Постанова № 14876244, 17.03.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 березня 2011 року Справа № 2а-1579/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Широкої К.Ю.,

при секретарі: Смішливій І.М.,

розглянувши у судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом Державного підприємства «Свердловантрацит» до Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ

21 лютого 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державного підприємства «Свердловантрацит» (далі ДП «Свердловантрацит») до Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області (далі ДПІ у м. Свердловську Луганської області) про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії. В обґрунтування позову позивач послався на наступне. ДП «Свердловантрацит» є підприємством заснованим на державній власності згідно до наказу Мінпаливенерго України від 07.03.2003 № 117 і належить до сфери управління Міністерства вугільної промисловості України та зареєстроване платником податків в ДПІ у м. Свердловську Луганської області. 12 липня 2010 року Луганським окружним адміністративним було прийнято рішення, згідно до якого з ДП «Свердловантрацит» на користь ДПІ у м. Свердловську Луганської області стягнуто заборгованість з податку на прибуток підприємств за І та ІІ квартали 2009 року станом на 01.07.2010 у сумі 22952852,34 грн. шляхом сплати податкового боргу рівними частинами по 191273,54 грн. щомісячно до 25 числа кожного місяця починаючи з липня 2010 року, зі сплатою останнього платежу до 25 червня 2020 року у сумі 191274,09 грн. На виконання рішення суду 29 жовтня 2010 року платіжним дорученням № 8588 позивач перерахував 191273,54 грн. з призначенням платежу: податок на прибуток згідно рішення суду за жовтень 2010 по справі № 2а-3182/10/1270 від 12.07.2010; 30 листопада 2010 року платіжним дорученням № 9788 позивач перерахував 191273,54 грн. з призначенням платежу: податок на прибуток згідно рішення суду за листопад 2010 року по справі № 2а-3182/10/1270 від 12.07.2010. Відповідно до інформації, зазначеної у повідомленнях № 112130026499598 від 29.10.2010 та № 112130026530143 від 07.12.2010, що надійшли на адресу позивача, кошти, перераховані вищезазначеними платіжними дорученнями, ДПІ у м. Свердловську Луганської області зарахувала в рахунок податкового боргу та пені згідно з абзацом 2 пп. 16.3.3 ст. 16.3.3 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами, що діяв на той час. Позивач вважає такі дії ДПІ у м. Свердловську Луганської області незаконними з наступних підстав. Відповідно до матеріалів справи № 2а-3182/10/1270 стягнений податковий борг складається з податкових зобовязань самостійно визначених та узгоджених платником податків у податкових деклараціях, це декларації № 10744 від 08.05.2009 та № 19735 від 07.08.2009. Сума пені, що була включена до загальної суми розстроченого податкового боргу становить 57477,49 грн. Згідно до постанови Луганського окружного адміністративного суду по адміністративній справі № 2а-3182/10/1270 від 12.07.2010 на користь ДПІ у м. Свердловську Луганської області було стягнуто податковий борг шляхом звернення стягнення на активи, тому відповідно до п.п. 16.3.2 ст. 16 Закону № 2181 нарахування пені зупиняється з моменту такого стягнення. Як вбачається з призначення платежу платіжними дорученнями № 8588 від 29.10.2010, № 9788 від 30.11.2010, ДП «Свердловантрацит» було сплачено податок на прибуток за жовтень та листопад 2010 року по справі № 2а-3182/10/1270. Позивач вважає, що ДПІ у м. Свердловську Луганської області не мала права самостійно змінювати «призначення платежу» та розподіляти сплачені ДП «Свердловантрацит» суми на погашення податкового боргу та сплату пені. У звязку з чим, позивач просив визнати протиправними дії ДПІ у м. Свердловську Луганської області щодо розподілу та спрямуванню сум, сплачених платіжними дорученнями № 8588 від 29.10.2010, № 9788 від 30.11.2010, зобовязати ДПІ у м. Свердловську Луганської області вчинити певні дії, а саме зобовязати суми сплачені підприємством платіжними дорученнями № 8588 від 29.10.2010 та № 9788 від 30.11.2010 зарахувати відповідно призначенню платежам та зобовязати ДПІ у м. Свердловську Луганської області внести відповідні зміни до картки особового рахунку платника ДП «Свердловантрацит».

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, надав пояснення аналогічно викладеним у позові та просив задовольнити позов у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача позов не визнав, надав пояснення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях проти позову (а.с.32) від 17.03.2011 року у яких послався на наступне. Податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами у рівних пропорціях. Така черговість погашення діє незалежно від волі платника податків та стосується як самостійно розрахованих платником податків податкових зобовязань, розрахованих контролюючими органом. Також відповідач зазначив, що повідомлення про розподіл сплачених сум податків мають інформаційний характер та не встановлюють для платника податків будь яких прав або обовязків.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Спірні правовідносини між сторонами виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, тому суд вважає за потрібне застосовувати законодавство чинне на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно пункту 2 статті 10 Закону України від 04 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» на державні податкові інспекції покладено виконання функцій з забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильності обчислення і своєчасності надходження цих податків, платежів.

