Ухвала суду № 14836369, 07.04.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" квітня 2011 р.                               м. Київ                                        К-15499/08

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.–головуючий, судді Маринчак Н.Є., Нечитайло О.М., Рибченко А.О., Усенко Є.А.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим (далі –ДПІ)

на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.06.2008

та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 29.07.2008

у справі № 2-24/441-2008А

за позовом закритого акціонерного товариства «Санаторій Карасан»(далі –Товариство)

до ДПІ

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов (з урахуванням уточнення до нього) подано про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.12.2007 №0008422301/0 в частині визначення позивачеві суми завищення бюджетного відшкодування за липень 2006 року в розмірі 1255 грн. та за серпень 2006 року у розмірі 19917грн.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.06.2008, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 29.07.2008, позов задоволено. У прийняття названих рішень попередні судові інстанції виходили з обґрунтованості заявленої платником податкової вигоди з огляду на наявність у нього належним чином оформлених податкових накладних, що підтверджують сплату Товариством відповідних сум податку у складі вартості придбаних товарів, тоді як право платника на отримання бюджетного відшкодування не залежить від дотримання податкової дисципліни його постачальниками по ланцюгу.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити в задоволенні позову, посилаючись на неповноту встановлення попередніми інстанціями обставин справи та неправильне застосування судами норм матеріального права. Зокрема, в обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що в даному разі відсутня така обов’язкова умова для відшкодування позивачеві ПДВ з бюджету, як факт надмірного надходження сум цього податку до бюджету. При цьому ДПІ наголошує на тому, що від’ємне значення ПДВ виникло у позивача за операціями з придбання товарів (послуг) через ланцюг постачання, в якому один з посередників не виконував свої податкові зобов’язання зі сплати цього податку до бюджету.

З огляду на нез’явлення у судове засідання представників сторін (яких було належним чином повідомлено про дату, час та місце судового засідання) справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до пункту 2 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі з’ясовано, що причиною зменшення Товариству задекларованого у липні та у серпні 2006 року бюджетного відшкодування згідно з оспорюваним податковим повідомленням-рішенням слугував висновок ДПІ, викладений в акті про результати виїзної додаткової позапланової перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок позивача по деклараціям за квітень, липень, серпень 2006 року від 19.12.2007 №1723/23/02650682, про безпідставне включення позивачем до суми податкового кредиту ПДВ за податковими накладними, складеними товариством з обмеженою відповідальністю «Реал Торг-сервіс-2005»та товариством з обмеженою відповідальністю «Кронос». Вказаний висновок контролюючого органу ґрунтується на відсутності доказів надходження відповідних сум ПДВ до бюджету за наслідками здійснення операцій з поставки вказаними контрагентами проектно-дослідницьких та будівельно-монтажних робіт Товариству за результатами проведення зустрічних перевірок його постачальників по ланцюгу.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності у позивача права на отримання бюджетного відшкодування за наслідками здійснення спірних господарських операцій з поставки товару.

Згідно з визначенням, що міститься у пункті 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування –це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Отже, законодавче визначення бюджетного відшкодування пов’язане із сплаченими платником сумами податку, що відповідає загальному поняттю відшкодування як компенсації понесених витрат, заподіяних майнових збитків.

Аналіз норм Закону України «Про податок на додану вартість»свідчить, що термін «сплата податку»вживається в розумінні сплати податку покупцем у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) (пункт 1.3 статті 1, підпункти 7.4.1 –7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин). Так, пункт 1.3 статті 1 названого Закону, даючи визначення платника податку як особи, яка зобов’язана утримати та внести до бюджету податок, визначає при цьому, що податок сплачується покупцем або особою, яка імпортує товари на митну територію України.

З огляду на зазначене слід зробити висновок про те, що вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується платника, який згідно з цим Закону поніс фактичні витрати по сплаті податку.

З урахуванням принципу персональної відповідальності підстави для позбавлення такого платника права на включення до податкового кредиту та отримання з бюджету надмірно сплачених сум податку у зв’язку з невиконанням іншими платниками податку –постачальниками - покладеного на них законом обов’язку щодо внесення до бюджету сплачених покупцем сум податку в ціні придбання товарів (послуг) відсутні.

У розгляді цієї справи податковим органом не наведено будь-яких доводів та не подано жодних доказів на підтвердження обставин, які засвідчують факт недобросовісності платника ПДВ та виключають право такого платника на отримання бюджетного відшкодування, навіть за наявності належним чином оформлених накладних, що підтверджують факт сплати платником ПДВ у ціні товару, а саме – фіктивність (безтоварність) господарських операцій, за якими сформовано податковий кредит, систематичне здійснення платником операцій, пов’язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов’язань, спрямованість операцій на отримання доходу винятково або переважно за рахунок податкової вигоди тощо.

А відтак слід погодитися з висновком попередніх інстанцій про незаконність оспорюваного податкового повідомлення-рішення в оскаржуваній частині.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України                                                   

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.06.2008 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 29.07.2008 у справі № 2-24/441-2008А залишити без змін

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Маринчак О.М. Нечитайло А.О. Рибченко Є.А. Усенко