Постанова № 14873633, 25.03.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2011 р. справа № 2а/0570/2219/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10.50

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Михайлик А.С.

при секретаріМороз Н.О.

розглянув відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області

доКомунального закладу «Палац культури «Лідіївка»

про зобовязання виконати не вчинені дії

за участю:

від позивача: Дацко А.В. (за дов. № 05-13-11-17/207 від 10.01.2011 року);

від відповідача: Цурган В.Є. (наказ № 12-ос від 18 березня 1997 року)

Контрольно-ревізійне управління в Донецькій області звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Комунального закладу «Палац культури «Лідіївка» із вимогами про зобовязання виконати не вчинені дії, зазначені у пункті 2.4. листа-вимоги від 21 липня 2010 року № 19-03-10/2295, а саме відшкодувати зайві витрати коштів, внаслідок завищення підрядником відповідача - Приватним підприємством «Зодчий» вартості виконаних робіт, шляхом внесення підрядником або винною особою на розрахунковий рахунок закладу грошових коштів в сумі 46,03 тис. грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач визначив статті 10, 15 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні». В наданому позові позивач зазначив, що під час проведення ревізії Комунального закладу «Палац культури «Лідіївка» було встановлено проведення закладом зайвих витрат з загального фонду міського бюджету в сумі 46,03 тис. грн. внаслідок завищення вартості виконаних робіт протягом 2007-2008 років підрядником Приватним підприємством «Зодчий». За результатами проведеної ревізії, позивачем було прийнято вимогу «Про усунення виявлених ревізією порушень» № 19-03-10/2295 від 21 липня 2010 року, якою зобовязано Комунальний заклад «Палац культури «Лідіївка» усунути фінансові порушення в строк до 01 вересня 2010 року. Проте, у встановлений у вимозі термін порушення не були усунені, з огляду на що позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги, наполягала на їх задоволенні в повному обсязі.

Відповідач Комунальний заклад «Палац культури «Лідіївка» проти задоволення заявлених позивачем вимог заперечував, письмового відзиву не надав. В судовому засіданні представник відповідача надала пояснення, що за наслідками виявлення в ході проведення ревізії порушень вимог чинного законодавства, закладом було направлено на адресу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області лист із проханням сприяти у встановленні місцезнаходження Приватного підприємства «Зодчий». Листом від 28 липня 2010 року, відповідача було повідомлено про порушення кримінальної справи у відношенні директора Приватного підприємства «Зодчий» по факту вчинення злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України.

У звязку із цим, відповідач звернувся до Прокуратури Донецької області та прокурора Кіровського району м. Донецька із заявою про порушення кримінальної справи проти осіб, винних у витраті бюджетних коштів. Листом від 27 серпня 2010 року прокуратура Кіровського району м. Донецька повідомила, що 04 серпня 2010 року матеріали ревізії Комунального закладу «Палац культури «Лідіївка», в ході якої було встановлено порушення законодавства Приватним підприємством «Зодчий» були скеровані до Кіровського РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області для проведення перевірки.

В судовому засіданні представником відповідача не було висловлено будь-яких заперечень з приводу виявленого позивачем порушення в ході ревізії, що призвело до здійснення з міського бюджету зайвих витрат в сумі 46,03 тис. грн.

Відповідач просив відмовити позивачу в задоволенні заявлених вимог.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши представників позивача та відповідача, суд,

ВСТАНОВИВ:

Відповідач - Палац культури «Лідіївка» є комунальним закладом, юридичною особою, зареєстрований та обліковується в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 21959787. Відповідач віднесений до сфери управління відділу культури Донецької міської ради.

В період з 14 червня 2010 року по 12 липня 2010 року, контрольно-ревізійним відділом у м. Донецьку було проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Комунального закладу «Палац культури «Лідіївка» за період з 01 червня 2007 року по 31 травня 2010 року. За наслідками проведення ревізії складений акт ревізії № 19-03-08/170 від 16 липня 2010 року, копія якого наявна в матеріалах справи (арк. справи 5-32). В ході ревізії було встановлено, що за період з 01 червня 2007 року по 31 травня 2010 року на виконання умов укладених договорів підряду із приватним підприємством «Зодчий» відповідачем було здійснено оплату виконаних робіт з капітального та поточного ремонту. Відповідачем за рахунок бюджетних коштів були перераховані на користь Приватного підприємства «Зодчий» (підрядника) кошти в сумі 216901,20 грн. Згідно наданих до ревізії актів виконаних робіт форми КБ-2в за період з 01 червня 2007 року по 31 травня 2010 року вартість капітального ремонту системи опалювання та заміни віконних блоків складає 199902,00 грн., з яких у 2007 році було 49902,00 грн., у 2008 році на суму 150000,00 грн.; поточний ремонт підвісної стелі на суму 16999,00 грн.

Як зазначено в акті ревізії, при проведенні перевірки акту виконаних робіт форми КБ-2в від 14 серпня 2008 року на поточний ремонт стелі, внаслідок невірного застосування ресурсної норми було завищено вартість виконаних робіт на 4241,00 грн. В актах виконаних робіт на капітальний ремонт системи опалювання форми КБ-2в за листопад 2007 року та липень 2008 року, внаслідок невірного застосування ресурсної норми та подвійного врахування обсягів виконаних робіт, вартість виконаних робіт було завищено на 23144,50 грн., з яких за 2007 рік на 11917,50 грн., за 2008 рік на 11227,00 грн.

