Ухвала суду № 14848212, 29.03.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2668/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Виноградова О.І.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"29" березня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бужак Н. П.

суддів: Костюк Л.О., Твердохліб В.А.

при секретарі: Воронець Н.В.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 червня 2010 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Меридіан Плюс Україна»до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Меридіан Плюс Україна» звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16 грудня 2009 року №00009923000/0, яким йому було донараховано податок на додану вартість в сумі 148206,79 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 74103,40 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21 червня 2010 року позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області від 16 грудня 2009 року №00009923000/0.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду Державна податкова інспекція у Вишгородському районі Київської області подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 21.06.2010 року та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, які з»явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, у період з 19 жовтня по 27 листопада 2009 року ДПІ у Вишгородському районі Київської області проведена виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Меридіан Плюс Україна»з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 1 квітня 2008 року по 30 червня 2009 року. За результатами перевірки 04.12.2009 року складено акт № 1489/23-1/32878486.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем виставлено податкове повідомлення-рішення № 000092300/0, яким позивачу визначено податкові зобов»язання по податку на додану вартість в сумі 222310,19 грн, із яких: податкове зобов»язання –148206,79 грн, штрафні санкції –74103,40 грн.

Зазначене податкове зобов»язання нараховано відповідачем на підставі висновків акту перевірки, у якому вказано, що, що позивачем порушено вимоги п.п. 5.2.1 п.5.2, пп..5.3.2 пп.5.3.9 п.5.3, пп..5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств від 28 грудня 1994 року № 334/94 ВР (п.1 розділу «Висновок») пп..7.2.6, пп..7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (п.2 розділу «Висновок»), ст. ст. 13,15,18 Закону України «Про плату за землю від 03 липня 1992 року № 2535-Х11 ( п.3 розділу Висновок), пп.. 8.11, пп..8.1.2 п. 8.1 ст. 8, пп..»а»п.19.2 ст. 19 Закону «Про податок з доходу фізичних осіб»від 22 травня 2003 р. № 889-1У (п. 4 розділу «Висновок»). Крім того, висновок містив твердження про ознаки нікчемності договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Оптова компанія ресурси»та «Ленд-Паюс».

За змістом ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв»язку з придбанням товарів (робіт, послуг) вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку не підтверджених податковими накладними.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для зарахування податкового кредиту.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що станом на дату першої події –виплати позивачем товарів та послуг в нього були відсутні податкові накладні на загальну суму 112 195,31 грн, а в подальшому, після отримання даних накладних від контрагентів, зазначену у накладних суму позивачем було включено до податкового кредиту станом на дату їх отримання.

Приходячи до такого висновку, суд першої інстанції врахував наявність листа № 15352/7/16-1117, згідно з яким у випадку коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких відбулася оплата за отриманий товар ( робіт, послуг) суми податку, вказані в таких накладних можуть бути виключені до складу податкового кредиту в подальшому періоді, в якому такі накладні отримані.

Крім того, суд врахував, що згідно з вимогами пп..7.2.6, пп..7.4.3, п 7 ст. 7 Закону № 168/07-ВР єдиною підставою для включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку є наявність відповідних податкових накладних, а також, що за включення до складу податкового кредиту сум, не підтвердженими відповідними податковими накладними, до суб»єкта господарювання в обов»язковому порядку мають бути застосовані штрафні (фінансові) санкції.

Суд також вірно зазначив у постанові про те, що Закон № 168/97-ВР не передбачає відповідальності у випадку включення до податкового кредиту зазначених у податковій накладній сум податку станом на дату фактичного отримання такої накладної від контрагента ( а не за датою її виписки контрагентом).

Судом першої інстанції встановлено, що 28 листопада 2008 року між позивачем та ПП «Янлат-Україна» укладено договір про надання послуг № 24/08/08. Згідно п.1.1 п.1 договору виконавець зобов»язується надавати замовнику інформаційно-консультативні послуги з моніторингу конкурентного середовища снекового ринку України.

Вартість послуг за умовами договору становила 150 000 грн на квартал в тому числі ПДВ 20% -25000 грн. Та обставина, що такі послуги надавались підтверджено актом від 28 грудня 2009 року №09-28123 прийому-передачі робіт.