На виконання покладених на податкові органи функцій наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 року № 276 було затверджено Інструкцію про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, яку зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 серпня 2005 року за № 843/11123. Наведена Інструкція також не містить у собі положень щодо прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах, та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

В судовому засіданні було встановлено, що на адресу позивача надійшли повідомлення про розподіл грошових коштів сплачених підприємством поточних податкових зобовязань по сплаті з податку на прибуток в рахунок податкового боргу, у тому числі:

1) № 112130026499598 від 29.10.2010 про зарахування сплаченого платіжним дорученням № 858 від 29.10.2010 з податку на прибуток за жовтень 2010 у сумі 191273,54 гривень в рахунок податкового боргу;

2) № 112130026530143 від 07.12.2010 про зарахування сплаченого платіжним дорученням № 9788 від 30.11.2010 з податку на прибуток за листопад 2010 у сумі 191273,54 гривень в рахунок податкового боргу.

Доводи державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області щодо правомірності дій відповідача по зарахуванню сплачених сум у порядку календарної черговості погашення податкового боргу і їх відповідністю вимогам пункту 7.7 статті 7, підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відхиляються судом за необґрунтованістю, оскільки зазначеною нормою взагалі не визначено коло осіб, на яких розповсюджується її дія: чи то контролюючі органи, чи то платники податків. Зазначена норма не визначає, хто зобов'язаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обов'язок нею взагалі не визначений. Вказана норма не позбавляє платника податку права самостійно визначати джерела та черговість погашення податкових зобов'язань. Ця норма не встановлює права контролюючого органу, всупереч напрямку, зазначеному платником податку у платіжному документі, зараховувати платежі у рахунок погашення податкового боргу.

Згідно пункту 6 частини 1 статті 7 Закону України від 20 травня 1999 року № 679-ХІV «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів. Пунктом 1.7 глави 1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому, згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками. З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику .

Беручи до уваги вищевикладене, позивач має право самостійно визначати цільове призначення своїх грошових коштів, а також самостійно визначати призначення платежів.

Судом встановлено, що на виконання рішення суду 29 жовтня 2010 року платіжним дорученням № 8588 позивач перерахував 191 273,54 грн. з призначенням платежу: податок на прибуток згідно рішення суду за жовтень 2010 по справі № 2а-3182/10/1270 від 12.07.2010; 30 листопада 2010 року платіжним дорученням № 9788 позивач перерахував 191 273,54 грн. з призначенням платежу: податок на прибуток згідно рішення суду за листопад 2010 року по справі № 2а-3182/10/1270 від 12.07.2010 (а.с.13,14).

Частинами 1, 5 статті 19 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству. Незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються. Згідно частини 7 статті 66 Господарського кодексу України держава гарантує захист майнових прав підприємства.

За приписами статті 8 Закону України від 25 червня 1991 року № 1251-XII «Про систему оподаткування» порядок зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) до Державного бюджету України і місцевих бюджетів та державних цільових фондів встановлюється Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону та інших законів України. Згідно статті 50 Бюджетного кодексу України, якою встановлений порядок виконання Державного бюджету України за доходами, визначено, що податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок Державного бюджету України і визнаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.

Відповідно до підпункту 2.4 пункту 4 Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за доходами та іншими надходженнями, затвердженого наказом Державного казначейства України від 19 грудня 2000 року № 131 (у редакції наказу Державного казначейства України від 03 березня 2008 року № 80) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 січня 2001 року за № 67/5258, платники перераховують платежі до державного бюджету на бюджетні рахунки, відкриті в органах Державного казначейства України, за місцезнаходженням (місцем проживання) платника. Платежі здійснюються платниками у безготівковій або готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку. Розрахункові документи про сплату платежів до державного бюджету мають бути оформлені платниками згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку України.

Сплатою платником податку податкових зобов'язань вважається саме перерахування на казначейський рахунок державного бюджету відповідної суми податку. До того ж, Законом України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Виходячи з зазначеного, суд критично оцінює твердження відповідача на те, що в платіжних дорученнях позивача не достатньо чітко сформульоване призначення платежу, та це було однією з підстав зміни призначення платежу відповідачем.

Згідно ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір в загальному розмірі 3,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 756 від 24.01.2011 (а.с.22) тому дані витрати підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України у судовому засіданні 17 березня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог ч. 4 ст. 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державного підприємства «Свердловантрацит» до Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області щодо розподілу та направлення сум, сплачених за платіжними дорученнями № 8588 від 29.10.2010, № 9788 від 30.11.2010.

Зобовязати державну податкову інспекцію в м. Свердловську Луганської області зарахувати суми, сплачені за платіжними дорученнями: № 8588 від 29.10.2010, № 9788 від 30.11.2010 згідно призначення платежу платіжних доручень і внести відповідні зміни до картки особового рахунку платника Державного підприємства «Свердловантрацит».

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Свердловантрацит», код ЄДРПОУ 32355669, документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складений та підписаний 22 березня 2011 року.

СуддяК.Ю. Широка