Ухвала суду № 14836213, 23.03.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" березня 2011 р.                               м. Київ                                        К-13301/07

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді           Пилипчук Н.Г.

суддів                              Бившевої Л.І.

                                        Ланченко Л.В.

                                        Нечитайла О.М.

                                        Федорова М.О.

при секретарі                    Кравченко В.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Мукачівської об’єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області

на постанову Господарського суду Закарпатської області від 05.12.2006

та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.05.2007

у справі № 16/316

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чібо»

до Мукачівської об’єднаної державної податкової інспекції у Закарпатській області

про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень

          ВСТАНОВИВ:

          Постановою Господарського суду Закарпатської області від 05.12.2006 позов задоволено повністю. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 21.07.2006 № 2876/23-01/30600938/15601 про визначення ТОВ «Чібо»податку з доходів фізичних осіб в сумі 331,08 грн., в тому числі 110,36 грн. основного платежу та 220,72 грн. штрафних (фінансових) санкцій. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 21.07.2006 № 2875/23-01/30600938/15602 про визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 57906 грн., у тому числі 38604 грн. основного платежу та 19302 грн. штрафних (фінансових) санкцій. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення №2874/23-01/30600938/15603 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 107839,5 грн., у тому числі 71893 грн. основного платежу та 35946,5 грн. штрафних (фінансових) санкцій. Визнано нечинним рішення від 21.07.2006 № 2873/23-01/30600938/15604 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 68668,7 грн.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.05.2007 постанову суду першої інстанції скасовано. Позов задоволено частково. Визнано нечинними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 21.07.2006 №001842340/0/2874/23-01/30600938/15603 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 107839,5 грн., у тому числі 71893 грн. основного платежу та 35946,5 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та № 001862340/0/2873/23-01/30600938/15604 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 68668,7грн. за порушення норм регулювання обігу готівки. В задоволенні решти позову відмовлено.

Мукачівська ОДПІ подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Податкові рішення, які скасовано судом апеляційної інстанції, а саме: податкове повідомлення-рішення від 21.07.2006 № 001842340/0/2874/23-01/30600938/15603 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 107839,5 грн., у тому числі 71893 грн. основного платежу та 35946,5 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та рішення № 001862340/0/2873/23-01/30600938/15604 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 68668,7 грн. за порушення норм регулювання обігу готівки, прийняті за результатами висновків перевірки, викладених в акті перевірки від 13.06.2006 № 541/23-01/30600938, про порушення позивачем вимог:

п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало у тому, що позивач у ІV кварталі 2003 року, ІV кварталі 2004 року та ІІ кварталі 2005 року не включив до складу валових доходів кошти в загальній сумі 65754 грн., отримані від постачальника;

п.п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало у заниженні приросту балансової вартості запасів за ІІ квартал 2003 року з одночасним коригуванням валового доходу за ІІ квартал 2003 року на 18977 грн.

п.п. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало у тому, що позивач не збільшив валові доходи на 35526 грн. –суму непогашеної кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності у І кварталі 2006 року.

п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало у зайвому включенні у ІІ, ІІІ, ІV кварталах 2003 року, ІІІ та ІV кварталах 2005 року до складу валових витрат витрати у сумі 154666 грн. не підтверджені товарно-транспортними накладними, актами виконаних робіт та ВМД на експорт товарів (робіт, послуг).

п.п. 2.8 п. 2, абз. 4 п.п. 3.4 п. 3 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління НБУ від 19.02.2001 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2001 за № 237/5428, яке полягало у перевищенні ліміту залишку готівки в касі за 22.07.2003, 01.12.2003 на загальну суму 7096,90 грн.

п.п.2.10 п. 2 вказаного Положення, яке полягало у неповному оприбуткуванні у касі готівки за 07.07.2003, 28.07.2004 на загальну суму 10894,98 грн.

Суд касаційної інстанції знаходить правильним висновок суду апеляційної інстанції щодо необґрунтованості визначення податковим повідомленням-рішенням податкового зобов’язання з податку на прибуток за наслідками порушення вимог п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 та п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»через недоведеність податковим органом правомірності прийнятого рішення. Зокрема судами було встановлено відсутність в акті перевірки конкретизації господарських операцій, за якими такі порушення виникли, відсутність обгрунутвання зазначених в акті перевірки даних.

Суд апеляційної інстанції правильно не погодився з висновком податкового органу щодо заниження позивачем суми приросту балансової вартості запасів внаслідок порушення вимог п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки суди встановили, що в акті перевірки неправильно перенесені дані головної книги. Станом на 01.04.2003 залишок по рахунку 201 «Сировина і матеріали» становив 59074,65 грн., а не як зазначено в акті перевірки –61201,58 грн. У результаті виникла розбіжність у сумі 2126,93 грн. Крім того, сума приросту 16850,04 грн. визначена з порушенням механізму обчислення приросту (убутку), оскільки при перерахунку рахунків 201, 205, 26, 28 бралася вартість не лише матеріальної частини, а й витрат, зокрема на заробітну плату та нарахування, амортизацію, послуги, а також для перерахунку бралися залишки товарів, що підлягають амортизації на суму 10915,45 грн.

Є правильним висновок суду апеляційної інстанції щодо безпідставності застосування до позивача штрафних санкцій за порушення п.п.2.10 п. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 № 72 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2001 за № 237/5428, з огляду на те, що суд встановив обставини щодо видачі сум готівки за видатковими документами того ж дня, коли було допущено порушення правил оформлення касових операцій з приймання готівкових коштів, та врахував приписи п.п. 5.3.5, п.п. 5.3.6 п. 5.3 ст. 5 цього ж Положення.

Щодо зафіксованого актом перевірки порушення щодо перевищення залишку ліміту, то суд апеляційної інстанції при наданні правової оцінки правильно врахував приписи п. 2.14 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, які надають право підприємствам зберігати готівку в своїй касі, що одержана в установі банку для виплат, пов'язаних з оплатою праці, пенсій, стипендій, дивідендів (доходу), понад установлений ліміт каси протягом трьох робочих днів, включаючи день одержання готівки в установі банку.

Податкова інспекція у касаційній скарзі не наводить жодних доводів, які б могли підтвердити фактичне вчинення позивачем порушень вимог законодавства, які стали підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки, та свідчили про помилковість висновків суду апеляційної інстанції, у зв’язку з чим касаційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду апеляційної інстанції –без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

                                                            УХВАЛИВ:

          Касаційну скаргу Мукачівської об’єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.05.2007 –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, передбаченому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя                                         Н.Г. Пилипчук

Судді                                                            Л.І. Бившева

                                                                      Л.В. Ланченко

                                                                      О.М. Нечитайло

                                                                      М.О. Федоров