Ухвала суду № 14835121, 09.02.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" лютого 2011 р.                               м. Київ                                        К-24598/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., Степашка О.І., Федорова М.О.,

секретар судового засідання Євтушевський В.М.,

за участю:

представника позивача –Максимчук І.Т.,

представника відповідача –Лупівок О.П., Черніченко І.Ю., Шилова А.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2009 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2010 року

у справі № 2-а-13720/08/2070

за позовом Страхової компанії «ЛЕММА»у формі акціонерного товариства закритого типу

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Страхова компанія «ЛЕММА»у формі акціонерного товариства закритого типу (далі –позивач) звернулася до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові (далі –відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 20 серпня 2008 року № 0000130851/0 та податкового повідомлення-рішення від 19 вересня 2008 року № 0000130851/1.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2009 року позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові № 0000130851/0 від 20 серпня 2008 року, № 0000130851/1 від 19 вересня 2008 року.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2010 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2009 року залишено без змін.

В касаційній скарзі СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2010 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

У запереченні на касаційну скаргу СК «ЛЕММА»у формі АТЗТ, посилаючись на те, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2010 року –без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача та відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові провела невиїзну документальну перевірку СК «ЛЕММА»у формі АТЗТ з питання правильності визначення суми валових внесків, сплачених страховиком за договорами перестрахування з резидентами, та правильності визначення суми податку за ставкою 3% за період з 01 квітня 2007 року по 31 березня 2008 року, за результатами якої було складено акт № 1686/50-2/22623173 від 08 серпня 2008 року.

Перевіркою було встановлено порушення позивачем підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок за ставкою 3% за період, що перевірено, у сумі 10152575,02 грн.

20 серпня 2008 року на підставі вказаного акту перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000130851/0, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктами 17.1.3, 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила СК «ЛЕММА»у формі АТЗТ суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток страхових організацій у розмірі 18891357,48 грн., у тому числі: 10152575,02 грн. –за основним платежем, 8738782,46 грн. –за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалося позивачем в апеляційному порядку, за результатами якого його скаргу було залишено без задоволення, а податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000130851/1 від 19 вересня 2008 року на аналогічні суми нарахувань.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги з посиланням на висновок судово-економічної експертизи Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. Професора М.С. Бокаріуса від 14 серпня 2009 року № 6321, виходив з того, що суми премій за договорами перестрахування, зобов’язання по сплаті яких припинено СК «ЛЕММА»у формі АТЗТ шляхом заліку зустрічних однорідних вимог, у розмірі 338419167,43 грн. за період з 01 квітня 2007 року по 31 березня 2008 року є сплаченими у розумінні підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та правомірно віднесені СК «ЛЕММА»у формі АТЗТ до складу витрат, що зменшують дохід від страхової діяльності. Також суд першої інстанції відзначив, що акт перевірки № 1686/50-2/22623173 від 08 серпня 2008 року складено з порушенням чинного законодавства, оскільки чинне законодавство не передбачає проведення невиїзної перевірки та складання акту за її результатами лише на підставі матеріалів планової перевірки, визначаючи строки та порядок визначення податкових зобов’язань на підставі акту планової виїзної перевірки. Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, погодився з висновками Харківського окружного адміністративного суду, проте відзначив, що у суду першої інстанції не було підстав приймати дані висновку судово-економічної експертизи Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. Професора М.С. Бокаріуса від 14 серпня 2009 року № 6321, оскільки поставлені перед експертом питання є суто правовими і не відносяться до компетенції судового експерта-економіста.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Як вбачається із розділу 3 «Перевірка правильності визначення валових внесків, сплачених страховиком за договорами перестрахування з резидентами»акту перевірки № 1686/50-2/22623173 від 08 серпня 2008 року, перевіркою було встановлено, що за перевірений період страховою компанією були зменшені суми валових внесків, одержаних або нарахованих ш договорами страхування і перестрахування (рядок 01 Декларації про прибуток страховика) на суми валових внесків за договорами перестрахування з резидентами (відображено по рядку 02 Декларації), розрахунки за які проведено шляхом взаємозаліку зустрічних вимог, а саме: договорами купівлі-продажу цінних паперів та виплати частки за страхове відшкодування.

У ході перевірки правильності та правомірності відображення у податковому обліку сум вагових внесків, сплачених АТЗТ СК «ЛЕММА»за договорами перестрахування з резидентами, встановлено, що страховою компанією до рядку 02 Декларації з податку на доходи (прибуток) страховика, а саме: «сума валових внесків, сплачена платником за договорами перестрахування з резидентами», протягом перевіреного періоду, віднесені суми перестраховочних премій перестраховиків –резидентів на підставі актів заліку зустрічних однорідних вимог та актів звірки взаємних розрахунків на загальну суму 338419167,43 грн. Тобто АТЗТ СК «ЛЕММА»зменшує суму страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), одержаних (нарахованих) протягом перевіреного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами, шляхом проведення заліку грошових зобов’язань по сплаті за договорами перестрахування на грошові зобов’язання по сплаті як за договорами перестрахування (11081279,17 грн. –3,27%), так і за договорами купівлі-продажу цінних паперів (196470468,74 грн. –58,06%) та виплати частки за страхове відшкодування (130867419,52 грн. –38,67%).

