Ухвала суду № 14848895, 06.04.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2011 р.Справа № 2-а-4455/10/1570 Категорія:8.2.6Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І.В. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Зуєвої Л.Є.,

суддів Коваля М.П. та Семенюка Г.В.

при секретарі Ведутенко А.В.

за участю:

від апелянта - Фатєєвої І.В.

від ДПІ у Малиновському районі - Николіна О.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «СЕЛА» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2010 року за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «СЕЛА» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

В квітні 2010 року ТОВ «НВП «СЕЛА»звернулось до суду з позовом до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси з врахуванням уточнених позовних вимог про скасування податкових повідомленнь-рішеннь від 28.09.2009 року №0006052301/0, від 28.09.2009 року №0006072301/0, від 29.04.2010 року № 0007942301/0/3.

В обґрунтування позову зазначалося, що висновки за актом перевірки, на підставі яких винесені спірні податкові повідомлення-рішення, є безпідставними та необґрунтованими. Так, підприємством були надані перевіряючому співробітнику податкового органу первинні документи податкового та бухгалтерського обліку, проте останні не були взяті до уваги. При цьому позивач зважає на те, що контрагент ТОВ «Зернова Компанія «Фінінвестхліб»не є зерновим складом, тому складські документи та договори зберігання зерна від зернового складу не можуть мати місце в даних господарських відносинах. Також, виконання ПП «Рамтрейд К»робіт щодо дослідження кон'юктури ринку підтверджується документами, які надавались перевіряючому під час проведення перевірки та не були взяті ним до уваги. Крім того, висновки за актом перевірки щодо порушень положень Закону України «Про податок на додану вартість» фактично є беззмістовними, з огляду на фактичну відсутність опису даних порушень. Крім того, позивач зазначив, що лише у тому разі, коли у пунктах 5.3 - 5.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»містяться певні обмеження чи є пряма заборона щодо включення певних витрат до складу валових витрат, таке включення можна вважати неправомірним. Також, позивач зважав, як на додаткову підставу задоволення позовних вимог, на порушення порядку вручення спірних податкових рішень.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2010 року в задоволенні позовних вимог ТОВ «НВП «СЕЛА» до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, ТОВ «НВП «СЕЛА»в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. У звязку з цим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із задоволенням позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що на підставі направлень від 14.08.2009 року № 1044, від 03.09.2009 року № 1102, виданих ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, згідно з ч.1 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та відповідно до плану-графіку проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання на III квартал 2009 року, проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничого підприємства «СЕЛА»вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за період з 01.01.2008 року по 01.04.2009 року, за результатами якої складений акт від 14.09.2009 року № 330/23-213/32394053.

Перевіркою встановлено порушення п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 14249653,00 гривень; п.п.7.4.2, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 11398929,00 гривень.

На підставі вищевказаного акту перевірки ДПІ у Малиновському районі прийняті податкові повідомлення-рішення від 28.09.2009 року № 0006052301/0, яким підприємству визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 14249653,00 гривень та штрафні санкції в розмірі 13525666,00 гривень, а всього 27775319,00 гривень; від 28.09.2010 року № 0006072301/0, яким підприємству визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 11398929,00 гривень та штрафні санкції в розмірі 11398929,00 гривень, а всього 22797858,00 гривень.

Не погоджуючись із вказаними вище податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси із первинною скаргою від 07.10.2009 року, відповідно до якої просив скасувати спірні податкові рішення. Рішенням ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 03.12.2009 року № 49597/10/25-008 про результати розгляду первинної скарги спірні податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга - без задоволення.

11.12.2009 року позивач звернувся із повторною скаргою до ДПА в Одеській області, за результатами якої прийнято рішення від 05.02.2010 року № 4101/10/25-007, яким податкове повідомлення-рішення від 28.09.2009 року № 0006052301/0 залишено без змін; збільшено на 397884,00 гривень суму штрафної санкції з податку на прибуток, визначену у податковому повідомленні-рішенні ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 28.09.2009 року № 0006052301/0; скасовано податкове повідомлення-рішення від 28.09.2009 року № 0006072301/0 в частині застосування фінансової санкції 5699464,50 гривень, застосованої з посиланням на п.п.17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в іншій частині рішення залишено без змін, а скарга - без задоволення.

