Ухвала суду № 14836568, 07.04.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" квітня 2011 р.                               м. Київ                                        К-33708/10

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.–головуючий, судді Маринчак Н.Є., Нечитайло О.М., Рибченко А.О., Усенко Є.А.,

при секретарі Сватко А.О.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську (далі –ДПІ)

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2010

у справі № 2а-6228/08/0970 (18117/09/9104)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Франко Груп»(далі –Товариство)

до ДПІ

про скасування податкового повідомлення-рішення.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача –Сохана В.Є.,

відповідача - Ярмака М.М.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про скасування податкового повідомлення-рішення від 18.11.2008 №0000992304/1 з мотивів його прийняття з порушенням норм матеріального права.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.03.2009 у позові відмовлено. У прийнятті цього рішення місцевий суд виходив з того, що при поставці на митній території України товарів, які були попередньо імпортовані платником податку, база оподаткування податком на додану вартість не може бути меншою їх митної вартості. Крім того, за висновком місцевого суду, задекларована платником сума бюджетного відшкодування не може перевищувати «різниці значень податкового кредиту і податкових зобов’язань окремого звітного періоду».

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2010 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено; оспорюване податкове повідомлення-рішення визнано протиправним з мотивів помилкового ототожнення податковим органом звичайної ціни та митної вартості під час визначення бази оподаткування ПДВ за операціями з поставки товару на митній території України.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції зі спору, посилаючись на помилкове скасування апеляційним судом правильної та вмотивованої постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду у справі.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство зазначає про обґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції та просить залишити оскаржуване рішення без змін, а скаргу –без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що фактичною підставою для визначення позивачеві суми завищення бюджетного відшкодування у розмірі 1031834грн. (у тому числі у сумі 433691грн. за липень 2008 року та у сумі 598143грн. за червень 2008 року) згідно з оспорюваним податковим повідомленням-рішенням слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 10.10.2008 №11.3764/23-4/34624161, про завищення Товариством від’ємного значення ПДВ у названі звітні періоди внаслідок продажу попередньо імпортованого позивачем товару за ціною, яка нижча за митну вартість цього товару, що, в свою чергу, занизило суму податкових зобов’язань Товариства.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

При цьому за правилами підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо цим пунктом не встановлено інше. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

З огляду на наведені приписи Закону апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що при визначенні бази оподаткування операцій з реалізації на території України імпортованого товару, митна вартість та звичайна ціна не є тотожними. База оподаткування податком на додану вартість Товариством визначена вірно, тобто в порядку пункту 4.1.статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»із договірної вартості цих засобів, яка не нижча за звичайні ціни, тоді як пункт 4.3 названого Закону, на який посилається ДПІ, вказуючи на те, що ціна такого товару при його подальшій поставці, не може бути меншою за митну вартість, регулює оподаткування операцій виключно із імпорту товарів на митну територію України і не стосується правил оподаткування інших господарських операцій.

За змістом підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у тій самій редакції) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 цієї ж статті Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З урахуванням наведених норм Закону незрозумілим є і висновок місцевого суду відносно обмеження суми бюджетного відшкодування різницею «значень податкового кредиту і податкових зобов’язань окремого звітного періоду», оскільки від’ємне значення ПДВ, заявлене до відшкодування, може включати і від’ємні різниці між податковими зобов’язаннями та податковим кредитом і за попередні звітні періоди.

Таким чином, слід погодитися з наданою апеляційним судом правовою оцінкою обставин відносно незаконності оспорюваного податкового повідомлення-рішення, а відтак передбачені законом підстави для скасування оскаржуваної постанови апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

                                                   УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2010 у справі № 2а-6228/08/0970 (18117/09/9104) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Маринчак О.М. Нечитайло А.О. Рибченко Є.А. Усенко