Ухвала суду № 14847403, 28.03.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Чиркін С.М

Суддя-доповідач - Ханова Р.Ф.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2011 року справа №2а-8955/10/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Ханової Р.Ф.

суддів Гайдара А.В. , Яковенка М.М.

при секретарі судового засідання Чуріковій Я.О.

за участю представників:

від позивача:Панфілов А.Г. директор за статутом

від відповідача:не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю «Караван»

на постанову Луганського окружного адміністративного суду

від 20 січня 2011 року (повний текст складений та підписаний 24 січня 2011 року)

по адміністративній справі№ 2а-8955/10/1270 (суддя Чиркін С.М.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Караван»

до державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська

про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Караван» (надалі позивач) 22 листопада 2010 року звернулось до суду з позовом до державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Луганська (надалі відповідач, ДПІ) про визнання неправомірним та скасування повідомлення-рішення ДПІ № 0002032310/0 від 10 листопада 2010 року про донарахування позивачу податку на додану вартість у сумі 30430,00 грн. і штрафних санкцій у сумі 15215,00 грн. (арк. справи 3-8).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 20 січня 2011 року у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Караван» відмовлено у повному обсязі з мотивів правомірності його прийняття.

Висновок суду першої інстанції щодо необґрунтованості позовних вимог винесено на підставі відсутності документального підтвердження оплати по безготівковим рахункам за договорами від 4 листопада 2008 року та від 10 листопада 2008 року, відсутності даних про зазначені рахунки, як того вимагають умови договору, наявності вироку Ленінського районного суду (арк. справи 103 106).

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне вивчення судом першої інстанції матеріалів справи, просить скасувати рішення Луганського окружного адміністративного суду та прийняти нову постанову якою задовольнити позовні вимоги (арк. справи 113-116).

Апелянт наполягає на тому, що господарські стосунки з ПП «КФ «Парадігма» носили реальний характер, про що свідчать укладені між ним та позивачем договори на виконання робіт та поставку продукції з ПП «КФ «Парадігма», фактичне виконання робіт з ремонту екскаватора та поставка товарів, що підтверджується наданими договорами, видатковими накладними, актом здачі - приймання робіт, відповідними податковими накладними, платіжними дорученнями.

Вказує, що на час здійснення господарських операцій продавці включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ. За таких обставин, на думку позивача, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Караван» має статус юридичної особи, зареєстровано виконавчим комітетом Луганської міської ради 15 березня 1994 року, має ідентифікаційний код 21771960 відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 321146 (арк. справи 34).

Позивача зареєстровано платником податку на додану вартість з 1 лютого 2007 року відповідно свідоцтва № 100018248 про реєстрацію платника податку на додану вартість серії НБ № 083450 виданого ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська (арк. справи 36).

28 жовтня 2010 року державною податковою інспекцією в Жовтневому районі м. Луганська проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ «Караван» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «КФ «Парадігма» за період листопад 2008 року, грудень 2008 року, травень 2009 року, за результатами якої складено акт № 1639/23/21771960 від 28 жовтня 2010 року (надалі акт перевірки, арк. справи 10-16).

Перевіркою встановлено, що операції з придбання товарів (послуг) ТОВ «Караван» у ПП «КФ «Парадігма» здійснених за період листопад 2008 року, грудень 2008 року, травень 2009 року на загальну суму 182579,10 грн. у тому числі ПДВ 30429,85 грн. є нікчемними у розуміння статей 203, 215, 216 та частини 1 статті 288 Цивільного кодексу України, так як вони укладені без наміру викликати правові наслідки, що обумовлені ними, та спрямовані на незаконне заволодіння майном держави у вигляді заниження обєкту оподаткування та несплати податків до бюджету.

Відповідач у акті перевірки посилається на матеріали кримінальної справи № 02/10/9068, порушеної 21 травня 2010 року у відношенні директора ПП «КФ «Парадигма» ОСОБА_3 за ознаками складу злочину, передбаченого частиною 2 статті 27, частини 1 статті 205 КК України. Згідно вироку ОСОБА_3 податкову та іншу обовязкову звітність ПП «КФ «Парадигма» не складав, не підписував, та нікому не доручав цього робити. Таким чином податкові наклади підписані не відомими (невстановленими) особами, тобто не уповноваженими, що доводить невідповідність первинних документів встановленим правилами бухгалтерського та податкового законодавства вимогам.

Висновками перевірки встановлено порушення позивачем приписів підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР, в результаті чого зроблений висновок про заниження податку на додану вартість на суму 30430 грн., а саме: у листопаді 2008 року на суму 10045 грн., у грудні 2008 року на суму 17315 грн., у травня 2009 року на суму 3070 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 10 листопада 2010 року № 0002032310/0 яким за порушення вищенаведених норм визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 45645 грн., у тому числі за основним платежем 30430 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 15215 грн. (арк. справи 9).

Факт укладання та виконання договорів позивачем з ПП «КФ «Парадигма» підтверджується під час апеляційного провадження наданими позивачем документами, що спростовує висновок суду першої інстанції щодо реальності здіснення господарських операції.