У подальшому ТОВ «НВП «СЕЛА»звернулось із повторною скаргою на податкові повідомлення-рішення від 28.09.2009 року №№ 0006052301/0, 0006072301/0 до ДПА України. Рішенням ДПА України про результати розгляду повторної скарги від 15.04.2010 року № 3637/6/25-0115 оскаржувані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 28.09.2009 року №№ 0006052301/0, 0006072301/0 з урахуванням рішення ДПА в Одеській області від 05.02.2010 року № 4101/10/25-0007 - залишені без змін, а скарга - без задоволення. За результатами адміністративного оскарження спірних податкових повідомлень-рішень ДПІ у Малиновському районі м. Одеси прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.04.2010 року № 0007942301/0/3, яким позивачу визначено зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за штрафними санкціями в розмірі 397884,00 гривень.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд першої інстанції вірно вважає зазначені податкові повідомлення-рішення обґрунтованими, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню у зв'язку з наступним.

Судом встановлено, що на формування валових витрат ТОВ «НВП «СЕЛА»мало вплив здійснення операцій з придбання зерна, борошна, насіння соняшника, ріпаку, плівки поліетиленової, білого крафту та інше у контрагента ТОВ «Зернова компанія «Фінінвестхліб». Як вбачається з акту перевірки та не спростовано представником позивача, під час перевірки підприємством не надані договори купівлі-продажу, акти прийому-передачі зерна, борошна, насіння соняшника, ріпаку; складських документів; договорів зберігання товару; транспортних документів; сертифікатів якості; ветеринарних довідок тощо.

З акту перевірки вбачається, що перевіряючі дійшли висновку щодо завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 04.1 Декларації «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11»всього в сумі 56990613,00 гривень, на підставі бухгалтерських рахунків, прибуткових (видаткових) накладних, банківських виписок, рахунків-фактур.

Іншою підставою визначення позивачу суми податкового зобов'язання став висновок контролюючого органу про те, що позивачем в порушення вимог норми п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»віднесено до складу валових витрати з придбання послуг із дослідження конюнктури ринку від ПП «Рамтрейд К»в розмірі 4800,00 гривень, оскільки до перевірки не надані акти виконаних робіт та ін., у зв'язку із чим фактичне виконання послуг документально не підтверджено. Так, судом встановлено, що позивачем укладений договір про надання маркетингових послуг з ПП «Рамтрейд К»від 20.01.2009 року №20/01, за яким позивач сплатив контрагенту 4800,00 гривень за проведене дослідження конюнктури ринку. При цьому з акту перевірки вбачається, що перевіряючим не були надані документи, які б підтверджували фактичне надання послуги виконавцем за вказаним договором, у зв'язку із чим суд вважає зазначені вище висновки за актом перевірки обґрунтованими.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, згідно якого первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовуються грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (п.2 ст.3).

Відповідно до п.1 ст.9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Згідно з п.1 ст.1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В обґрунтування товарності операцій із контрагентом представником позивача зазначені відповідні видаткові накладні, однак суд не бере до уваги вищевказані документи, оскільки в даному випадку, з урахуванням доводів представника відповідача, останні є непрямими доказами товарності операцій - вони дозволяють зробити лише припущення щодо факту реальності здійснення господарських операцій. Видаткові накладні не мають доказовості, так як не розкривають суті господарських операцій. Адже, відповідно до ч. 2 ст. 86 КАСУ ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Зазначені документи мали б силу достатніх доказів тільки у взаємному зв'язку з сукупністю з іншими доказами, при умові, якби позивачем були надані такі докази.

Поряд із тим суд першої інстанції вірно враховує, що як під час проведення перевірки, так і під час судового розгляду справи позивачем не надані оборотно-сальдові відомості по рахунку 281 «Товари»(матеріальний звіт про рух ТМЦ у розрізі товарів), які підтверджують рух товарів, їх оприбуткування та витрачення (найменування, кількість, сума), залишки на початок та на кінець місяця, в результаті чого неможливого визначити фактичні залишки товарів на початок та на кінець звітних періодів.

Суд відхиляє доводи позивача, як підставу для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, щодо того, що ТОВ «Зернова компанія «Фінінвестхліб»не є зерновим складом, що виключає можливість існування документів по зберіганню, складських документів, у зв'язку з наступним.

Згідно вимог Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні»та постанови Кабінету Міністрів України № 510 від 11.04.2003 року «Про забезпечення сертифікації зернових складів на відповідність послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки, запровадження складських документів на зерно», зерно та зернові повинні зберігатися на сертифікованих складах.

При отриманні зерна та його передачі, на складах ведуться реєстри та виписуються складське свідоцтво або складська квитанція, в якій вказується поточний номер, дата видачі свідоцтва, кількість прийнятого на зберігання зерна, найменування зернового складу, а також договір складського зберігання, сертифікати, ветеринарні довідки.