Викладені обставини слугували підставою для висновку податкового органу про порушення позивачем підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в частині завищення суми валових внесків, сплачених платником за договорами перестрахування з резидентами, за період з 01 квітня 2007 року по 31 березня 2008 року у розмірі 338419167,43 грн.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування страхової діяльності під оподатковуваним доходом слід розуміти суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій (далі - сума валових внесків), одержаних (нарахованих) страховиками-резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами, зменшених на суму страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених страховиком за договорами перестрахування з резидентом.

За змістом наведеної норми умовою зменшення оподатковуваного доходу страховика є сплата ним страхових платежів за договорами перестрахування.

При цьому Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»не містить норм, що вимагають сплати страхових платежів виключно грошовими коштами.

За таких обставин, сплатою страхових платежів у розумінні зазначеного Закону слід вважати здійснення розрахунків між страховиком і перестрахувальником у будь-якій формі, що не заборонена чинним законодавством.

Відповідно до частини 1 статті 601 Цивільного кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Частиною 3 статті 203 Господарського кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування.

Частина 4 статті 203 Господарського кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачає, що господарське зобов'язання може бути припинено зарахуванням страхового зобов'язання, якщо інше не випливає з закону або змісту основного чи страхового зобов'язання.

Статтею 19 «Валюта страхування»Закону України «Про страхування»України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що страхувальники згідно з укладеними договорами страхування мають право вносити платежі лише у грошовій одиниці України, а страхувальник-нерезидент - у іноземній вільноконвертованій валюті або у грошовій одиниці України у випадках, передбачених чинним законодавством України, з урахуванням положень частини четвертої цієї статті при укладанні договорів страхування життя (частина 1 статті 19 цього Закону).

Грошові зобов'язання сторін по договорах страхування життя, за їх згодою, можуть бути визначені як у національній валюті України, так і у вільно конвертованій валюті або розрахункових величинах, що визначають фактичний розмір зобов'язань страховика на дату виникнення або виконання цих зобов'язань (частина 4 статті 19 цього Закону.

Отже, зазначеною нормою встановлено правила внесення грошових платежів за договорами страхування, а також валюту договору страхування, у якій мають бути виражені зобов'язання за відповідним договором. У разі здійснення грошових розрахунків зі сплати страхових платежів мають дотримуватися вимог статті 19 Закону України «Про страхування».

Водночас, норма статті 19 Закону України «Про страхування»не регулює випадків, коли сплата страхових платежів здійснюється у не грошовій формі. При цьому чинне законодавство не вимагає внесення страхових платежів виключно у грошовій формі.

Так, згідно з частиною першою статті 979 Цивільного кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Отже, вимоги щодо здійснення виплат саме коштами поширюється лише на страхові виплати, оскільки саме щодо страхової виплати законодавство містить прямий припис про здійснення її виключно у грошовій формі. Водночас, ці приписи не можуть автоматично поширюватися також і на страхові платежі, щодо яких законодавство не визначає виключної форми внесення.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що проведення заліку зустрічних вимог між страховиком та перестраховиком означає здійснення розрахунків між ними зі сплати страхових платежів, з урахуванням того, що і податковий орган не заперечував стосовно того, що вимоги, по яких здійснено зарахування, є зустрічними і однорідними.

В свою чергу, здійснення зазначених розрахунків є підставою для зменшення оподатковуваного доходу страховика відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Викладене також підтверджується висновком судово-економічної експертизи Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. Професора М.С. Бокаріуса від 14 серпня 2009 року № 6321, наданим на виконання ухвали Харківського окружного адміністартвиного суду від 19 червня 2009 року.

При цьому, колегія суддів відзначає, що пунктами 127, 128 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), визначено, що економічна експертиза включає дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності, головними завданнями якої є, зокрема, установлення відповідності чинному законодавству відображення в податковому обліку валового доходу та валових витрат за фінансово-господарськими операціями, що підлягають оподаткуванню податком на прибуток.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що позивачем правомірно віднесено до складу витрат, що зменшують оподаткований дохід від страхової діяльності, суми премій за договорами перестрахування, зобов’язання по сплаті яких припинено шляхом заліку зустрічних однорідних вимог, що не суперечить приписам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а, отже, про відсутність у відповідача правових підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про недотримання відповідачем при проведенні перевірки, за результатами якої складено акт від 08 серпня 2008 року № 1686/50-2/22623173, вимог статей 11, 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327, Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 27 травня 2008 року № 355, з огляду на наступне.