Відповідно акту здачі-прийняття робіт № ОУ-28-11-08-01 від 28 листопада 2008 року, виконавцем виконано певний перелік робот на суму 31322,52 грн. (з ПДВ) (арк. справи 33). Вказана сума сплачена позивачем платіжним дорученням № 393 від 24 грудня 2008 року (арк. справи 126).

28 листопада 2008 року ПП «КФ «Парадігма» видано податкову накладну НН-28-11-08-06 на суму 31322,52 грн. (арк. справи 72).

Договір від 10 листопада 2008 року укладений між позивачем та ПП «КФ «Парадігма». Предметом договору вказано постачання продукції в асортименті та по цінам, вказаним у видаткових накладних (арк. справи 27-28).

До договору надані - видаткова накладна № РН-13-11-08-05 від 13 листопада 2008 року на суму 28949,15 грн. (арк. справи 29), видаткова накладна № РН-10-12-08-07 від 10 грудня 2008 року на суму 60210,52 грн. (арк. справи 30), видаткова накладна № РН-22-12-08-08 від 22 грудня 2008 року на суму 43680,00 грн. (арк. справи 31), видаткова накладна № РН-12-05-09-07 на суму 18416,90 грн. (арк. справи 32).

Вказані суми сплачені платіжним дорученням № 394 від 24 грудня 2008 року та платіжним дорученням № 113 від 7 липня 2009 року (арк. справи 126, 127).

Колегія суддів зазначає, що хоча вказані платіжні доручення не надано позивачем при подачі позову, але позивач посилався на них в тексті позову, відповідач вказував зазначені платіжні доручення у акті перевірки, тобто факт сплати визначених сум не є спірним між сторонами, тому посилання суду першої інстанції на те що позивачем не наданні данні щодо фактичного виконання договорів від 4 листопада 2008 року та 10 листопада 2008 року в частині наявності документів які б підтверджували оплату виконаних робіт є невірним.

Здійснюючи оцінку спірних відносин суд апеляційної інстанції виходить з наявності підстав які звільнені від доказування.

Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість регулювався впродовж спірного періоду статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 даного закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги). Приписи статті 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного закону забороняють включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до абзацу третього підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до ч.4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Як вбачається з вироку, ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні злочину, який передбачений частиною 1 статті 358, частиною 3 статті 358, частиною 2 статті 27, частиною 1 статті 205 КК України.

Згідно з частиною 1 статті 205 КК України фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, - карається штрафом від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.

Відповідно до частини 1 статті 13 КК України закінченим злочином визнається діяння, яке містить усі ознаки складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу.

Як слідує зі змісту статті 205 КК України, передбачений нею злочин є злочином з формальним (усіченим) складом, об'єктивна сторона якого вичерпується діянням і не включає як обов'язковий елемент суспільно небезпечні наслідки. Він вважається закінченим з моменту вчинення передбаченої диспозицією норми дії - створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності.

Такий злочин вважається закінченим з моменту державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) або набуття права власності на нього також зазначено у пункті 17 постанови Пленуму Верховного суду України від 25 квітня 2003 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності». У пункті 20 тієї самої постанови вказано, що у разі, коли створений чи придбаний суб'єкт підприємницької діяльності розпочав незаконну діяльність, що містить ознаки ще й іншого злочину, дії винної особи належить кваліфікувати за сукупністю злочинів - за статтею 205 КК і тією статтею КК, якою передбачено відповідальність за здійснення незаконної діяльності.

З урахуванням цього вирок за вчинення злочину, передбаченого статті 205 КК України, може свідчити тільки про те, чи мала місце в момент створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) протиправна дія, ким вона вчинена, проте не може встановлювати наслідки цієї дії.

Стаття 358 КК України встановлює кримінальну відповідальність за підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів. Вироком Ленінського районного суду м. Луганська від 21 жовтня 2010 року у кримінальній справі за звинуваченням ОСОБА_3 встановлено, що дана особа зареєстрована директором та головним бухгалтером підприємства (контрагента позивача), при цьому відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства не має, жодних договорів, податкових накладних чи інших документів бухгалтерської чи податкової звітності від імені ПП «КФ «Парадигма» не складав та не підписував.

Як вбачається з матеріалів справи всі податкові накладні прийняті позивачем до обліку, на підставі яких сформований податковий кредит у звітних податкових періодах листопада, грудня 2008 року та травня 2009 року підписані ОСОБА_3, у той час коли встановлено вироком, що жодного документу він не підписував. Зазначене доводить відсутність у податкових накладних виданих ПП «КФ «Парадигма» ознак належного первинного документу в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» (статті 1 та 9), і як наслідок цього безпідставне формування позивачем податкового кредиту на підставі зазначених податкових накладних.

Таким чином, визначення податковим органом податкових зобовязань у сумі 30430 грн. узгоджується з нормами податкового законодавства. Правомірність визначення податку доводить правомірність застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17Закону України 2181-3.

Враховуючи зазначене колегія суддів вважає, судом першої інстанції постанова ухвалена судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 24, 71, 73, 160, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Караван» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 січня 2011 року по справі № 2а-8955/10/1270 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 січня 2011 року по справі № 2а-8955/10/1270 залишити без змін.

Ухвала складена та проголошена у судовому засіданні 28 березня 2011 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Р.Ф. Ханова

Судді: А.В. Гайдар

М.М. Яковенко