Постанова № 14875610, 28.02.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2011 року Справа № 2а-0870/322/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіТатаринова Д.В.

при секретаріСандига В.М.

розглянув в відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Державної податкової інспекції у Гуляйпільському Запорізької області,

до: ОСОБА_1, м. Гуляйполе, Запорізька область,

про: стягнення податкового боргу, -

за участю представників:

від позивача: не прибув;

від відповідача: не прибув;-

ВСТАНОВИВ:

14 січня 2011 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державної податкової інспекції у Гуляйпільському районі Запорізької області до ОСОБА_1, в якому позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 149, 21 грн.

В позовній заяві в обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачкою було подано до ДПІ у Гуляйпільському районі Запорізької області Декларацію про дохід за 2009 рік у вигляді вартості подарованого майна, а саме земельної ділянки, на підставі чого ДПІ у Гуляйпільському районі Запорізької області здійснила відповідачки обчислення податку з доходів фізичних осіб та визначила податкове зобовязання у розмірі 149, 21 грн. Повідомлення про нараховану суму відповідачем було отримано 14 квітня 2010 року. У граничний термін нарахована сума сплачена не була, внаслідок чого виник податковий борг.

Представник позивача у судове засідання не зявився, до суду надіслав клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання вдруге не прибув. Про час, місце судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчить поштове повідомлення.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі повторного неприбуття відповідача, який не є субєктом владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача на підставі наявних в справі доказів.

Згідно з ч. 1 ст.41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Керуючись приписами ст. ст. 35, 41 КАС України суд розглянув справу на підставі наявних доказів, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

17 серпня 2009 року ОСОБА_1 згідно Договору дарування в подарунок отримано земельну ділянку, що належала дарувальнику на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ЗП № 017587, виданого Гуляйпільською міською радою 16 січня 1998 року. Дар було оцінено сторонами договору на суму 2984, 10 грн.

31 березня 2010 року відповідачем подано до Державної податкової інспекції у Гуляйпільському районі Декларацію про дохід за 2009 рік у вигляді вартості подарованого майна, а саме земельної ділянки, що підтверджується Договором дарування від 17 серпня 2009 року.

Державним нотаріусом Гуляйпільської державної нотаріальної контори було надано Податковий розрахунок за ф. № 1ДФ за 3 квартал 2009 року, згідно якого за ідентифікаційним кодом відповідача відображена ознака доходу „65". Зазначена ознака застосовується до доходу, отриманого платником внаслідок прийняття ним подарунку від фізичної особи, що не є членом сім'ї першого ступеня споріднення.

Так, на підставі поданої декларації ДПІ у Гуляйпільському районі було здійснено обчислення податку з доходів фізичних осіб відповідачу про фактично отримані ним у 2009 році доходи, та визначене податкове зобов'язання на суму 149,21 грн., у звязку з чим винесено повідомлення № 0007061700/0 від 14 квітня 2010 року, яке отримане відповідачем 14 квітня 2010 року особисто під підпис.

Граничний строк сплати податкового зобовязання був встановлений до 14 травня 2010 року, але у встановлений термін відповідачем не сплачене.

Матеріалами справи встановлено, що ДПІ у Гуляйпільському районі вживалися заходи щодо стягнення податкової заборгованості у встановленому законодавством порядку, а саме згідно ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181 від 21 грудня 2000 року яким регулювався порядок адміністрування податків, зборів, обовязкових платежів) під час виникнення податкового боргу ОСОБА_1, були направлені перша податкова вимога № 1/27 від 17 травня 2010 року та друга податкова вимога № 2/145 від 17 червня 2010 року, які отримані відповідачкою особисто під підпис, але залишенні останнім без задоволення.

Оскільки заборгованість сплачена не була, позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення з останньої 149, 21 грн. заборгованості по сплаті податку з доходів фізичних осіб.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми законодавства, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04 грудня 1990 року №509-ХІІ податкові органи здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), контролю за валютними операціями, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, а також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 року № 1251, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, (надалі Закон № 1251) податок на доходи фізичних осіб належить до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).

Платники податків, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону № 1251, зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Згідно ст. 14 цього ж Закону, податок з доходів фізичних осіб відноситься до загальнодержавних податків. Платником податку з доходів фізичних осіб згідно п.1.20, п. 2.1 Закону України від 22 травня 2003 року «Про податок з доходів фізичних осіб» №889 є фізична особа, яка проживає в Україні і отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи.

