Ухвала суду № 14836559, 07.04.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" квітня 2011 р.                               м. Київ                                        К-4210/08

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.–головуючий, судді Маринчак Н.Є., Нечитайло О.М., Рибченко А.О., Усенко Є.А.,

при секретарі Сватко А.О.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції (далі –Тернопільська ОДПІ)

на постанову господарського суду Тернопільської області від 09.07.2007

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2008

у справі № 12/115-2305 (22а-707/08)

за позовом приватного підприємства «Поліс»(далі –ПП «Поліс»)

до Тернопільської ОДПІ

про скасування податкового повідомлення-рішення.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача - Поліщук М.Б.,

відповідача –не з’явились.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Тернопільської області від 09.07.2007, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2008, позов задоволено; податкове повідомлення-рішення від 31.10.2006 №0000422309/0/72195 скасовано.

У прийнятті цього судового акта місцевий суд виходив з обґрунтованості включення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ за податковими накладними, які підтверджують факт сплати позивачем відповідної суми податку у складу вартості придбаного товару, тоді як недотримання постачальниками позивача по ланцюгу податкової дисципліни не може бути підставою для відповідальності ПП «Поліс»у вигляді позбавлення його права на зменшення податкових зобов’язань.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити в задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків судів нормам матеріального права та дійсним обставинам справи. Зокрема, в обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що відсутність належних доказів реального виконання операцій з поставки, за якими позивачем було сформовано податковий кредит, а також придбання позивачем товару через посередника –приватного підприємства «Багро»- у підприємств, які не звітували до податкового органу, свідчить про незаконність включення позивачем до податкового кредиту спірної суми ПДВ.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги Тернопільської ОДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що фактичною підставою для визначення ПП «Поліс»податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 22083,77грн. (у тому числі 14722,62грн. за основним платежем та 7361,15 грн. за штрафними санкціями) згідно з оспорюваним податковим повідомленням-рішенням слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 12.10.2006 №17589/23-09/31830820, про безпідставне включення позивачем протягом 2004-2005 років до податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, складеними приватним підприємством «Багро»за наслідками поставки товарно-матеріальних цінностей позивачеві. Вказаний висновок контролюючого органу ґрунтується на відсутності доказів фактичного виконання зазначених операцій з поставок товару (зокрема, первинних документів на підтвердження факту перевезення, зберігання цього товару), а також на тому, що зазначений товар було фактично придбано позивачем через посередника (приватного підприємства «Багро») у низки підприємств, які з дати реєстрації не звітували до податкового органу.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З аналізу наведених правових норм випливає, що наявність у платника належним чином оформлених податкових накладних на підтвердження факту сплати платником відповідної суми ПДВ у складі вартості придбаних товарів (робіт, послуг) за умови фактичного здійснення господарської операції є підставою для віднесення цієї суми податку до податкового кредиту.

Тобто наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), які в подальшому підлягають використанню у господарській діяльності платника, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Отже, у розгляді цієї справи судам слід було ретельно перевірити факт здійснення господарських операцій з поставки, за якими приватне підприємство «Багро»виписано спірні податкові накладні та якими позивач обґрунтовував правомірність включення ним до податкового кредиту ПДВ в сумі 14722,62 грн.

З цією метою судам необхідно було, зокрема, встановити характер та зміст спірних господарських операцій та на підставі дослідження первинних документів, які мають бути складені в залежності від виду господарської операції (як-от на підтвердження факту транспортування товару, його прийняття за кількістю та якістю, зберігання тощо) достовірно з’ясувати виконання фактичних поставок товарів, робіт, послуг на користь позивача у перевірений період.

Судами також не надано будь-якої правової оцінки тому факту, що позивач протягом тривалого часу придбавав товари (роботи, послуги) через посередника –приватного підприємства «Багро»- у підприємств з ознаками фіктивності, які не звітували до податкового органу та не виконували своїх обов’язків зі сплати податків.

Відповідно до пункту 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі. Дотримання цього принципу вимагає від суду, який розглядає адміністративну справу, встановлення фактичних обставин справи, навіть якщо на них немає посилання сторін в їх доводах чи запереченнях, з витребуванням відповідних доказів в тому числі із власної ініціативи, що обумовлюється публічним характером спору в адміністративній справі.

Недотримання судами першої та апеляційної інстанцій вимог частин четвертої, п’ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України як таке, що могло призвести до неправильного вирішення справи та не може бути усунено судом касаційної інстанції, та відповідно до частини другої статті 227 цього Кодексу є підставою для скасування ухвалених по справі судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги наведене в цій ухвалі, вжити передбачені процесуальним законодавством заходи для забезпечення встановлення наведених обставин справи та в залежності від встановленого і у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України                                                   

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції задовольнити частково.

2. Постанову господарського суду Тернопільської області від 09.07.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2008 у справі № 12/115-2305 (22а-707/08) скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Маринчак О.М. Нечитайло А.О. Рибченко Є.А. Усенко