Крім цього, за наслідками здійснення контрольного обміру встановлено завищення обсягів виконаних робіт , що призвело до завищення вартості виконаних робіт на суму 18639,50 грн., з яких робіт з капітального ремонту опалення 2007 року на суму 5595,50 грн., 2008 року на суму 4294,00 грн., заміни вікон у 2008 році в сумі 8657,00 грн., встановлення підвісної стелі «Армстронг» - в сумі 93,00 грн.

Внаслідок допущення відповідачем зазначених порушень, державі завдано шкоди (збитків ) на суму 46025,00 грн.

21 липня 2010 року позивач прийняв вимогу № 19-03-10/2295 від 21 липня 2010 року «Щодо усунення виявлених ревізією порушень» пунктом 2.4. якої внаслідок встановлення ревізією порушень фінансово-господарської дисципліни, що виразилися у здійсненні зайвих виплат з міського бюджету внаслідок завищення у 2007 та у 2008 роках вартості виконаних підрядником - Приватним підприємством "Зодчий" робіт, відповідача було зобовязано відшкодувати здійснені зайві витрати коштів шляхом внесення підрядником або винною особою на розрахунковий рахунок закладу грошових коштів у розмірі 46,03 тис. грн.

Про вжиті заходи і виконання пунктів вимоги відповідача було зобовязано надати письмову інформацію до Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області в строк до 02 вересня 2010 року.

Статус державної контрольно-ревізійної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» (далі - Закон).

Згідно статті 1 цього Закону державна контрольно-ревізійна служба складається з Головного контрольно-ревізійного управління України, контрольно-ревізійних управлінь в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійних підрозділів (відділів, груп) в районах, містах і районах у містах.

Головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому (стаття 2 закону).

Інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Порядок проведення інспектування затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 550 від 20 квітня 2006 року.

Згідно пункту 35 цього Порядку виявлені допущені об'єктом контролю порушення законодавства, контроль за дотриманням якого віднесено до компетенції служби, фіксуються в констатуючій частині акта ревізії з обов'язковим посиланням на норми законів чи інших нормативно-правових актів, які порушено, та зазначенням винних у їх допущенні осіб.

Згідно статті 15 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу» вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що ревізуються.

Прийняття вимоги органом контрольно-ревізійної служби є засобом реалізації наданих субєкту владних повноважень функцій. Вимога є актом індивідуальної дії та має містити в собі конкретні приписи, звернені до певного суб'єкта. Крім цього, приймаючи до уваги обовязків характер вимоги контрольно-ревізійного управління, вимога органів контрольно-ревізійної служби має визначати спосіб усунення виявлених порушень: певні дії, що мають бути вчиненими посадовими особами підконтрольної установи.

Зі змісту вимоги № 19-03-10/ 2295 від 21 липня 2010 року вбачається, що керівник органу вимагав від підконтрольної установи, якою є відповідач по справі, наступне: відшкодувати зайві витрати коштів в сумі 46,03 тис. грн. внаслідок завищення підрядником Приватним підприємством «Зодчий» вартості виконаних робіт шляхом внесення підрядником або винною особою на розрахунковий рахунок закладу грошових коштів.

Встановлений у вимозі спосіб її виконання свідчить про те, що фактично, зазначений пункт вимоги зобовязує здійснити внесення коштів на рахунок відповідача у справі не відповідачем, а його контрагентом Приватним підприємством «Зодчий» чи іншою винною особою, яка не визначена.

Наведене вище свідчить про те, що вимоги пункту, зобовязання виконати який є предметом розгляду в цій справі, не містить конкретних приписів адресований до підконтрольної установи та не визначає дій, які мають бути вчинені посадовими особами підконтрольної установи, що позбавляє можливості його виконання.

Чинним законодавством не передбачено можливості органів контрольно-ревізійної служби вимагати вчинення певних дій іншими особами, ніж ті, що є підконтрольними установами.

Крім цього, суд зазначає, що згідно зі статтею 7 Кодексу адміністративного судочинства України, одним з принципів адміністративного судочинства, є принцип обовязковості виконання судового рішення. Відповідно до статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначений принцип полягає в наступному, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України; невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Обов'язковість судових рішень гарантується, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод: право на судовий захист нівелюється у разі, якщо правова система держави дозволяє, залишення судового рішення недіючим.

Отже, рішення суду про зобовязання вчинити певні дії має бути таким, що може бути виконаним зобовязаною особою відповідачем у справі. Проте, враховуючи встановлений у пункті 2.4 вимоги № 19-03-10/2295 від 21 липня 2010 року спосіб усунення виявлених при проведенні ревізії порушень, суд дійшов висновку про неможливість його виконання відповідачем у встановлений органом державної контрольно-ревізійної служби спосіб.

Приймаючи до уваги не визначення у вимозі конкретних заходів, що мають бути вчиненими відповідачем, адресування цього пункту вимоги до іншої, ніж підконтрольної установи особи, неможливості забезпечення виконання пункту 2.4. вимоги № 19-03-10/2295 від 21 липня 2010 року у встановленій в ній спосіб, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог.

За приписами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, підстави для здійснення розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись Конституцією України, Бюджетним кодексом України, Законом України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», Порядком проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 550 від 20 квітня 2006 року, та ст. ст. 2, 7-12, 69-72, 87-98, 122-163, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області до Комунального закладу «Палац культури «Лідіївка» про зобовязання Комунального закладу Палац культури «Лідіївка» виконати не вчинені дії, зазначені в пункті 2.4. листа вимоги № 19-03-10/2295 від 21 липня 2010 року, а саме відшкодувати зайві витрати коштів, внаслідок завищення підрядником або винною особою на розрахунковий рахунок закладу грошових коштів в сумі 46,03 тис. грн.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено в судовому засіданні 25 березня 2011 року у присутності представників сторін.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 30 березня 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Михайлик А.С.