Судом встановлено, на виконання п.4.1.4 ст.4 ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 від 21 грудня 2000 року, п. 8.1.3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року, № 889, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та якими було встановлено зобовязання платника податку з доходів фізичних осіб надавати до податкової інспекції декларацію про одержані протягом звітного календарного року доходи до 1 квітня року, наступного за звітним, відповідачем до ДПІ у Гуляйпільському районі 31 березня 2010 року було надана Декларація про дохід за 2009 рік у вигляді вартості подарованої земельної ділянки.

Починаючи з 01 січня 2007 року при одержанні свідоцтва про право на спадщину або нотаріальному посвідченні договорів дарування спадкоємцями (обдарованими), що є членами сімї спадкодавця (дарувателя) першого ступеня споріднення, оподаткування здійснюється за нульовою ставкою податку до будь якого обєкта спадщини (подарунка), тобто взагалі не оподатковується. Членами сімї фізичної особи підприємця першого ступеня споріднення вважаються її батьки та батьки її чоловіка або дружини, її чоловік або дружина, діти як такої фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, у тому числі усиновлені ними діти.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно наданого державним нотаріусом Гуляйпільської державної нотаріальної контори Податкового розрахунку за ф. № 1 ДФ за 3 квартал 2009 року, за ідентифікаційним кодом відповідача відображена ознака доходу «65». Відповідно до п. 3.6. Порядку заповнення та подання податковим агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податків, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом ДПА України від 29 вересня 2003 року № 451, згідно з Довідником ознак зазначена ознака застосовується до доходу, отриманого платником внаслідок прийняття ним подарунку від фізичної особи, що не є членом сім'ї першого ступеня споріднення.

Статтею 14 Закону № 889, яка регулює оподаткування доходів, отриманих платником податку як подарунок, в тому числі внаслідок укладення договору дарування, встановлено, що кошти, майно майнові чи немайнові права, вартість робіт, послуг, подаровані платнику податку, оподатковуються за правилами, встановленими цим Законом для оподаткування спадщини.

За приписами п.7.2 ст. 7 Закону №889 при отриманні спадщини (подарунка) спадкоємцями (обдарованими), що не є членами сім'ї спадкодавця (дарувателя) першого ступеня споріднення, оподаткування провадиться за ставкою податку у розмірі 5 %, до будь-якого об'єкта спадщини (подарунка).

Згідно наданого державним нотаріусом Гуляйпільської державної нотаріальної контори Податкового розрахунку за ф. № 1 ДФ за 3 квартал 2009 року, за ідентифікаційним кодом відповідача відображена ознака доходу «65». Відповідно до п. 3.6. Порядку заповнення та подання податковим агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податків, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом ДПА України від 29 вересня 2003 року № 451, згідно з Довідником ознак зазначена ознака застосовується до доходу, отриманого платником внаслідок прийняття ним подарунку від фізичної особи, що не є членом сім'ї першого ступеня споріднення.

Отже, на виконання норм вищевказаних Законів, на підставі поданої ОСОБА_1 декларації про фактично отримані нею доходи у 2009 році, ДПІ у Гуляйпільському районі здійснила обчислення податку з доходів фізичних осіб та визначила відповідачки податкове зобов'язання в розмірі 149,21 грн.

У відповідності із п.5.2.1 ст.5 Закону України від 21 грудня 2000 року №2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання платника, визначене контролюючим органом, вважається узгодженим в день отримання податкового повідомлення-рішення. Податкові зобов'язання платником не оскаржено ні в адміністративному ні в судовому порядку.

На теперішній час відповідачка не сплатила податкове зобов'язання у встановлений строк, враховуюче те, що податкове зобов'язання узгоджене, воно визнається податковим боргом.

Відповідно до п. 41.5 ст. 41 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02 грудня 2010 року органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

Згідно з пп. 20.1.28. п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п. 102.4. ст. 102 ПК України у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Відповідно до п.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160163,165, 167 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (70200, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму боргу по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 149 (сто сорок девять) грн. 21 коп. на користь Державної податкової інспекції у Гуляйпільському районі Запорізької області (р/р 33216846700102, одержувач місцевий бюджет Гуляйпільського району Запорізької області, код платежу: 11011400, банк ГУДКУ у Запорізькій області, МФО 813015, ОКПО 34676890).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя/підпис/ Д.В. Татаринов