Понесені витрати на отримання товарів повинні оформлятись відповідними документами, які б підтверджували їх фактичне отримання.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ст. 655 ЦК за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Право продажу товару, відповідно до ст. 658 ЦК, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Згідно із ст. 662 ЦК, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Під час офіційного з'ясування обставин у справі не встановлена наявність документів, які б підтверджували факт зберігання зерна між датою її одержання позивачем та датою відвантаження контрагентам. Таким чином, факт виконання договорів поставки від контрагенту ТОВ «Зернова компанія «Фінінвестхліб»в судовому засіданні не підтверджений.

Судом першої інстанції вірно відхилено доводи представника позивача щодо того, що під час проведення перевірки фахівцям податкового органу були надані всі необхідні документи, проте не були взяті перевіряючими до уваги, оскільки це спростовується актом про відмову у наданні документів посадовою особою ТОВ «НВП «Села»та посадовими особами ТОВ «Консалтингова агенція Консільєрі»(підприємство, що здійснює ведення бухгалтерського та податкового обліку позивача за договором від 03.01.2008 року № 8-а) від 09.09.2009 року № 43/23-226 та вбачається з самого акту перевірки. При цьому сам позивач не надав суду належних та допустимих доказів надання документів перевіряючим під час проведення перевірки.

Поряд із тим, на підтвердження фактичного надання маркетингових послуг ПП «Рамтрейд К»послуг ТОВ «НВП «СЕЛА»під час судового розгляду справи надані до суду копії акту здачі-прийняття робіт № Р-00041, рахунок-фактура № Р-00045 від 03.03.2009 року, звіт до договору №20/01 від 20.01.2009 року, специфікація до договору. Проте суд, керуючись ст. 89 КАС України, критично оцінює зазначені документи, як підставу для скасування спірних податкових повідомлень-рішень, та розцінює останні, як штучно створенні підстави для задоволення позову з метою ухилення від відповідальності за встановлені порушення, у зв'язку з наступним.

Так, з наданих позивачем до суду документів не вбачається, які саме роботи та послуги були надані, не доведено економічної доцільності витрат на зазначені послуги, зокрема їх вплив на максимізацію доходів чи мінімізацію витрат, тобто на отримання прибутку в цілому.

на викладене, за відсутності інших доказів, які б підтверджували фактичне надання конкретних послуг, документи, на підставі яких сформовані валові витрати за спірними господарськими операціями, самі по собі не можуть беззаперечно підтверджувати право платника на їх формування.

Доводи представника позивача про те, що надані контрагентом послуги безпосередньо впливають на результати діяльності підприємства є бездоказовими та ґрунтуються на узагальнюючих припущеннях, які не можуть бути взяти судом до уваги, оскільки б це призвело до формального вирішення справи.

Таким чином, суд погоджується з висновками перевіряючих та доходить аналогічного висновку про те, що ТОВ «НВП «Села»в порушення п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»віднесено до складу валових витрат витрати на -ридбання товарів, факти придбання яких для подальшого використання у власній господарській діяльності не може бути встановлений, в результаті чого підприємством завищено суму валових витрат всього в сумі 14249653,00 гривен. У зв'язку із цим, в задоволенні позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 28.09.2009 року №0006052301/0, від 29.04.2010 року № 0007942301/0/3 слід відмовити.

При цьому суд критично оцінює посилання представника позивача, як на підставу для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, на те, що складений за результатами перевірки акт був надісланий до ТОВ «НВП «Села»за невірною адресою з огляду на наступне. Так, згідно акту про відсутність посадової особи за юридичною та фактичною адресами та неможливість вручення та підпису акту № 330/23-213/323940453 від 14.09.2009 року посадовій особі ТОВ «НВП «Села» від 14.09.2009 року № 44/23-226 вбачається, що співробітниками податкової служби було здійснено виїзд на юридичну адресу: м. Одеса, вул. Мельницька, 32/Б, фактичну адресу: м. Одеса, вул. Комарова, 10, та фактичну адресу ТОВ «Консалтінгова агенція Консільєрі»: м. Одеса, вул. Єкатериненська, 2, кв. 24, для підпису та вручення акту перевірки № 330/23-213/323940453 від 14.09.2009 року посадовій особі директору ОСОБА_3 та було виявлено, що директор ОСОБА_3 за цими адресами не знаходиться. У телефонній розмові ОСОБА_3 повідомив співробітникам податкової служби про те, що знаходиться у відрядженні у м. Житомир та просив надіслати вищевказаний акт на фактичну адресу ТОВ «Консалтінгова агенція Консільєрі», що й було виконано співробітниками податкової служби. Також, відповідно до акту № 162/23-226 від 28.09.2009 року про відсутність посадової особи ТОВ «НВП «Села»за юридичною та фактичною адресами та неможливість вручення податкового повідомлення-рішення від 28.09.2009 року № 0006052301/0 з податку на прибуток, та податкового повідомлення-рішення від 28.09.2009 року № 0006072301/0 з ПДВ підприємство та посадова особа ТОВ «НВП «Села»фактично за юридичною та фактичною адресами не знаходиться, а в телефонній розмові директор ОСОБА_3 повідомив, що знаходиться у м. Житомир.