На підтвердження оплати позивачем виконаних робіт ПП «Янлат-Україна»28.12.2008 року видано податкову накладну № 281220.

Обґрунтовуючи позовні вимоги суд першої інстанції вірно дійшов висновку про те, що ПП «Янлат-Україна»здійснював маркетингове дослідження, яке повністю відповідало характеру господарської діяльності позивача і було використано в його господарській діяльності, що свідчить про правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 25000 грн.

Судом було досліджено техніко-економічне обґрунтування кредитного проекту (бізнес-плану), яке свідчить, що в основу якого було покладено звіт по моніторингу конкурентного середовища снекового ринку України, підготовленого для позивача ПП «Янлат-Україна».

Крім того , позивачем дані звіту включено в техніко-економічне обґрунтування кредитного проекту з ПАТ «Родовід-Банк»за результатами розгляду якого 30.11.2009 року між позивачем та банком укладено додаткову угоду №19 до кредитного договору від 4 жовтня 2005 року , згідно з якою позивачу було розстрочено погашення кредиту до 31.10.2011 року. За результатами моніторингу позивачем було видано ряд розпоряджень з метою покращення асортименту продукції. Виробнича діяльність позивача у 2009 році дозволила йому зайняти 40- місце серед виробників у галузі харчової промисловості.

Таким чином, судом вірно встановлено, що маркетингове дослідження, що здійснювалось ПП «Янлат-Україна» повністю відповідало характеру господарської діяльності позивача та було використано саме в його господарській діяльності, а тому включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість у сумі 25 000 грн є правомірним.

Вірним колегія суддів вважає і висновок суду першої інстанції про те, що включення до податкових накладних від 31.10.2008 року №№ 1998, 1999 назальної суми ПДВ 11 236 грн до податкового кредиту за жовтень 2008 року позивачем є правомірним.

23 серпня 2008 року позивач та ТОВ «ПК «Феміда-Консул»про надання юридичних послуг № 23/08-08 відповідно до якого товариство зобов»язалось узагальнювати та проаналізувати результати податкової перевірки позивача, надавати йому пропозиції з усунення виявлених правових недоліків, здійснювати правовий аналіз документального оформлення результатів податкової перевірки, тощо.

Як доказ надання послуг, передбачених умовами договору, було складено звіт про послуги, в якому зазначено найменування наданих послуг, їх вартість, акт здавання-приймання робіт від 31.10.2008 року на суму 30 000 грн, податкова накладна від 31.10.2008 року на суму 30 000 грн.

В подальшому, між позивачем та ТОВ «ІК «Феміда-Консул»15 вересня 2008 року укладено договір про надання інформаційно-консультативних послуг, відповідно до якого ТОВ «ІК»Феміда-Консул»зобов»язалася надати позивачу інформаційно-консультативні послуги з питань оптимізації торгівлі в торгових мережах відповідно до потреб відділу продаж позивача.

На підтвердження факту надання послуг було складено звіт про послуги, надані відповідно до договору в якому зазначено найменування наданих послуг та їх вартість, акт здавання-приймання робіт від 31.10.2008 року на суму 37 416 грн, податкова накладна від 31.10.2008 року на суму 17 416 грн..

Крім того, судом було досліджено копію акта про прийняття текстів юридичних документів від 31.10.2008 року, який свідчить , що позивачем було прийнято від ТОВ «ІК «Феміда-Консул»тексти документів, виготовлених на виконання умов договору, в т.ч. відповіді на запити, заперечення до акта перевірки, текст проекту позовної заяви.

Отже, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що укладені позивачем договори №№ 23/08-08 та 24/08-08 повністю відповідали характеру господарської діяльності позивача, а надані на їх виконання послуги позивачем були використані саме в господарській діяльності, зокрема з метою отримання прибутку.

Проаналізувавши матеріали справи, судова колегія прийшла до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи. Постанова Київського окружного адміністративного суду від 21.06.2010 року є законною і обґрунтованою і викладені у ній висновки не спростовані відповідачем . Тому судова колегія вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Відповідно до ст. 198 КАС України. за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 червня 2010 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий Суддя:

Судді:

Повний текст виготовлено 01 квітня 2011.