Ухвала суду № 14836217, 23.03.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" березня 2011 р.                               м. Київ                                        К-15554/08

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді           Пилипчук Н.Г.

суддів                              Бившевої Л.І.

                                        Ланченко Л.В.

                                        Нечитайла О.М.

                                        Федорова М.О.

при секретарі                    Кравченко В.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.05.2008

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2008

у справі № 2а-2433/08

за позовом Приватного підприємства «Володар-2005»

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

          ВСТАНОВИВ:

          Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.05.2008, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2008, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова від 30.08.2007 № 000032/1600/0 про зменшення податку на додану вартість на суму 90000,00 грн., задекларованого у декларації з ПДВ за травень 2007 року у зменшення податкових зобов’язань наступних податкових періодів.

ДПІ у Московському районі м.Харкова подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у позові повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Актом перевірки № 3985/16/33410201 від 17.08.2007 зафіксовано порушення позивачем вимог п. 1.8 ст.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у неправомірному визначенні суми бюджетного відшкодування за травень 2007 року у рахунок зменшення податкових зобов’язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів.

Позиція податкового органу полягає у тому, що за вимогами п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»формування податкового кредиту з податку на додану вартість, виникнення у зв’язку з цим від’ємного значення з цього податку та сплата на користь постачальників товарів (робіт, послуг), що є складовою частиною такого від’ємного значення, має відбуватись протягом одного звітного періоду.

Суд касаційної інстанції не може погодитися з позицією податкового органу, викладеною у касаційній скарзі, про те, що платник податку при заявленні до бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість може враховувати оплату у попередньому податковому періоді виключно за ті товари, які придбані у такому попередньому податковому періоді та за якими у цьому ж попередньому податковому періоді була проведена оплата та був сформований податковий кредит.

Сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за звітний податковий період розраховується між сумою податкового зобов’язання такого періоду та сумою податкового кредиту такого періоду (абз. 1. п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (абз. 3 п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону).

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) (п.п.«а»п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону).

З аналізу норм Закону випливає, що податковий кредит звітного періоду, який бере участь у розрахунку суми бюджетного відшкодування формується за рахунок:

сум податків як нарахованих, так і сплачених платником податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг) з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку (п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 цього ж Закону);

сум від’ємного значення, розрахованого у попередньому податковому періоді, яке при відсутності податкового боргу з цього податку, зараховано до складу податкового кредиту такого звітного податкового періоду (абзац 3 п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст.7);

сум залишку від’ємного значення попереднього звітного податкового періоду після бюджетного відшкодування (п.п. «б»п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7).

Як вбачається з наведеного, податковий кредит, який бере участь у розрахунку суми бюджетного відшкодування, формується не тільки за рахунок сум податку, які фактично сплачені отримувачем товару його постачальникам у попередньому податковому періоді, що передує звітному. Правило переносу від’ємного значення попереднього звітного періоду означає, що в звітному податковому періоді у платника податку може виникнути право на бюджетне відшкодування, але платник податку може отримати лише ту частину, яка буде дорівнювати сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), незалежно від того, у якому із попередніх звітних періодів придбано товар та сформовано податковий кредит.

Отже, Закон не пов’язує право на бюджетне відшкодування лише з оплатою, проведеною у попередньому періоді за операціями з придбання товару, здійсненими у такому ж попередньому періоді, та з формуванням, у зв’язку із цим, податкового кредиту у цьому ж попередньому податковому періоді, а лише обмежує суми від’ємного значення, які фактично можуть бути відшкодовані платнику, фактичною сплатою податку на додану вартість постачальникам товарів у попередньому податковому періоді.

Зважаючи на викладене, у позивача виникло право отримати бюджетне відшкодування у наступному податковому періоді (травні 2007 року) у межах сплачених сум податку у попередньому звітному податковому періоді (квітні 2007 року).

Підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржених судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

                                                            УХВАЛИВ:

          Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.05.2008 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2008 –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, передбаченому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя                                         Н.Г. Пилипчук

Судді                                                            Л.І. Бившева

                                                                      Л.В. Ланченко

                                                                      О.М. Нечитайло

                                                                      М.О. Федоров