Проведеною співробітниками податкової служби перевіркою ТОВ «НВП «Села»з питань наявності за юридичною (м. Одеса, вул. Мельницька, 32/Б) та фактичною (м. Одеса, вул. Комарова, 10) адресами встановлена фактична відсутність підприємства за цими адресами (акт від 28.09.2009 року № 163/23-226). У зв'язку із цим податкові повідомлення-рішення від 28.09.2009 року №№ 0006052301/0, 0006072301/0 були розміщені на дошці оголошень (акт від 28.09.2009 року № 164/23-226) та у подальшому зняті для здійснення ксерокопій та вручення посадовій особі (директору ТОВ «НВП «Села») ОСОБА_3 і повернуті на дошку оголошень (акт від 02.10.2009 року № 166/23-226).

Крім того, судом встановлено, що за період з 01.01.2008 року по 01.04.2009 року ТОВ «НВП «СЕЛА»задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість всього у сумі 11539413,00 гривень. Відповідно до п.п.3.2.2 акту перевірки встановлено його завищення всього у сумі 1139»929,00 гривень, у тому числі по періодах: січень 2008 року - 1032021,00 гривень, лютий 2008 року - 890279,00 гривень, березень 2008 року - 1265762,00 гривень, квітень 2008 року - 1299188,00 гривень, травень 2008 року - 1381451,00 гривень, червень 2008 року - 815569,00 гривень, липень 2008 року - 1283461,00 гривень, серпень 2008 року -1168702,00 гривень, вересень 2008 року - 1189659,00 гривень, жовтень 2008 року - 832465,00 гривень, листопад 2008 року - 241372,00 гривень.

Вищевказане відхилення виникло в результаті порушення підприємством п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки ТОВ «НВП «СЕЛА»включено до складку податкового кредиту суму ПДВ за вищевказаними господарськими операціями з контрагентами ТОВ «Зернова Компанія «Фінінвестхліб»та ПП «Рамтрейд К»за відсутністю підтвердження валових витрат та неможливості встановлення факту придбання товарів та послуг позивачем, подальшого зв'язку такого придбання із здійсненням власної господарської діяльності.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника податку, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбання (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

З урахуванням вищевикладеного, ТОВ «НВП «СЕЛА»не надано вичерпних, оформлених належним чином згідно з вимогами діючого законодавства документів, на підставі яких можливо достовірно визначити, що маркетингові послуги та товари придбані з наміром використання у власній господарській діяльності, а саме, що придбання послуг з дослідження конюнктури ринку та товарів, придбаних у ТОВ «Зернова Компанія «Фінінвестхліб», були використані в господарській діяльності товариства.

Таким чином, суд дійшов аналогічного за актом перевірки висновку щодо порушення позивачем п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством у період з 01.01.2008 року по 01.04.2009 року безпідставно віднесено до складу податкового кредиту в загальній сумі 11398929,00 гривень, у зв'язку із чим в задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 28.09.2009 року №0006072301/0 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 11398929,00 гривень та штрафних санкцій в сумі 11398929,00 гривень, а всього в сумі 22797858,00 гривень, слід відмовити.

При цьому суд першої інстанції правильно врахував, що в ході планової виїзної перевірки ТОВ «НВП «Села»з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 01.04.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 01.04.2000 року встановлено, що основним постачальником ТОВ «НВП «Села»є ТОВ «Зернова Компанія «Фінінвестхліб». За даними бази «Деталізованої інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за період»встановлено, що одним із засновників ТОВ «НВП «Села»з розміром внеску у статутний фонд 90% є ОСОБА_4, а головним бухгалтером ТОВ «Зернова Компанія «Фінінвестхліб»є ОСОБА_5, що свідчить про те, що це пов'язані особи, що відповідає одній з ознак п.1.26 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення державного органу, органу місцевого самоврядування та їх посадових осіб повинні бути прийняті в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності всіх перед законом; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансі між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апелянта.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову місцевого суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «СЕЛА»залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2010 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали складено та підписано 08.04.2011р.

Головуючий: суддя Зуєва Л.Є.

суддя Коваль М.П.

суддя Семенюк Г.В.