податкового органу, а зайво сплачені суми податку підлягають поверненню платнику не пізніше одного місяця після проведення остаточного розрахунку або за заявою платника зараховуються в рахунок майбутніх платежів.

Відповідно до статті 2 Указу Президента України від 03 липня 1998 року №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва» (в редакції Указу Президента України від 28 червня 1999 року №746/99) субєкти малого підприємництва- фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку. Ставка єдиного податку для субєктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць. Субєкт підприємницької діяльності- фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Частиною 2 статті 5 Указу Президента України від 03 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва» (в редакції Указу Президента України від 28 червня 1999 року № 746/99) також встановлено, що субєкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.

Так, 14.07.2009 Державною податковою інспекцією в Словяносербському районі Луганської області проведено позапланову перевірку субєкта господарської діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства стосовно оформлення найманих працівників та правильності обчислення і своєчасності перерахування до бюджету сум податків за період з 01.03.2008 по 01.06.2009, за результатами якої складено акт №61/17-1784111078 та встановлено порушення вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 №889-IV та Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва» від 03.07.1998 №727/9 (із змінами та доповненнями, внесеними Указом Президента України від 28.06.1999 №746/99) (а.с.14-16). Для підпису акту перевірки СГД-фізична особа ОСОБА_1 не зявився, тому один його примірник був направлений на його адресу замовленим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

На підставі акту перевірки №61/17-1784111078 від 14.07.2009 Державною податковою інспекцією в Словяносербському районі Луганської області відносно відповідача 01.09.2009 прийняті: податкове повідомлення-рішення №0000781700/0, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобовязання за платежем «податок з доходів найманих працівників» у розмірі 7242,75 грн. (а.с.18) та податкове повідомлення-рішення №0000791700/0, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобовязання за платежем «єдиний податок» у розмірі 2240,00 грн. (а.с.19) . Через неможливість вручення акту перевірки та вказаних податкових повідомлень-рішень, складено акти від 01.09.2009 та 08.10.2009 (а.с.17,20).

Відповідно до п.4.9 наказу ДПА України від 21.06.2001 №253 «Про затвердження порядку направлення органами ДПС України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій» день - 01 вересня 2009 року вважається днем вручення податкових повідомлень-рішень №0000781700/0, 0000791700/0 від 01.09.2009.

Даних про оскарження відповідачем зазначених податкових повідомлень-рішень державної податкової служби на час розгляду справи судом не встановлено.

Згідно із підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до статті 6 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин) у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобовязань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення.

Податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога- не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобовязання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обовязок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога- не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

На виконання вищезазначених положень Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» Державною податковою інспекцією в Словяносербському районі Луганської області фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 направлено першу податкову вимогу №1/168 від 16.11.2009, яка була отримана особисто відповідачем 17.11.2009 (а.с.8), та другу податкову вимогу №2/1 від 18.01.2010, яка через неможливість вручення відповідачеві вручена не була, про що складено відповідний акт від 01.03.2010 (а.с.9,10).

Але зазначені заходи не призвели до погашення податкового боргу відповідачем.

Оскільки за час судового розгляду справи відповідач у добровільному порядку заборгованість з податку з доходів найманих працівників в сумі 7242,75 грн. та єдиного податку в сумі 1900,06 грн. не сплатив, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають повному задоволенню.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки прокурор та позивач звільнені від їх сплати у встановленому порядку, а ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 07 квітня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 11 квітня 2011 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Прокурора Словяносербського району Луганської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в Словяносербському районі Луганської області до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення коштів на суму податкового боргу з податку з доходів найманих працівників в сумі 7242,75 грн. та по сплаті єдиного податку в сумі 1900,06 грн., а всього 9142,81 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) кошти в сумі 9142,81 грн.(дев'ять тисяч сто сорок дві гривні 81 коп.) на суму податкового боргу з податку з доходів найманих працівників (з яких: основний платіж - 2414,25 грн., штрафна санкція - 4828,50 грн.) у розмірі 7242,75 грн. (сім тисяч двісті сорок дві гривні 75 коп.) на розрахунковий рахунок №33218800700304, код казначейства 24046691, одержувач УДК в Слов'яносербському районі, МФО 804013, банк ГУДКУ в Луганській області, код платежу 11010165 та з єдиного податку (з яких: основний платіж-1900,06 грн.) в сумі 1900,06 грн. (одна тисяча дев'ятсот гривень 06 коп.) на розрахунковий рахунок №34210379700304, код казначейства 24046691, одержувач УДК в Слов'яносербському районі, МФО 804013, банк ГУДКУ в Луганській області, код платежу 16050200.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 11 квітня 2011 року.

СуддяО.О. Цицюра