Як вбачається з акту перевірки від 08 серпня 2008 року № 1686/50-2/22623173, перевірка проводилась на підставі дозволу на проведення невиїзної документальної перевірки від 07 серпня 2008 року № 357/50-222, виданого в.о. начальника СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові Карповою К.Я.

З дозволу на проведення невиїзної документальної перевірки від 07 серпня 2008 року №357/50-222 вбачається, що він був виданий на виконання рішення засідання комісії по оперативному вирішенню спірних питань при ДПА у Харківській області (протокол від 06 серпня 2008 року № 3/22/22623173, 21246745).

Матеріали справи містять також протокол від 06 серпня 2008 року № 3/22/22623173, 21246745 та висновок від 07 серпня 2008 року повторного засідання комісії по оперативному вирішенню спірних питань при ДПА у Харківській області, результатами яких є рішення комісії зробити невиїзна документальну перевірку АТЗТ СК «ЛЕММА». За результатами невиїзної документальної перевірки АТЗТ СК «ЛЕММА»винести податкове повідомлення-рішення; скласти акт невиїзної документальної перевірки АТЗТ СК «ЛЕММА»за матеріалами попередньої документальної перевірки АТЗТ СК «ЛЕММА»від 16 липня 2007 року за період з 01 жовтня 2005 року по 01 квітня 2007 року. За результатами невиїзної документальної перевірки винести податкове повідомлення-рішення, про що повідомити ДПА України.

Пунктом 2.3 статті 2 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 27 травня 2008 року № 355 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), невиїзні документальні перевірки можуть проводитися посадовими особами органу ДПС з письмового дозволу керівника (заступника керівника) органу ДПС про проведення перевірки за наявності таких обставин: у разі надходження від платника податків на запит органу ДПС пояснень та документів, достатніх для проведення невиїзної документальної перевірки (в тому числі і з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків); у разі надходження до органу ДПС після проведення планової та позапланової виїзної перевірки платника податків щодо дотримання ним вимог податкового законодавства матеріалів перевірок інших суб'єктів господарювання з питань правових відносин з платником податків, що свідчать про порушення платником податків податкового законодавства, та надання платником податків пояснень та їх документального підтвердження, достатніх для проведення невиїзної документальної перевірки, на обов'язковий письмовий запит органу ДПС; у разі надходження до органу ДПС у встановленому порядку інформації та даних, що свідчать про окремі порушення платником податків податкового законодавства, та надання платником податків пояснень та їх документального підтвердження, достатніх для проведення перевірки, на обов'язковий письмовий запит органу ДПС; в інших випадках, передбачених законодавством.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність обставин, за наявності яких посадовими особами органу державної податкової служби з письмового дозволу керівника (заступника керівника) органу державної податкової служби може проводитися невиїзна документальна перевірка.

Як вбачається з акту перевірки від 08 серпня 2008 року № 1686/50-2/22623173, його висновки зроблені на підставі даних, викладених в акті планової виїзної перевірки від 25 липня 2008 року № 1595/50-2/22623173 про результати виїзної планової перевірки СК «ЛЕММА»у формі АТЗТ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2007 року по 31 березня 2008 року.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у судовому засіданні представники відповідача підтвердили, що в ході проведення невиїзної документальної перевірки, за результатами якої було складеного акт від 08 серпня 2008 року № 1686/50-2/22623173, первинні, або інші документи, що підтверджують дані бухгалтерського та податкового обліку СК «ЛЕММА»у формі АТЗТ, не досліджувались.

Відповідно до абзацу 3 пункту 1.2 статті 1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Підпунктом 2.2.11 пункту 2.2 статті 2 вказаного Порядку передбачено, що акт невиїзної документальної перевірки повинен містити дані про документи, які використані при даній перевірці, згруповані за типами (вказати період охоплення їх перевіркою та метод - суцільний, вибірковий).

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що акт від 08 серпня 2008 року № 1686/50-2/22623173 складений з порушенням вимог чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, а тому не може бути належним доказом у розумінні частини 3 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, суди попередніх інстанцій дали належну оцінку постанові Дзержинського районного суду міста Харкова від 08 вересня 2008 року у справі № 3-19747/08, залишеній без змін постановою Апеляційного суду Харківської області від 14 листопада 2008 року, якою було закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 1631 Кодексу України про адміністративні правопорушення, визначене у протоколі №291 від 08 серпня 2008 року.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові підлягає залишенню без задоволення, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2009 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2010 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ Л.В. Ланченко

           ______ Н.Г. Пилипчук

______ О.І. Степашко

______ М.О. Федоров